Окремі екземпляри згаданих книгозбірень монастиря та низки інших монастирів, зокрема стародруки любарських домініканців та дубровницьких василіан, зберігаються у видавничих та хронологічних збірках УРСР: у збірках інкунабул, палеотипів та ін. , альдини. , Etiennes, Plantens, Elzevirs, колекції видань другої половини XVI - початку XIX ст., надрукованих латинським об'ємним шрифтом, колекція рідкісних видань. На старовинних марках луцьких, бересь-текінських тринітаріїв і любарських домініканців, окрім поміток на форзацах, є друкарські форми кінця XVIII — початку XIX ст. Áíáëłîòåêà Ëóöüêîãî ìîíàñòèðÿ Îðäåíó òðèíí³òàð³¿â: ³ñòîðè÷íà äîëÿ òà øëÿõі íàíåî î¿ áíáëłîòåêі Уê ðà¿íè ³ì.
²ñòîð³ÿ íàö³îíàëüíî¿ á³áë³îòåêè Óêðà¿íè ³ì. ˳òåðàòóðíà ñïàäùèíà ²âàíà Ôåäîðîâà / ß.Ä.²ñàºâè ÷. Êíèæíûå êîëåêöèè ÖÍÁ ÀÍ ÓÑÑÐ / Å.À.Êîëåñíèê. Төп төшенчәләр: Кирилл алфавиты, борыңгы китаплар, Ривенщина, язмалар. Рәсәй Фәннәр академиясенең иске басмалар һәм сирәк китаплар бүлеге хезмәткәре. Êíèæêîâèé ôîíä ³ää³ëó ñòàðîäðóê³â ³à ð³äê³ñíèõ âèäàíü Íàö³îíàëüíî¿ á³áë³îòåêè Óêðà¿íè.
Â.².Âåðíàäñüêîãî ÿê äæåðåëüíà áàçà ³ñòîðè ÷ íèõ äîñë³äæåíü / ².Î.Ö³áîðîâñüêà-Ðèìàïðîâè ÷ ó ïî ÷ à¿âñü êèõ êèðèëè ÷ íèõ ñòàðîäðóêàõ (íà ìàòåð³àëàõ ôîíä³â â³ää³ëäó ñóòàð âèäàíü Íàö³îíàëüíî¿ á³áë³îòåêè Óêðà¿íè ³ì.Â.².Âåðíàäñüêîãî) / Í.Çàáîëîòíà // Óêðà¿íñüêà èàíòàîð äààå Энциклопедик карашлар арасында сез 16 томда "Варшава" "Генераль энциклопедия Оргелбранд" ны 12 томда (Варшава һ.б.) күрә аласыз.
Äåðæàâíà ³ñòîðè÷íà á³áë³îòåêà Óêðà¿íè – öåíòð êðàºçíàâ÷î¿ ìåòàá³áë³îãðàô³¿ â Óêðà¿æ.ìàÏà /âðàð.ìà. ³ñòîðè÷íà á³áë³îòåêà Óêðà ¿íè: ³ñòîð³ÿ, ñó÷àñí³ñòü, ìàéáóòíº: ìàòåð³àëè ì³æíàð.
ВОЛИНЬ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Карти генерала, складені в XVIII столітті, і опис фортеці турецьким мандрівником Евлієм Челебі в XVII столітті свідчать, що розташування основних будівель фортеці не змінювалося протягом двох століть. . Це дає можливість визначити основні споруди Очаківської фортеці, район військових дій навколо Очаківської фортеці у 1737 та 1787 роках. «Коментар» про хід цієї кампанії підписав хорунжий Лубенської сотні Степан Мазипович 89 листопада 1737 р. у Лубенській полковій канцелярії.
Списки козацької старшини 60-х років XVIII ст.» (2008), упорядник С. Потапенко, наводить імена найвидатніших представників козацької старшини, які брали участь у військовій Очаківській операції 1737 р. У книзі «Родовід с. українська шляхта: службові списки погарського дворянства 1772 1781 рр., «Опис» ніжинського дворянства 1784 р.» (2008), укладач І.Ситий, повідомляє про участь української шляхти у військовій кампанії 1737 р. Докладний Опис штурму фортеці Очак у 1737 р. містить також Малоросійський літопис, який дослідник С. Д. Паливода Карпенко надіслав до редакції журналу «Киевская старина» в лютому 1885 р.
