УДК 78.087.68(477.83–25)“1900/1939”
ПРОБЛЕМИ РЕПЕРТУАРУ
УКРАЇНСЬКИХ СПІВОЧИХ ТОВАРИСТВ ЛЬВОВА ПЕРІОДУ 1900–1939 РОКІВ
Мар’яна ФЕРЕНДОВИЧ Кафедра історії музики,
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка, вул. О. Нижанківського 5, м. Львів, Україна, 79005,
тел.: (+38032) 274 31 06
Проаналізовано проблеми репертуару українських співочих товариств Льво- ва періоду 1900–1939 років. Зосереджено увагу на постатях, які формували репертуарну політику колективів не тільки в якості композиторів, але й вод- ночас організаторів, почесних членів, голів правління і диригентів співочих товариств.
Ключові слова: українські співочі товариства Львова, репертуар.
Музична культура Львова періоду 1900–1939 років представлена яскравою діяльністю великої кількості співочих товариств. Тогочасна суспільно-політична ситуація поділяла музичне середовище Львова на окремі музичні спільноти, які об’єднувалися передусім за своєю націо- нальною належністю. Особливе місце в музичній культурі міста поряд із численними польськими, меншою мірою німецькими, єврейськими хоровими колективами займають українські співочі товариства. Їх ут- ворення було обумовлене гострою потребою українського населення в розвитку власної музичної культури. Розвиваючись у несприятливих умовах, продиктованих підпорядкуванням владі панівної країни, їх праця була спрямована на розвиток українського хорового мистецтва, а також полягала у просвітянській місії, яку українські співочі колек- тиви провадили не лише на теренах Львова, але й усієї Галичини.
Перелічимо українські хорові товариства, які існували у Львові в період 1900–1939 років. Для українського середовища Львова найбіль- ше значення мав утворений 1890 року “Боян” (“Львівський Боян”) – друге, після заснованого Анатолем Вахнянином товариства “Теорбан”, українське музичне співацько-хорове товариство, яке проіснувало 49 років. Іншими українськими співочими колективами, які виникли вже у XX столітті, були Львівський академічний хор “Бандурист” (1906–
1939), Українське співоче товариство “Сурма” (1926–1939), “Студіо- хор” (“Український Студіо-хор”) (1937–1939). Починаючи з другої по-
ловини XIX століття культурно-освітньою та мистецькою діяльністю у Львові займалися також і українські немузичні організації. До них нале- жать ремісниче товариство “Зоря” та гімнастичне товариство “Сокіл- Батько”.
Одним із головних атрибутів, що відповідав меті та завданням ук- раїнських співочих товариств Львова, був їхній репертуар. Досліджен- ня різних його аспектів дасть змогу певною мірою зрозуміти рівень то- гочасного хорового виконавства і стан розвитку української музичної культури Львова.
Питання репертуару є невід’ємною частиною праць про українські хорові колективи Львова. Однак ця тема ще не була предметом окре- мого, комплексного дослідження, в якому основний акцент припадає на з’ясування проблем репертуару співочих товариств.
Мета цієї статті полягає у висвітленні репертуарного спрямування українських хорових колективів Львова періоду 1900–1939 років, у з’ясуванні проблем репертуару зазначених співочих товариств та у розкритті постатей композиторів, організаторів, почесних членів, голів правління та диригентів, що вплинули на формування репертуарної політики.
Репертуарні відомості, використані у статті, були почерпнуті із різ- них джерел: переважно періодичних видань 1900–1939 років (з газети
“Діло”, з місячників “Артистичний Вістник”, “Музичний вістник”,
“Боян”, “Українська музика”), а також архівних матеріалів, досліджень про музичну культуру Львова, діяльність окремих співочих товариств і творчих постатей.
Репертуар українських співочих товариств Львова відповідав одному із головних завдань їх статуту – виконанні української музики.
