Отже, у період 2009-2019 рр. світова економіка поступово і досить успішно вийшла з макроекономічної кризи 2008 р., вирішила проблеми нових міграційних потоків, зокрема трудових, та поширення гнучкої зайнятості. Більше того, за півроку до виборів 2019 року в Україні відбулися важливі політичні події: після президентських і парламентських виборів політична влада перейшла (причому інституційно та мирно) до Володимира Зеленського та його партійних сил. Слуга народу», який на момент дослідження мав підтримку майже 70% населення.
Social inequality in the mirror of the International Social Survey Programme
Глобальний і локальний діалект наративу про нерівність 1
Група міжнародних авторів підготувала та опублікувала книгу про те, як громадяни бачать і оцінюють нерівність у різних країнах: соціальну мобільність, сприйняття механізмів породження нерівності, ставлення до безробіття та розподіл доходів (Edlund et al., 2017). Тотальна недовіра до влади (йдеться про період 2015-2017 рр.), високий рівень корупції, низька якість життя, обмеження прав і свобод, смертність новонароджених, поширеність деяких захворювань, рейтинги задоволеності життям респондентів, — врахування зазначених показників призводить до такого значення сумарного індексу для України, яке розміщується в кінці ієрархічного списку.
Економіка і соціологія нерівності
Значущість і неоднорідність сприйняття стратифікації 3
Однак побудова комплексних індексів нерівності/несправедливості супроводжується прийняттям проблематичних припущень і спрощень, тому сумнівно, чи взагалі можливо їх виміряти (Abbott, 2016, стор. 235–244). Однак, навіть якщо ми поставимо питання лише про нерівність у доходах і багатстві, все залишається надзвичайно складним, оскільки економічна нерівність походить від соціальної влади, тобто контролю над ресурсами, людьми, цілями та пріоритетами, а також від дисбалансу між приватним (приватним) і спільні інтереси (Томпсон, 2018, с. 201–221). Тоді як перемога в такій дискусії консервативної, ліберальної, радикальної, технократичної тощо відповіді завжди є тимчасовою та актуальною для конкретної ситуації (Маркузе, 2018, с. 334–349).
Тому аматорська, так би мовити, соціологія нерівності респондентів аж ніяк не є наївною чи абсолютно хибною – вона складна за джерелами формування та має певні емоційні та поведінкові наслідки (Irvin, 2018, с. 224–225). Конструкція сорому в контексті бідності: поза загрозою соціальному зв’язку.
Понятійна схема аналізу суб’єктивної картини соціального світу
Наше дослідження стану та динаміки суб’єктивних образів населення України базується на даних двох хвиль (2009 та 2019 рр.) зазначеного міжнародного проекту. Серед завдань: по-перше, проаналізувати розподіл сприйняття українцями соціальної структури суспільства та їх класово-статусної ідентичності у 2009 р., подекуди використовуючи порівняння описаних явищ в Україні, постсоціалістичних і західних країнах; по-друге, розглянемо їх динаміку з 2009 по 2019 рік (тут ми обмежуємося локальною перспективою через те, що дані з інших країн будуть доступні для громадськості лише у 2021 році); по-третє, визначити їх.
Соціально-класові ідентичності
Це означає, що згідно з самооцінкою громадян та оцінками класових аналітиків за об’єктивними критеріями (особливо Goldthorpe, 2000; Simonchuk, 2018, pp. 159-162), західні країни є переважно суспільствами середнього класу. 8 Слід зазначити, що аналіз розподілу класової ідентичності серед працюючого населення в усіх країнах свідчить про значно меншу частку робітничих і нижчих класів і більшу частку середнього класу (див.: Симончук, 2018, с. 194). ). –195). Так, у 2009 р. представники об’єктивних класів, умовно названих «середніми» (це три верхні рядки на малюнку), значно частіше ототожнювали себе із середнім класом (за сумою трьох категорій), аніж з робітничим: серед представники вищого робітничого класу - відповідно 86,3% і 9,6%, нижчого - 76,2% і 15,7%, середнього - 65% і 27%.
Таким чином, класові відмінності у розподілі класових ідентичностей стали ближчими до таких у західних країнах під час опитування 2009 року (див.: Симончук, 2018, с. 198). 9 Зауважимо, що у 2009 році в країнах Заходу серед представників об’єктивного середнього класу (включно з дрібними власниками як старим середнім класом) категорія «середній клас» також була в основному запитаною для класової ідентифікації, тоді як серед робітничого класу такої двозначності немає. . : кваліфіковані та некваліфіковані робітники майже однаково ідентифікувалися як з робітничим, так і з середнім класом (Симончук, 2018, с. 194–198).
