Characteristics of the course and optimization of therapy in patients with arterial hypertension, combined with obesity and non-alcoholic fatty liver disease. Significant structural changes in the liver were observed in all (100%) patients with comorbid pathologies, against the background of an increase in the proatherogenic fractions of the blood lipid spectrum, which was accompanied by a decrease in its detoxification function by 44, 0. % (p < 0.01) by 13C-MDT. In this group of patients, the immuno-enzymatic research method was performed, which was the second phase of the study.
Some sections of the development of endothelial dysfunction in hypertension in combination with obesity and NAFLD, which were manifested by the predominance of proatherogenic fractions of the blood lipid profile, hyperleptinemia and the increase in the level of IL-6 against the background of the reduction in the level of adiponectin were highlighted . The results of clinical, laboratory and instrumental examinations that reflect the degree of clinical manifestations, disorders of functional status and structural changes in the heart and liver, as well as the degree of obesity and changes in the blood lipid profile have correlated with each other. Reduced levels of adiponectin negatively affect the functional state of the liver due to the formation of obesity in this group of patients.
Thus, the obtained results confirm the close relationship between the violation of the mitochondrial function of hepatocytes, obesity and hypertension. In the third phase of the study, the effectiveness of different pharmacotherapeutic regimens was determined.
Сучасні уявлення про клініку, діагностику, лікування
Поширеність кардіоваскулярної патології у людей з надмірною масою
Особливості клінічного перебігу артеріальної гіпертензії на тлі ожиріння
Невирішені питання діагностики та лікування артеріальної гіпертензії,
Матеріали та методи досліджень
- Клінічна характеристика обстежених хворих
- Дизайн дослідження
- Клініко-лабораторні та інструментальні методи дослідження
- Імуноферментні методи обстеження
- Методи статистичної обробки даних
У дослідженні взяли участь 130 осіб, з них 20 хворих на АГ та 90 пацієнтів з АГ у поєднанні з ожирінням та НАЖХП, які перебували на цілодобовому лікуванні в терапевтичних відділеннях Стрийської ЦРЛ, Стрийської ЦРЛ та 1-му та 2-му терапевтичних відділеннях м. міська лікарня. міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД) у місті. Відповідно до завдань дипломної роботи обстежено 110 хворих на стаціонарному лікуванні та 20 практично здорових осіб. б) детальний збір анамнезу та анамнезу життя, в) об'єктивний огляд, .. а) загальний аналіз крові, б) загальний аналіз сечі, в) коагулограма, . г) ліпідограма (Х, ТГ, ЛПНЩ, ЛПВЩ), . д) біохімічний аналіз крові (загальний білок, загальний білірубін, АЛТ, АСТ, коефіцієнт де Ріті). а) електрокардіографія, б) ехокардіографія, . в) УЗД внутрішніх органів. Після клінічного обстеження та УЗД було відібрано 50 пацієнтів для підтвердження діагнозу НАСГ за допомогою 13С-МДТ.
Ексцентричною гіпертрофією серця вважають ІММ ЛШ більше 115 г/м2 для чоловіків і більше 95 г/м2 для жінок, а СНЩС менше 0,45. Під час дослідження було відібрано 10 проб дихання: початкова – перед прийомом пробного сніданку (75 мг 13С-метацетину, розчинених у 200 мл чаю без цукру), ще 6 проб – протягом першої години (кожні 10 хвилин) та три - протягом другої години (через кожні 20 хвилин). За результатами 13С-МДТ оцінювали антитоксичну функцію печінки шляхом визначення метаболічної ємності та швидкості метаболізму (ШММ) гепатоцитів через 40 та 120 хв.
Крім показників, отриманих на апараті Wagner IRIS, додатково оцінювали рівень порушення функції печінки за результатами SMB та кумулятивної дози на 40 та 120 хвилинах. ШМБ Доза/год — значення показника найвищої дози від 0 до 40 хвилин, поділене на 27 і переведене в одиниці за спеціальною шкалою, представленою в інструкції.