До початку XX століття репертуар “Львівського Бояна” складався, пе- редусім, із духовних творів Максима Березовського, Дмитра Бортнян- ського і Артема Веделя, хорів галицьких композиторів-аматорів і пер- ших професіоналів, таких як Анатоль Вахнянин, Денис Січинський, Філарет Колеса, Станіслав Людкевич та основоположника української класичної музики Миколи Лисенка. З приходом XX століття твори цих композиторів не сходили з концертних афіш українських співочих то- вариств, їх також постійно перевидавало нотне видавництво “Львів- ського Бояна”. Як зазначила Стефанія Павлишин, розмах музичного, зокрема концертного життя Західної України, який настав у перші де- сятиріччя XX століття, був би неможливий не тільки без великого зростання громадської свідомості, але й створення бази композитор- ських кадрів та музичного репертуару. Професіоналізація цих кадрів була їхньою найважливішою новою рисою [8, с. 50]. Варто зазначити, що питання розмаху концертного життя і створення бази композитор-
ських кадрів були між собою тісно пов’язаними. А саме, пожвавлення хорового виконавства у Львові гостро ставило питання розширення репертуару колективів. Це, безумовно, впливало на творчість компози- торів, котрі, будучи патріотами українського мистецтва, вболівали за розвиток хорової справи у Львові. Водночас з розвитком музичної освіти в Галичині, зокрема у Львові, галицькі композитори відходять від відомої з попереднього століття практики написання твору, яка від- повідала не завжди високому рівню хорового колективу. Новий щабель складності хорових творів композиторів професіоналів відповідно вплинув і на розвиток виконавської майстерності співочих товариств.
Галицькі композитори, об’єднавшись з іншими суспільно-громад- ськими та музичними діячами, створили самобутнє музичне середови- ще, яке сприяло розвитку хорового виконавства у Львові. Зосередимо увагу на постатях, які формували репертуарну політику колективів не тільки в якості композиторів, але водночас і організаторів, почесних членів, голів правління та диригентів співочих колективів. Це були Анатоль Вахнянин, Остап Нижанківський, Йосиф Кишакевич, Михай- ло Волошин, Богдан Вахнянин, Денис Січинський, Філарет Колесса, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський, Борис Кудрик та Микола Колесса.
Хорові твори Анатоля Вахнянина – засновника, першого дири- гента, почесного члена та голови правління “Львівського Бояна” часто виконували всі українські співочі товариства. Особливою популярніс- тю користувалися його хори з опери “Купало” та музичної драми
“Ярополк”. Доволі швидко львівському слухачеві стали відомі дві його
“В’язанки народних пісень” та декілька чоловічих хорів, серед яких
“Молоді сни” і “Живем, живем”. Важливо також згадати про ще одну місію, яку виконував композитор. За твердженням Якима Горака, А. Вахнянин у Галичині, подібно як і М. Лисенко на Наддніпрянській Україні, був ревним пропагандистом і шанувальником творчості Тара- са Шевченка [1, с. 355].
Постать Остапа Нижанківського мала особливе значення для роз- витку української музики у Львові. Як зазначила Ольга Осадця, О. Ни- жанківський в якості редактора видавництва “Бібліотека музикальна”
сприяв популяризації творів М. Лисенка на Західній Україні [7, с. 47].
Водночас він був завідувачем Нотною бібліотекою “Львівського Боя- на”, почесним членом товариства і композитором, твори якого корис- тувались успіхом серед українських хорових колективів Львова.
Отець Йосиф Кишакевич – голова правління і член Виділу був тим композитором-аматором, твори якого часто звучали у виконанні
“Львівського Бояна”. Зокрема, його твір “Сосна” з циклу “Лірична сю- їта” був особливо до вподоби Станіславу Людкевичу, котрий, будучи
диригентом “Бояна”, кілька разів презентував цей твір львівським слу- хачам [2, с. 44]. З архіву бібліотеки Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка дізнаємося про маргіналій автора, який був залишений на нотних збірках його творів “Наша дума”, “Заповіт”,
“Лірична сюїта” та адресований Іларіону Гриневецькому [4]. Зауважи- мо, що І. Гриневецький, займаючи посаду диригента “Бояна” і “Банду- риста” в 1930–1931 роках, неодноразово звертався до творчості Йоси- фа Кишакевича.
Михайло Волошин увійшов в історію музичного мистецтва Львова насамперед як один із організаторів та диригентів Львівського акаде- мічного хору “Бандурист”, а також як довголітній керівник, почесний член та голова правління “Львівського Бояна”. Його вплив на реперту- арну політику відзначався частим впровадженням у доробок цих ко- лективів музики зарубіжних авторів. Як наголошував С. Людкевич, цей талановитий диригент “Бояна” переклав текст і вивів на естраді орато- рії “Гарна Олена” Макса Бруха, “Олаф Тріґвасон” Едварда Ґріґа та “Із- раїль у Єгипті” (у частинах) Ґеорґа Фрідріха Генделя [3, с. 381].
