С і м я. Д о м а ш н я Ц е р к н а

Рєдлкційнє

С і м ’я Д о м а ш н я Ц е р к н а В місяці травні, в особивіший спосіб почитаємо Матір Ісуса, Матір Божу й нашу матір. Це день Матері Божої і також згадуємо день земської матері. Як Марія Пречиста так і кожна матір тісно злучені з Церквою і зі Сім'єю і вони спонукують нас до роздуми про Церкву й про Сім'ю. Сім'я - це "Домашня Церква" (Світло Народів, 11). Може, на перший погляд, родина і Церква це дві зовсім відмінні установи, і думається, що одна означає громаду світу, а друга громаду Божу. Але в дійсності, для християнина ці дві установи сильно між собою злучені: все, що відбувається в Церкві, воно починається і потім продовжується в родині. В родині провадить свящ еними діями - батько й матір і разом з дітьми вони становлять дом аш ню Церкву, яка попри цю матір, що дає життя земське в імені Ісуса представляє нам М атір цілої спільноти церковної, Марію, Матір Ісуса. Ісус прийняв людство в родині, там виховувався, зростав, прожив

Рєдлкційнє

більш у частину свого життя і тим хотів показати велич і святість родинної установи. Говорить Другий Ватиканський С о б о р :" Ісус працював людськими руками, думав людським розумом, діяв людською волею, лю бив лю дським серцем" (Радість і Надія, 22)" і так "вповні показав лю дину для людей та відкрив для н е їїї високе покликання, учився і зростав у родині, як людина, і тим показав велике призначення і покликання родини у світі й в цьому ділі найбільш у ролю відіграла Його Матір Марія, яку він залиш ив для цілої Церкви. Тайна Подружжя це свята тайна як Хрищ ення, Євхаристія, Свящ енство та інші святі Тайни. Подруги освячуються живучи своє подружже життя. Ватиканський Собор Другий навчає: "Християнські подруги, одне для одного, для дітей і для всіх дом аш ніх є співпрацівниками Божої ласки й свідками віри". В родині, на колінах мами, в обіймах батька, під опікою Божої Матері починається голошення Євангелії новим членам Цекрви, в родинній атмосфері родяться покликання. В родині, на молитві й навчанні катехизму починається церковна богослужба і голошення Божого Слова, продовжується в Церкві. Християнська родина без Церкви не буде правдивою родиною, й без родини не було би й Церкви, а без матері нема гідної родини так і в Церкві без духовної М атері М арії не було би повного церковного родинного життя. О. Т. Залуцький, ЧСВВ

2

ЄЛИчжілІ

Família

igreia Doméstica

O m ês de maio é dedicado de maneira especial à Mãe de Jesus Maria e com em ora- o dia da mãe terrena. Isso tem muito a ver com a família, lugar da liturgia fam iliar e início da obra da redenção. A redenção teve que ter uma Mãe para dar vida hum ano-divina ao Redentor, assim toda família tem que ter uma mãe para que cumpra a sua m issão na Igreja.

A família constitui uma "Igreja dom éstica" (Lumen Gentium , 11). À primeira vista, Igreja e família referem-se a duas realidades diferentes, sendo a Igreja uma organização que diz respeito ao culto, e a família à vida do dia a dia. Mas na realidade, estes dois term os para os cristão se com pletam : o que há de sagrado na Igreja, começa e se prolonga na família. A família não é uma organização m eram ente profana, sem nada de religioso. Pelo contrário, é tão sagrada com o a Igreja. Com o a Igreja com eçou com Maria dando à luz ao

ЄЛНхжілІ

Redentor, assim a Igreja dom éstica começa com a mãe terrena que represen­ ta a Mãe do Redentor.

O Filho de Deus se fez homem numa família, viveu, cresceu, trabalhou na casa de uma família, com o diz o Concilio Vaticano II: "trabalhou com mãos hum anas, pensou com inteligência humana, agiu com vontade humana, am ou com coração hum ano" (GS, 22) e assim "manifestou plenam ente o homem ao próprio homem e lhe descobriu a sua altíssima vocação". Em cada família terrena para que seja uma instituição verdadeiram ente nobre, deve haver a mãe terrena e tam bém a Mãe espiritual que é exemplo do am or materno, de hum ildade e do zelo pelo bem da família.

A família, portanto, é o reduto onde a grande obra da Redenção teve seu com eço pela encarnação do Verbo Divino no ventre de Maria. O esposo e a esposa são um para outro, canal de graça, quer rezem juntos, quer sofram, quer se preocupem com os filhos a exemplo de Maria em Nazaré... O Sacra­ mento do M atrim ônio é tão sagrado com o todos outros Sacram entos: a Euca­ ristia, o Sacerdócio, a Penitência, o Batismo, a Crisma, a Unção dos Enfermos. Todos são igualmente sagrados e todos são fontes de vida espiritual. Na fam í­ lia, nos joelhos da mãe, nos braços do pai, começa o primeiro anúncio do Evangelho. Tam bém alí, na oração, começa a primeira celebração que depois continua na Igreja e volta à família.

Por isso, uma Igreja sem fam ílias unindo mãe, pai e filhos, não seria uma Igreja segundo os planos de Deus e uma família sem Igreja tam bém estaria fora dos princípios Evangélicos com o tam bém não existiría Igreja sem fam í­ lias.

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

‘fiifbCL&etd - 3017

Нлмірення г;л Євлнгелі^лцію

За християн в Африці, щоб вони давали пророче

свідчення про злагоду, справедливість і мир, за

прикладом Милосердного Ісуса.

