Варто зазначити, що його твори є обов’язковими для виконання або входять до переліку «необов’язкових» творів на багатьох виконавських конкурсах пічників. Його фраза: «Якщо будете мучити мене скрипкою, я втечу з дому» (з приватної розмови з Левком Колодубом) поклала край його музичним заняттям у той час. Значною мірою автобіографічний твір присвячений перемозі радянського народу у Великій Вітчизняній війні, відображає її події з точки зору дитячого світосприйняття (програмні назви частин: «Мрії дітей війни Ми діти війна Мати на День Перемоги»).
Назвавши симфонію «Ностальгія», митець висловив у ній невгамовну тугу за творчістю, за улюбленим жанром, невгамовний жаль за минулим, збурення почуттів до повернення до своєї сутності творця музичних полотен. Роль основного розділу репрезентує, умовно кажучи, «тему суспільних змін», вона виткана з коротких ямбічних мотивів на широкому інтервалі (іт. квінтовим унісоном нагадує образ іноземної армії із симф. вірш «Золоті ворота», між його фразами, звичайні вкраплення струнних і дерев’яних духових секцій посилюють загальну ентропію.
Отже, мідні духові інструменти в симфонії розглядаються автором як одна з провідних груп тембру оркестру (подання основної партії з винайденим прийомом «тема-тінь» у суміші труби з гобоєм, поєднання основної партії з винайденим прийомом «тема-тінь», труба з кларнетом, введення нової теми в хорі валторн і духових як вияв інтертекстуальності, традиційного фактурного наповнення в кульмінаційних зонах). Музично-поетична вистава у постановці Вірляни Ткач — це проекція віршів П. Тичини з циклу «Замість сонетів і октав» у наш час, колоритно доповнена текстами С. Справді, позначається лінія духовної лінії: від. Сковороди – через Тичину – до Жадана. Відомо, що, відмовляючись від привабливої світсько-аристократичної кар’єри, український мислитель говорив: «Мій тип і вівці дорожчі мені від царської корони» [8].
У паннадинській версії байки Езопа «Коза і вовк» флейта постає як порятунок для мудрого цапа і поразка для невігласа вовка [9]. «Замість сонетів і октав» Тичини прокладає місток від минулого до сьогодення, переконливо нагадуючи про тяглість поетичної традиції та важливість культурної пам’яті для духовного становлення українців ХХІ століття. У контексті сучасної української культури вони належать до адептів української альтернативної музики, яка звуковою енергетикою та глибокими філософськими віршами «тисне» на болючі точки духовного життя суспільства.
На основании этих неоспоримых профессиональных признаний вряд ли кто-нибудь стал бы возражать против связанной с его именем древней максимы о том, что «в природе не бывает случайностей». Третья, сравнительно более современная волна почти современных кларнетистов — это поколение музыкантов, чувственно слитых со своей региональной принадлежностью и с местным фольклором, впервые обладающих еще и полупрофессиональными композиционными «авторскими» аранжировками. 34; в самом деле, «можно услышать и естественно вложенные кларнетные имитации человеческих криков, сочетающиеся с сдержанными рыданиями, а также типичные тембровые инструментальные имитации на поводыре и кавалере или удачные имитации целой галереи ручных и диких животных, которые он драматургически вплетены в их музыкальные истории.
Никола Стефанова (флейтиста, получившего образование в Германии), наши исследователи установили, что параллельно ему и установленной им «немецкой системе» в обучении игре на всех деревянных инструментах в разные годы в качестве преподавателей и лекторов преподают также кларнетисты Ангел Бельнеев, Симеон Панчев. (тоже выпускник Лейпцигской консерватории), Геннадий Николов и Трайко Стойцев, являющиеся основной работой в Софийской опере. В качестве методической систематизации она охватывает целостное освоение инструмента посредством изданных специализированных авторских пособий, таких как: «Начальная школа для кларнета». 34; Избранные произведения искусства», обеспечивающие все самое необходимое для музыкального, эстетического и инструментально-исполнительского воспитания учащихся в массовом образовательном процессе.