Богдан Вахнянин теж був одним із засновників і диригентів “Бан- дуриста”, а згодом заступником керівника “Бояна” в 1930–1931 роках.
Його чоловічі хори неодноразово виконувало товариство “Бандурист”.
Відоме також спільне виконання у 1907 році колективами “Боян” і
“Бандурист” його музичної картини “Титар” [11, с. 3].
Одним із перших композиторів професіоналів Галичини був Денис Січинський – член Виділу “Львівського Бояна”. Його твори протягом 1900–1939 років постійно звучали на львівській сцені. “Боян” виконав його кантати “Дніпро реве” і “Лічу в неволі”. Натомість, “Бандурист”
часто звертався до хорових мініатюр, таких як “Непереглядною юр- бою”, “Нудьга гнітить” та інші.
Почесним членом “Львівського Бояна” був композитор, етнограф, дослідник української музики Філарет Колесса. Цьому товариству він присвятив “етнографічну картину у співах народних” “Гагілки”. У пе- ріод 1900–1939 років поряд з іншими композиціями такі етнографічні картини, як “Гагілки”, “Обжинки” і “Вулиця”, не сходили з афіш това- риства “Боян”. Чоловічі колективи виконували такі твори, як “Лемків- ські співанки”, “На музиці”, “Козаки в народних піснях”, “В горах грім гуде”, “Гей, там на горі”.
Серед галицьких композиторів пальма першості в частому вико- нанні і друкуванні творів належить Станіславу Людкевичу. О. Осад- ця зауважила, що “Львівський Боян” був основним видавцем його тво- рів [6, с. 139]. С. Людкевич відіграв особливу роль у розвитку цього товариства. Його довголітня композиторська, а також і диригентська діяльність були нерозривно пов’язані з “Львівським Бояном”. Такий
взаємозв’язок, як композитор–диригент–хор, був особливо органічним відносно постаті С. Людкевича, що своєю чергою давало йому змогу багато експериментувати і таким способом впливати на розвиток това- риства. За період 1900–1939 років “Боян” виконав його оперу “Бар- Кохба”, кантати “Кавказ”, “Вільній Україні”, “Останній бій”, “Заповіт”
і низку оригінальних творів та обробок народних пісень. Відзначимо, що кожен Шевченківський концерт товариство “Львівський Боян” – першовиконавець кантати-симфонії “Кавказ”, іноді з товариством “Бан- дурист” презентували львівським слухачам одну з частин або ж повне виконання цього твору. Наголосимо важливе значення творів С. Люд- кевича, написаних для чоловічого складу хору, нестачу яких постійно відчували чоловічі колективи і певною мірою згладжували цю відсут- ність звертанням до музики зарубіжних композиторів.
Василю Барвінському випала доля бути не лише заступником члена Виділу “Бояна”, але й його диригентом (1916–1917 роки) і ком- позитором, чиї твори виконував цей колектив. Саме у виконанні цього хору вперше в повному обсязі прозвучало його “Українське весілля” у Шевченківському концерті у Львові 22 червня 1916 року [10, с. 91]. А також наступного року спільно з хором Духовної семінарії – кантати, написаної на честь митрополита Андрея Шептицького [9, с. 3]. Варто також відзначити презентацію “Бояном” і симфонічним оркестром Ви- щого музичного інституту імені Миколи Лисенка його кантати “Запо- віт”, яка відбулася під керівництвом автора 1920 року [10, с. 93]. До реалізації творів В. Барвінського спричинився й інший львівський хо- ровий колектив – “Студіо-хор”, який 1939 року вперше у Львові вико- нав його кантату “Наша дума, наша пісня” [10, с. 94].
Прізвище Бориса Кудрика – заступника члена Виділу “Львівсько- го Бояна” з’явилося на афішах цього товариства в 1930-х роках. Відо- мо, що хор “Бояна” виконував такі його хорові мініатюри, як “Гри- мить”, “В садочку”, “Весна”, “Рій і трутень”, “Гагілка” тощо.
