Відвід судді в господарському процесі

хт и

ГОСПОДАРСЬКОГО

СУДОЧИНСТВА

ЗМІСТ

І Іікінуму Верховного Суду України від 19.03.2010 «Про внесення змін та до­

ннії. до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 о практику застосування судами земельного законодавства при розгляді ци-

іііих справ»...

шфоративні огляди та узагальнення судової практики

ІйнІ та оглядові листи Вищого господарського суду України

Цний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 о доякі питання запобігайня зловживанню процесуальними правами у госпо-

ИІ.КОМу СУДОЧИНСТВІ»... ...

ший лист Вищого гоапрдарського суду України від 23.03.2010 № 01-08/202 о Закон України «Про внесення зміни до статті 41 Господарського процесу- іюго кодексу України щодо призначення судових експертиз»...

цніктичний коментар рішень та постанов господарських судів України

(.

ІЗ, Умови недійсності (нікчемності) та підстави визнання недійсними пра-

ліііі (договорів), які не відповідають вимогам щодо їх письмової форми...

її

Про розмежування права власності та права господарського відання...

, () і пори з приводу виконання банками своїх зобов’язань...

Застосування штрафних санкцій є наслідком порушення зобов’язання, І припинення договору. Перспективи застосування у договірній практиці від- ІІІОГО ...

Ч II.

Вжиття заходів до забезпечення позову у справі про стягнення частки іника у статутному капіталі господарського товариства...

Предмет доказування у справі про визнання права власності на об’єкт пчинного будівництва...

Нововиявлені обставини у справі про визнання права власності на квар- 1 у багатоквартирному житловому будинку...

Повноваження об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (о управління майновим комплексом цього будинку...

Особливості правового режиму допоміжних приміщень у багатоквартир- житлових будинках...

П

Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду сіданні господарського суду... ...

шоного (огляди законодавства, судоустрою та судочинства, організації п.ності господарського суду)

с

Ф. Поняття ефективності господарського судочинства...

кий

А.

Й. Незалежність судової влади в Україні в контексті міжнародних стан- ііи...

ІІопІдомиіІ Н

І І Іробпеми лагіїимносії політико прннопих Інституцій: Історичні пиюки та тоороіична концептуалізація... 105 Похиленко І С. Відвід судді в господарському процесі...111 Л/' іп'/ук

І А.

Судова влада в Україні: особливості, функції та фінансова незалежність... 118

■ Ічі ніч

нию О.

В.

Адміністративно-господарські санкції: проблеми, переспекгиви та шляхи подолання колізій при їх застосуванні... 126

іюнОпр

Н.

П.

Історія становлення та розвитку інституту превентивного захисту цивіль­

них прав... 133 і і пріюТ.Д. Окремі аспекти судового захисту прав продавців нерухомого майна... 140 і

Іпіпруненко

Я.

В.

Неустойка як забезпечення виконання зобов’язань при здійсненні за­

купівель товарів, робіт і послуг за державні кошти... 144

ІншючовД.

І. Врахування статусу особи при визначенні розміру компенсації моральної

шкоди... 151 і чн.ніанченко В. І. Участь держави у цивільних відносинах як передумова її цивільно-

правової відповідальності... 155

СТОРІНКА ВЧЕНОГО 3/2010

шечуватиметься тією обста­

не декларуються ізольовано унікативного середовища, а всередині останнього, від- чи статусу не просто фор- юсті, а й реальних норм су-

norms, but

in

a way of institutionalization process

of theirdiscursive

making and legitimacy.

Thus,

their

legitimacy

is provided

with

circumstance

that

they

are

notdeclaredisolatedfrom

a publicly-communicative

environment

but

are

formed exactly

inside such of environment,

acquiring

not

only simply formal directive but becoming

a

real norm ofpublic life.

Key words:

natural

right, legitimacy.

е р ел 1990.

ермас. — К.: Літопис, 2000.

а влади в умовах формування Право України. — 2008. — З- — М. : Мысль, 1988.

-чия / С. И. Максимов. .-^-sX. : IL Новгородцев // Соч. —'М.:

тической философии права и

гых институций: исто-

•

ализации

идеи легитим-

ешних условияхдемокра

­

ти кризисных явлений в

отождествлении

«леги-

и (в

том

числе

и

юриди- щионных

этапов.

Иссле-

ельно

ее

адекватности зыми»

нормами, сколько

ки

и легитимации. При

г,

что они не деклариру-

а

формируются именно іую

директивность, а

и

УДК 331.109.64

I. С. Похиленко,

кандидат юридичних наук,

викладач кафедри господарського права

іпроцесу

Київського

національного університету

внутрішніх

справ

ВІДВІД СУДДІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Розглядаються

проблемні питання щодо підстав

та порядкувідводу

судді в

господар

­ ському

процесі.

