Severe pancreatitis was unreliable more often in patients with obstruction of the common bile duct with stones - 40.0%. As can be seen from the above, acute biliary pancreatitis in patients with isolated cholecystolithiasis was milder, and the most severe forms occurred among patients in the second and third groups. The clinical course of acute biliary pancreatitis in patients in the first group corresponded to the clinical picture of acute cholecystitis or hepatic colic.
The most typical clinical picture of acute pancreatitis was noted in patients of the third group, where the concretions, wedged in the large duodenal papilla, were diagnosed. In patients of the first and the second group there was a decrease in the de Ritis coefficient; and in patients of the third group - it is increased. The negative result of the test negates the diagnosis of acute biliary pancreatitis with a high probability.
The second stage of surgical treatment was LCE in 26 patients in the second group and in 14 - of the third one. Steatonecrosis spots were more commonly found in patients with obturation of the common bile duct (the third group) - 21.4%.
КОМПЛЕКСНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ БІЛІАРНИЙ ПАНКРЕАТИТ
АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ 118
У кожного четвертого хворого розвивається тяжкий панкреатит, при якому навіть у спеціалізованих клініках світу загальна летальність залишається постійно високою і досягає майже 15%, а в стадії ферментативного шоку – 85-90. Загальний клінічний огляд хворих, дослідження лабораторних показників для оцінки системи гемостазу, визначення концентрації панкреатичної α-амілази (пептиду, що активує трипсиноген), визначення концентрації ліпази та α-амілази в різних біологічних субстратах, продуктивність Тест Actim Pancreatitis, УЗД, МРТ панкреатогепатобіліарної зони, статистична оцінка отримані результати. Додано наукові дані щодо клінічного перебігу гострого біліарного панкреатиту, значення специфічних біохімічних тестів (ліпаза, α-амілаза, специфічна α-амілаза, Actim Pancreatitis test) та інструментальних (ендоскопія, УЗД, магнітно-резонансна діагностика), які його зробили. можна теоретично обґрунтувати етапність їх застосування у пацієнтів.
Основні наукові положення та результати дисертаційної роботи оприлюднено на конгресах Всесвітньої федерації медичних асоціацій України (Львів, Донецьк-Київ-Чикаго, Берлін-Київ, Одеса у 2010-2016 рр.); на всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні технології в хірургії (діагностика, лікування, профілактика, реабілітація)» (м. Запоріжжя, 2011 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні аспекти абдомінальної хірургії». 2014); на XI Міжнародному конгресі медичних наук (Софія, Болгарія, 2012); на 12-й Національній конференції з хірургії (м. Варна, Болгарія, 2012); на науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю від дня народження заслуженого лікаря України, професора Ф.Г. Кулачек (Чернівці, 2013); на XXIII з’їзді хірургів України (Київ, 2015); на 24 Міжнародному конгресі Європейського товариства ендоскопічної хірургії (Нідерланди, Амстердам, 2016); у науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучас.
РОЗДІЛ 1
Референтне значення для тесту Actim Pancreatitis було визначено таким чином, що найнижча визначена концентрація трипсиногену-2 становить 50 мкг/л. При переважному ураженні запальним процесом головки підшлункової залози у пацієнтів першої групи клінічно важливими ознаками були геморагічний ексудат (OR 0,54; p>0,05), набряк склоподібного тіла печінково-дванадцятипалої зв’язки, що поширювався на жовчний міхур (OR 0,65). ; p>0,05), збільшений жовчний міхур (OR 0,65; p>0,05). Деструктивна форма гострого холециститу з високою ймовірністю була специфічною ознакою ураження головки підшлункової залози (OR 1,0; p>0,05).