Благодаря своей легендарной творческой и популяризаторской деятельности и большому интересу своих ведущих учеников, «кларнет» прочно вошел в сотни художественных школ в систему болгарских школ чтения и утвержден в учебных планах классических музыкальных школ страны. .
Мікрохроматика або мікроінтервальна техніка. Одним з найскладніших і незвичних прийомів гри є мікрохроматика, для реалізації якої тромбоніст має оволодіти особливою
Відпрацьовувати технічну техніку «постійне дихання» можна в будь-якому регістрі, на різних рівнях динаміки та співвідношеннях інтервалів. У виконавській практиці багато музикантів починають так звану «розминку» з відтворення подовжених звуків спочатку самими губами або тільки на мундштуку, що допомагає привести амбушюр в робочий стан. 34; «Базування» дозволяє тренувати м'язи «амбушюру», які зазнають більш інтенсивного навантаження за рахунок відсутності обмежувальних полів мундштука.
Як зазначають науковці, основною властивістю звуку, що робить його емоційним, виразним, насиченим, гнучким, естетично красивим, близьким до людського голосу, є важливий засіб музичної виразності «вібрато». Тому «вібрато», як особливий прийом, широко використовується у виконанні на струнно-смичкових інструментах, сьогодні його використовують і при грі на духових інструментах, зокрема на тромбоні. Еталоном наслідування стало саме інструментальне «вібрато», яке виникло з природного прагнення музикантів наблизити звучання інструмента до співочого голосу, надати звучанню такі якості, як виразність і тембр.
Губне «вібрато» здатне змінювати частоту й амплітуду звукових коливань у досить широкому діапазоні, що надає звучанню особливої чіткості, характеру й конкретності. Як показали експериментальні дослідження, в процесі духового «вібрато» відбувається деяке загальне збагачення тембру, а також перерозподіл енергії з області одних частот на інші. Така «гімнастика» позитивно впливає на роботу дихальних м'язів і організацію техніки правильного, раціонального вдиху і видиху.
Висвітлено його науково-методичну роботу, зокрема навчально-методичну програму «Музичний інструмент кларнет» для духових та ударних відділів закладів початкової спеціалізованої мистецької освіти (шкіл естетичного виховання). Одного разу він почув, як відомий американський кларнетист українського походження Бенні Гудман грав твір Сідні Беше «Квіточка». Зокрема, навчально-методичну програму «Музичний інструмент-кларнет» для духових та ударних відділів початкових спеціалізованих мистецьких закладів (шкіл естетичного виховання) рекомендовано кафедрою духових та ударних інструментів Інституту мистецтв РДГУ, Вченою радою. РДГУ та Міністерства культури і туризму України для видання та впровадження в навчальний процес дитячих музичних шкіл України.
М.М. Як викладач-методист Протас опрацював і підготував численні методичні доповіді: «Підготовка кларнетиста на етапі навчання в дитячій музичній школі. Робота над постановкою дихання під час гри на кларнеті. Пальчикова техніка. Музичне фразування. Техніка виконання гри на духових інструментах. Конкретні основи «Техніка звукоутворення при грі на духових інструментах» та ін., які успішно склали залік на відділенні духових та ударних інструментів ДМШ № 2. Розповідається про спецтехніку, методику навчання саме в джазовій групі, про використання авторських «Джазових вправ» для постановки та гри джазового оркестру. Кращі учасники оркестру «Академія джазу» стали лауреатами, як солісти саксофона) як солістка оркестру стала лауреатом Всеукраїнського фестивалю « таврійські сурми та ін.
34;Веселка соль мажор» — восьма книга Володимира Щербанюка, вчителя-методиста, вчителя вищої категорії, лауреата літературно-мистецької премії ім. вищої категорії, вчитель-методист, лауреат згаданої літературно-мистецької премії