А ф рика це є континентом , що м ає велику релігійну різном анітн ість, але згідно зі статистикою , більш ніж ЗО аф риканських країн є християнам и і завдяки зусиллям б агатьох свящ еників, ченців і черниць, їх число зростає. Але б агатьох лю дей, ніколи навіть не чули про Христа, та к що для е ф екти вн ої роботи, необхід но мати свідок справед ливо сті, д іал о гу і миру, що часто утруднено різним и переш кодам и, таким и як інші релігійні конф есії, екстрем істських груп, політичних партій проти християнства, розд ілених країн. А ле завд яки волонтерської праці свящ ени ків і м ирян ця наявнітсь для м акси м ально го духовного збагачення в цих націях розш ирю єтсья. І це зростання тако ж стається завдяки героїчності і сам овід д аності б агатьох м учеників цього народу. Д о тр и м ую чи сь вчення Св. Письм а, сьогодні аф риканські християни, м аю ть пам 'ятати тих, що їх попередели і захищ али Ц еркву: "П ам 'ятайте про наставників ваш их, які звіщ али вам слово Бож е, і д и влячи сь уваж но на кінець їхн ьо го ж иття, наслід уйте їхню віру"(Євр. 13,7). Це діяння не м ож е бути залеш иним в історії пош ирення хр и сти ян сько ї віри на цьом у континенті. В історії Церкви д еякі П онтиф ики звернули ува гу на А ф рику, під креслю ю чи м уж ну прихильність та відд аність наполегливості в хри сти янській вірі. Природа Церкви є м ісіон ерською , то м у християни покликані бути

Ндмірення г;д Свднгєлі^дцію

и с о ' n t f i a f o n é -інструм ентом у плані Бож ого спасіння, і це починається через прощ ення, захи ст м арги налізовани х, заохочення до м иру і прав лю д ини. Ми знаєм о, що л ю б ов Божа охоплю є все лю д ство незалеж но від раси, плем ени і кольору - охоплю є також і аф риканський континент. Нехай сила лю бови буде більш е ніж війна, ненависть, знец ін ен н ям ж інок, голоду для християн в А ф риці, які продовж аю ть пош ирення заповіді Х р и ста:"Л ю б іть один одного". В цьом у м ісяці приєд найм ося до С вятіш ого Отця в м олитві, щ об ніколи ті, що об єд ню ю ть сво ї зусиля для д уховн ого блага аф риканського континенту не відчували себе б езпорад ним и, а щ одня змогли свідчити через сво ї діла д об роти, м уж ності і сам овід д ан ості лю бов, що виходить від М илосердного Ісуса. Ам інь! Д. Стефан Вонсік, ЧСВВ

Intenção рєіл 6vAngeliz;AçÃo

pCt/UO ГУШЛО - 2017

Pelos cristãos na África, para que dêem um testemunho

profético de reconciliação, de justiça e de paz, à imagem de

Jesus Misericordioso.

A África é um continente de grande diversidade religiosa, porém ,se­ gundo estatísticas, m ais de 30 países africanos são cristãos e graças aos esforços de m uitos sacerdotes, religiosas e religiosos, esse núm ero vem crescendo. Porém há tam bém um núm ero considerável de pessoas que ainda nem sequer ouviram falar de Jesu s Cristo, por isso para um a atua­ ção eficaz é indispensável um vigoroso testem unho de justiça, diálogo e paz, que m uitas vezes é im pedido por vários obstáculos, com o por exem ­ plo, outras denom inaçõ es religiosas, grupos extrem istas, partidos políti­ cos que vão contra o cristianism o, países divididos, ainda há m uito o que se fazer. M as graças ao trabalho vo luntário de religiosos e sacerdotes, esta dispo nibilid ade para o m aior enriquecim ento espiritual dessa nação se expande, e este crescim ento esplendo roso se dá tam bém graças a dedicação heróica e desinteressada de vários m ártires desta nação. Da m esm a form a hoje, seguindo os ensinam entos da Sagrada Escritura, os cristãos africanos tam bém têm por dever, evocar aqueles que os precede­ ram, que defenderam a Igreja: "Lembrai-vos daqueles que vos pregaram a palavra de Deus, considerai o êxito da sua carreira e imitai a sua fé" (Heb 13,7), isto é um a história que não deve perm anecer intacta no tem po, a propagação da fé cristã nesse continente depende exatam ente disso. Na história da Igreja, vários Pontífices, voltaram sua atenção para África, acentuando o corajoso em penho e dedicação para a perseverança na fé cristã.

A natureza da Igreja é m issionária, por isso os cristãos são cham ados a serem instrum entos do projeto salvado r de Deus, e isso se inicia através do perdão, da defesa dos m arginalizados, da prom oção da paz e dos direi­ tos hum ano.Sab em os que o am or de Deus que abraça toda hum anidade - independente de raça, trib o e côr - abraça tam bém o continente

africa-ІИ+eHÇÃO pelA CvAMgeli^AÇÃO

pa/tco

г у ш л о -

2017

no. Q ue a força do am or seja m aior que a guerra, ódio, desvalorização da m ulher, fom e; que os cristãos na África, continuem a propagar o m anda­ m ento deixado por Cristo: "Am ar uns aos outros". U nam o-nos ao Santo Padre em orações neste m ês, para que em nenhum m om ento aqueles que unem suas forças em vista do bem espiritual do continente africano, jam ais se sintam desam parados, e cada dia possam testem unhar com seus atos de bondade, coragem e dedicação o am or que vem de Deus. Am ém !

Diac. Estefano W onsik, OSBM

Апосгольсгво Молитви

^Xjlra ífyqrquíof ОДйба ^enfiorq1 biani((ufq (.'unceífíiO

ífo C-J^ílo Católico 'C krtirian o

Prudenlópolis, 21 da fevereiro 2017 * M k

№ 09/2017

Cne&e Ісусу Хрмсту!

RBverendissimos padras Párocos. Coadju tones 0 zeladores^es (рипнетет) rios grupos do Apostolado da Oração!

Com alegria saudamos todos os grupos do Apostolado da Oração da Eparquia Nossa Senhora imaculada Conceição. Reconhecemos e egradecenics pelo imenso trabalho que a presença dos grupos realiza nas nossas Paróquias e Comunidades.

