Изготовление моделей — автомобилей, самолетов, кранов, которые, и здесь — основной пункт нашего рассуждения, — по сути не автомобили, самолеты, краны, а другая форма существования конструктора <...>. В целом трансформацию ву в прилагательное можно выразить убедительно так: ву > вга > вда (замена г - д) > бда (ассимиляция или усиление в - б) > бод (метатеза). Конкретно трансформацию у в существительное веха можно представить следующим образом: у > вга > вха > в'ха (смягчение на пересечении согласных) > веха (вокализация мягкости).
Эта идея представлена примитивным ку (ср. лат. aqua «вода»), которое в данном случае видоизменяется в ту (> тва и т. д.). Также допустимо предположить переход lma > lama || > ремень и предикатная связь между лям и ка (ср. санскр. ka 'вода'). В общем виде трансформацию лексемы мга в необходимое слово можно представить следующим образом: мга > нга (усвоение) > нжа (одомашнивание на пересечении) > необходимость (вставить у) || > необходимо.
Конкретно процесс трансформации примитивного ву в имя хавер можно описать так: ву > вга > вха > ов'са > хавер (при переходе гласной а на межсогласную позицию она менялась на о; ср. аналогичный переход внутри фразового глагола; мягкость является следствием переходных согласных). В слове срибло была не диссимиляция, как принято считать, а ассимиляция, распространившаяся в большинстве славянских языков: срибло > срибро (болгарское серебро, македонское серебро, польское сребро и т. д.). Поскольку значение «рот» пересекается со значением «тьма» (> «пропасть, исчезнуть»), мы включим сюда и глагол исчезать (…čza > čeza; ср. с.-хорватское čez «сквозь»).
Значение «пояс», которое несет в себе слово, своим существованием обязано значению «рот» (> «круг» > «пояс»).
Зіставлення частиномовних показників ідіостилю І. Франка з українською художньою прозою
Розглянемо речення У дитинстві він вважав ситуацію Ісаака несерйозною (у момент t0 A дивився на X: A не усвідомлював значення X у певний момент t0). Так само у виразі В останній момент породілля раптово покликала її, Тетяна (у певний момент t0 А подзвонила X: . А розуміє, що це дійсно X в момент t0) ПСК в останній момент виражає часову семантику. , який конденсує в собі потенційне основне передбачення: Настала остання мить (потенційно головне передвіщення) + Бабуся раптом покликала її, Тетяна (головне передвіщення) = Коли настала остання мить, бабуся раптом покликала її, Тетяна. Городенської та в [Городенська 2004а, де у визначенні часток наголошується, що вони утворюють окремий і особливий тип службових слів-морфем, спеціалізованих на вираженні двох комунікативних функцій – розрізнення теми та рими у власне будові речення та в реченнях. формування типів повідомлення речень за метою висловлювання [ Городенська 2004а: 358].
Przypomnijmy, że opis generatywny języka wielopoziomowego opiera się na założeniu, że system językowy składa się z kilku poziomów, połączonych relacją formy i funkcji. Są przydatne również dlatego, że ze względu na niejednoznaczność wielu ich składników, mogą wyrazić nieporównywalnie większą liczbę bardzo subtelnych, a często bardzo złożonych zależności. Dlatego powodem takiego łączenia różnych elementów przyimkowych jest potrzeba doprecyzowania i większej specjalizacji relacji syntaktycznej realizującej określoną relację przestrzenną.
Ponadto ekspansja kategorii przyimków była szczególnie aktywna w wyniku charakterystycznych zwłaszcza dla tej grupy wyrazów procesów słowotwórczych. Jeżeli w wyniku powyższych procesów doszło do ścisłego stopienia się części składowych tworząc jeden nowy przyimek, derywaty określa się zwykle jako spójniki przyimkowe (czasami także: związki, composita, związki, przyimki złożone, rosyjskie: przyimki-kompozycje). Jeżeli jednak części składowe takiego nowego przyimka nadal uważa się za przyimki niezależne i zachowują odrębną pisownię, tworząc luźną grupę złożoną głównie z dwóch przyimków prostych, określa się je mianem kombinacji przyimkowych (a także: reduplikacji, ros. предложени - konsystencja).
Ponieważ w języku polskim, zarówno dialektycznym, jak i archaicznym, niemal równolegle (z pewnymi zastrzeżeniami) występują przyimki powyżej/poniżej, tyłu/tyłu, poniżej/poniżej, przodu/przodu (z elementem -na- jako trzecim składnikiem ) tych derywatów), spróbujmy określić rolę tego elementu w przyimkach jak wyżej i wtórnie powyżej. W porównaniu z innymi przyimkami miejscownikowymi, takimi jak w czy na, przyimek po charakteryzuje się dodatkowym elementem informacyjnym, który jest „chaotyczny” (por. Okoniowa 1987: 24). Identyczna sytuacja jest w przypadku realizacji znaczeń adatywnych: Gdy silniejszy podmuch wiatru przewrócił je [chmury] i wypędził za pola, z tej kurtyny wyłoniły się wielkie maszyny (K. Korkozowicz) - Jeszcze dalej, na zachód ledwo widoczne, wystawały ostre szczyty namiotów ponad zielonymi krzakami (tamże).