12 вересня 1737 р. Ніжинський полковник Андрій Володковський доповідав Генеральній військовій канцелярії, що отримав наказ від бригадира фон Штокмана вислати до Очакова 200 козаків і посполитих [16]. Полковник Переяславський Богданов і лейб-гвардії майор І. Шипов доповіли в генеральну військову канцелярію, що вони прибули до Очакова 24 серпня 1737 року. Âіâ÷åííÿ ïàì’ÿòîê ñõ³äíî-òø³íåöüêî¿ êóëüòóðè íà Âîëèíí³ òà çàõ³äíî-âîëèíñüêîìó Ïіíë³ñåñå Ïіíë³ñå Âîëі í³ òà Ïîëіññÿ: Îëіêà ³ Ðà äçівâ³ëëі â ³ñòîðі¿ Âîëіíí³ òà Óêðà¿íі: ìàòåðіàлі XVIII Âñëåóê.
Êó÷èíêî, Â.Ñàâèöüêèé, Ã.Îõð³ìåíêî // Ìèíóëå ³ ñó÷àñíå Âîëèí³ òà Ïîë³ññÿ: Ëóöüêñü ìà¿ , òðàäèö³¿, ëþäè: ìà XXVIòåð³àëè Âî eh. Îñíîâí³ ïðîáëåìè âèâ÷åííÿ òà ëîêàë³çàö³¿ ë³òîïèñíèõ õðàì³â ì³ñòà Âîëîäèìèðá êó ìèðà /êóíì. Â.Ïåòðîâè÷, Ì.Êó÷èíêî Äî ïèòàííÿ ïðî äàâíüîðóñüê³ êèñòåí³ òà áóëàâè / Ì.Êó÷èíêî, Ã.ìõð-³ êî, Â.Ñàâèöüêèé // Ìèíóëå ³ ñó÷àñíå Âîëèí³ òà Ïîë³ññÿ: Îëåêñàíäð Öèíêàëîâñüêèé ³ êðàè²Õì áð. Ïàì’ÿòêè àðõåîëî㳿 íàö³îíàëüíîãî çíà÷åííÿ íà òåðèòî𳿠Ëóöüêîãî ðàéîíó / Þ.Ìàçóðèê // Ìåèíà³ í èåèíà¿ òà Ïîë³ññÿ: Ëóöüêèé ðàé îí: ³ñòîð³ÿ, ñó÷àñí³ñòü, ïåðñïåêòèâè: ìàòåð³àëè XXII îáë.
Miðaldir í Volyn / ².Markóñ, G.Okhrimimenko // Fortíð og nútíð Volyn í Polissníu: Rozhyshche og Rozhyshche og saga stríðsins í Úkraínu: vandamál Volynology: efni XXIII obl. Аðkheologіchni pam'yatki Ëóöüêà / Ã.Ohrimenko // Minulå ³ nuchasnå Voliní ta Polyssya: LUöьka mísüêà ãro ìàäà: ³ñtoriÿ, òðàäèöі¿, òðàäèöі¿, ëþäè XX. ' åzêî // Íàóê.
ІСТОРИКО+КУЛЬТУРНІ ДІЯЧІ ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ
Статистичні дані, опубліковані 1860 р. у «Щоденній газеті», були для Стецька основним друкованим джерелом у його дослідницькій праці про Волинь (праця Юзефа Лукашевича з історії освіти «Історія школи в Короні та Великому князівстві Литовському», збірка листів у 4-х томах Г. Коллонтая до Т. Чацького, видана в 1844 р.). Науково-дослідницька діяльність Тадеуша Єжи Стецького відображена у вивченні історії Волині, його вважають фундаментальними регіональними публікаціями про Волинь. Актуальними вважаємо дослідження українських науковців у галузі педагогіки, де обґрунтовано законодавчі та дидактичні засади функціонування середніх жіночих навчальних закладів Російської імперії в другій половині ХІХ на початку ХХ ст. О. Андрєєва, О. Грива, О. Довженко, І. Курляк, Т. Сухенко, Т. Тронько, Т. Шушара); проаналізовано різні аспекти проблеми становлення та розвитку освіти жіночої молоді на Волині (Л. Єршова, В. Омельчук, Н. Рудницька, Н. Сейко та ін.).