No dia 17 de fevereiro, na sede eparquial, reuniu-se a Comissão Epanquial do Apostolado da Qfaçào, pare reorganizar a estrutura e planejar o trabalho do mesmo. A Comissão Eparquial do Apostolado da Q rafâo assim íoi constituída: Reverendíssimo Pe. Roberto LucaveL - OSBM: Reverendissimas IrmAa Servas de Maria imaculada Dionísia □Sadio e Virgin ia tvanldo. e a ilustríssima catequisla do Sagrada Coração de Jesus Nadie Horbus.

A Equipe é responsável de acompanhar a caminhada do Apostolado na Eparqua, promovendo Encontros Regionais e Paroquiais, retiros, etc. Estaráo á disposição dos grupos do Apostolado para vos auxiliarem na realização destes momentos de formação espiritual.

O nosso desejo è que o Aposiolado caminhe sempre em sintoma com esia Equipe, Convidem para assessorar e participar dus enoonlros tocais e paroquiais. Sempre enviem membros representantes de cada comunidade nos retiros e oulros eventos de nível eparquiaf Nos loca'5 onde acontecerão estos eventos religiosos, que os membros do Apostolado sejam os primeiros para auxiiar no suporte da organização.

Para possibilitar a realização do trabalho da Equipe, necessitamos de ajuda financeira de todos cs grupos do Apostolado da Eparquia, para bancar as despesas de viagens o locomoção da Equipa o na reahzaçae das reuniOes de planejamento. Na Equipa haverá um tesoureiro a será aberta uma conta bancdna. Por isso. pedimos uma colaboração anual de cada grupo (кружок) cara o caixa comum. Também sugerimos para rfestmar uma certa quanlia arrecadada nos enconlras a nivel paroquial que realizarem. Assim estaremos colaborando com lodo o Apostolado na Eparqu.a. AnuaJmente, a Equipe enviará uni relatório de todas es realizações e Гтапсеіго para Iodes as comunidades.

Atingidos pela Misericórdia que emana do Coração de Jesus, anunciamos esto Amor a Iodos, tomando os nossos Grupos do Apostolado Paroquiais e Comunilários mais dmámioss e participativos. Confiemos todos sob a Proteção da Virgem Imaculada.

Com bértoão e oraçóes, _ D

.y- ■ ê ■ í í f t — '

О о гп М & о іШ ц & ії, OSBM f ü y у * 1 ■ Pa, Paulo Semai. QSBM

/ E pa /cs / \2ї £ ГіЛЙ ГІА \ Chancelor fi +Б5 (42) 344&-БББ2 4004)00- PruÉlârtlipdJIa - PR E-malli operquialmacTJlaílBiCi

CohgRegAÇÃO M

a

RÍAMÀ

O Fazendeiro e o cavalo

Para a reunião do MEJ deste m ês de m aio vai um a história bem conhecida m as rica em m ensagens. Provavelm ente voces jé conhecem a história, m as certam ente poderão enco ntrar nela m uitas m ensagens novas para a vossa vida.

Um fazendeiro, que lutava com m uitas dificuldades, possuía alguns cavalos para ajudar nos trabalho s em sua pequena fazenda. Um dia, seu capataz veio trazer a notícia de que um dos cavalos havia caído num velho poço abandonado.

O poço era m uito profundo e seria extrem am ente difícil tirar o cavalo de lá. O fazendeiro foi rapidam ente até o local do acidente, avaliou a situação, certificando-se que o anim al não se havia m achucado.

M as, pela dificu ld ade e alto custo para retirá-lo do fundo do poço, achou que não valia a pena investir na operação de resgate.

Tom ou, então, a difícil decisão: determ inou ao capataz que sacrificas­ se o anim al jo ga n d o terra no poço até enterrá-lo, ali m esm o.

E assim foi feito: os em pregados, com andados pelo capataz, com eça­ ram a lançar terra para dentro do buraco de form a a cobrir o cavalo.

M as, à m edida que a terra caía em seu dorso, os anim al a sacudia e ela ia se acum ulando no fundo, po ssibilitando ao cavalo ir subindo.

Logo os hom ens perceberam que o cavalo não se deixava enterrar, m as, ao contrário, estava subindo à m edida que a terra enchia o poço, até que, finalm ente, conseguir sair.

Saben do do caso, o fazendeiro ficou m uito satisfeito e o cavalo viveu ainda m uitos anos servindo, fielm ente, a seu dono na fazenda.

Se vo cê estiver sofrendo, quando os outros jogarem sobre vo cê a "terra da incom preensão, da falta de oportunidade e de apoio", lem bre­ t e desta história. É isto que aconteceu com Jesu s Cristo. Pensavam os seus adversários que vão term inar com a sua vida. M as não conseguiram . O mal nunca vence. O bem sem pre sera vitorioso. Jesu s provou ser Deus e Senh or da vida e da m orte. Pelos sofrim entos, pela cruz e pela m orte

CoHgRCgAÇÃO M

a

RÍANA

chegou à R ESSU RREIÇÃ O

Não aceite a terra (ofensas, sofrim entos) que jogam sobre você, sacu ­ da-a e suba sobre ela. E quanto m ais jogarem , m ais você vai subindo... subindo... subindo...

Jesu s não aceitou as ofensas com o m otivos de derrota e sim a ceitou­ -as com amor, perdoando. A sua ressurreição é a prova de que se vence o mal com am or e se chega à vitória pela luta e sofrim ento

Questões para diálogo na reunião

1. Com entar sobre algum pensam ento tirado desta história 2. Por que existem so firm entos na nossa vida?

3. Q ual deve ser uma atitude correta diante dos sofirm entos?

4. Encontrar na vida de Jesu s algum a passagem com o ele enfrentou as perseguições.

1. Tema:

Movimento

C

ucarísM

co

|ovem

MEJ - Jesus nos ama. É nosso melhor amigo

2. Objetivo do Encontro

Levar os mejistas a fazer a experiência de que só seremos amigos de Jesus se fizermos o que ele nos manda. Se nos amarmos uns aos outros e a Deus assim como ele nos amou.