Przykłady te pokazują, że semantyka konstrukcji z przyimkami złożonymi w języku polskim nie zależy od obecności postkomponentu, ale od rodzaju czasownika (w tym od semantyki ewentualnego przedrostka), rzadziej od semantyki rzeczownika w pozycji przyimkowej, a czasem nawet w szerszym kontekście. Podobieństwo przejawia się głównie w tym, że pochodne w większości przypadków zachowują wartość semantyczną swoich składników. Powyższe przykłady dają wyobrażenie, że nawet jeśli skład kategorii przyimków prostych nie jest całkowicie jednorodny, specyficzne różnice można zaobserwować także pomiędzy zrostami przyimkowymi, będącymi kombinacjami przyimków prostych.
Wśród polskich przyimków translokacyjnych spotykamy nie tylko związki złożone (dwu- i trzyczłonowe) z pierwszym składnikiem z-/s-, ale także (choć tylko w materiale dialektycznym) przyimki z początkowym składnikiem od-. Złożoność tego zagadnienia polega przede wszystkim na tym, że ich budowa składa się z wielu różnorodnych kombinacji prostych przyimków, co ma wpływ na wielopostaciowość tej kategorii wyrazów.
З високою частотністю функціонування
Із середньою частотністю функціонування
З низькою частотністю функціонування
Статтю присвячено визначенню особливостей вживання неозначених і кількісних лексем у близькоядерній зоні лексико-семантичного поля української повісті. Мушу зізнатися, що коли я вперше зустрів Чарльза Стрікленда, я навіть на мить не помітив, що в ньому було щось незвичайне [Сомерсет Моем 1977] - «Коли я зустрів Чарльза Стрікленда, мені, чесно кажучи, не спадало на думку, що він був чимось незвичайним особа.'. Об’єктний синтаксис двовалентних дієслів вживається в українській мові в знахідному, орудному та давальному відмінках; у знахідному, твірному, давальному відмінках у російській мові та з використанням прийменників to, by, with або порядку слів в англійській мові. Спроба встановити їхню валентність і вивчити галузь знання проповідує відносно англійською, українською та російською мовами.
The article continues the series of publications of the author on the expression of consent in the Ukrainian dialogical speech. One of the models of consensual utterances ― the syntactically undivided sentence with the interpositional particle "так" ―is analyzed. The given article deals with the determination of the onomasiological status of possessive attributive constructions and compound adjectives, which are formed from them and their place among the other compounds.
The article presents a new approach to bahuvrihs - researched as monoverbal pairs of attributive possessive constructions. The actuality of the article has to do with the fact that in modern linguistics the phenomenon of bahuvrih has not been studied enough, especially in the Russian language. The paper deals with the exposition of the morphological manifestations of syncretic syntaxes with the distinct addressing nuance in the sentence structure.
The flow way of forming sentences with such components is commented. The difference between a situational addressee and a situational addressee is based on. Keywords: syncretic syntax, addressing, situational addressee, situational addressee, semantic-syntactic function, semantic nuance.
The article is devoted to the syntactic bases of verbal word-building category of voice in the modern Ukrainian language. In the article, the numerals are explained as the second valence carrier, the description of the valence potential of the numeral predicates of the quantitative and age characteristics is detailed, semantic and morphological representatives of the predicative and substantive units and also their influence on the formally syntactic level are Characterised. Keywords: semantic-syntactic valence, right-sided valence, agent, predicate, subject, controlled part of the sentence, nominative, genitive, dative.
Коцюбинського: нібито (10 вживань), начебто (3 вживання), неначе (2 вживання), неначе (9 вживань) і в одному випадку конструкція чогось — це з порівняльним реченням: «А чим холодніша вода, тим швидше мине біль Дарусі» [Матіос 2005: 15]. У статті розглядається проблема порівняльних конструкцій у стилі художньої літератури; особливості побудови та типологію сполучникових порівнянь у романі Марії Матіос «Солодка Даруся».
БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ
Звідси, зокрема, випливає, що зміщення комплементу не порушує принципу порожньої категорії - (далі – ППК) (порожніми є ті категорії, які не набувають вираження на поверхні, вони бувають трьох типів: великі ПРО (фонологічно порожні). підмет інфінітивного відмінювання), малий ПРО (фонологічно порожній анафоричний займенник) і сліди.
ГЛИБИННА СТРУКТУРА
ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ
ПОВЕРХНЕВА СТРУКТУРА
Контраст між випадками (9 – 10a) і (9 – 10b), поясненими PPK, називається ефектом цього сліду. У статті розглядаються правила використання принципів і параметрів дослідження речення як основної синтаксичної одиниці. Основними модулями цієї теорії є X-Bar Theory, Theory of Constraints, Theory of Government, Case Theory, Theta-Theory, Binding Theory.
Крім того, А.М. Мухін підкреслює, що таке атрибутивне вживання іменників та інших форм слів зумовлене семантичним закріпленням максимально інформативних конструкцій [Мухін 1980: с.75], тому на думку Л.П. Давидової відбувається згортання присудка і, як наслідок, поява словосполучення, не властивого власне словосполученням [Давидова.