Особливості клінічного перебігу артеріальної гіпертензії
Клінічна характеристика хворих з артеріальною гіпертензію та
- Рівень лептину, адипонектину та інтерлейкіну-6 у пацієнтів з
Результати дослідження кореляційних зв'язків між клінічними,
Встановлено, що рівень лептину позитивно корелює з масою тіла у чоловіків (r=0,34, p<0,05), що підтверджує зв’язок між цим протогормоном та ожирінням у досліджуваних пацієнтів. Існують позитивні кореляції між ХС-ЛПНЩ та АЛТ (r=0,35, p<0,05); ЛПНЩ – АСТ (r=0,32, p<0,05) у чоловіків, що свідчить про негативний вплив дисліпідемії на функціональний стан печінки та тісний взаємозв’язок між цими показниками. Зазначений зв’язок між показниками ТГ та ІЛ-6 (r=0,51, p<0,01) у чоловіків свідчить про те, що гіпертригліцеридемія сприяє субклінічному запальному процесу та може бути предиктором розвитку ІХС та атеросклерозу.
Спостережувані кореляції між адипонектином і CUM120 (r=0,53, p<0,01) як у чоловіків, так і у жінок (r=0,48, p<0,01) можуть свідчити про те, що знижений рівень адипонектину негативно впливає на функціональний стан печінки внаслідок формування ожиріння. у цій групі пацієнтів (табл. 3.22, рис. 3.5). Залежність рівня адипонектину від CUM120 у хворих на АГ у поєднанні з ожирінням та НАЖХП. r=0,83, p<0,01) у жінок, що може свідчити про те, що ІЛ-6 виступає маркером низькоінтенсивного запального процесу в організмі в цілому та печінці зокрема (рис. Зокрема, ряд позитивних виявлено кореляції у чоловіків між антропометричними показниками, а саме між масою тіла та лептином (r=0,34, p<0,05), масою тіла та MSH (r=0,45, p<0,05), масою тіла та SSL (r=0,45, p <0,05 ), що свідчить про негативний вплив надлишкової маси тіла та гіперлептинемії на функціональний стан і роботу серця.
Хвора Г.Р., 52 роки, стаціонарна карта № 3462, перебувала на стаціонарному лікуванні в Стрийській ЦРЛ з приводу гіпертонічної хвороби 2 ст., 2 ст., ризик високий. Результати дихальної проби з 13С-метацетином хворого М.Н., 72 років, з помірним зниженням детоксикаційної функції печінки без циротичних змін, що відповідає стадії стеатогепатиту. Таким чином, результати 13С-МДТ підтвердили наявність у досліджуваних пацієнтів дисфункції печінки зі зниженням її детоксикаційної функції; Провокуючими факторами цієї поєднаної патології можуть бути ожиріння, дисліпідемія, гіперлептинемія, гіпоадипонектинемія та субклінічне запалення. можна достовірно визначити зниження функції гепатоцитів і підтвердити діагноз стеатоз і стеатогепатит.
Ефективність призначення олмесартану, аторвастатину та
Відзначено також вірогідну різницю рівня загального білірубіну: його концентрація через 12 тижнів терапії комбінацією препаратів знизилася в 1,57 раза (р<0,05). Під впливом 12-тижневого лікування олмесартаном у поєднанні з аторвастатином та УДХК спостерігалося вірогідне підвищення індексу ФВ на 6,8 % (р<0,01). Як показано в таблиці 4.10, концентрація прозапального ІЛ-6 у пацієнтів до лікування становила пг/мл, а після застосування комбінації олмесартану з аторвастатином і УДХК зниження ІЛ-6 виявлено у всіх 25 пацієнтів. , тоді як нормалізація рівня виявлена лише в досліджених випадках.
Після призначення комбінованої терапії у 80,0 % хворих спостерігалася тенденція до зниження рівня цього адипокіну, його концентрація знизилася в 1,25 раза (р<0,05). Цей препарат незначно впливав на рівень адипонектину (p<0,05), але відзначено чітку тенденцію до підвищення рівня цього гормону. Комбіноване призначення олмесартану з діуретиком, аторвастатином та УДХК призводило до зниження рівня атерогенних компонентів ліпідного спектру крові (C, ЛПНЩ (р<0,01)).
