Adipocytokine changes in patients with alcoholic liver cirrhosis associated with nonalcoholic fatty liver disease depending on the degree of decompensation. Evaluation of comorbidities in patients with alcoholic liver cirrhosis associated with nonalcoholic fatty liver disease. Changes in carbohydrate metabolism in patients with alcoholic liver cirrhosis associated with nonalcoholic fatty liver disease depending on the degree of decompensation.
Changes in lipids in patients with alcoholic cirrhosis of the liver associated with non-alcoholic fatty liver disease depending on the stage of decompensation. Changes in the hemostasis system of patients with alcoholic cirrhosis of the liver associated with nonalcoholic fatty liver disease. Effectiveness of albumin in the treatment of alcoholic cirrhosis of the liver in combination with obesity.
Changes in fibrosis due to the influence of treatment of patients with alcoholic cirrhosis of the liver in combination with obesity using ademethyaninium and arginine glutamate. Changes in carbohydrate metabolism and adipocytokines under the influence of the treatment of patients with alcoholic cirrhosis of the liver in combination with obesity with the help of ademethyaninium and arginine glutamate.
СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКУ І
Епідеміологічні аспекти алкогольного цирозу печінки та його
Аналіз результатів шкали оцінки якості життя SF-36 у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням виявив обмеження фізичної, психічної та соціальної сторін життя та значні порушення психоемоційного стану, які посилюються підвищенням у функції печінки. декомпенсація (р<0,05), (табл. 4.10) . Пацієнти з ГКС без ожиріння мали вищий рівень фізичних, психічних і соціальних аспектів життя та психоемоційних розладів порівняно з пацієнтами першої групи відповідних класів, що свідчить про несприятливий вплив поєднання АЦП та ожиріння на якість. їхнього життя. життя та функціонування в різних сферах діяльності (p< 0,05), (табл. 4.11). За даними клінічного дослідження виявлено достовірну різницю в частоті виявлення подряпин на шкірі у всіх хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням, субіктеризмом у хворих класу А, спленомегалією – класу А і В, гідротораксом. - клас B і C порівняно з пацієнтами без ожиріння (p<0,05), (табл. 4.14).
Результати дослідження показали достовірну різницю в частоті проявів астено-вегетативного синдрому у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням класу В, больового синдрому – класу А та В, диспептичного синдрому – класу А та В, жовтяниці – класу А. , медично контрольований асцит – клас B, качкодзьоб – клас A і B, геморагічний синдром – клас B і C порівняно з пацієнтами без ожиріння (p<0,05), (табл. 4.15). Мезенхімально-запальний синдром був більш вираженим у хворих І групи, про що свідчить вищий рівень тимолової проби (ТП) на 20,50 % у хворих ІА, ІV та ІС груп порівняно з хворими ІІ групи відповідних класів (р < 0,05). Ці показники у хворих класу С були в 1,43 та 1,20 раза нижчими за показники класу А та вірогідно відрізнялися від показників класу В (р<0,05).
Зміни структурно-функціональних показників правих відділів серця у хворих на ГЦП з ожирінням супроводжувалися зниженням периферичного насичення крові киснем (SpO2) порівняно з показником у контрольній групі (р<0,05), (табл. 4.25). Достовірної різниці між показником SpO2 контрольної групи та аналогічним показником у хворих на АЦП без ожиріння класу А не виявлено (р>0,05), тоді як у пацієнтів класів В і С така різниця зафіксована (р<0,05) , що пов'язано з більш вираженими змінами в правих відділах серця з наростаючою декомпенсацією. Аналізуючи індекс DFM, ми виявили, що у хворих на АЦП за наявності ожиріння він у 1,18 раза перевищував цей показник у пацієнтів без ожиріння для стадії С і становив балів (р<0,05).
Оцінюючи індекс Чайлда-Туркотта-П’ю, ми виявили, що у хворих на АЦП за наявності ожиріння він у 1,14 раза перевищував цей індекс у пацієнтів без ожиріння для стадії С і становив бали (p<0,05).