Ключові слова: відвідсудді, підстави

відводу, порядок

відводу.

В умовах формування правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні, проведення політики європейської інтеграції суттєво підвищується роль суду в економічному житті суспільства, тому вкрай необхідним є вдосконалення існуючої зако­

нодавчої бази здійснення господарського су­

дочинства. Чільне місце в господарському процесі займає інститут відводу судді як важливий процесуальний засіб забезпечення

15.- historical sources and

'tualization

of

the

idea

of

ithin today

’s

social

life crisis phenomena in

legal

■

nstitutionalness».

■ally-legaljustification

of at

legal normativeness in

as

much

by

«prepared»

неупередженого й об’єктивного судочин­

ства, що являє собою систему передбачених Господарським процесуальним кодексом Ук­

раїни (далі — ГПК) норм, які забезпечують усунення з процесу розгляду справи будь- якого упередженого ставлення до осіб, які беруть участь у справі, з боку суду.

Останнім часом питання щодо відводу судді в господарському процесі комплексно не досліджувались. Окремі аспекти госпо­

дарського судочинства відображені в працях К. М. Біди, В. Е. Беляневича, В. І. Горевого, В. М. Коссака, В. Л. Костюка, Д. М. Прити­

ки, О. І. Харитоново!', В. Д. Чернадчука, В. С. Щербини та ін.

Метою цієї статті є комплексне дослі­

дження питання щодо відводу судді в госпо­

дарському процесі та вдосконалення чинної нормативної бази на підставі аналізу поло­

жень чинного законодавства, зарубіжного досвіду та наукових розробок у цій сфері.

На сьогоднішній день питання відводу судді в господарському процесі регулюється положеннями ст. 20 ГПК [ 1 ]. Чинна стаття не містить визначення поняття відводу судді, проте таку дефініцію можна зустріти в на­

уковій літературі. Так, на думку О. І. Хари­

тоново!' [2, с. 101], відвід судді, тобто ви­

словлення недовіри суду, — це єдина мож­

лива процесуальна дія проти судді з боку окремих учасників судового процесу — по­

зивача, відповідача та прокурора, якщо останній є учасником розгляду конкретної справи, що є однією з гарантій об’єктивного розгляду справи у суді. Ми підтримуємо та­

ку позицію, проте вважаємо таке визначення

ВІСНИК ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА 3/2010

неповним, оскільки в ньому лишилась поза увагою така категорія учасників, як треті особи, які відповідно до статей 26, 27 ГПК користуються тими самими правами і несуть ті самі обов’язки, що і сторони, за деякими винятками, причому право заявляти відвід судді до цих винятків не входить.

Певного мірою є цікавою позиція Євро­

пейського суду з прав людини з цього приво­

ду. Так, у справі «Бочан проти України» (зая­

ва № 7577/02) від 3 травня 2007 р. [3], суд на­

гадує, що «безсторонність» має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі — тобто жоден з членів суду не повинен вияв­

ляти будь-якої особистої прихильності або упередження; та об’єктивного критерію — тобто, чи були у судді достатні гарантії, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цьо­

го приводу. Відповідно до об’єктивного кри­

терію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності су­

дів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, якою суди в демократично­

му суспільстві користуються у суспільстві і, перш за все, у сторін процесу.

Стосовно суб’єктивного критерію, то осо­

биста безсторонність суду презюмується, по­

ки не надано доказів протилежного (Рішен­

ня у справі «Білуха проти України» (заява

№ 33949/02) від 9 листопада 2006 р. [4]).

Отже, можна дати визначення відводу судді в

господарському процесі

як правової категорії— це висловлена в письмовій фор­

мі недовіра судді (колегії) господарського суду в будь-якій інстанції, на підставі осо­

бистих переконань та поведінки конкретно­

го судді (колегії) у конкретній справі, вна­

слідок виявлення будь-якої особистої при­

хильності чи упередженості, заявлена пози­

вачем, відповідачем, прокурора, якщо остан­

ній є учасником розгляду конкретної справи, та третіми особами.