Leptin and interleukin-6 levels in patients with hypertension and obesity combined with nonalcoholic steatohepatitis during treatment with sartans and statins. Effects of statins and ursodeoxycholic acid on blood lipid metabolism in patients with hypertension combined with obesity and steatohepatitis. The role of sartans (telmisartan or olmesartan) in lowering the level of interleukin-6 in patients with steatohepatitis combined with arterial hypertension and obesity.
Ефективність призначення телмісартану, аторвастатину та
Акцент ІІ тону над аортою gt;0,05 Через 12 тижнів лікування комбінацією телмісартану, гідрохлоротіазиду, аторвастатину та УДХК у хворих спостерігалося покращення загального стану, що проявлялося зменшенням частоти всіх скарг, і найбільше таких, як біль у потилиці та лобовій ділянці, запаморочення, дискомфорт у ділянці серця (р<0,01). Примітки: *– p<0,05 ймовірність до та після лікування •– p<0,05 ймовірність змін під впливом комплексного лікування олмесартаном і телмісартаном. Під впливом як олмесартану, так і телмісартану спостерігалося достовірне збільшення ФВ (р<0,05) та зменшення розмірів ЛШ, ММ, ІММ ЛШ (р<0,05), але з більш імовірною перевагою впливу телмісартану (табл. 5.12).
5.13, рівні IL-6 значно знизилися (p<0,05) як з олмесартаном, так і з телмісартаном, з невеликим переважанням у групі олмесартану. Примітки: *– p<0,05 вірогідності до та після лікування; •– р<0,05 ймовірність змін під впливом комплексної терапії олмесартаном і телмісартаном. Призначення аторвастатину спричиняло зниження атерогенних компонентів ліпідного спектру крові (ХГ (р<0,01), ТГ (р<0,05), ЛПНЩ (р<0,01)).
Розміри правої частки печінки у хворих на стеатогепатит становили см і вірогідно відрізнялися від розмірів у хворих на стеатоз на 14,8 % (р<0,05). При визначенні активності печінкових трансаміназ у групі хворих на стеатогепатит середнє значення АЛТ становило ммоль/(год×л), а при стеатозі перевищувало аналогічний показник у 1,22 раза (р<0,05). Активність АсАТ у хворих на стеатогепатит становила ммоль/(год×л) і була в 1,1 раза вищою порівняно з результатами в групі хворих на стеатоз (р<0,05).
Показники 13С-МДТ були вірогідно нижчими порівняно з аналогічними в контрольній групі. p<0,01) порівняно з результатами контрольної групи. Рівень лептину у хворих на НАСГ із вираженим зниженням активності гепатоцитів за даними 13С-МДТ становив нг/мл і достовірно перевищував аналогічний показник у два рази порівняно з обстеженими з НАСГ із помірним зниженням активності гепатоцитів ( нг/мл ) ) (p<0,05). Показники ІЛ-6 у хворих на поєднану патологію з вираженим зниженням активності гепатоцитів були в 1,7 раза вищими порівняно з наведеними показниками у хворих на НАСГ із помірним зниженням активності гепатоцитів (р<0,01).
Встановлено, що маса тіла позитивно корелює з лептином у чоловіків (r=0,34, p<0,05), що підтверджує зв’язок цього протогормона з ожирінням у обстежених пацієнтів. Зазначений зв’язок між показниками ТГ та ІЛ-6 (r=0,51, p<0,01) у чоловіків може свідчити про те, що ІЛ-6 впливає на стан серцево-судинної системи та може сприяти розвитку ІХС та атеросклерозу. Також спостерігалася достовірна різниця в рівні загального білірубіну до лікування мкмоль/л, а після лікування його концентрація знизилася в 1,57 раза (р<0,05).
Концентрація адипонектину у хворих ІІ групи була в межах мкг/мл до лікування та вірогідно підвищилась на 59,4 % після лікування телмісартаном з гідрохлоротіазидом, аторвастатином та УДХК – до мкг/мл (р<0,01). У хворих на АГ у поєднанні з ожирінням та НАЖХП на тлі підвищення проатерогенних фракцій ліпідного спектру крові за результатами УЗД відмічали значні структурні зміни печінки, які супроводжувалися зниженням її детоксикація. функціонування за показниками 13С-МДТ на 44,4% (ШМБ на 46,7%, ЦУМ40 на 40%, ЦУМ120 на 46,8%) (р<0,01), порівняно зі здоровими особами.
