The defense of the dissertation will be held at the Specialized Scientific Council of the Ivano-Frankivsk National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Ivano-Frankivsk, 2021. At the first stage, a critical analysis of Ukrainian and foreign literature data was carried out. The purpose of the fourth stage was to find out the completeness of vaccination, the availability of the vaccine, the frequency of contraindications and the refusal of vaccination among the residents of Ukraine and the Ivano-Frankivsk region.
The relevant legislative and legal framework for which data from the UkrVak information system was analyzed. 1384 medical workers from health facilities in Ivano-Frankivsk, Dnipropetrovsk, Donetsk, Poltava regions and participants of the summer school "Transformation of health systems". Managers of health facilities and health workers who participated in vaccination training appeared to be the most informed about the organization of immunoprophylaxis of the population, the least informed are specialized doctors.
Knowledge of the relationship between immunization coverage, vaccine presence and availability, contraindications and vaccination refusals is further developed.
Медико-соціальне значення імунопрофілактики
Чинники, що впливають на охоплення населення вакцинацією Використання потенціалу вакцинації як простого, ефективного,
Пандемія COVID-19 показала ненадійність такого підходу до сприйняття практик вакцинації, оскільки безпечні та ефективні вакцини проти COVID-19 необхідні для контролю спалаху вірусу.
Організаційні форми та моделі управління імунізацією населення в світі та в Україні
Аналіз динаміки та рівнів захворюваності на вакцинокеровані інфекції в Україні та Івано-Франківській області за період 2011-2020 рр. Третій етап був присвячений аналізу динаміки та рівня захворюваності на вакцинокеровані інфекції в Україні та Івано-Франківську. Франківська область на 2011-2020 роки. Матеріали дослідження склали: нормативно-правові документи, що регламентують імунізацію населення в Україні (9 одиниць), а також звіти інформаційної бази даних УкрВАК МОЗ України за 2011-2020 роки.
На базі програмних продуктів Microsoft Excel створено відповідну базу даних для розрахунку та аналізу рівнів і десятирічних трендів показників:. повне охоплення профілактичними щепленнями та нормативними ревакцинаціями проти туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правця, гемофільної інфекції, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту В на 2011-2020 роки; частота тимчасових та віддалених протипоказань до щеплення АКДП-1-3 у дітей до 6 місяців включно;. своєчасність охоплення щепленням АКДП-1-3 дітей віком до 6 місяців; частота відмов дітей до 2 років від щеплень проти туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правця, гемофільної інфекції, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту В за 2012-2020 роки. До 2012 року така статистика не велася. ). Захворюваність на туберкульоз дітей 0-14 років в Україні протягом 2011-2019 років дещо зростала з деякими коливаннями від 8,0 до 9,0 випадків на 100 тис. відповідного населення, а у 2020 році – знову суттєво знизилася до 5,9% ооо. З переходом до підліткового віку рівень захворюваності на туберкульоз в Україні зріс у 3-3,5 рази порівняно з дітьми 0-14 років, але демонструє чітку тенденцію до зниження з 27,7-28,1 випадків на 100 тис. відповідного населення у 2011-2012 рр.
Таким чином, загалом по державі захворюваність помірно зросла з 3,08 випадків на 100 тис. жителів у 2011 році до 3,70%ооо у 2019 році, а потім зменшилася більш ніж удвічі (1,84%ооо) у 2020 році, що знову ж таки пов’язано з зниження виявлення патології через обмеження доступності профілактичних послуг для пацієнтів у період карантинних обмежень під час пандемії КОВID-19, а не від реального зниження захворюваності. 3.11 показники захворюваності на менінгококові інфекції за період 2011-2020 рр. характеризуються значними річними коливаннями (порядку 0,33-1,07 випадків на 100 тис. населення України), більш вираженими в Івано-Франківській області, та загальною тенденцією до зниження. проаналізовано охоплення населення плановими щепленнями та організаційні фактори, що впливають на його повноту, законодавчу базу щодо проведення профілактичних щеплень в Україні та дані інформаційної системи УкрВак за 2011-2020 роки.
Нормативно-правове регулювання профілактичних щеплень в Україні
Охоплення населення профілактичними щепленнями
Незважаючи на подальше поступове зростання показника, лише у 2019 році його значення зросло до приблизно 90% охоплення дітей першого року життя вакцинацією проти туберкульозу (88,6% та 91,5% відповідно), що залишилося в Україні майже на одному рівні. . 2020 р. (88,8%) і дещо знизився в Івано-Франківській області (84,3). При цьому мінімальні їх значення були також зафіксовані у 2015 р. – 9,4% загалом по Україні та лише 2,4% в Івано-Франківській області зокрема .Серед старших 1 року (тобто тих, хто з різних причин не отримав вчасно щеплення проти поліомієліту-3) у 2020 році спостерігалося значне зниження рівня охоплення щепленнями: до 64,1% в Україні та 54,1% в області. , що може бути результатом карантинних заходів, пов'язаних з.