3. Acolhida

Estamos iniciando o ano de 2017 dentro da nossa Igreja e hoje neste primei­ ro Encontro no qual estamos recomeçando as atividades que iremos desenvol­ ver para fortalecer o nosso grupo. Sejam todos Bem-Vindos e para acolher os nossos amigos cantemos.

Bem-Vindos

Você que está chegando,

Bem-vindo, seja bem-vindo! (2x) Só estava faltando você aqui. Só estava faltando você aqui, Bem-vindo ao nosso Encontro. Seja Bem-vindo

Seja bem-vindo ô ô ô. (2x) Seja bem-vinda ah ah ah. (2x)

Que bom que você veio. É bom nos encontrar. A nossa amizade nós vamos festejar.

Seja bem-vindo ô ô ô. (2x) Seja bem-vindaah ah ah. (2x)

O amor e a alegria nós vamos partilhar. (2x) 4. Preparação para Oração

Preparar o ambiente do Encontro com: quadro de Jesus, vela, flores, cora­ ção...

Solicitar aos mejistas observarem os símbolos presentes que nos auxiliam no encontro com Deus. Vamos neste momento pedir a graça de olhar para Jesus e aprender com Ele o seu jeito de amar e ajudar o próximo. Em estes pensamen­ tos iniciemos a nossa oração. Convido todos vocês para dar as mãos e juntos cantemos o "Pai-nosso"

5. Dinâmica:

"Amar ao Próximo" (duração aproximada: 30 minutos)

Dividir a turma em grupos ou times opostos. Sugerir a preparação de uma gincana ou concurso, em que cada grupo vai pensar em cinco perguntas e uma tarefa para o outro grupo executar. Deixar cerca de 15 minutos, para que cada grupo prepare as perguntas e tarefas para o outro grupo. Após este tempo, ver se todos terminaram e dizer que na verdade, as tarefas e perguntas serão execu­ tadas pelo mesmo grupo que as preparou.

Observar as reações. Pedir que formem um círculo e propor que conversem sobre:

Reflexão em grupo:

V

Se você soubesse que o seu próprio grupo respondería às perguntas, as teria feito mais fáceis?

V

E a tarefa? Vocês dedicaram tempo a escolher a mais difícil de realizar?

V

Como isso se parece ou difere do mandamento de Jesus? "Amarás ao teu próximo como a ti mesmo".

V

Como nos comportamos no nosso dia a dia? Queremos que os outros executem as tarefas difíceis ou procuramos ajudá-los?

Encerrar com uma oração.

Se houver tempo, pedir que cumpram as tarefas sugeridas, não de uma forma competitiva, mas todos os grupos se ajudando.

6. Palavra de Deus: Jo: 13,34-35 - Amai-vos uns aos outros;

Jo: 15,14-15 - Vós sereis meus amigos se praticardes o que vos mando

Texto para aprofundamento do Tema...

7. Aprofundando o Tema

Hoje vamos falar de uma pessoa muito querida por todos nós, uma pessoa que nos ensinou a amar. Vocês sabem de quem estou falando? Sim, de Jesus. Como os Evangelhos nos contam, Jesus, o filho de Deus, viveu curando as pesso­ as, aconselhando através de parábolas e denunciando todas as coisas erradas da época dele. Mas, sobretudo, ele deixou um pedido para nós: amar a Deus e ao próximo assim como ele nos amou. E só assim, fazendo o que ele fez, seremos reconhecidos como amigos de Jesus e conseguiremos estar junto com esse nosso amigo.

Atividade para fixação do Tema trabalhado 9. Momento da Partilha

Solicitar aos adolescentes para partilhar algumas qualidades de Jesus... Organizar os adolescentes em duplas. Pedir que comentem sobre uma passagem bíblica que fale sobre o amor de Jesus. Em seguida, confeccionar um cartão com as qualidades de Jesus e após trocar com outro colega.

5. Compromisso para o mês:

Ler a história e olhar os gestos de amor que Jesus praticou. No decorrer do mês praticar dois gestos de amor com o próximo.

O QUE É O AMOR?

Em uma sala de aula, haviam várias crianças, quando uma delas perguntou a professora: Professora, o que é o AMOR? A professora sentiu que a criança merecia uma resposta a altura da pergunta inteligente que fizera. Como já estava na hora do recreio, pediu para que cada aluno desse uma volta pelo pátio da escola e trouxesse o que mais despertasse nele o sentimento de amor. As crianças saíram apressadas e, ao voltarem, a professora disse:

- Quero que cada um mostre o que trouxe consigo. A primeira criança disse: - Eu trouxe esta FLOR, não é linda? A segunda criança falou: - Eu trouxe esta BORBOLETA - veja o colorido de suas asas, vou colocá-la em minha coleção. A terceira criança completou: - Eu trouxe este FILHOTE DE PASSARINHO - ele havia caído do ninho junto com outro irmão. Não é uma gracinha? E assim as crianças foram se colocando. Terminada a exposição, a professora notou que havia uma criança que tinha ficado quieta o tempo todo. Ela estava vermelha de vergonha, pois nada havia trazido. A professora se dirigiu a ela e perguntou: - Meu bem, por que você nada trouxe? E a criança timidamente respondeu: - Desculpe, professora. Vi a FLOR, e senti o seu perfume, pensei em arrancá-la, mas preferi deixá-la para que seu PERFUME exalasse por mais tempo.