Однією з підстав, передбаченій у ст. 20 ГПК, за наявності якої суддя підлягає відводу (самовідводу), є факт перебування в родин­

них зв’язках з особами, які беруть участь у судовому процесі. Досліджуючи аналогічні положення в Цивільному процесуальному кодексі України [5] (далі -— ЦПК) (п. З ст. 20) та Кодексі адміністративного судочинства України [6] (далі — КАС) (п. З ст. 27), які (положення), по суті, є ідентичними, можна дійти висновку, що законодавець значно їх вдосконалив, визначивши детальний перелік членів сім’ї, близьких родичів сторони або інших осіб, які беруть участь у справі. Слід відмітити, що розробник законопроекту ГПК

№2178 від 6 березня 2008 р. Д. М. Притика у п. З ст. 33 також передбачив відповідні поло­

ження.

Перелік осіб, які є родичами, містять та­

кож й інші нормативно-правові акти: так, ст. 9 Закону України «Про нотаріат» [7] до родичів відносить батьків, дітей, онуків, діда, бабу, братів, сестер. Аналіз положень Сімей­

ного кодексу України [8] дає підстави ствер­

джувати, що до членів сім’ї можна віднести:

подружжя, батьків, дітей, усиновлювачів, усиновлених, бабу, діда, прабабу, прадіда, внуків, правнуків, рідних братів та сестер, мачуху, вітчима, падчерку, пасинка; до роди­

чів: двоюрідних братів, сестер, тітку, дядька, небожів. Глава 86 книги шостої «Спадкове право» Цивільного кодексу України [9] ви­

значає родичів як осіб, що перебувають між собою у родинних стосунках з обома члена­

ми подружжя до шостого ступеня споріднен­

ня включно. У цьому аспекті цікавим є рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служ­

би безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної про­

мисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення поло­

жень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослуж­

бовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про мілі­

цію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 [10], в якому зазначено, що можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім’ї, членства в сім’ї, як

кровна спорідненість, шлюбні відносини, а полоз лення батьківства дають пі ня ознаками сім’ї фактичні син. До «інших родичів»

бу, брата, сестру, а такой дитини та осіб, які постій тину і утримували її як чл їй систематичну матеріал Проводячи порівняли біжним законодавством, с ження п. 1 ст. 34 Господар ного кодексу Республіки повідно до якого суддя Г(

не може брати участь у р бов’язаний заявити само близьким родичем кого-н руть участь у справі, їх пр особа, яка бере участь у сі особою, — близьким j осіб цієї юридичної особ (учасників), власників.

Отже, можна дійти ви давець Республіки Білої мудро, передбачивши oj відводу судді в господар наявність стосунків з і особою, яка володіє корі ми, таким чином, попере, дерські захоплення. Ота закріпити відповідну но чинного господарсько-п нодавства України.

Ще однією підставо*

передбаченою ст. 20 Г інших обставин, що ві його упередженості. Пі ний аналіз з іншими пр<

сами, слід відмітити, ш аналогічні норми, але пі кові підстави для відво;

входять до складу поня що викликають сумнів»

зокрема, є п. 2 ст. 20 ЦГ зміст яких полягає в так відводу, якщо він прям заінтересований в резу.

ви». Аналогічна норм ст. 21 Арбітражного п]

3/2010 СТОРІНКА ВЧЕНОГО

які беруть участь у дджуючи аналогічні му процесуальному

— ЦПК) (п. З ст. 20) явного судочинства С) (п. З ст. 27), які ідентичними, можна інодавець значно їх и детальний перелік одичів сторони або часть у справі. Слід законопроекту ГПК 8 р. Д. М. Притика у чив відповідні поло- дичами, містять та- нтравові акти: так, Іро нотаріат» [7] до дітей, онуків, діда, йз положень Сімей- дає підстави ствер- м’ї можна віднести:

гй, усиновлювачів, , прабабу, прадіда, х братів та сестер, у, пасинка; до роди- естер, тітку, дядька, шостої «Спадкове ссу України [9] ви- [о перебувають між псах з обома члена- ступеня споріднен- аспекті цікавим є о Суду України у и поданнями Служ- ржавного комітету )топереробної про- іістерства фінансів ) тлумачення поло- ікону України «Про нет військовослуж- , частин четвертої і України «Про мілі- статті 22 Закону впеку» (справа про міна «член сім’ї») рп/99 [10], в якому я висновку про такі іенства в сім’ї, як

кровна спорідненість, родинні зв’язки, шлюбні відносини, а положення про встанов­

лення батьківства дають підстави для визнан­

ня ознаками сім’ї фактичних шлюбних відно­

син. До «інших родичів» віднесено діда, ба­

бу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували ди­

тину і утримували її як члени сім’ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.

