English and French political caricature – late 18th – early 19th century: subjective and artistic stylistic features (using materials from a collection of the Kharkov Art Museum). English and French caricatures of the late 18th - early 19th centuries can be a subject of study of various scientific disciplines. It reveals specific artistic stylistic features of the creative manner of the famous English and French masters.
The basic principles used both in English and in the French caricature of the indicated period reveal. However, in certain countries the caricature of the late 18th - early 19th century was very different in terms of stylistics. For this reason, the French caricature from the end of the 18th - beginning of the 19th century is sharp, radical and oppositional, the content in it always prevails over a form.
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
Мистецтво сатиричної графіки як предмет наукового вивчення
Це загальні дослідження з історії карикатури, включаючи розділи з історії англійської та французької політичної сатири кінця XVIII — початку XIX ст., праці з вивчення творчості окремих майстрів, каталоги різноманітних музейних колекцій і виставок та ін. довідкові видання. Завдяки своїм характерним аналітичним здібностям, використанню театральних драматургічних прийомів і одночасному зверненню до символізму й алегорій Хогарт справив великий вплив на англійську політичну карикатуру кінця 18-го та початку 19-го століть. Швиров, відображаючи історію розвитку карикатури в різних країнах протягом століть, звертає увагу на політичну сатиру Англії та Франції кінця XVIII — початку XIX ст.
У вступній статті Річард Голдфрі дає огляд творчості та життя Гілрея; а Марк Халет аналізує мову графічної сатири майстра в контексті широкого спектру сатиричних друків середини XVIII — початку XIX ст. Використовуючи карикатури середини 18-го та початку 19-го століть, багато з яких були опубліковані вперше, автор показує, наскільки непопулярними були король і його родина протягом більшої частини його правління. Частина розглянутих джерел з історії та теорії європейського мистецтва, хоч і не стосується конкретно мистецтва карикатури, все ж дозволяє скласти уявлення про природу, характерні риси, зовнішні та внутрішні чинники, що впливали на карикатуру. розвиток і становлення характерних рис англійської та французької карикатури кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.
Методи та джерела дослідження
З метою розкриття характеру історико-культурних європейських процесів кінця XVIII — початку XIX ст., що зумовили, зокрема, появу англійської та французької школи карикатури та розвиток цього мистецтва, а також вплив на формування особливостей у мистецтві відомих англійських і французьких майстрів використано реконструктивний метод – аналітичний, історико-фактологічний та синхроністичний. Звертаємо увагу, що джерелом дослідження є сатиричні аркуші англійських та французьких карикатуристів кінця XVIII — початку XIX ст., що належать до колекції Художнього музею в Харкові (основний фонд), оскільки вивчення мережевих колекцій інші закордонні музеї показали наявність переважно однакових творів, що зумовлено специфікою друкованої графіки, існуванням певної кількості ідентичних графічних зображень, розташованих у різних колекціях. Аналізуючи та узагальнюючи за змістом і часом створення різноманітні друковані та електронні видання, автор виявив відсутність комплексного мистецтвознавчого дослідження англійської та французької політичної карикатури кінця XVIII – початку XIX ст., об’єктивного наукового аналізу. .
Велике значення для розкриття теми мала документальна література, в якій висвітлювалися загальні проблеми європейського мистецтвознавства 18—19 вв.(століття). Окреслено джерельну базу дослідження, яку утворюють сатиричні аркуші англійських і французьких карикатуристів кінця XVIII — початку XIX ст.
КАРИКАТУРА ЯК ХУДОЖНЕ ЯВИЩЕ
Політична карикатура: визначення, історія розвитку, технологія
Так, в англійській мові «карикатура» має більш обмежене значення, близьке до поняття «мультфільм», тоді як слово «мультфільм» охоплює всю різноманітність форм цього сатиричного мистецтва.
Особливості формування художнього образу в карикатурі
Розглядаючи англійські та французькі політичні карикатури кінця XVIII — початку XIX століть, можна з упевненістю сказати, яким подіям вони присвячені і кого зображують.
АНГЛІЙСЬКА ПОЛІТИЧНА КАРИКАТУРА
Розквіт мистецтва карикатури та становлення сатиричного друку
Вже в середині 1790-х років карикатура стала модною розвагою англійської аристократії та заможних людей, а на початку XIX ст. Якобітські змови (якобіти були прихильниками поваленого англійського короля Якова II Стюарта), внутрішньопарламентська війна, колоніальні війни, фінансові махінації - ось основні теми карикатур другої половини XVIII століття. Не випадково його винахід збігається з промисловою революцією, революцією і соціальною боротьбою на рубежі 18-19 століть.