Медичні проблеми ожиріння з врахуванням розвитку неалкогольної
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Характеристика обстежених хворих
При затвердженні протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Гастроентерологія», оновленої клінічної настанови «Алкогольна хвороба печінки» (2014 р., переглянутої у 2017 р.), єдиного клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. «Цироз печінки та його ускладнення». 2017), рекомендації EASL (Лікування асциту, спонтанного бактеріального перитоніту та гепаторенального синдрому при цирозі печінки, 2010; Лікування алкогольної хвороби печінки, 2012; Печінкова енцефалопатія при хронічній хворобі печінки, 2014; Неінвазивні тести для оцінки тяжкості печінки захворювання та прогноз, 2015; Рекомендації щодо гострої печінкової недостатності, 2017; Лікування захворювань печінки, пов’язаних із вживанням алкоголю, 2018; Харчування при хронічних захворюваннях печінки Рекомендації EASL, 2018; Рекомендації EASL щодо лікування декомпенсованого цирозу, 2018), рекомендації AASLD (The Management). of Acute Liver Failure, 2011; Ведення дорослих пацієнтів з асцитом внаслідок цирозу, 2013; Печінкова енцефалопатія при хронічному захворюванні печінки, 2014; Портальна гіпертензивна кровотеча при цирозі: стратифікація ризику, діагностика та лікування, 2017; Алкогольне захворювання печінки, 2019 ; Судинне захворювання печінки, тромбоз ворітної вени та процедурна кровотеча у пацієнтів із захворюванням печінки, 2020).
2014); Рекомендації EASL (NAFLD Management EASL Guideline, 2016), рекомендації AASLD (The Diagnosis and Management of Non-alcoholic Fatty Liver Disease, 2016). Всього проведено базове лікування ПСР відповідно до наказу МОЗ України № 10. № 271 про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Гастроентерологія», адаптованої клінічної настанови «Алкогольна хвороба печінки» (2014 р., переглянуто у 2017 р.), єдиного клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги» Цироз печінки та її обвиття» (2017). У фазі компенсації (ADC клас A) пацієнти отримували внутрішньовенну краплинну ін’єкцію 500 мг адеметіоніну щодня протягом 14 днів, після чого перорально вводили 500 мг адеметіоніну та 1500 мг аргініну глутамату щодня протягом 46 тижнів (рис. 2.5).
У стадії субкомпенсації (ADC клас B) хворі разом з базовим лікуванням отримували внутрішньовенне краплинне введення 1000 мг адеметіоніну щоденно протягом 14 днів з наступним пероральним прийомом 1000 мг адеметіоніну та 3000 мг аргініну глутамату. протягом 48 тижнів (рис. 2.6). У стадії декомпенсації (ADC клас C) хворі разом з основним лікуванням отримували внутрішньовенне краплинне введення 1000 мг адеметіоніну щоденно протягом 14 днів з подальшим пероральним прийомом 1500 мг адеметіоніну та 4500 мг аргініну глутамату. на добу протягом 48 тижнів (рис. 2.7) . Пацієнти, призначені для v-протоколу на стадії компенсації в класі А, разом з основним лікуванням отримували внутрішньовенну краплинну ін’єкцію 500 мг адеметіоніну щодня протягом 14 днів з подальшим пероральним прийомом 500 мг адеметіоніну, 1500 мг аргініну глутамату протягом 46 тижнів. та ривароксабан у дозі 10 мг на добу протягом 48 тижнів.
Пацієнти, призначені для r-протоколу, додатково отримували пероральний розувастатин у дозі 20 мг на день протягом 48 тижнів протягом стадії компенсації (ACD класи A та B), і 10 мг розувастатину щодня під час стадії декомпенсації (ACD клас C) додатково отримували розувастатин перорально протягом 48 тижнів. тижнів. . Пацієнти, яким був призначений z-протокол, у стадіях субкомпенсації та декомпенсації (ACD класи В, С за Чайлд-П’ю) додатково отримували альбумін 40,0 г/тиждень протягом 2 тижнів стаціонарного лікування та 20,0 г/тиждень у комплексній терапії для 12 тижнів амбулаторного лікування, потім підтримуюча доза 20,0 г/місяць (10,0 г/2 тижні) протягом 10 тижнів.
