Dissertation for the master's degree in Medical Science (PhD), specialization Obstetrics and Gynecology (22 Public Health). The aim of the thesis is to reduce the frequency of obstetric and perinatal complications in women with placental dysfunction by developing and implementing scientifically based diagnostic and therapeutic measures. To achieve the goal, the etiological factors of origin and the influence of placental dysfunction on the specific conditions of the course of pregnancy, birth and the condition of newborns during the period of their neonatal adaptation have been studied.
The main bioparameters and biophysical profile of the fetus, hemodynamic and hormonal disturbances in the functional system "mother-placenta-fetus" in placental dysfunction were investigated. The importance of the system of apoptosis and necrosis factors in the genesis of the development of morphological disorders in the fetoplacental complex was assessed. In pregnant women with placental dysfunction, the level of activated neutrophils TNF-R1 in the secretion.
With an increase in the concentration of secreted TNF-α and activated neutrophils TNF-R1 in the cervical canal, the unfavorable course of placental dysfunction with the appearance of growth arrest increases by three times (OR-3.17; 95% CI p < 0.002). The scientific data of pathomorphological studies of the placenta and complex studies of blood flow in the "mother-placenta-fetus" system are updated, and correlational parallels with other markers of placental dysfunction are established. New data were obtained on the specifics of the implementation of programmed and induced neutrophil death, the state of the receptor and mitochondria-mediated pathways of apoptosis initiation in conditions of placental perfusion disorders.
As a result of the research, the tactics of examination and monitoring of pregnant women with placental dysfunction were improved.
Стан гормонального гомеостазу у вагітних з дисфункцією плаценти 94
Концентрація плацентарного лактогену в терміні 32-34 тижнів у вагітних 1 групи, де плацентарна дисфункція ускладнилася затримкою розвитку плода, була в 2,12 рази нижчою порівняно з контролем. На другому етапі обстежено 20 вагітних (перша група) із затримкою розвитку плода (ЗРП) на фоні плацентарної дисфункції та 80 вагітних (друга група) із плацентарною дисфункцією без затримки розвитку плода на 32-34 тижні вагітності. Як видно з даних таблиці 4.3.1, ранній апоптоз нейтрофілів крові у здорових вагітних з фізіологічним перебігом вагітності в 32-34 тижні знаходився в межах і виділеннях цервікального каналу.
При оцінці апоптозу нейтрофільних гранулоцитів методом проточної лазерної цитофлуорометрії в виділеннях цервікального каналу вагітних на 32-му тижні вагітності з плацентарною дисфункцією виявлено ознаки апоптозу в нейтрофільних клітинах, а у хворих з плацентарною дисфункцією. супроводжувався затримкою розвитку плода, апоптоз спостерігався в клітинах, які вірогідно відрізнялися між собою та групою здорових вагітних p<0,001 (табл. 4.3.2). Аналіз отриманих результатів щодо рівня нейтрофілів пізнього апоптозу показав його підвищення порівняно з контролем (р<0,001). При збільшенні концентрації TNF-α та активованих нейтрофілів TNF-R1 у секреті цервікального каналу в три рази можна прогнозувати несприятливий перебіг вагітності (порушення функції плаценти та розвиток шийного спондиліту (ШІ Р<0,002).
РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАПРОПОНОВАНОГО
Динаміка показників вільно радикального окиснення та антиоксидантної
Вміст ретинолу не виходив за межі фізіологічних коливань у всіх групах, хоча встановлено достовірне підвищення рівня вітаміну А в групі порівняння в 1,2 раза порівняно з основною групою вагітних (р<0,05).
Порівняльна характеристика показників гормонального гомеостазу
Встановлено достовірну різницю показників рівня прогестерону: в основній групі він був у середньому в 1,2 раза нижчим від показників групи порівняння та контрольної групи (р<0,05).
Зміни ультразвукового та кардіотокографічного дослідження стану плода
Кардіотокографія дозволяє оцінити внутрішньоутробний стан плода та компенсаторно-пристосувальні можливості його серцево-судинної системи. p<0,05 між основною та порівняльною та контрольною групами), що свідчить про напруженість компенсаторних можливостей (табл. 5.3).
Характеристика кровоплину в системі «мати-плацента-плід» та її
Розподіл плаценти в цій групі за геометричною формою органу був наступним: у 19 випадках вона була округла (63,3%), у 10 випадках овальна (33,3%), в 1 випадку (3,3%) плацента мала атипову форму, близьку до підковоподібної.У посліді практично здорових породіль дегенерація епітелію навколоплідних вод відзначалася в 7,3% спостережень, а в 4,7% ці зміни поглиблювалися в некроз епітелію та його відшарування. .
ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК
Обстежено 40 новонароджених матерів основної та 40 групи порівняння, а також 30 новонароджених контрольної групи. Аналіз перебігу вагітності та пологів у групі обстежених вагітних у порівнянні з контролем показує, що застосування комплексної терапії у вагітних з плацентарною дисфункцією: Тіворел 100 мл внутрішньовенно, з переходом на пероральний прийом - аргініну гідрохлорид в/в. дозі 5 мл 3-4 рази на добу і розчину левокарнітину («Алміба») 10 мл (100 мг/мл левокарнітину) дозволяє поліпшити внутрішньоутробний стан плода, розвиток, попередити затримку розвитку плода, а також зробити можна продовжити вагітність. Також оцінювали стан новонароджених (40 жінок основної групи і 40 жінок групи порівняння, 30 матерів контрольної групи).