Проводячи порівняльний аналіз із зару­

біжним законодавством, слід відмітити поло­

ження п. 1 ст. 34 Господарського процесуаль­

ного кодексу Республіки Білорусь [11], від­

повідно до якого суддя господарського суду не може брати участь у розгляді справи і зо­

бов’язаний заявити самовідвід, якщо він є близьким родичем кого-небудь з осіб, які бе­

руть участь у справі, їх представників, а якщо особа, яка бере участь у справі, є юридичною особою, — близьким родичем посадових осіб цієї юридичної особи, його засновників (учасників), власників.

Отже, можна дійти висновку, що законо­

давець Республіки Білорусь вчинив досить мудро, передбачивши однією з підстав для відводу судді в господарському судочинстві наявність стосунків з посадовою особою, особою, яка володіє корпоративними права­

ми, таким чином, попередивши можливі рей- дерські захоплення. Отже, було б доцільно закріпити відповідну норму і в положеннях чинного господарсько-процесуального зако­

нодавства України.

Ще однією підставою для відводу судді, передбаченою ст. 20 ГПК, є встановлення інших обставин, що викликають сумнів у його упередженості. Проводячи порівняль­

ний аналіз з іншими процесуальними кодек­

сами, слід відмітити, що ЦПК і КАС мають аналогічні норми, але передбачають і додат­

кові підстави для відводу судді, які, по суті, входять до складу поняття «інші обставини, що викликають сумнів», — такими нормами, зокрема, є п. 2 ст. 20 ЦПК та п. 2 ст. 27 КАС, зміст яких полягає в такому: «Суддя підлягає відводу, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду спра­

ви». Аналогічна норма закріплена в п. 5 ст. 21 Арбітражного процесуального кодек­

су РФ [12], на підставі чого можна дійти ви­

сновку, що зазначене є поширеною законо­

давчою практикою. Однак за змістом ця нор­

ма, по суті, є складовою будь-якої іншої під­

стави, тому немає потреби її виокремлювати, і дуже добре, що розробник проекту ГПК

№ 2178 не вдався до спокуси продублюва­

ти відповідні положення у ст. 33 законопро­

екту.

Продовжуючи порівняльний аналіз із за­

рубіжним законодавством, слід звернути увагу на п. 6 ст. 21 Арбітражного процесу­

ального кодексу Російської Федерації, згідно з яким підставою для відводу судді є перебу­

вання чи попереднє перебування у службо­

вій чи іншій залежності від особи, яка бере участь у справі, чи її представника. Розмір­

ковуючи над відповідним положенням, слід відмітити, що доволі складно оцінити рівень залежності, що може слугувати підставою для відводу, оскільки це суб’єктивний фак­

тор, який значною мірою залежить від за­

цікавленості та інтересу певних осіб. Як влучно зазначає О. М. Вінник, інтерес є складною категорією, якій притаманна низка рис, що, на перший погляд, ніби взаємови- ключають, але в комплексі доповнюють і урівноважують одна одну [13, с. 50].

Інтерес учасників судового процесу може бути спрямований на захист своїх поруше­

них прав чи охоронюваних законом інтере­

сів інших осіб у передбачених законом ви­

падках. Досліджуючи категорію інтересу в праві, деякі дослідники доходять висновку про існування матеріально-правового інте­

ресу і зумовленого ним процесуального інте­

ресу [14, с. 62], які у своїй єдності визнача­

ють юридичну заінтересованість особи в процесі [15, с. 6]. Заінтересованість у про­

цесі має не лише позивач, а й відповідач, для якого матеріально-правовий інтерес полягає у встановленні рішенням суду відсутності будь-яких правових обов’язків перед пози­

вачем. На відміну від цивільного процесу, до господарського суду за захистом своїх пору­

шених прав можуть звертатись особи, визна­

чені у ст. 1 ГПК, якими переважно є підпри­

ємства та організації зі своєю структурою управління, і в такому контексті перебувай-

8 — 589

ВІСНИК ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА 3/2010

ня чи попереднє перебування у службовій чи іншій залежності судді від особи, яка брала участь у справі, чи його представника набу­

ває нового значення.

Також заслуговує на увагу позиція О. В. Колесник [16, с. 6], на думку якої, до­

цільно доповнити підстави відводу (само­

відводу) судді в цивільному судочинстві та­

кими обставинами: 1) перебування у мате­

ріальній, службовій чи іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) перебу­

вання в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; 3) перебування в ад­

міністративних чи інших правовідносинах з особами, які беруть участь у справі. На нашу думку, така пропозиція з вдосконалення чин­

ного законодавства є доволі цікавою не лише для цивільного судочинства, а й для госпо­

дарського, а відтак, потребує відповідного закріплення в положеннях господарсько- процесуального законодавства.