Композитор і диригент Микола Колесса був тим послідовником галицьких композиторів професіоналів, які активно займалися вико- навською і музично-громадською діяльністю. У 1931–1933 роках він яскраво заявив про себе, будучи диригентом “Львівського Бояна”, та продовжив цей шлях, утворивши в 1937 році професійний хоровий ко- лектив “Студіо-хор”. Ці два колективи виконали його обробки полісь- ких і лемківських пісень.
Проглядаючи репертуар українських співочих товариств Львова періоду 1900–1939 років, доходимо висновку, що він зазнав певної ево- люції. Перш ніж розглянути її особливості зазначимо, що незмінним у репертуарі цих хорів було звертання до народної пісні, без якої не мож- на уявити собі діяльності жодного тогочасного українського співочого
товариства. Це стосувалося і творчості М. Лисенка, який був почесним членом товариства “Боян” та якому він присвятив кантату “Радуйся ниво неполитая” і твір “Орися ж ти, моя ниво” [5, с. 464]. Натомість, зміни в репертуарі українських хорів полягали передусім у поступово- му введенні в репертуар колективів дедалі більше творів композиторів професіоналів, а також залученні до виконання хорів наддніпрянських композиторів. Головну роль у цьому процесі відігравало товариство
“Львівський Боян”, яке поряд із влаштуванням конкурсів на написання нових музичних творів провадило концерти українських хорових но- вин. Саме ці мистецькі заходи мали вплив на творчість молодих гали- цьких композиторів, сприяли ознайомленню львівських слухачів із новою музикою та збагачували репертуар українських хорів Львова.
Вагоме місце у впровадженні та популяризації творів наддніпрянських митців займають видавнича діяльність товариства “Боян” та передусім творчі контакти галицького композитора, засновника “Бояна”, А. Вах- нянина з наддніпрянськими композиторами, зокрема М. Лисенком. За твердженням Я. Горака, взаємини М. Лисенка й А. Вахнянина є яскра- вим і показовим епізодом у контексті культурологічних зв’язків галичан з наддніпрянськими українцями [1, с. 359]. У репертуарі українських хорових колективів Львова знаходимо композиції таких наддніпрян- ських авторів, як Петро Ніщинський, Кирило Стеценко, Олександр Ко- шиць, Микола Леонтович, Пилип Козицький, Михайло Вериківський, Лев Ревуцький.
У розгляді репертуарної політики українських співочих товариств Львова не можна оминути і часте звертання цих колективів до музики зарубіжних композиторів. Така увага була пов’язана із бажанням керів- ництва товариств познайомити слухацьку аудиторію із перлинами сві- тової музичної культури. Це своєю чергою впливало як на мистецький рівень хору, так і на розвиток музичної культури міста. “Львівський Боян” за період 1900–1939 років виконав твори таких композиторів, як Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фрідріх Гендель, Фелікс Мендельсон, Франц Шуберт, Франц Ксавер Грубер, Йоганнес Брамс, Ференц Ліст, Роберт Шуман, Едвард Ґріґ, Карл Бендль, Ріхард Вагнер, Макс Брух, Бедржіх Сметана, Шарль Сільвер, Нільс Ґаде, Олександр Даргомиж- ський, Петро Чайковський, Олександр Бородін, Олександр Гречанінов.
Чоловічі хори “Бандурист” і “Сурма” також достатньо часто звер- талися до творчості зарубіжних авторів. Лідером у виконанні західно- європейської музики різних епох варто вважати товариство “Сурма”.
Ці співочі колективи неодноразово виконували твори польських, чесь- ких, словацьких, угорських, німецьких, французьких і норвезьких ком- позиторів.
Проблеми репертуару українських співочих товариств Львова за- значеного періоду є багатогранними і доволі складними. Дослідження репертуару показало, наскільки в ньому, у сфокусованому вигляді, представлена панорама української музичної культури Львова. Показо- вим є питання еволюції репертуару, яке віддзеркалює еволюцію музич- ного життя міста. Наголосимо, що при всій неоднозначності розвитку тогочасної музичної культури, такий стан організації музичного життя є взірцем для сучасного суспільства. Піднявшись на абсолютно новий щабель суспільного розвитку, в наш час ми не можемо похвалитися такою інтенсивністю, безкорисністю, самовідданістю, згуртованістю, громадською цілеспрямованістю, яку проповідували українські музич- ні діячі заради піднесення українського музичного мистецтва. Багато- гранність дослідженого питання відкриває ще одну важливу вісь, по- в’язану з актуальністю зв’язку історії і сучасності. Така паралель є пам’ятною і необхідною для розвитку музичної культури не лише Львова, але й усієї країни.