Vi também a BORBOLETA, leve, colorida... Ela parecia tão feliz, que não tive coragem de aprisioná-la. Vi também o PASSARINHO, caído entre as folhas, mas, ao subir na árvore, notei o olhar triste de sua mãe, e preferi devolvê-lo ao ninho. Portanto, professora, trago comigo: o perfume da flor; a sensação de liberdade da borboleta e a gratidão que senti nos olhos da mãe do passarinho. Como posso mostrar o que trouxe? A professora agradeceu a criança e lhe deu nota máxima, pois ela fora a única que percebera, que só podemos trazer o AMOR em nosso coração.

Movimento CucARístíco |ovem

10. Conclusão

Motivar os mejistas a pedirem a Deus mais coragem e forças para que eles se assemelhem cada vez mais ao modo de ser e viver de Jesus.

11. Canto final: Um certo Galileu (Pe. Zezinho)

Neste momento vamos pedir a Deus mais coragem e forças para que nos assemelhemo-nos cada vez mais ao modo de ser e viver de Jesus. E neste momento vamos ficar em pé com o canto.

1. Um certo dia, à beira mar, apareceu um jovem Galileu.

Ninguém podia imaginar que alguém pudesse amar do jeito que ele amava. Seu jeito simples de conversar tocava o coração de quem o escutava. Refrão: E seu nome era Jesus de Nazaré. Sua fama se espalhou e todos vinham ver o fenômeno do jovem pregador que tinha tanto amor.

2. Naquelas praias, naquele mar, naquele rio, em casa de Zaqueu. Naquela estrada, naquele sol, o povo a escutar histórias tão bonitas. Seu jeito amigo de se expressar enchia o coração de paz tão infinita. 3. Em plena rua, naquele chão, naquele poço, e em casa de Simão.

Naquela relva, no entardecer, o mundo viu nascer a paz de uma esperança. Seu jeito puro de perdoar fazia o coração voltar a ser criança.

4. Um certo dia, ao tribunal, alguém levou o jovem Galileu.

Ninguém sabia qual foi o mal e o crime que ele fez, quais foram seus pecados. Seu jeito honesto de denunciar, mexeu na posição de alguns privilegiados. Refrão: E mataram a Jesus de Nazaré. E no meio de ladrões puseram sua cruz. Mas o mundo ainda tem medo de Jesus, que tinha tanto amor.

Movimento

C

ucarísN

co

|ovem

12. Vivência

Durante o mês participar da Divina Liturgia e alimentar o seu coração com a Eucaristia.

13. Compromisso deste mês

$Ahto do Mês

£ ô i/ v ilo e lA t v t o d io : Q e - п г с о іо

Os irm ãos Cirilo e M etódio nasceram no século IX, em Tessalônica, am bos foram m uito letrados. Constantino fez seus estudos em Tessalôni­ ca, onde estudou grego e latim . Estas duas línguas ele dom inava, junto com o búlgaro antigo, provavelm ente desde sua infância. Viveu num m os­ teiro e exerceu vários cargos na Igreja, lecionou filosofia jurídica na U niversidade. Teve polêm icas e várias disputas com iconoclastas.

Foi por breve tem po em m issão política e religiosa na A rábia. Ali parti­ cipou de intensa disputa teológica com eruditos e clero m uçulm anos. A disputa era sobre o Santíssim a Trindade, conceito não aceito pelos m uçul­ m anos. Constantino m ostrou ser bom conhe ce dor do Alcorão.

Retornando a Constantinopla, reassum iu sua cátedra, entrando para um m osteiro no m onte O lim po na Á sia M enor onde reencontrou seu irm ão M etódio, que há m uito tem po ali vivia. A convite do go vernado r dos Cazares, foi em m issão nas regiões do M ar de Azov, onde havia coexis­ tência entre ju deus, m uçulm ano s e cristãos. Estabeleceu-se em Q uérson, onde estudou m ais o hebráico, a língua cazar, a língua gótica e o dialeto sam aritano. Nessa cidade visitou o local onde estavam os restos m ortais do São Clem ente um dos prim eiros papas de Rom a falecido no ano 101, os quais C irilo m ais tarde, em 867, transferiu da G rande M orávia para Rom a.

Na terra do Cazares teve m uito sucesso em disputas teológicas com estudioso s e Rabinos ju deus; M uitos cazares foram batizados. Em lugar do pagam ento que os cazares queriam lhe prover, ele preferiu que 200 escravos gregos fossem libertados.

De volta a C onstantinopla, dedico u-se à pesquisa linguística. O knyaz (príncipe) Rostislav, soberano da G rande M orávia, procurou o papa em Rom a, que indicasse um m estre religioso para ensinar ao povo da M orá­ via sobre a fé cristã. Cirilo e seu irm ão M etódio, foram encarregados dessa m issão, por serem os únicos com conhecim en to da religião e das línguas eslavas. Levaram consigo seus prim eiros textos traduzidos e relíquias de um dos prim eiros bispos de Rom a, São Clem ente.

Cirilo e seu irm ão perm aneceram m uitos anos na M orávia com o m issionários. No início foram m uito criticados pelos bispos latinos os quais alegavam que som ente três eram as línguas do cristianism o (latim , grego, hebreu), não uma língua eslava.

S

au

+

o

do Mês

Na região já existia o cham ado "alfabeto arcaico". Cirilo e M etó- dio, a partir deste alfabeto, criaram o alfabeto glagolítico, influenciado pelos alfabetos grego, latino e hebraico, dando origem m ais tarde ao A lfabeto cirílico.

Em 867, os irm ãos e seus alunos se reuniram na República de Veneza para m ais discussões sobre o uso da língua eslava na liturgia. Em Veneza, Cirilo recebeu o convite oficial do papa Nicolau II para ir a Rom a, onde encontraram o novo papa, A drian o II que apro­ vou seus planos para a liturgia. As traduçõ es da Bíblia e textos litúrgi- cos foram consagrados e aceitos e reconhecidos por Rom a.