Звернемо увагу на таку можливу підста­

ву для відводу, як оголошення суддею пуб­

лічних заяв або надання публічної оцінки по суті справи, хоча вона прямо і не передбаче­

на у чинному ГПК, проте її можна віднести до «інших обставин, що викликають сум­

нів». Такої позиції, зокрема, дотримується В. Е. Беляневич [17, с. 149]. Досліджуючи за­

рубіжний досвід, слід звернути увагу на п. 7 ст. 21 Арбітражного процесуального кодек­

су Російської Федерації, який передбачає аналогічне положення. Розробники проекту ГПК також передбачили відповідне поло­

ження (п. 4 ст. 33) серед підстав для відводу судді. На нашу думку, такий підхід є виправ­

даним, оскільки ділова репутація формуєть­

ся на основі інформації про вироблену су­

б’єктом господарювання продукцію і пов’я­

зану з цим діяльність.

Зокрема, у відносинах із споживачами (покупцями) об’єктом оцінки є якість (конку­

рентоспроможність) продукції; у відносинах з контрагентами у договірних зобов’язаннях, іншими учасниками господарського обігу, поряд з якістю продукції, оцінюється і дотри­

мання суб’єктом господарювання зобов’я­

зань, правил ділової етики; у відносинах з ор­

ганами державної влади, громадськими орга­

нізаціями, засобами масової інформацї:

оцінюються, відповідно, дотримання госпо­

дарського, конкурентного, податкового, ін­

шого законодавства, участь у громадських заходах, здійснення благодійної діяльності.

Шляхом участі суб’єкта господарювання в усьому розмаїтті цих відносин і відбувається формування його ділової репутації. При цьо­

му кожний з указаних об’єктів оцінки впли­

ває на загальне уявлення про ділову репута­

цію і тому є фактором, що її формує.

Виходячи з цього ділова репутація су­

б’єкта господарювання визначається як за­

снована на інформації про якість вироблених ним товарів (виконаних робіт, наданих по­

слуг), дотримання законодавства, договірних та інших господарських зобов’язань, правил ділової етики оцінка суб’єкта господарю­

вання споживачами (покупцями), діловими партнерами, органами державної влади, гро­

мадськими організаціями, засобами масової інформації [18, с. 7]. Тому надзвичайно важ­

ливе будь-яке висловлювання в засобах ма­

сової інформації посадових осіб, оскільки, будучи негативним, воно здатне істотно за­

шкодити діловій репутації, а отже — і діяль­

ності суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 20 ГПК суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати учас­

ті в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

На нашу думку, зазначена норма не є пов- ною, оскільки заінтересованість судді може діставати вияв і в тих випадках, коли суд­

дя брав участь у справі в якості перекладача, експерта, спеціаліста чи секретаря судового засідання. Тому запровадження відповідного положення в чинному господарсько-проце­

суальному законодавстві і в проекті ГПК

№ 2178 є цілком логічним, оскільки надасть можливість узгодити відповідні положення з аналогічними нормами ЦПК (и. 1 ч. 1 ст. 20) та КАС (п. 1 ч. 1 ст. 27).

Стаття 20 ГПК передбачає, що за наяв­

ності зазначених вище підстав суддя пови­

нен заявити самовідвід. З цих же підстав від­

від судді можуть заявити сторони та проку­

рор, який бере участь у судовому процесі.

Слід відмітити той факт, що сторони повинні

добросовісно користуї і не зловживати ними і денних відводів судді мованих на свідоме процесу. Поняття «зл матеріальному аспекті ст. 13 Цивільного коде зловживання правом ст. 17 Конвенції про основоположних своє чення цього поняття Зловживання правом правопорушення, яке важеною стороною п лежного їй права, пов' заборонених конкреті зволеного їй законом дінки [19, с. 63].

Чинний ГПК не даі як повинен вчинити с сторонами чи третіми на заявления відводу, прогалиною у правое повідь на це питання маційному листі Вищі ду України «Про де застосування статті 2і цесуального кодексу 2007 р. № 01-8/622 [2 падку, коли, в пореї!

ньої з наведених норе го процесу вдається вання своїми права?

численних відводів спрямованих на свідо го процесу, господарі ний права і можливос справи, в якій заявле сіданні з обов'язковії судовому рішенні та відповідних мотивів, підхід є виправданні закріплення в норман Відповідно до ст.

відвід судді вирішує?