При аналізі наслідків вагітності за терміном гестації з урахуванням критеріїв доношеності новонароджених встановлено, що передчасні пологи у вагітних із плацентарною дисфункцією виникали у 4,2 рази частіше, ніж у жінок контрольної групи (OR CI p< 0,01. ) . Імовірність народження дітей з низькою вагою під час попередніх вагітностей була в чотири рази вищою у жінок з плацентарною дисфункцією в анамнезі (OR=4,8; 95% ДІ p<0,01). У результаті проведення пренатального скринінгу в І триместрі встановлено, що у 27,25% випадків діагностовано зниження хоріонічного гонадотропіну, у 25,4% випадків показник вільного естріолу не змінювався, а у 64,6% був знижений порівняно з контрольною групою. (p < 0,05) у вагітних із плацентарною дисфункцією.
При оцінці апоптозу нейтрофільних гранулоцитів методом проточної лазерної цитофлуорометрії в секреті цервікального каналу вагітних на 32-му тижні вагітності з плацентарною дисфункцією виявлено ознаки апоптозу в нейтрофільних клітинах, а у хворих з плацентарною дисфункцією. був пов’язаний із затримкою росту плода, апоптоз спостерігався в клітинах, які вірогідно відрізнялися між собою та групою здорових вагітних p<0,001. Таким чином, у цервікальному секреті вагітних із плацентарною дисфункцією рівень TNF-α вищий у пг/мл, ніж у групі здорових вагітних, тоді як у вагітних із затримкою розвитку плода цей показник присутній у секреті затримка розвитку плода.вища. Цервікальний канал збільшений майже в 5,0 разів, а в крові майже в 3,0 рази. Достовірне збільшення МДА в 1,2 раза виявлено при порівнянні досліджуваних груп між собою в І групі проти ІІ групи (р<0,001).
В еритроцитах вагітних І та ІІ груп достовірно знижений рівень каталази (відповідно у 2,5 та 2,0 рази), супероксиддисмутази (р<0,001), стан лізосомальних ферментів (кислої фосфатази). ) . ) та цитозольних ферментів (лужної фосфатази) у вагітних жінок активувалися в 1,4 та 2,2 рази відповідно порівняно з контролем, що свідчить про патологічну активацію цитозольних ферментів. Таким чином, раннім критерієм розвитку плацентарної дисфункції, який потребує ретельного моніторингу та оптимізації акушерської тактики, є поява характерних змін при кардіотокографічному дослідженні (зменшення базальної ЧСС та амплітуди прискорень на фоні підвищення кількості децелерацій) та ультразвукових маркерів (перший ступінь зрілості плаценти до 20-го тижня вагітності, розширення міжворсинчастих проміжків у поєднанні зі зменшенням біпарієтального розміру <45 мм, окружність голови <158 мм, довжина стегна < 26 мм. При підвищенні в 3 рази концентрації в секреті цервікального каналу TNF-α і TNF-R1 активованих нейтрофілів і достовірному зниженні плацентарного лактогену в 1,4 раза можна передбачити перебіг несприятливої дисфункції плаценти і розвитку плода, затримку росту.
В еритроцитах вагітних І та ІІ групи різко знижений рівень каталази (відповідно у 2,5 та 2,0 рази), супероксиддисмутази (р<0,001), стан лізосомальних ферментів (кислої фосфатази). ) і цитозольні ферменти (лужна фосфатаза) були активовані в 1,4 і 2,2 рази відповідно у вагітних порівняно з контролем, що вказує на патологічну активацію цитозольних ферментів. У цервікальному секреті вагітних із плацентарною дисфункцією рівень TNF-α вищий пг/мл, ніж у групі здорових вагітних, тоді як у вагітних із затримкою розвитку плода цей показник підвищувався у секреті цервікального каналу. майже в 5,0 рази, а в крові майже в 3,0 рази. При підвищенні концентрації TNF-α в секреті цервікального каналу і активованих нейтрофілів TNF-R1 несприятливий перебіг плацентарної дисфункції з виникненням затримки розвитку плода зростає втричі (OR-3.17;.
Раннім критерієм розвитку плацентарної дисфункції, який потребує ретельного моніторингу та оптимізації акушерської тактики, є поява характерних змін при кардіотокографічному дослідженні (зменшення базальної ЧСС та амплітуди прискорень на фоні збільшення кількість децелерацій) та ультразвукових маркерів (перша стадія дозрівання плаценти до 20 тижнів вагітності, розширення міжворсинчастих проміжків у поєднанні зі зменшенням біпаріетального розміру <45 мм, окружність голови <158 мм, довжина стегна <26 мм). При триразовому збільшенні концентрації в секреті цервікального каналу TNF-α і активованих нейтрофілів TNF-R1 і значному зниженні в 1,4 рази плацентарного лактогену можна прогнозувати негативний перебіг плацентарної дисфункції і розвиток плода. затримка росту.