Соціально-статусні самооцінки (актуальні, ретроспективні, перспективні)
Для проекту ISSP інструментарій для вимірювання суб’єктивної соціальної позиції, зокрема шкалювання статусу за уявною десятиступеневою драбиною, був розроблений Томом Смітом (Smith). Зауважимо, що для аналізу цього тесту інтегральної самооцінки соціального статусу за 10-бальною шкалою групування статусних позицій, згідно з якою позиції від 10 до 8 відповідають класу «вище середнього», від 7 до 5 – класу «середній», а 4 і 3 з «нижчим середнім», а 2 і 1 до «Завданнями нашого дослідження були: визначити самооцінки соціального статусу (поточного, ретроспективного та перспективного) українців у 2009 р. за допомогою описана методологія, яка передбачала порівняльний контекст, відстеження їхньої динаміки протягом десятиліття (з 2009 по 2019 рр.), із з’ясуванням класових відмінностей (визначених об’єктивно та суб’єктивно) у цих уявленнях.
Цю позитивну тенденцію можна трактувати як свідчення, з одного боку, поступової стабілізації економіки країни протягом 2009-2019 рр., а з іншого – продуктивної адаптації населення, особливо молодших вікових груп, до нових умов. розробки. економічні обставини. Самооцінки ретроспективної статусної позиції Уявна соціальна структура, яка випливає із самооцінки респондентами соціального статусу родини, в якій вони виросли, як у 2009, так і у 2019 роках, була більш заможною та мала вищий статус. ніж по відношенню до їх поточного стану13 (табл.
Соціально-структурні уявлення
У нашому дослідженні на згаданій емпіричній основі ми проаналізували сприйняття населенням реальної та бажаної соціальної моделі українського суспільства, характерної для 2009 р.; динаміка цих ідей з 2009 по 2019 роки; класові відмінності у відповідних ідеях. До речі, цифра, візуалізована на основі поточних самооцінок населення України на уявній соціальній драбині в десять балів (див. рис. 2.4-А в розділі 2.2), як у 2009, так і в 2019 роках, більше нагадує тип C (схоже на піраміду типу B, але в самому низу піраміди трохи менше людей). Класові відмінності у сприйнятті реальної соціальної структури у 2009 р. нечіткі, але тенденція дещо несподівана: найбільш критичні погляди зафіксовані у представників вищого службового класу (74,3% з них вважають українське суспільство подібним до типу А). , 19% – для типу B), а дрібні власники та некваліфіковані робітники налаштовані більш оптимістично (вони частіше обирають типи C, D та E).
Зауважимо, що візуалізований показник 2019 року базується на даних «перспективних» статусних самооцінок населення України за 10-бальною шкалою (де на уявній соціальній драбині люди вважали б себе через 10 років за бажанням). побачити) (Таблиця 2.4-B), більше схожий на тип C (схожий на піраміду типу B, але на найнижчому рівні піраміди трохи менше людей).
Висновки
Клас і установки щодо економічної нерівності
Класових відмінностей в оцінках нерівності доходів в Україні як у 2009, так і в 2019 роках немає – представники всіх об’єктивних і суб’єктивних класів сприймають це однаково гостро. Те ж саме стосується і співвідношення зарплат представників першої та другої групи: у 2019 році, за оцінками респондентів, воно становить 1:24, а за зовнішніми джерелами – вдвічі менше. За словами респондентів, міністр може заробляти в 2,5 рази більше, ніж лікар, у 3-4 рази більше, ніж продавець і некваліфікований робітник (тоді як у 2019 році було в 16 і 22 рази відповідно).
Тепер варто дослідити, якою була динаміка ставлення українців до ідеї перерозподілу доходів і чи змінився характер класового впливу на відповідні установки в період 2009–2019 років. Що стосується впливу класового становища на утвердження принципу перерозподілу, то у 2019 році його не виявлено, але у 2009 році це був рівень життя безробітних; зменшити витрати на соціальні виплати малозабезпеченим; надавати гарантії на роботу; забезпечити основний дохід для всіх?».
Клас і сприйняття чинників досягнення життєвого успіху
Респондентів просять оцінити за п’ятибальною шкалою (від «надзвичайно важливо» до «зовсім не важливо») важливість одинадцяти факторів успіху, згаданих в анкеті. Дослідники (особливо Evans, 1993, стор. 128)–130) приділяють особливу увагу шести з них19. Дослідження домінантних факторів життєвого успіху та перевірка відповідної гіпотези щодо класових ефектів для України вперше проведено у 2009 році за допомогою описаного вище індексу (Симончук, 2018, с. 215–219). Через десять років, у 2019 році, відповідний індекс в Україні все ще становить 0,97, що свідчить про стабільність уявлень людей про фактори життєвого успіху.
У 2019 році було чітко зафіксовано, що меритократична концепція успіху (а отже, ідеологія індивідуалізму) найбільшою мірою притаманна представникам службового класу (0,88) і дрібним власникам (0,89), а найменше – людям трудового середовища. класу, а саме кваліфікованим та сільськогосподарським робітникам (1,03 та 1,01 відповідно)20. 20 Слід зазначити, що такі ж закономірності були зафіксовані в дослідженні за даними моніторингу Інституту соціології НАН України у 2019 році, хоча з дещо іншим індексом (Makeev & Simonchuk, 2019).