Em 868, a língua da Antiga Igreja Eslava foi oficializada e fin a l­ m ente adm itida com o quarta

língua litúrgica da Igreja . Foi um fato m uito significativo, pois, depois disso, som ente no século X X , outros idiom as viriam a ser aceitos no ocidente.

Em 868, Cirilo adoeceu em Rom a, onde vivia num m osteiro, no qual tom ou o nom e de Cirilo (era até então Constantino). M orreu em 869, foi enterrado na Igreja de São Clem ente em Rom a.

O dia de São Cirilo e de São M etódio é celebrado em 14 de fevereiro pelas Igrejas Católica Rom ana e Igreja Episcopal (Igreja A nglicana). Na Igreja O riental, o dia dedicado a C irilo e M etódio é 11 de m aio.

Em 1980 o papa S. João Paulo II incluiu no Calendário Geral Rom ano os irm ãos C irilo e M etódio. Cinco de Ju lh o é feriado nacional na República Tcheca e na Eslováquia em hom enagem a Cirilo por sua chegada à G rande M orávia em 8 6 3 .2 4 de M aio é feriado nacional na Bulgária e na República da M acedônia em honra aos dois irm ãos.

Покровитель нл Місяць

S ã s i/т Л р Л & ш а ^ (У іп о л (н і У ь м р т л о і У У е / т о іш

1 1 'MfLCO&HSl,

Святі рівноапостольні Кирило (Костянтин) і М єф од ій ж или в IX столітті. О бидва певною м ірою пов'язані з Україною . Були синам и сло в'яни на-бо лгари н а. М єф одій у зрілом у віці вступив на військову служ бу і став правителем од нієї із сло в'ян ськи х областей. Після 10 років служ би піш ов на гору Олім п і, прийнявш и там чернецтво, віддав себе б огом ислію , читанні свящ енн их книг та м олитві. Його м олодш ий б рат Костянтин ще в ю ності м ав блискучі успіхи в науці. Після закінчення навчання піш ов в м он асти р на березі Чорного м оря. А ле скоро його силою повернули до столиці Константинополя, д е він прийняв свящ ени цький стан і був призначений бібліотекарем при храм і Св. С о ф іїта вчителем ф іло со ф ії в ш колі. П ізніш е поїхав до свого брата М ефодія і розд ілив із ним подвиг чернецтва. Хозари, які ж или на берегах Д ону, Волги й А зо вського м оря, просили ім ператора М ихаїла прислати їм наставників, які прилучили їх до хр и сти ян сько ї віри. Ж ереб випав на К остянтина. Він вируш ив на м ісіо н е р ську працю разом із братом М ефодієм . Зупини лися в м істі, де д авн о проповід ував святий апостол А ндрій П ервозванний. У хозар брати недовго проповід ували. П о вернувш ись до Константинополя, м олодш ий б рат зайнявся б ого сло в'ям , а М єф одій отрим ав ігум енство в од ном у м онастирі. А ле скоро, на прохання сло в'ян ськи х князів-правителів знову повернулися на слов'ян ські зем лі, переклали б ого служ бо ви х книг із грецької на сл о в'ян ську мову. Впоряд кували сл о в 'ян ську абетку, яка стала називатися кирилицею . їхн я проповід ь мала блискучий успіх, але їхня праця стрінула протистояння нім ецьких єпископів. Папа М икола І викликав 867 р. братів д о Риму, де зустрів лю б 'язн о , які принесли йом у в дар части н ку м ощ ей м ученика Клим ента і перекладені богослуж бові книги сло в'ян сько ю м овою , серед яки х було й Євангеліє. Папа урочи сто поклав їх на престол у храм і Св. М арії і навіть наказав відправити за ним и служ бу. 14-го лю того 869 р. в Римі в 42 -р ічн о м у віці Костянтин пом ер, прийнявш и перед см ертю ім 'я Кирило.

18

Покровитель нл

Після см ерті Кирила М ефодій, будучи оп равд аний новим папою А дріаном , був висвячений на єпископа М оравії та Панонії. Там він д б ав про д оручену йом у паству й відправляв б огослуж іння м овою слов'янсько ю . Західні церковники надалі стверд ж ували, що є тільки три свящ енн и х мови — єврейська, грецька та латинська. За наклепами латинських священиків за розпорядженням німецького імператора, Мефодія заслали в Швабію, де він терпів ув'язнення три роки. Папа Іван VIII наполіг на тому, щоб звільнити святого з арешту. Незабаром папа римський поставив його у архієпископа із званням папського легата, але згодом святого Мефодія знову піддали суду. Була нова заборона служити слов'янською мовою, але скоро його виправдали, і римський єпископ вручив булу про дозвіл на слов'янське богослужіння. П еред своєю см ертю М ефодій відвід ав Константинополь. Він пом ер 6 квітня 885 р. у по хилом у віці. Похорон відспівували лати нською , грецькою та сло в'ян сько ю м овам и. Святий рівноапостольний М ефодій зали ш ив велику кількість учнів, які продовж ували про світительську справу, м іж інш им и, в м ісц ево стях Волині та інш их регіонах у м еж ах з Україною . Звідси постав ще один зі ш ляхів пош ирення хри сти ян ства на зем лях Руси- -України, який називаю ть північним . Праця святих братів — це ще один доказ того, що всі народи повинні сповідувати віру в Господа Ісуса Христа рідною м овою , і мова кож ного народу є свящ енна й угодна Богові.

+ Maria Bassarab Hneda

Maria nasceu no dia 05/03/1918 em Ivaí na comuni­ dade de Linha Saltinho, filha de Miguel Bassarab e Eva Leviski, casou-se com Pedro Hneda e tiveram 7 filhos: Josafat (falecido), Isabel, Ana, Tereza, Mariano, Julia e Jorge, todos casados, 17 netos , 15 bisnetos e uma tataraneta, aos quais se dedicou com muito carinho.