При переважній локалізації ураження в тілі залози виявляли серозний характер ексудату (OR 1,0; p>0,05), ділянки стеатонекрозу на очеревині або великому сальнику (OR 1,0; p>0,05) та поява інфільтрату в ділянці підшлункової залози (OR 0,75; p>0,05). При введенні дуоденоскопа в низхідну гілку дванадцятипалої кишки значна кількість жовчі візуалізувалася у 80,0 % спостережень (28 хворих) у другій групі (OR 1,0; p>0,05) і в жодному випадку в третій. Це включало наявність жовчі в низхідній гілці дванадцятипалої кишки (OR 1,0; p>0,05), відсутність змін у великому дуоденальному соску та поздовжню складку довжиною менше 5 мм (OR 0,41; p>0,05).
Основними ендоскопічними симптомами, що свідчать про жовчнокам’яну хворобу з обструкцією жовчних шляхів як причину гострого біліарного панкреатиту, були: відсутність жовчі в низхідній гілці дванадцятипалої кишки, набряк, гіперемія (OR 0,65; p>0,05) та випинання. АБО 0,59; p>0,05) великого дуоденального соска, а також зміни в оцінці інтрамуральної частини жовчної протоки (набряк і гіперемія поздовжньої складки (OR 0,74; p>0,05)). При візуалізації під час діагностичного етапу лапароскопії набряку кореня брижі поперечно-ободової кишки (OR 0,06; p<0,001) або інфільтративних змін сальника (OR 0,06; p<0,01) було малоймовірно, що головка підшлункової залози є постраждали. Наявність фібринозного (OR 0,18; p>0,05) або геморагічного (OR 0,06; p<0,01) випоту в черевній порожнині та змін у жовчному міхурі були ознаками, які дозволили пояснити таку локалізацію Close.
Поява фібринозного ексудату в черевній порожнині у хворих другої групи була єдиною типовою інтраопераційною ознакою, що вказувала на ураження хвоста підшлункової залози (OR 1,0; p>0,05). Якщо запально-деструктивний процес локалізувався у хвості підшлункової залози, серозний (ОР 1,0; р>0,05) або був помітний у черевній порожнині. Висока амілазурія, гіперамілаземія, ліпаземія та позитивний тест на панкреатит ASTIM спостерігалися у 100% випадків за локальними лабораторними даними.
Важливо, що тест ASTIM Pancreatitis як метод скринінгу можна провести за 5-10 хвилин у приймальному відділенні та намітити напрямок подальшої діагностичної тактики. Частота гострих перипанкреатичних неінфікованих скупчень рідини була достовірно нижчою у хворих, які перенесли ранні операції (р=0,03; OR=0,15). Крім того, функціональні або механічні порушення жовчовиділення або запальні зміни гепатопанкреатодуоденальної зони, які ми об’єднали терміном «постхолецистектомічний синдром», значно рідше виникали у хворих на гострий біліарний панкреатит, у яких операція виконана протягом 48 годин (с. = 0,05; АБО=0,27).
Діагностична і лікувальна тактика при гострому біліарному панкреатиті повинна, поряд з оцінкою біохімічного аналізу крові, включати визначення активності ліпази (чутливість 0,75), a-амілази (чутливість панкреатичної a-амілази (чутливість 0,96-1,0) в крові. сироватки крові, а також використання тесту ASTIM Pancreatitis (чутливість та інструментальне обстеження хворих повинно включати магнітно-резонансну томографію панкреатогепатобіліарної зони як проміжний етап між УЗД та ендоскопічною транспапілярною рентгенографією з подальшою активною хірургічною тактикою, яка передбачає лапароскопічну холецистектомію для холецистектомія та ендоскопічна транспапілярна декомпресія загальних жовчних проток при холедохолітіазі протягом 48 годин після перебування пацієнта в хірургічному стаціонарі Peter A Banks, Martin L Freeman (2006) The practice parameters Committee of the American College of Gastroenterology practice guidelines in acute pancreatitis Dulce Cruz - Сантамарія, Карлос Таксонера, Мануель Гінер (2012, 15 червня) Оновлення щодо патогенезу та клінічного лікування гострого панкреатиту.
Gulen B, Dur A, Serinken M, Karcioglu O, Sonmez E (2016, March) Pain management in patients with acute pancreatitis: a randomized controlled trial.