Як і у випадку вакцинації проти поліомієліту-3, мінімальні рівні охоплення спостерігалися в Україні у 2014 році, внаслідок чого, як відомо, у 2014-2015 роках стався спалах поліомієліту.4.2, завдяки цим заходам лише 83 , у 2016 році в Івано-Франківській області було щеплено 1% дітей віком від двох років, і в подальшому їх охоплення цим видом щеплення залишалося нижчим, ніж загалом по Україні, коливаючись з 49,8% у 2018 році. Охоплення поліомієлітом-5 дітей старше 6 років вже показали нижчі показники, а мінімуми знову були у 2014-2015 рр.
Незважаючи на те, що вони зазвичай щеплені до школи, рівень охоплення 6-річних дітей був низьким у 2011 році (23,1% в Україні та 14,6% в Івано-Франківській області) і після незначного покращення у 2012 році. Ревакцинація дітей, які з різних причин не змогли це зробити вчасно (старше 14/16 років), характеризувалася схожими тенденціями: найнижчі показники у 2014-2015 рр. Дані щодо охоплення першою дозою в електронній базі (БД) УкрВак є з 2014 року, другою дозою – з 2012 року та третьою – з моменту впровадження БД, але в різні вікові періоди у зв’язку зі зміною вакцинації. календар.
4,5, незважаючи на позитивну динаміку приросту, повне охоплення дітей першого року життя вакцинацією проти Hib-1 залишається низьким, а в Івано-Франківській області – нижчим, ніж по Україні в цілому. Динаміка охоплення Hib-2 подібна до інших типів імунопрофілактики, які вже були проаналізовані до відносно хороших рівнів у 2012-2013 роках. Подальше поступове зростання досягло пікових значень у 2020 році (85,1% і 78,6% відповідно) і не знижувалося під час пандемії COVID-19, що є позитивним.
Низьким у 2014-2016 роках був і рівень охоплення вакцинацією КПК-1 дітей, які з різних причин не зробили це вчасно.
Забезпеченість вакцинами для профілактичних щеплень
Для перевірки гіпотези про залежність охоплення щепленнями від доступності вакцини було проведено кореляційно-регресійний аналіз, який підтвердив наявність прямої середньої сили надійного зв’язку: rxy = 0,53; p<0,05 (рис. 4.9). На основі наявних у базі даних (форма 70) ми розрахували показник АКДП в цілому по Україні (за 2012-2020 рр.), а не по Івано-Франківській області через відсутність аналогічних регіональних звітів. Рівень загрози поширення гемофільної інфекції у дітей та її негативні наслідки внаслідок низького охоплення їх належною імунізацією через відсутність безкоштовної вакцини (підкреслює встановлений тісний кореляційний зв’язок між ними: rxy = 0,78 p<0,001 ( рис. 4.13).
Як показали результати кореляційно-регресійного аналізу, відсутність вакцини КПК негативно впливає як на вакцинацію дітей першого року життя (rxy = 0,72; p<0,001), так і на ревакцинацію КПК-2 на шість років (rxy = 0,74; p<0,001).. p<0,001), оскільки між ними існує прямий сильний надійний зв’язок. Такі перебої з надходженням вакцини та її відсутність негативно впливають на вакцинацію в пологовому відділенні (rxy p<0,01) та тих, хто з різних причин не отримав її вчасно, тобто дітей віком від року. (rxy = 0,77; p < 0,01), про що свідчать результати кореляційно-регресійного аналізу.
Частота протипоказань, відмов та вчасності вакцинації
У дослідженні також встановлено наявність прямого, а не оберненого зв’язку між наявністю протипоказань та своєчасністю вакцинації (rxy = 0,56; p<0,05). Слід зазначити, що опитані медичні працівники, які проходили спеціальне навчання з вакцинації, переважно були зайняті в установах ПМД (77,7%), що вдвічі частіше порівняно з респондентами, які не проходили такого навчання (38,8%, p<0,001). і, очевидно, є відображенням більшої потреби у відповідних знаннях працівників ПМД, до безпосередніх обов’язків яких входить охоплення щепленнями населення. 5.13, лікарі ПМД мають найкращі показники ревакцинації (p<0,001), що цілком логічно, адже їхній обов’язок – нагадувати заявленим пацієнтам про необхідність щеплень.