ського суду або його від заступника голові ського суду, який ви:

ухвалу в триденний с

114

3/201С СТОРІНКА ВЧЕНОГО

ісобами масової інформації шповідно, дотримання госпо- ікурентного, податкового, ін- ївства, участь у громадських нення благодійної діяльності, і суб’єкта господарювання в ті цих відносин і відбувається го ділової репутації. При цьо- сазаних об’єктів оцінки впли- уявлення про ділову репута- ктором, що її формує.

цього ділова репутація су- иовання визначається як за- рмації про якість вироблених жонаних робіт, наданих по- ня законодавства, договірних іарських зобов’язань, правил оцінка суб’єкта господарю­

єш (покупцями), діловими анами державної влади, гро- нізаціями, засобами масової .7]. Тому надзвичайно важ- ісловлювання в засобах ма- і посадових осіб, оскільки, им, воно здатне істотно за- репутації, а отже — і діяль- сподарювання.

ст. 20 ГПК суддя, який брав справи, не може брати учас- 8ді справи у разі скасування прийнятої за його участю, зазначена норма не є пов- нтересованість судді може в тих випадках, коли суд- праві в якості перекладача, іста чи секретаря судового іпровадження відповідного йому господарсько-проце- давстві і в проекті ГПК югічним, оскільки надасть гги відповідні положення з лами ЦПК (п. 1 ч. 1 ст. 20) т. 27).

передбачає, що за наяв-

іищє підстав суддя пови- двід. З цих же підстав від- аявити сторони та проку- асть у судовому процесі, факт, що сторони повинні

заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, пи­

тання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в три­

денний строк з дня надходження заяви про відвід. Порівнюючи відповідні положення з положеннями інших процесуальних кодек­

сів, зокрема ст. 24 ЦПК, ст. 31 КАС та ст. 37 проекту ГПК, можна дійти висновку, що вони майже ідентичні і протилежні за суттю нині чинним положенням ст. 20 ГПК, оскіль­

ки питання про відвід за цими кодексами і проектом вирішується тим суддею (суддя­

ми), який розглядає справу, що дає, в свою чергу, підставу вести мову про упередже­

ність суду при вирішенні цього питання.

Адже судді, виносячи ухвалу, навряд чи змо­

жуть об’єктивно оцінити підстави, що стосу­

ються безпосередньо них самих, викладені в заяві про відвід.

Існуючий порядок відводу судді в госпо­

дарському процесі здається більш-менш об’єктивним, однак і він має певні недоліки, наприклад, законодавчо не визначено, як бу­

ти у тому випадку, коли відвід заявлений судді при колегіальному розгляді справи чи колегії в цілому. Відповідь на це питання можна знайти, скориставшись зарубіжним досвідом, зокрема ст. 37 Господарського процесуального кодексу Республіки Біло­

русь чи ст. 25 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, згідно з якими при розгляді справи господарським судом у колегіальному складі питання про відвід судді господарського суду вирішується ко­

легіальним складом господарського суду, який розглядає справу, у відсутності судді, який заявив самовідвід чи якому заявлений відвід. За рівної кількості голосів, поданих за відвід і проти відводу, суддя господарського суду вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений декільком суддям госпо­

дарського суду чи всьому колегіальному складу господарського суду, який розглядає справу, вирішується головою господарсько­

го суду або його заступником.

Отже, враховуючи вищевикладене до­

цільно усунути прогалину в правовому по­

рядку вирішення заяви про відвід судді при

115

добросовісно користуватись своїми правами і не зловживати ними шляхом заявления чис­

ленних відводів судді (суддям), явно спря­

мованих на свідоме затягування судового процесу. Поняття «зловживання правом» у матеріальному аспекті застосовується у ч. З ст. 13 Цивільного кодексу України; заборона зловживання правом прямо закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Визна­

чення цього поняття дав В. П. Грибанов.

Зловживання правом — це особливий тип правопорушення, яке здійснюється уповно­

важеною стороною при реалізації нею на­

лежного їй права, пов’язане з використанням заборонених конкретних форм у межах до­

зволеного їй законом загального типу пове­

дінки [19, с. 63].

Чинний ГПК не дає відповіді на питання, як повинен вчинити суд у разі зловживання сторонами чи третіми особами своїм правом на заявления відводу, що, на нашу думку, є прогалиною у правовому регулюванні. Від­

повідь на це питання можна знайти в інфор­

маційному листі Вищого господарського су­

ду України «Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського про­

цесуального кодексу України» від 3 серпня 2007 р. № 01-8/622 [20], згідно з яким у ви­

падку, коли, в порушення приписів остан­

ньої з наведених норм ГПК, учасник судово­

го процесу вдається до відвертого зловжи­

вання своїми правами шляхом заявления численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судово­

го процесу, господарський суд не позбавле­

ний права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж за­

сіданні з обов’язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. На нашу думку, такий підхід є виправданим і потребує правового закріплення в нормах ГПК.