–––––––––––––––––––––––
1. Горак Яким. Взаємини між Анатолем Вахнянином та Миколою Ли- сенком. До історії контактів Миколи Лисенка з галичанами / Яким Горак // Записки Наукового товариства імені Шевченка: Праці Му- зикознавчої комісії / редактор тому Олег Купчинський. – Львів : На- укове Товариство імені Шевченка, 2004. – Т. CCXLVII. – С. 353–362.
2. Гордієнко Володимир. Композитор о. Йосиф Кишакевич : Біогра- фічний нарис / Володимир Гордієнко. – Львів : Поклик сумління, 1998. – 111 с.
3. Людкевич Станіслав. У сорокліття Львівського Бояна (1891–1931) / Станіслав Людкевич // Дослідження, Статті, Рецензії, Виступи / упорядкування, редагування, переклад і примітки Зиновії Штун- дер. – Львів : Вид-во М. Коць, 2000. – Т. II. – С. 379–384. – (Серія:
Історія української музики. – Вип. 5).
4. Музичні твори Йосифа Кишакевича // Архів бібліотеки Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. – Інвентар- ний номер 05242, 05246.
5. Осадця Ольга. Видання музичних творів Миколи Лисенка в Захід- ній Україні / Ольга Осадця // Записки Наукового товариства імені Шевченка: Праці Музикознавчої комісії. – Львів : Наукове това- риство імені Шевченка у Львові, 1993. – Т. CCXXVI. – С. 463–471.
6. Осадця Ольга. Видання музичного товариства “Боян” / Ольга Осад- ця // Бібліотека – науці : збірник наукових статей. – Київ : Наукова думка, 1990. – С. 137–144.
7. Осадця Ольга. Прижиттєві видання творів М. В. Лисенка / Ольга Осадця // З історії книги та бібліографії : збірник наукових праць. – Київ : Наукова думка, 1990. – С. 36–52.
8. Павлишин Стефанія. Музична культура Західної України 1900–
1939 рр. / Стефанія Павлишин // З неопублікованого : збірка статей / відповідальний редактор Володимир Сивохіп. – Львів : Світ, 2010. – С. 8–83.
9. Святочні вечерниці в честь Митрополита А. Шептицького // Діло. – Львів, 1917. – № 219. – 18 вересня. – С. 3. [Рецензія на концерт].
10. Семчишин Володимир. До історії написання та виконання хорових і вокально-симфонічних творів Василя Барвінського / Володимир Сем- чишин // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури : статті та матеріали / редактор-упорядник Олег Смоляк. – Тернопіль : Астон, 2003. – С. 91–97.
11. Шевченковий обхід у Львові // Діло. – Львів, 1907. – № 57. – 25 бе- резня. – С. 3. [Відомість про концерт, його програму та участь в ньому хорових колективів “Бояна” і “Бандуриста”].
PROBLEMS OF REPERTOIRE OF THE UKRAINIAN VOCAL ENSEMBLES OF LVIV IN 1900–1939
Maryana FERENDOVYCH
The article deals with problems of repertoire of the Ukrainian vocal ensembles of Lviv in 1900–1939. It focuses upon figures who formed the repertoire policy of these ensembles not only as their composers, but also as organizers, honorary members, chief managers and conductors.
Key words: Ukrainian vocal ensembles of Lviv, repertoire.
ПРОБЛЕМЫ РЕПЕРТУАРА УКРАИНСКИХ ПЕВЧЕСКИХ ОБЩЕСТВ В ПЕРИОД 1900–1939 ГОДОВ
Маръяна ФЭРЭНДОВИЧ
Проанализированы проблемы репертуара украинских певческих обществ Львова в период 1900–1939 годов. Сконцентрировано внимание на личнос- тях, которые формировали репертуарную политику в коллективах не только в качестве композиторов, но и одновременно организаторов, почетных членов, голов правления и дирижеров певческих обществ.
Ключевые слова: украинские певческие общества Львова, репертуар.
Стаття надійшла до редколегії 16.09.2012 Прийнята до друку 19.12.2012