[PENDING] Національна академія наук України Інститут народознавства, 2020Раритети України, 2020Національна академія наук України Інститут народознавства, 2020Раритети України, 2020

Artykuły naukowo-poznawcze badaczy ze Lwowa, Opiszna i Charkowa ukazują czytelnikowi fascynującą panoramę znaczeń zakodowanych w formach wizualnych powstałych w epoce secesji – czasie, gdy artystyczny dialog między Zachodem i Wschodem Ukrainy nabrał nowej siły. Ponad 500 zdjęć ceramiki domowej i budowlanej z przełomu XIX i XX wieku przedstawionych w książce daje wgląd w wyjątkowe zjawisko artystyczne, którego twórcą jest utalentowany ukraiński przedsiębiorca i architekt Iwan Lewyński. Artykuły naukowo-dydaktyczne autorstwa badaczy ze Lwowa, Opiszni i Charkowa wychodzą na światło dzienne intrygujący obraz implikacji zakodowanych w formach wizualnych, które powstały w czasach modernizmu – czasie poszukiwania własnego narodowego „ja”. - wyraz artystycznego dialogu między wschodem i zachodem Ukrainy stał się jeszcze wyższy.

Загальну картину Левинського 1889-1914 рр. ґрунтовно доповнюють два діафільми (авторства Оксани Герій), які разом із фотографіями архівних матеріалів та збережених і малодосліджених творів передають всю важливість керамічної спадщини І. Тут експонується вперше – вагомі документальні свідчення епохи в контексті життєвого шляху та творчої діяльності великого українця, особливо періоду окупації Львова солдатами Російської імперії у 1914 році; фотографії та проекти будівель та предметів інтер’єру українського павільйону для загальної крайової виставки у Львові 1894 р.

Софія Король

Олена Щербань

Оксана Герій

Ростислав Шмагало

Найпрестижніше видання Львівського промислового музею «Зразки домашньої промисловості», серія VII, Львів, 1883 р. містить 10 таблиць із малюнками гуцульської кераміки та кераміки В.

Олег Рибчинський

Тому вироби його фірми використовувалися в найбільших будівлях Львова кінця ХІХ – початку ХХ століття: між 1897 і 1900 роками. Обпалений глиняний виріб (обпалений при 900-950 °C) покривали кольоровою свинцевою глазур’ю. і дайте висохнути та випікайте вдруге (випікання C). Продукція його фабрики була представлена на Загальній крайовій виставці 1894 р. у Львові, Всесвітній виставці в Парижі 1900 р., Ювілейній виставці з нагоди 25-річчя Політехнічного товариства 1902 р., Всеросійській виставці в Києві 1902 р. 1913 рік.

Андрій Клімашевський

верхньому «піднебесному» рів- ні, сформованому під карнизом

Левинський, або, як називали його сучасники, «гуцульська дружина» (пізніше — «національно-модерна») не тільки наповнила серця галицьких міст дивовижною мальовничістю, а й стала визначним міським явищем своєї доби, ставши протягом 1903–1912 рр. . раніше, від початку 1890-х і навіть до 1903 р., кахлі з народними орнаментальними мотивами спорадично використовувалися на фасадах (вул. Ген. Чупринки, 19). Подібного ефекту немає у Львові, але він фрагментарно повторюється в Кіцмані, і підкреслено – у величній споруді (з домінантою наріжної вежі-дзвіниці) Народного дому в Судовій Вишні у вигляді 12 тахелів «головчастих». ” підвіконня обох фасадів, створюючи на їхніх побілених стінах, як на полотні, розрив ілюзію вишиванки гуцульської сорочки12.

Інна Акмен

Галина Івашків

21 грудня того ж року в Промисловому музеї Львова було організовано виставку етнографічних типів із 70 статуетками, на яких було зображено «живописне народне вбрання з усієї Галичини»19. Dilo», «Kurjer Lwowski», «Słowo Polske»20, «Przegląd», «Dzennik Polski»): статуетки виготовляли в домашніх умовах і випалювали на фабриці Івана Левинського21.

Людмила Геруc

Миргородське художньо-промислове училище імені Миколи Гоголя; протягом 1910-1913 рр. у Глинській школі викладачів гончарства), у 1917 році

Людмила Овчаренко

Українські вироби в Австрії на виставці ремесел у Відні та наша підтримка рукоділля. 23 Український відділ на другій Всеросійській виставці промислів у Санкт-Петербурзі. Петербург в 1913 р. 24Там же; Каталог Всеросійської виставки 1913 року.

Агнія Колупаєва

Sofia Korol Art and Industrial Exhibitions and the Revival of the Ceramics Industry in Galicia The growth of Ukrainian national consciousness in the second half of the 19th century required certain forms of embodiment and functioning. Among the various types of social, spiritual and creative activity, it has become such a form as national architecture with specific traditional features, skillfully integrated into the architecture of the urban era. And one of the expressive engines of this process were artistic and industrial exhibitions designed to demonstrate national technical, scientific and creative achievements.

The first exhibition, as a demonstration of the achievements of industry and handicrafts, took place in Lviv in 1851 - 2 months after the opening of the first international art and industry exhibition in London. Among other things, ceramic utensils and faience kilns from the imperial-royal privileged faience factory in Glinsk by Friedrich Wolf and his team were exhibited. The phenomenon of using ceramics as an important artistic component in the formation of the aesthetic expression of Lviv architecture, especially in the works of Y.

A reflection of the influence of these sources can be seen in the romanticized architectural face of Lviv at that time. One of the largest owners of folk art collections was Count Volodymyr Didushytsky. As a patron, well-known politician and public worker and owner of the largest natural history collection, V.