Відповідно до ст. 20 ГПК питання про відвід судді вирішується головою господар­

ського суду або його заступником, а про від­

від заступника голови — головою господар­

ського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження

8*

ВІСНИК ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА 3/2010

колегіальному розгляді справи чи оголошен­

ня відводу колегії суддів, деталізувавши від­

повідні положення, що, в свою чергу, сприя­

тиме об’єктивному розгляду справи.

Досліджуючи порядок вирішення питан­

ня відводу судді в господарському процесі, хотілося б звернути увагу на порядок веден­

ня протоколу розгляду відводу, оскільки це питання прямо не врегульовано в положен­

нях ГПК. Оскільки питання щодо відводу судді розглядається поза межами основного судового процесу у справі, то відомості про відвід неможливо внести до протоколу судо­

вого засідання. Цікавим є досвід Російської Федерації, де одні суди при розгляді питання про відвід не ведуть протоколу взагалі, інші ведуть протокол з посиланням на ч. 1 ст. 155 АПК РФ. Наприклад, в арбітражному суді Свердловської області розроблений шаблон протоколу розгляду питання відводу голо­

вою суду, його заступником чи головами су­

дових складів. В інших випадках розгляд відводу відображається в протоколі судово­

го засідання. Можливе винесення і ухвали в протокольній формі за підсумками розгляду заявленого відводу [21].

Досліджуючи вітчизняну судову практи­

ку, наприклад постанову Вищого господар­

ського суду України «Про стан здійснення судочинства господарським судом Волин­

ської області» [22], можна дійти висновку, що в деяких випадках у справах взагалі від­

сутні протоколи судових засідань, у деяких випадках протоколи не підписуються тощо.

Резюмуючи викладене, підтримуємо по­

зицію Д. М. Притики, згідно з якою найго­

ловнішим завданням у контексті проведення судової реформи є збереження та удоскона­

лення системи господарських судів як най­

ефективнішого знаряддя здійснення судочи­

нства в економічній сфері, як гаранта еконо­

мічної безпеки держави [23].

Пропонуємо статтю 20 викласти у такій редакції:

«Відвід судді в господарському проце­

сі — це висловлена в письмовій формі недо­

віра судді (колегії) господарського суду в будь-якій інстанції на підставі особистих пе­

реконань та поведінки конкретного судді

(колегії) у конкретній справі внаслідок вияв­

лення будь-якої особистої прихильності ЧЕ упередженості, заявлена позивачем, відпо­

відачем, прокурором, якщо останній є учас­

ником розгляду конкретної справи, і третіми особами.

Підстави для відводу судді:

1) він є членом сім’ї або родичем (чоло­

вік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи уси­

новлений, опікун чи піклувальник, член сім’:

або близький родич цих осіб) до шостого ступеня споріднення включно сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, а якщс особа, яка бере участь у справі, є юридичною особою, — близьким родичем посадових осіб цієї юридичної особи, його засновників (учасників), власників;

2) перебування чи попереднє перебуван­

ня судді у службовій чи іншій залежності від особи, яка бере участь у справі, чи її пред­

ставника, або його перебування в особливих стосунках з останніми.

3) оголошення суддею публічних заяв або надання публічної оцінки по суті справи;

4) він брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, екс­

перт, спеціаліст, перекладач;

5) розглядав цю справу, і його повторна участь у її розгляді є недопустимою;

6) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

За наявності зазначених підстав суддя по­

винен заявити самовідвід.

З цих же підстав відвід судді можуть зая­

вити сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі.

Якщо учасник судового процесу відверто зловживає своїми правами шляхом заявлен­

ия численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судово­

го процесу, господарський суд не позбавле­

ний права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж за­

сіданні з обов’язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньом\

відповідних мотивів.

Відвід повинен бути і лятись у письмовій фор рішення спору. Заявляти можна лише у разі якщо ду сторона чи прокурор чатку розгляду справи п<

Питання про відвід cj ловою господарського cj голови господарського с ступника голови — голо суду, який виносить з ць в триденний строк з дня Якщо голова господаре:

справу до свого провад його відвід вирішується господарського суду Уі строк з дня надходженню

Сп і 1. Господарський проце ди України. —1992. — №

2. Господарське пропе<

2008. — 360 с.