Мета статті на основі вивчення проблеми розвитку жіночої середньої освіти, дослідження нормативно-правових документів Російської імперії виявити їхній вплив на регулювання виховної взаємодії у волинських жіночих середніх закладах у II ст. половина 19 — початок 20 ст. На основі аналізу ряду архівних та історико-педагогічних джерел встановлено, що у другій половині ХІХ на початку ХХ ст. Фундаментальний розлад суспільних відносин, поступова боротьба за право жінок на освіту призвели до створення в 1898-1912 рр. понад 20 жіночих гімназій і прогімназій.
Виділення вищезазначених періодів зумовило аналіз законодавчої бази як основи організації педагогічної взаємодії жіночих гімназій Волині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. положення, програми, статути, положення, накази, циркуляри тощо). На основі аналізу історико-педагогічних документів та архівних джерел другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Пізніше, 10 травня 1860 р. було видано нове «Положення про жіночі училища Міністерства народної освіти», яке містило перелік навчальних дисциплін, розпорядження про роботу двох рад при кожному училищі: піклувальної та педагогічної. один.
Оскільки програми 1869-1870 рр., які діяли у Волинській губернії, відрізнялися від загальноімперських, затверджених у 1874 р., то такий стан, природно, не міг задовольнити зростаючої потреби в жіночій освіті в регіоні. Впроваджені нововведення розширювали програми навчальних предметів, при кожному закладі діяли дві ради: піклувальна (піклувальна) і педагогічна, дозволялося відкриття та реорганізація вже існуючих жіночих гімназій відповідно до положення 1970 р. Наприклад, приватний жіночий навчальний заклад М. Рекало в Острозі за положенням 1870 р. планувалося перетворити на міністерську жіночу гімназію). 1470 про те, що учням нехристиянської віри не дають свідоцтв на звання вчителя; циркуляр від 20 серпня 1905 р
У приватних жіночих гімназіях, що діяли згідно з Положенням 1870 р., з 14 січня 1906 р. було дозволено відкриття додаткового педагогічного класу. Проаналізовано законодавче регулювання діяльності жіночих середніх навчальних закладів Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. Отець Миколай Хомічевський був заарештований у 1929 році, а 4 лютого 1930 року Радою ДПУ УРСР засуджений за статтею 54 ІІ КК до ув’язнення у виправно-трудових таборах на 10 років [14].
ЗАМКОВЕ ТА САДОВО+ПАРКОВЕ МИСТЕЦТВО
ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ В КУЛЬТУРНІЙ ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ
- Покров Пресвятої Богородиці над Поліссям
- На прощу до чудотворного образу
- Біля витоків річки Збитеньки
- Стежками повстанців;героїв
Îpis Âіshíåâåöüêîãî çàìêó [âìіùåíèé ó ²ívåntarí maêònoñòåé êíÿçíâ Âіshíåâåöükhih, ùî çíàkhoäiliñÿðå çíàkhoäiliñÿ ó å çíàkhoäiliñÿðå çíàkhoäiliñÿðå çíàkhoäiliñÿðå çíàkhoäiliñÿðååöì. tichłívñüêomó povíta h VOlynñüêogo ³ Ïîä³ëüñüêî ãî voêâîäñòâ] 1748 r. Sa obair seo, déantar anailís ghearr ar threochtaí in ealaín gairdín réigiún Volyn. Tógtar sampla ó ghairdín Vishneveckiy, a thóg an Prionsa Vishneveckiy seo caite in aice leis an bpálás, agus freisin an pháirc tírdhreacha, a thóg Michal Mnishek.
Проведено порівняння парку у Вишнівці з аналогічними штучними насадженнями Волинської області того часу. Палац збудовано на замовлення останнього представника давньої волинської династії князів Корибутів-Вишневецьких – Михайла Серватія (1680-1744), політичного діяча Речі Посполитої XVIII століття, великого гетьмана Великого князівства Литовського. , канцлер у Великому князівстві Литовському (1720) [9; 154]. Îïñ Âіøíåâåöüêîãî çàìêó [Âì³ùånié â ³íâåíòàð³ ìàêòíîñòåé, ùî çíàõîäiliñÿ â Êðåüàìåíå òê ìó ïîâ³òàõ òà Ïîä ³ëüñüêîãî âîєâîäñòâ].