Didushytsky became a delegate of the commission of the World Exhibition in Vienna in 1873 from Galicia, where he presented works of folk art or, as they said at the time, "home crafts" from his own collection. Didushytsky in the framework of the Vienna exhibition was the purchase of exhibits for the future Industrial Museum in Lviv, among the initiators of which were also Y. The ceramic factory of several generations of entrepreneurs, known in Europe and the Americas, was located in the Saarland region, in the city of Metlah.

In the middle of the 19th century, archaeological finds of mosaic ancient Roman floors gave an additional impetus to the already successful production. Thanks to an incredible number of orders in the late 1870s, the company became the most successful ceramic company in the world. The example of the achievements of various crafts at the Vienna exhibition became a significant.

SUMMARY СКОРОЧЕННЯ ТА ДЖЕРЕЛА

At that time, the search for new expressiveness intensified and the interest in the medieval origins of architecture, in particular in the Romanesque, Gothic style and Neo-Renaissance motifs, intensified.

У книзі використано архівні фото

Bakhmatyuk's works reproduced in the edition of the City Industrial Museum in Lviv and the ornaments on the dishes and even. In the 1930s, he was a co-organizer of the ceramic workshop "OKO", which was the ideological successor of I. In the same way as artistic and aesthetic search in the second half of the twentieth century.

Krychevsky devoted his first archaeological season in Kiev to excavations in the courtyard of the Tithe Church. Since then, he has become a leader in the implementation of the famous historian's progressive Ukrainian ideas. Small-scale sculpture or round sculpture spread in Ukraine sometime in the second half of the 19th century.

More than 80 figurines (72 plaster and 11 ceramics) are in the funds of the National Museum named after A. Small plasticity and toys were made in the sculpture department of the Ivan Levynsky's Ceramic Factory in Lviv. He was a participant in the creation of Ukrainian style in the first decades of the twentieth century in Western Ukraine.

Ivan Levynsky was one of the first to involve professional artists in the design of tiles and tile stoves.

STRESZCZENIE

Wręcz przeciwnie, wszystkie późniejsze wystawy przemysłowe, artystyczne czy rolnicze (Lwów 1902, Stryj 1909, Odessa 1911, Kołomyja 1912 itd.) były potwierdzeniem zasłużonego uznania J.. Funkcja podawania ręki nie była najważniejsza jeden. czynnik w tworzeniu tak złożonego kształtu kadłuba. A od końca 1920 roku na szerszym obszarze Ukrainy (szczególnie w Połtawie, rejonie Słoboża) tego typu wyroby produkowano już w celach dekoracyjnych, a nie konsumenckich.

Lewińskiego, kafle piecowe i zestawy kafli podłogowych dekorowano głównie elementami zdobnictwa renesansowego lub rokokowego. Biorąc pod uwagę zamknięcie szkoły garncarskiej we wsi Tovste na początku XX wieku i ciągłe prześladowania Kołomyjskiej Szkoły Garncarskiej, staje się jasne, że wiedeńskie kręgi rządowe nie były zainteresowane rozwojem rzemiosła ceramicznego w Galicji. W drugiej połowie XIX w. ośrodkiem rozwoju myśli technicznej i naukowej w Galicji była szkoła politechniczna, dlatego też osiemnastoletni Jan Lewiński, obdarzony talentem nauk przyrodniczych, wybrał tę uczelnię na nauczanie.

Miały jednobarwną lub dekorowaną powierzchnię i składały się z dwóch warstw – górna miała cienką warstwę dekoracyjną, a dolna była bardziej trwała, strukturalna i jednorodna. Dżuliński urodził się 13 czerwca 1850 roku w Łapszynie (obecnie powiat brzeżański obwodu tarnopolskiego) w szanowanej rodzinie księdza i działacza religijnego Teodora Dżulińskiego i Honoraty Zawalnickiej, gdzie był dziewiątym i ostatnim dzieckiem. Córka Teofila, Aleksandra, była „utalentowaną uczennicą właściwej szkoły” we Lwowie (1906), a gdy „po ukończeniu szkoły średniej studiowała malarstwo we Florencji” (Włochy).

Gliniana zabawka pochodząca ze słynnego ośrodka garncarskiego Opisznia była obiektem pożądania wielu muzeów i kolekcjonerów. Warunkiem powodzenia wystawy było udane wykorzystanie technik zdobniczych typowych dla ceramiki połtawskiej na ceramice bukowińskiej. Białoskurski był kierownikiem i dyrektorem artystycznym jedynej w Imperium Rosyjskim (obwód połtawski) Szkoły Instruktorów Ceramiki Glin.

Białogórskiego i powstał w wyniku ciężkiej pracy wybitnego technologa ceramiki: „Jak wyrabiać naczynia gliniane” (1911). Piec Kaluta, będący głównym źródłem ciepła w domach mieszkalnych i publicznych na przełomie XIX i XX wieku, w produkcji fabryki J.Lewińskiego był nie tylko oznaką wygody i bogactwa, ale także największą ozdobą wnętrza, przejaw wartości estetycznych, narodowych.

KАТАЛОГ

МЕХП, ЕП 45295

МЕХП, ЕП 69777;

МЕХП, К 12602

МЕХП, І 653/КВ 7210

МЕХП, І 651/КВ 7208

МЕХП, І 647/КВ 7204

МЕХП, І 652/КВ 7209

МЕХП, І 660/КВ 7217

МЕХП, І 648/КВ 7205

Колектив авторів

КЕРАМІЧНИЙ КОД ІВАНА ЛЕВИНСЬКОГО