3. Рішення Європейськ від 3 травня 2007 р. // Офі

4. Рішення Європейські від 9 листопада 2006 р. //

5. Цивільний процесуа України. —- 2004. — № 4С

6. Кодекс адміністрати України. — 2005. — № З?

7. Закон України «Пре

№ 39. — Ст. 383.

8. Сімейний кодекс У»

№21—22. — Ст. 135.

9. Цивільний кодекс У

№ 40—44. — Ст. 356.

10. Рішення Конституї ки України, Державного к терства фінансів України

«Про соціальний і правов статті 22 Закону України <

пеку» (справа про офіційі ний вісник України. — 1!

11. Господарський пр<

ресурс]. — Режим достуї 12. Арбітражний прої ресурс]. — Режим достуї

13. Вінник О. М. Пуб:

забезпечення : монограф 14. Зайцев И. М. Арб 1973.

15. Викут М. А. Сто 1968.— 76 с.

3/2010

і-. г и -а

гній справі внаслідок вияв-

>собистої прихильності ЧИ іявлена позивачем, відпо-

>ом, якщо останній є учас- шкретної справи, і третіми дводу судді:

і сім’ї або родичем (чоло-

>ко, мати, вітчим, мачуха.

. к, падчерка, брат, сестра,

■чка, усиновлювач чи усн­

ій піклувальник, член сім' ич цих осіб) до шостогс іня включно сторони аб.

уть участь у справі, а якш:

сть у справі, є юридичною ким родичем посадови?, її особи, його засновники іків;

’чи попереднє перебуван­

ні чи іншій залежності від асть у справі, чи її пред- перебування в особливих іми.

уддею публічних заяв абс оцінки по суті справи;

ть у розгляді цієї справи о справи як представник

засідання, свідок, екс- рекладач;

справу, і його повторне є недопустимою;

>ставини, які викликають ості та неупередженосте ачених підстав суддя по- зідвід.

відвід судді можуть зая- журор, який бере участь дового процесу відверте равами шляхом заявлен- еіів судді (суддям), явне оме затягування судово- рський суд не позбавле-

>сті продовжити розгляд єно відвід, у тому ж за- им зазначенням про це з і з наведенням у ньом;.

Відвід повинен бути мотивованим, заяв­

лятись у письмовій формі до початку ви­

рішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі якщо про підставу відво­

ду сторона чи прокурор дізналися після по­

чатку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується го­

ловою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід за­

ступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.

Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.

При розгляді справи господарським су­

дом у колегіальному складі питання про від­

від судді господарського суду вирішується колегіальним складом господарського суду, який розглядає справу, у відсутності судді, який заявив самовідвід чи якому заявлений відвід. За рівної кількості голосів, поданих за відвід і проти відводу, суддя господарського суду вважається відведеним.

Питання про відвід, заявлене декільком суддям господарського суду чи всьому коле­

гіальному складу господарського суду, який розглядає справу, вирішується головою гос­

подарського суду чи його заступником у триденний строк з дня надходження заяви про відвід».

Список використаних джерел

1. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. //Відомості Верховної Ра­

ди України. —1992. — № б. — Ст. 56.

2. Господарське процесуальне право України : підруч. І за реД. О. І. Харитонової. — К. : Істина, 2008.— 360 с.

3. Рішення Європейського суду з прів людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 р. // Офіційний вісник України. — 2007. — № 64. —Ст. 2512.

4. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України. — 2007. — № 19. — Ст. 785.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. 11 Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40—41, 42. — Ст. 492.

6. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 35—36, 37. — Ст. 446.

7. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. І І Відомості Верховної Ради. — 1993.—

№ 39. — Ст. 383.

8. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. 11 Відомості Верховної Ради України. — 2002. —

№21—22. —Ст. 135.

9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. И Відомості Верховної Ради України. — 2003. —

№ 40—44. — Ст. 356.

10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпе­

ки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Мініс­

терства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України

«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну без­

пеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 // Офіцій­

ний вісник України. — 1999. — № 24. — Ст. 180.

11. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня 1998 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.base.spinform.ra/show_doc.fwx7RegnomM817.

12. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації від 24 липня 2002 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.consultant.ru/popular/apkrf/.

13. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : монографія / О. М. Вінник. — К. : Атіка, 2003. — 352 с.

14. Зайцев И. М. Арбитражное рассмотрение преддоговорных споров / И. М. Зайцев. — Саратов, 1973.

15. Викут М. А. Стороны — основные лица искового производства / М. А. Викут. — Саратов, 1968, —76 с.