Ao longo de sua vida residiu em Ivaí, Linha Água Parada, depois foi morar em Reserva Sítio do Rio do Peixe, mas com a morte de seu esposo Pedro, veio morar em Ponta Grossa com seu filho Mariano e sua nora Ana. Viveu anos transmitindo os valores da vida para com todos. Até que veio a adoe­ cer, precisando ir morar com uma de suas filhas onde continuaram a cuidar dela com muito amor e carinho.

Ela era uma pessoa muito alegre, carinhosa, religiosa, rezava muito, gostava de ler bons livros, participava de excursões, estava sempre presente nas missas, nas reuniões do Apostolado da Oração, adorações, via sacra, novenas e todas as festividades da igreja. Sempre gostou de ajudar na cozinha, ajudava ao próximo sempre dando bons exemplos a todos com sua fé e devoção em Deus e Nossa Senhora.

Mas com sua idade avançada sua saúde ficou debilitada e exigiu mais cuida­ dos de todos.

Nos seus últimos momentos veio a receber o sacramento da Confissão, Eucaristia e a Unção dos Enfermos. Faleceu no dia 03/02/2016 e foi velada na Capela Sant'Ana com a presença de todos que a conheceram e participaram da sua vida. Seu sepultamento foi em Ivaí, como ela sempre quis.

Deixou muitas saudades e também muitos ensinamentos com sua eterna fé. Ficam saudades eternas de uma pessoa que se dedicou à família e à comu­ nidade.

Agradecemos a todos que compareceram e ofereceram conforto e apoio no momento da dor.

Descanse em paz e olhai por todos, de onde estiver.

+ Izabel Futra Pastuch

Izabel faleceu no dia 14 de março de 2017 com 94 anos de idade. Nascida em Ponte Nova no dia 03 de outubro de 1922, era filha de Estefano e Catarina Futra. Casou-se com Valdomiro Pastuch e tiveram 8 filhos: Waldomira catequista do Sagrado Coração de

Посмертні Z/лдки

Jesus, José, Verônica, Maria, Teófilo, Salvador (em memória), Bernadete e llário que cuidou dela até a morte. Ficou viúva por 26 anos. Izabel era devota do Sagra­ do Coração de Jesus, pertencia ao Apostolado da Oração, sempre participava das reuniões mensais. Trabalhou até o fim da vida, sempre preocupando-se com o bem-estar dos filhos. Ela tinha 8 filhos, 14 netos, 20 bisnetos e 1 tataraneta. Viveu uma vida com muita fidelidade à Igreja Católica respeitando seus deveres de cristã e respeitando o próximo. Mesmo impossibilitada de caminhar, jamais reclamou de seus sofrimentos.

A família agradece a todos que confortaram na dor, ao Padre Deonisio Bobalo, que sempre a visitava com o Santíssimo, também ao Padre Valdomiro Pastuch que fez o funeral. Também agradecemos às Catequistas do Sagrado Coração de Jesus que vieram em grande número ao funeral, à Diretora Geral do Instituto Filomena Procek, e a todos que a visitavam e vieram no velório. A todos muito obrigado. Que Deus acolha Izabel e lhe dê o descanso eterno.

Посмертні ^іадки

A Família

t Tereza Antonio Martins

"Eu vivi buscando a Ti meu Deus"

Nasceu no dia 25/11/1964 e Faleceu no dia 27/08/2016 Tereza era filha de Paulo e Natália Antonio, moravam em Palmital - PR.

Aos 9 anos de idade ficou órfã de mãe, tinha 3 irmãs e 4 irmãos. Teve como sua segunda mãe Eva Antonio, que a queria muito bem.

Tereza casou-se com Nelson Martins. Desse matrimônio tiveram um casal de filhos Juliano e Lucimar, ambos casados. Esses a deram 3 netos.

De Palmital Tereza mudou-se para Curitiba e posteriormente para Santa Catarina, onde veio a falecer.

Tereza sempre trabalhou como diarista. Ela adoeceu no dia 18 e foi interna­ da na U.T.I. onde permanceu durante 10 dias. Faleceu no dia 27 de outubro. Seus órgãos foram doados, pois esse era seu desejo.

Seu corpo foi velado na capela mortuária. Em seu funeral estiveram presen­ tes seus irmãos e irmãs dona Eva, a qual Tereza considerava sua mãe, parentes e amigos.

Tereza jamais será esquecida pelos seus familiares.

В пам'ять братів Олекси Рубель, ЧСВВ

і Йосафата Шульган, ЧСВВ

Брат Олекса Михайло Рубель, ЧСВВ, пройшов своє життя простою і тихою дорогою доброти й служби. Вірність для свого, Богові посвяченого життя, для нього не був це сон ані мрія, але дійсність, як також не було сном життя гідне й шляхетне як людини великої душі, хоч скрите в тій покірній і незамітній людині. Не мав глибоких богословських наук, але розумів, що життя не є нічим іншим як сходами до нічности. Як у кожній людині, в його житті було напевно багато сумних хвилин, але панувало ним те, що гарне; були слабості, але також надія на щось краще, надія яка спалює сумніви й непевності та потішає; були молитви, діла любови до Христа, якому за молодости посвятив всеціло своє життя. Були хитання, але й радість на дорозі до посягнення великої мети; були хвилини тяжкі, мабуть і сльози, непевність, хвилини браку любови до себе самого але в більшості хвилини радісні, хвилини віри і в душі сяяло світло, в серці жаріло тепло, яке перетворювало життя в гарну дійсність, подібну до блаженної вічности; були й слабості, страх, хвилини непевности а смерть не була для нього карою, але благословенням і спокійним переходом до іншої таємної сфери існування, звідки нема повороту й для добрих нема навіть бажання повертатися на землю і наново починати земське життя, як нема ніякого бажання хворого який виздоровів, знова стрічатися зі слабістю. Не дивлячися чим ти є, яке твоє становище в світі, високе або покірне, потрібно мати певність в дорозі життя, робити все з любови й віри в Бога і так ти напевно дійдеш до мети, бо найважніше в житті це не становище яке людина займає, але напрям який хтось вибрав і ним пустився в своїй дорозі й мета до якої доходить. Життя Олекси було подорожжю, де сам Ісус є дорогою, Святий Дух провідником, а Бог Отець пристаню де закінчується подорож і осягається те в що людина вірила й для чого посвятила свою молодість, свої праці, свої немочі, ціле своє життя. Олекса Михайло Рубель, ЧСВВ, роджений для цієї землі дня 28 березня 1946 року і народжений до дефінітивного життя у Бозі, увійшов в море вічности в Бозі дня 25 лютого 2017 року. Своє туземне життя провів майже в забутті перед людьми, в покорі й тихості, посвячений на Божу службу