Сьогодні важко уявити, яке значення мала карикатура в суспільному житті Англії кінця XVIII — початку XIX століть. Успіх Хогарта сприяв появі цілої плеяди талановитих художників у другій половині XVIII століття. карикатуристи на чолі з Джеймсом Гілреєм і Томасом Роулендсоном [155, с. Пізніше, з другої чверті ХІХ ст., карикатурні аркуші значно спрощуються, стають ще більш лаконічними і з часом зводяться до простої карикатури на того чи іншого персонажа [165, с.
Авторська політична карикатура: тематичні пріоритети,
Це шаржі на Суворова, Павла I, Катерину II, Олександра I, Миколу I, аркуші, присвячені Вітчизняній війні 1812 року між Російською імперією та Французькою імперією Наполеона, кампаніям 1813 і 1814 років. У цій частині дослідження дисертації є можливість побачити Російську імперію та наполеонівську Францію очима англійських карикатуристів кінця XVIII — початку XIX ст. Героями 1812 року були не тільки Кутузов і Олександр I, а й російський Мороз, який сприймався як своєрідний герой, роль якого у війні підкреслювали карикатуристи.
На основі елементів сатири у творчій спадщині Вільяма Хогарта англійська графіка кінця XVIII — початку XIX ст. У цьому творі ми правдиво відзначаємо, що «...реалістичне мистецтво Хогарта з його природним аналізом, використанням театральних і драматургічних прийомів і одночасним зверненням до символізму, алегорії вплинуло на англійську політичну сатиру рубежу XVIII і XIX століть». [352, с. Фактично на одному аркуші митець створив візуальний підсумок останніх п’ятнадцяти років: зміцнення Російської імперії в Причорномор’ї; Британці на службі імператриці Півночі; продаж безцінної колекції картин; фіаско політики Петра, який прагнув розпочати війну з Російською імперією навесні 1791 р. (в історіографії це отримало назву Очаківської кризи); агенти впливу Катерини II в англійському парламенті.
Творцем більшості гравюр, присвячених російській кампанії 1812 року, є Вільям Елмс (Вільям Елмс, активно працював над створенням копії однойменного пророчого аркуша Гілрея «Долина тіні смерті» (1808). Бонапарт звертається законодавчий корпус» (2 лютого 1813 р.) (рис. А. 3.2.22), фрагментарна композиція якого, однак, вирішена в рамках реальної логіки. Тематичний репертуар майстра був величезний, фантастика — невичерпна: життя в містах і селі, вечірки і карткові ігри, сцени полювання, скачки, любовні побачення, прогулянки в парках, радості фешенебельного курорту і, звичайно, подробиці надзвичайно насиченого політичного життя країни кінця 18-го і початку 19-го століття. Сучасне життя постає Роулендсону як неймовірний калейдоскоп комічних фігур, надзвичайно активних, вічно кудись поспішаючих.
Ще в 1791 році відомий карикатурист Фредерік Джордж Байрон (Фредерік Джордж Байрон зробив відразу три аркуші, на яких російська імператриця постала в традиційному для неї амплуа розпусниці і завойовниці: «Царський крок» (12 квітня 1791 р.) (малюнок Крукшанка). «Профети, а то чорт своє возьме» (січень 1813 р.) (рис. А. 3.2.55), виконане майстром після ганебного для Наполеона російського походу. Дослідження розвитку сатиричного книгодрукування в Англії та огляд колекції англійської політичної карикатури кінця 18 — початку 19 ст.
Виявлено загальні риси, характерні для англійської політичної карикатури кінця XVIII — початку XIX ст.: гостра публіцистичність, актуальність, прагнення до швидкої реакції на події, зв'язок із публіцистикою, інтерпретація фольклорних прийомів образотворчість, використання театральності. мотиви та ін. співіснування.
ФРАНЦУЗЬКА ПОЛІТИЧНА КАРИКАТУРА
Історія карикатури та цензури у Франції
Карикатури на смерть виявляли реакцію на вакхічну оргію, яка охопила більшість населення західних країн у XV–XVI століттях» [192, с. Політична карикатура французької могутності була майже повністю знищена під час правління Людовика XIV. і Людовика XV, коли королівська влада остаточно зміцнилася. Першою справді європейською газетою у Франції була «La Gazette» (з 1762 р. — «La Gazette de France» («Вісник Франції»).