Клас і сприйняття класового конфлікту
За порівняльними даними хвилі 2009 р. (Симончук, 2018, с. у західних країнах більш-менш очевидним був класовий характер сприйняття всіх типів конфліктів. Дані табл. 3.6 і рис. 3.5 доводять, що в 2019 року класові ефекти щодо сприйняття різних типів конфліктів в Україні стали ще менш помітними, ніж у 2009 році (менш гостру оцінку конфліктів відзначили лише представники вищого чиновницького класу) та відповідні показники: у 2009 році виявилося теоретично очікувано (нижча класова позиція означає гостріше сприйняття конфліктів), а у 2019 р. різні типи конфліктів гостріше оцінювали лише представники нижчого, самовизначеного класу (окрім конфлікту між вищими та нижчими класами). ніж усі інші.
Клас і членство у профспілках
Дані таблиці 3.7 свідчать, що в Україні на початку ХХІ століття рівень об’єднання колективів через профспілки є досить слабким, а також спостерігається негативна динаміка: у 2009 р. 29,4% працюючих українців заявили про членство в профспілках. профспілка 23. а в 2019 році 19,8%. У 2009 році рівень профспілкового членства працюючих українців у профспілках був значно нижчим, ніж у скандинавських країнах (в середньому 67%), водночас він був вищим, ніж у більшості європейських (в середньому 20%) та пост. -соціалістичних (16%) країнах, і навіть більше, ніж у США (13%), Латинській Америці (13%) і Китаї (9%). Класові відмінності в членстві профспілок чітко помітні в двох хвилях проектів, але в 2009 році вони були більшими, ніж у 2019 році (табл.
Наприклад, представники вищого (42,1%) і нижчого (43,5%) службового класу набагато частіше вважали себе членами профспілок під час опитування 2009 року, ніж робітничий клас, який водночас відрізнявся один від одного за профспілкового представництва. кваліфікації та галузевої належності (серед кваліфікованих робітників – 31,4%, некваліфікованих робітників промисловості – 22,4%, сільськогосподарських робітників – 12,1%). У 2019 році для представників усіх станів характерне зниження цього показника, але найпомітніше це були представники службових станів (у 1,5-2 рази) та працівники сільського господарства (майже до 0).
Методика побудови багатовимірної класифікації
Побудова таких класифікацій успішно застосовувалася багатьма вітчизняними соціологами (Kovalisco, 2010; Makeev, Patrakova, & Domaranska, 2010; Makeev & Domaranska, 2014). Найбільш релевантною емпіричною основою для проведення порівняльного стратифікаційного аналізу стали набори даних модуля «Соціальна нерівність» Міжнародної програми соціальних досліджень (ISSP) за 2009 та 2019 рр. Другу групу з трьох індикаторів склали ті, що стосуються адаптації населення до певного типу політики перерозподілу (питання 12-14).
Два інших питання оцінювали ставлення до відмінностей у можливостях людей з різними рівнями доходу (питання 17–18). Після цього зі списку класифікаційних ознак вилучено ті, що не узгоджувалися між собою (15 і 16), а також ті, що не відтворювалися у складі фактора в усі роки (1 і 7).
Динаміка образів соціальної нерівності
Змінні, що описують податкову оцінку осіб з високим доходом, включено до третього фактора, але через їх низьку узгодженість (α=0,621 у 2009 році та α=0,546 у 2019 році) змінні не використовувалися для розрахунку індексу в майбутньому та були вилучені з аналізу. У 2019 році значення цих показників змінилися незначно: КМО=0,760, критерій сферичності Бартлетта був значущим на рівні p<0,001, частка поясненої дисперсії зменшилася до 49,15%. У кожен із років дослідження найсильніший зв’язок спостерігався між уявленням про те, що успіх визначається особистісними характеристиками, та зовнішніми факторами (ρ років і ρ th, p<0,001).
Так, у 2009 р. важливість особистих характеристик успіху (Спірмена ρ=0,121, p<0,001), очікування політики перерозподілу від уряду (Спірмена ρ=0,169, p<0,001) та визнання справедливості наявності кращих послуг найсильніше корелював із відчуттям інтенсивності конфлікту, заможніші верстви населення (ρ=-0,162 Спірмена, p<0,001).
Зміни у соціальній структурі за сприйняттям нерівності
Дуже схожими за змістом виявилися кластери під назвою «Дезорієнтовані в пошуках ресурсів» (третій кластер у 2019 році та перший у 2009 році). Незначні часові відмінності між ними існують лише у сприйнятті соціальних конфліктів: у 2009 році це здавалося представникам кластеру більш актуальним, ніж усій вибірці, а у 2019 році, навпаки, менш актуальним. Натомість розділені в 2009 році категорії «Адаптація без потреби в ресурсах» і «Очікування ресурсів ззовні» були змінені в 2019 році на категорії «Дефіцит без пошуку ресурсів» і «Немеритократичний розподіл ресурсів». , що представляє різні форми визнання нерівності.
Інтерсекційний підхід у стратифікаційному аналізі