Посмертні

2

^ гадки

22

всеціло, відданий праці бджільництва й різних домашніх прислуг, злучений душею з Богом на молитві й в служінні та помочі в церковних богослужбах. Завдяки своєму гарному і люблячому характереві, люблений і шанований серед братів і малого кола людей з якими стрічався. Так воно стається, що святих для загалу вірних канонізує Святіший Отець і дозволяє на прилюдне їх почитання. Але ніщо не противиться тому, щоб кожна людина собі вибирали для свого приватного почитання тих які офіціяльно Церкою не проголошені святими, а проголошені святими Богом, бо словами Св. Павла називає християн святими. Треба знати, що святих не роблять уряди, корони, ризи, титули, уряди, гроші чи щось подібне. Святих робить Бог через святе Хрищення і самі люди своїм життям вірним для того хрищення. Тому, не вагаюся назвати Олексу святим Божим угодником, бо злоби, найменшої злоби в нього не знайти, а лише службу, братерство, весселість і милосердя. Олекса, в своїй праці в бджільництві не мав серця вдушити навіть влізливу бджілку, яка його через неувагу деколи жалила, бо навіть і ці дрібні працьовиті створіння своїм природнім інстинктом читали його добре для них серце й не обурювалися коли він збирав з вуликів їхню поживу. Він між ними працював як між своїми друзями, а коли деяка його вжалила, йому, здавалося, болю не відчував, а тільки брав її делікатно на бік з жалем, що втратила життя. Зайняття Брата Олекси були домашні. Працював в домашній господарці, сужив у церкві. Рано ранесенько, він вже був у церкві, де приготовивши престіл на службу, клякав перед престолом і молився до Бога та слухав в тихості Божих слів. Після богослужби де служив священикам, підкріпивши зі спільнотою тіло, спішив до своїх зайнят, де приготовляв вулики для своїх улюблеих бджілок і коли був час делікатно, неначе просячи дозволу, забирав від них те, що вони назбирали для інших. Займався різними домашніми справами. Не забути й його любови до спорту. Коли лише була нагода він був на площі у футбольних змаганнях. Коли нераз через неувагу або завзятість потраив у ногу іншого, або коли інший його повалив на землю, його відповіддю був усміх, неначе б не мав нервів. Так любив спорт, що в недузі, коли після операції щойно вернувся зі шпиталю і бачив, що на площі ведеться гра, вискочив з авта й подався на площу та просив включити його до гри. Одне слово, Олекса це була людина Божа, вірний у своєму Богові посвяченому житті, відданий своїм обов'язкам, молитві, працьовитий, добросердечний, чоловік в якому не було злоби. Місяць скорше, дня 24 січня, відійшов до вічности Брат Йосафат Йосиф Шульган, ЧСВВ. Роджений 13 квітня 1930 р в Прудентополіс . Все те, що сказано про Олександра треба сказати й про цього вірного слугу Бога й василіянського Чину. Окрім деяких відмінностей характерів, але однакової

Посмертні ^іадш

вірности для свого посвяченого життя, обидва брати продовж багатьох років були підтримкою василіянського монастиря в Іваї. Йосафат займався переважно механікою, працею машинами на полі, мистецтвом домашніх направок, а часто і сусідної машинерії. Попри свою професійну працюю, ніколи не забував за своє посвячене життя і за свої монаші зобов'язання. Обидва ці брати були людьми Божими й ще скорше перед відходом до вічности, залишили в кімнаті все готове на свій похорон, показали братам де що знаходиться і тому смерть для них не була несподіванкою, але очікуваною хвилиною зустрічі з Богом. Віримо, що в цей ювілейний рік Василіянського чину, Провінція Святого Йсифа отримала вірних заступників перед Богом. Вічна вам пам'ять, Олександре й Йосафате! Дякуємо за ваше гарне й прикладне життя, за Вашу жертвенну працю в отримуванні монастиря. Просимо, вставляйтеся за нами перед Богом до якого ви дійшли і в якому радієте вічним блаженством. О.Тарсикій

Посмертні ^ІЛДКМ

ÀgRAdecimentOS

О Apostolado da Oração das senhoras e senhores de Palmital, agradecem ao Sagrado Coração de Jesus e Maria e a São José pelas graças recebidas durante o ano de 2016. Pela inauguração da nova igreja, pelas pessoas que ajudaram e contribuíram para que a tão esperada bênção fosse possível. Que São José protetor do Menino Jesus, derrame suas bênçãos e proteção ao Apostolado e que dê paz e harmonia nas famílias. R$70,00

O AO de Palmital pede por novas vocações sacerdotais e religiosas. R$30,00.

Apostolado de Oração de Linha Eduardo Chaves

O Grupo do AO das senhoras de Linha Eduardo Chaves é composto por 33 membros, sendo a presidente do grupo a Sra. Otília Kreczkiuski, a qual dirige o grupo a 40 anos.

As reuniões acontecem no segundo domingo de cada mês e no período quaresmal são realizados encontros nas quartas-feiras no período da manhã para leitura sobre a paixão e via-sacra.

O Grupo sempre participa de encontros, visita aos doentes e ajuda aos necessitados.