Але жодна з них не мала такого впливу на суспільство і не мала такого значення, як «La Gazette», перший номер якої вийшов у 1631 році. Фактично, у 18 столітті «La Gazette» могла містити всі зображення та гравюри, але вони були піддані цензурі перед публікацією. 18 (7) листопада 1799 генерал Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот, який дав йому величезну владу в країні.
У 1811 р. Наполеон заснував національний реєстр усієї друкованої продукції Франції (Bibliographie de la France. Journal Général de l'Imprimerie et de la Librairie). Це призвело до буму преси у Франції, до 1832 року налічувалося до 2000 видань, у тому числі й політичних, які публікували карикатури на гострі соціальні проблеми та політиків. У тому ж 1832 році проти подібних газет було порушено 26 позовів, три видання були засуджені, оштрафовані на 6000 франків, а деякі журналісти отримали кілька місяців ув'язнення.
Політична карикатура Франції
Навпроти Катерини — прусський король Фрідріх II і англійський монарх Георг III, які сором’язливо відривають погляд від карти. Його корона «відпливає» хмарою, подібно до надії двох його зятів: Людовіка XVIII і Карла X (Савойя і Ніцца були захоплені французами в 1792 році). Аналіз карикатур показав, що в зміні трактування образу Катерини II у французькій сатиричній графіці з 1773 по 1793 рік доцільно виділити два основні періоди: перший — рік: з моменту появи Катерини II у європейському вигляді. карикатури на початок революційних подій у Франції.
Але завдяки тому, що сьогодні більшість європейських музеїв оцифровують свої фонди та роблять їх доступними для широкого загалу, створюючи онлайн-колекції, автору дисертації вдалося атрибутувати частину колекції французьких карикатур 1814-1815 років. набув поширення в 1814-1815 рр., коли події розвивалися майже так само бурхливо, як на початку революції. Після укладення у французькому палаці Фонтенбло (14 квітня 1814) договору між Наполеоном Бонапартом і представниками Російської імперії, Австрійської імперії та Прусського королівства, за яким союзники позбавляли Наполеона влади над Францією Імперії та відправили його у заслання на острів Ельба, була опублікована карикатура «Криза зцілення» (1814) (рис.
Під час свого заслання на Ельбу Наполеон I уважно стежив за подіями у Франції та за ходом Віденського конгресу (1 листопада 1814 — 8 червня 1815), який підвів підсумки переможних воєн антифранцузької коаліції. Визначити автора цієї роботи, це Форсеваль (Робота 1814-1815 рр.), вдалося: на музейній гравюрі в нижньому лівому куті зображено скорпіона, саме так «підписувався» цей паризький гравер. його роботи. І хоча Людовик XVIII повернув собі владу завдяки своїм союзникам, карикатура Луї Малевра показує, як він насправді ставився до іноземців (рис.
Після другої реставрації Людовик XVIII вигнав його з Франції, але в 1818 році Камбасерес зумів повернутися до Парижа. Дослідження історії карикатури та цензури у Франції та колекція французьких політичних карикатур кінця XVIII — початку XIX ст. Виділяються загальні риси, характерні для французької політичної карикатури кінця XVIII — початку XIX ст.: до виготовлення карикатури залучалися як професійні художники, так і аматори; аркуші були анонімними, в них виразно відчувається вплив класицизму, який був панівним напрямом у мистецтві кінця XVIII ст.; Карикатуристи часто запозичували композиції з класичного мистецтва, а також використовували алегоричні образи.
Аналіз та систематизація літературних та електронних джерел та значного обсягу ілюстративного матеріалу в контексті проблематики англійської та французької політичної карикатури кінця XVIII — початку XIX ст., незважаючи на значні здобутки цього жанру в той час — за часів Наполеона. ера. Війни, коли карикатура становила своєрідний паралельний напрям із «високим» мистецтвом, не отримали комплексного наукового дослідження в українському та навіть європейському мистецтвознавстві. Це був кінець XVIII — початок XIX століття, який супроводжувався бурхливим розвитком європейської карикатури, основи якої були закладені у творчості Вільяма Хогарта.