Методи дослідження
- Загальноклінічні методи дослідження
- Діагностика алкогольної етіології цирозу печінки
- Ультразвукове та доплерографічне дослідження стану печінки, екстра-
- Оцінка функціонального стану печінки
- Оцінка ступеня енцефалопатії
Якщо порівнювати розміри лівого шлуночка у померлих, то їх достовірне збільшення виявлено в осіб ІІ та ІІІ груп (р<0,05), тоді як розмір правого шлуночка не відрізнявся в осіб з різним ступенем компенсації (р >0,05). За результатами психометричного дослідження у хворих на ПСР у поєднанні з ожирінням виявлено достовірну різницю інтелектуальних розладів, пізнавальної діяльності, дрібної моторики, швидкості та точності рухів, емоційно-вегетативних розладів із наростанням декомпенсації, яка відображає збільшення печінкової енцефалопатії (p<0,05), (табл. 4.6). При оцінці когнітивних, емоційних і вегетативних розладів ми виявили, що у хворих І групи порівняно з хворими ІІ групи. <0,05), (табл. 4.7).
Аналіз показника ІМТ підтвердив достовірну різницю між пацієнтами І та ІІ груп залежно від класу компенсації (р<0,05). Достовірна різниця між показниками ІА та ІІА груп, IV та ІІІ, ІС та ІІС (р<0,05). Значення ОМП як інтегрального показника, що відображає соматичний білковий пул, мають достовірну різницю між ІА, ІV, ІС та між ІА, ІІV та ІІС групами (р<0,05).
Встановлено вірогідну різницю в частоті проявів шкірного свербежу в усіх хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням, зниження маси тіла у пацієнтів класу А та В, розладів сну у пацієнтів класу В порівняно з пацієнтами без ожиріння (р<0,05) . При порівнянні показників портальної гемодинаміки у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням і без ожиріння встановлено їх значне погіршення при поєднаній патології осіб відповідних класів компенсації, що свідчить про більш виражену гемодинамічну перебудову судинного русла за рахунок перерозподілу кров у венах портальної системи у напрямку до селезінки (р< 0,05). При порівнянні структурно-функціональних показників лівого відділу серця у хворих І та ІІ груп виявлено достовірну різницю між показниками відповідних класів (р<0,05).
Так, у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням спостерігалися статистично значущі структурно-функціональні зміни лівих відділів серця з появою гіпертрофії, розширення передсердь та зниження систолічної та діастолічної функцій, які були більш вираженими. ніж у пацієнтів ІІ групи (р<0,05). У пацієнтів з ожирінням також спостерігалося більш виражене порушення релаксації ЛШ із збільшенням тяжкості захворювання порівняно з пацієнтами з АЦП без ожиріння, що призводило до більш значущого порушення перфузії внутрішніх органів (p<0,05). У хворих на АЦП печінково-легеневий синдром супроводжувався змінами в правих відділах серця у вигляді гіпертрофії стінок, розширення серцевих камер та підвищення тиску в легеневій артерії (ЛА), які були більш вираженими у хворих. І групи (р<0,05) (табл. 4.23).
Результати дослідження церебрального кровотоку показали, що у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням значно збільшені товщина комплексу інтима-медіа (ТІМ), діаметри загальної сонної артерії (ЗСА) і внутрішньої сонної артерії (ВСА). . з підвищеною декомпенсацією (p<0,05) , (табл. У хворих на АЦП з ожирінням розширення судин асоціювалося зі зниженням швидкості кровотоку по відношенню до посиленої декомпенсації, збільшенням асиметрії кровотоку за індексом e коефіцієнт асиметрії ( КА), підвищення судинного опору, збільшення РІ, зниження еластичності судин головного мозку (р<0,05). При порівнянні показників І та ІІ груп виявлено вірогідну різницю у хворих відповідних класів, що свідчить про глибші порушення функції нирок при АЦП. пацієнтів з ожирінням (р<0,05).
При порівнянні показників портальної гемодинаміки у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням та без ожиріння виявлено їх достовірне погіршення при поєднаній патології у обстежених відповідних класів за Чайлд-П’ю (р<0,05). Навпаки, рівень ХС ЛПВЩ у крові пацієнтів обох груп знижувався з наростанням декомпенсації; він, ймовірно, був нижчим у пацієнтів І групи, ніж у пацієнтів ІІ групи (p<0,05).