Разом з А. Павловським і Л. Пилип’юком ми довго вивчали збережену оригінал карти церковних земель і села 1875 р., а також я прочитав два листи 1905 і 1920-х рр., написані церковнослов’янською мовою, другий польською. . 29 березня 2006 року Свято-Воскресенський чоловічий монастир у Гурбовому лісі був зареєстрований і отримав юридичний статус не тільки в нашій Церкві, а й у державних органах.
ФОЛЬКЛОРНО+ЕТНОГРАФІЧНІ ТРАДИЦІЇ ВОЛИНІ
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Ferlið við landnám, líf og lífshætti þýskra landnema er rannsakað á yfirráðasvæði Volhynia, þar á meðal Shepetivschini á Khmelnytskyi svæðinu, frá tímum Kievan Rus til loka 30. aldar XX. Do pitannyya tipologij¿ vesílünogo obryadó pyvníchno¿ Rívnenshini / ².².Nesen // ETnokulüturna spadŝi- nà PP îлíññÿ: Мат. Vesłílüne pechivo ukra¿íncіv òà rosíyan / Ë.Ф.Artyukh // Národnà tvorchysttü òà etnograffiya.
Ôóíêö³îíàëüíå çíà÷åííÿ ïîë³ñüêîãî âåñ³ëüíîãî ïå÷èâà / Ë.Âîéòþê // Íàðîäíà òâîð÷³ñòü ò-à òíî³-à å. Îêîëè÷íà øëÿõòà Öåíòðàëüíîãî Ïîë³ññÿ: îñîáëèâîñò³ âåñ³ëüíîãî ðèòóàëó / ².².Íåñåí // ͳðîòíò· åàãîäíà³ð ÿ. Âåñ³ëüíèé îáðÿä íà Áåðåçí³âùèí³ / Î.Ðîìàí÷óê // Çàõ³äíå Ïîë³ññÿ: ³ñòîð³ÿ òà êóëüòóðà.
Âîãîíü (ìàòåð³àë, ç³áðàíèé íà Ïðàâîáåðåææ³)/ Â.Ã.Êðàâ÷åíêî // Ïåðâ³ñíå ãð îìàäÿíñòâî òà éîãî ïåðåæè òêè íà Óêðà¿í³. Based on ethnographic material and published sources, the comparative analysis of the bead bread ceremony is carried out at the historical level: ethnographic Volini and Polissya. An author compares on the basis of parameters such as the technology of baking, the quantity and composition of the persons who baked ceremonial bread, sacred actions and ceremonial attributes surrounding the bead bread and the like.
The problem of the functioning of cults: fire, water, nature in the structure of the holiday of Ivan Kupali in the northwestern region of Ukraine - Volyn and Western Polis is investigated. Discover the specifics of the holiday, the origin of the name, the maintenance of rituals, customs and traditions that reproduce the acquired cults. Folk ethnographic materials of leading researchers, as well as the author's notes, are used in Volinskoy and Rivnenskoy districts.
Ã.Ñ.Ìàñëîâà // Âîñòî÷- íîñëàâÿíñêèé ýòíîãðàôè÷åñêèé ñáîðíèê: î÷åðêè íàðîñåíîé ìîñëàâÿíñêèé ýòíîãðàôè÷åñêèé ñáîðíèê: óêðàèíöåâ è áåëî- ðóñîâ â Õ²Õ – íà÷àëå ÕÕ â. Illuminate non-folk folk beliefs and customs associated with belts (above all, red), as well as the production technology of mesh belts. The sources of the study were made from the collection of male and female belts that are stored in the background of the Rivnenskogo regional museum, Koreckogo of the district museum, as well as own field data, conducted during a complex republican ethnographic expedition, organized in the Center of Protection. of cultural heritage of the Ministry of Emergency Measures of Ukraine.
Зміст
11;12 листопада 2010 року
Робота конференції відбуватиметься у секціях