Частка охоплених таким щепленням була вищою серед опитаних медичних працівників із заходу країни – 72,8% проти 54,2% зі сходу (p<0,001). Дивно, що, незважаючи на найвищий рівень усвідомлення такої небезпеки з боку лікарів-спеціалістів (лише 15,7% з них оцінили її як низьку або відсутню, p<0,05), вони показали, як показано вище, досить низькі рівні власне щеплення від гепатиту В. Також медичні працівники, які пройшли спеціальне навчання з організації вакцинації, значно частіше переконують інших зробити щеплення, ніж ті, хто не пройшов такого навчання: 68,9% проти 44,0% відповідно ( p <0,001).
З іншого боку, виявлено, що в групі лікарів, які пройшли спеціальну підготовку з вакцинації, питома вага бездітних була вдвічі меншою, ніж у групі порівняння (12,1% проти 20,6%, р<0,001). Певні відмінності спостерігаються за географічним розташуванням: медичні працівники на Заході вдвічі частіше вакцинують своїх дітей з деякими відхиленнями від календаря (25,8% проти 12,0% на сході країни, p<0,001), що швидше пов’язано з до .перебоїв у постачанні вакцин, які мали місце під час дослідження. Однак варто зазначити, що найчастіше від щеплень власних дітей відмовлялися опитані спеціалісти – майже кожен десятий з них (8,6%; p<0,05), т.е.
Наприклад, серед тих, хто проходив навчання з відповідного предмету, правильно відповіли 54,6 %, у порівнянні з 35,4 % медичних працівників, які не проходили такого навчання (p<0,001). Розподіл відповідей на це запитання не залежав від статі (p>0,05), але відрізнявся за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я (p<0,001). Оскільки вибірка опитаних лікарів-спеціалістів була сформована переважно у східних регіонах, це, безсумнівно, призвело до того, що медичні працівники закладів охорони здоров’я, розташованих там, обирали цей варіант відповіді рідше, ніж у медичних закладах Західної України (відповідно 42,3% проти 65). ,6%., p <0,001).
Серед тих, хто проходив щеплення в минулому, осіб, залучених до комплаєнсу холодового ланцюга, більше, ніж у групі порівняння – 65,5% проти 50,7% (p<0,001). Найбільші вимоги з цього питання висловили лікарі-спеціалісти (74,3%) та керівники закладів охорони здоров’я (63,2%) порівняно з безпосередніми виконавцями вакцинації – молодшими спеціалістами з медичною освітою (51,8%) та лікарями ПМД (44,9%), р<0,001. ). Медичні працівники, які на той час не пройшли навчання з організації вакцинації, більш негативно оцінили налагодження відносин між МОЗ та здравпунктом (65,5% проти 44,5% респондентів, які проходили навчання, с. <0,001).
Позитивним є те, що досить часто згадувалися дописи в соціальних мережах, якими користуються медичні працівники всіх вікових груп, за винятком осіб старше 60 років (лише 9,8%, p<0,001).
Наукове обґрунтування і розробка функціонально-організаційної моделі удосконаленої системи імунізації населення
Позитивним є те, що з 2017 року в Україні запроваджено спеціальність 229 «Громадське здоров’я», затверджено МОН України стандарт вищої освіти магістра (2018) та бакалавра (2020), а також відповідний стандарт для лікарів. філософії знаходиться на завершальній стадії затвердження.
Оцінка ефективності функціонально-організаційної моделі удосконаленої системи імунізації населення
Встановлено, що 17,5% медичних працівників не роблять ревакцинацію проти дифтерії та правця, а ще 7,9% роблять це рідше одного разу на 10 років; 42,0% не були щеплені проти гепатиту В, 13,1% не отримали всі дози вакцини; 43,3% не роблять щеплення від грипу щороку і не вмовляють до цього інших.
Міністерству охорони здоров’я України, Центру громадського здоров’я МОЗ України
Закладам вищої медичної освіти
Framework for decision-making: implementation of mass vaccination campaigns in the context of COVID-19 [Internet]. Immunization as an essential health service: guidelines for immunization activities during the COVID-19 pandemic and other times of severe disruption [Internet]. Basic principles of behavioral economics and prospects for their application in the public health system.
Available from: https://www.who.int/publications/i/item/a-guide-for-conducting-an-expanded-programme-on-immunization-(epi)-review. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/global-routine- immunization-strategies-and-practices-(grisp). Available from: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJR N&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&ImageKhvor_Fil/
Understanding vaccine hesitancy around vaccines and vaccination from a global perspective: a systematic review of published literature. Reasons for non-vaccination: parental vaccine hesitancy and the childhood influenza vaccination pilot program in England.
