Модель методичної системи формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»

 практикувати зі студентами завдання, під час роботи над якими вони могли б застосувати набуті знання та швидко виконати їх за допомогою ІКТ.

З огляду на вищевикладене постає очевидним, що педагог має організувати навчання так, щоби студенти, використовуючи будь-який засіб ІКТ, навчилися не просто самостійно знаходити, обробляти отриману інформацію, запам’ятовувати та відтворювати вже готові знання, а застосовувати їх на практиці, у майбутній професійній діяльності. Саме це увиразнює доцільність розроблення методичної системи формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво».

2.3. Модель методичної системи формування ІКТ-компетентності

комунікаційного розвитку низки певних суперечностей, зокрема, між:

– стрімким розвитком інформаційного суспільства та недостатньою підготовленістю майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» до виконання професійних обов’язків в умовах інформатизації;

– потребою підвищення рівня цифрової грамотності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» та властивим їм рівнем знання ІКТ, потрібним для виконання професійних завдань;

– стандартизацією розвитку ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» та недостатньою розробленістю методики її формування, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Для нівелювання вищеперерахованих суперечностей розглянемо структуру й обґрунтуваня теоретичних основ моделювання змісту методичної системи формування ІКТ-кометентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво».

Серед авторів навчальної та науково-педагогічної літератури до сьогодні тривають дискусії щодо трактування терміна «методична система», її структури та функцій. За визначенням А. М. Пишкало, який увів його до наукового обігу, методична система навчання складається з п’яти ієрархічно підлеглих компонентів: цілей, змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання. На його думку, функціонування системи підпорядковано й закономірностям, пов’язаним із її внутрішньою будовою (коли зміна одного чи декількох її компонент спричинює зміни всієї системи), й закономірностям, пов’язаним із зовнішніми зв’язками системи, оскільки кожна система функціонує на певному соціальному та культурному фоні.

В. М. Плахотник методичною системою називає «…сукупність спеціально організованих засобів навчання, яка на основі відібраного змісту …

у взаємодії з найближчим середовищем сприяє досягненню навчальних цілей»

[143]. Одначе позаяк означені системи є надзвичайно складними за організацією, відкритими та стохастичними (ймовірнісними), то встановити точні результати функціонування останніх, на переконання вченого, виявляється майже неможливим.

С. У. Гончаренко вважає, що методична система – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених методів, форм і засобів планування, проведення контролю, аналізу та коригування навчального процесу, спрямованих на підвищення ефективності навчання [46]. У руслі системного підходу методична система навчання постає єдиним комплексом, який припускає моделювання процесу навчання та виховання.

У дисертації на основі праць учених [10; 46; 143; 182] методичну систему потрактовуємо як сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонент (цільової, аналітико-діагностувальної, змістово-операційної, результативно- оцінювальної), спрямовану на підвищення рівня сформованості ІКТ- компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво». Спектр основних етапів її проєктування складають: установлення найважливіших компонент системи (підсистем) та їхніх взаємозв’язків; безпосереднє проєктування кожної з компонент системи; експериментальна апробація розробленої методичної системи та її коригування залежно від проміжних результатів.

У ході аналізу науково-методичної літератури, присвяченої проблемам підготовки майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво», вимог працедавців, практики співпраці ЗВО та мистецьких агенцій у межах кластерної взаємодії, проведення спільних заходів вдалося визначити складники моделі формування фахової компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво». Так, у структурі цілісної системи, що моделює ІКТ- компетентність фахівця, доцільно виокремити вхідний і вихідний параметри:

особистість, яка потребує професійних знань з огляду на низку причин, фахівець, який має якості, сформовані за певною моделлю, та професійна

компетентності (рис. 2.5).

ІКТ-КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО»

когнітивна

компонента особистісно-

мотиваційна компонента

діяльнісна компонента

знання інформаційних технологій, понять, властивостей інформації

й інформаційних ресурсів

внутрішні мотиви особистості, спрямовані на

формування ІКТ- компетентності, ціннісні

якості інформації й інформаційних процесів

уміння та навички роботи з інформаційними та

комунікаційними технологіями, досвід їхнього застосування КОМПОНЕНТИ

рефлексивна компонента

критерії, показники рівні сформованості ІКТ- компетентності; засоби діагностування рівня сформованості ІКТ-компетентності майбутнього фахівця

галузі «Культура і мистецтво»

Рис. 2.5. Структура ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі

«Культура і мистецтво»

Відтак, як стверджує Є. О. Лодатко, єдиною реальною можливістю для дослідження педагогічного явища (об’єкта або процесу) є його формалізація (схематизація і спрощення) в такий спосіб, який давав би змогу відстежувати ті його характеристики, які відіграють роль визначальних у дослідженні та підлягають вивченню, оцінюванню й управлінському впливу [109].

Рис. 2.6. Структурно-процесуальна модель методичної системи формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»

Соціальне замовлення: формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»

Цільовий блок

Вхідне діагностування:

визначення початкового рівня сформованості ІКТ-

компетентності

Мета: цілеспрямоване формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво».

Завдання: формування складників компонентів ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво».

Дидактичні принципи: принцип наступності і неперервності навчання;

принцип доповнюваності; принцип зв’язку теорії з практикою;

принцип застосування засобів наочності у навчанні; принцип міцності опанування ІКТ-компетентності

Аналітичні інструменти діагностування:

тести-опитувальники; анкети для визначення рівня самооцінки, оцінювання

виконання практичних завдань

Реалізація формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі

«Культура і мистецтво»

зміст: якісна теоретична підготовка студентів, проведення занять на високому рівні,

методичне забезпечення освітнього процесу

форми і методи навчання:

лабораторні заняття з професійним

спрямуванням,

консультації, звіти про виконання лабораторних робіт

засоби навчання:

інформаційно-

комп`ютерні технології, інтернет-ресурси, мультимедійні, наочні, тестові

Види діяльності

теоретичне навчання

виконання практичних

завдань виконання

індивідуальних завдань

Компоненти ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі

«Культура і мистецтво»

рефлексивна: сформованість ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»

(високий  достатній  середній  початковий рівні)

Аналітико- діагностувальний блок

Змістово-операційний блок Результативно- оцінювальнийблок

ціннісно- мотиваційна

когнітивна діяльнісна

Педагогічні умови:мотивація студентів до підвищення рівня сформованості ІКТ-компетентності;саморефлексія та об’єктивне оцінювання рівня сформованості ІКТ-компетентності; навчально-методичне забезпечення освітнього процесу (його розробленнята оновлення на засадах компетентнісного підходу); інформатизація освітнього процесу; практична спрямованість поставлених завдань на майбутню професійну діяльність

майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» (представлено на рис. 2.6), і охоплює цільовий, аналітико-діагностувальний, змістово-операційний і результативно-оцінювальний блоки.

Підґрунтям моделі методичної системи формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» слугують такі дидактичні принципи: принцип наступності і неперервності навчання; принцип доповнюваності; принцип зв’язку теорії з практикою; принцип застосування засобів наочності у навчанні; принцип міцності опанування ІКТ- компетентності, які в сукупності забезпечують основу цільового блоку для успішної реалізації нижченаведених складників.

Аналітико-діагностувальний блок передбачає визначення вхідного рівня ІКТ-компетентності майбутніх фахівців різних спеціальностей галузі «Культура і мистецтво» (з огляду на вступ до ЗВО із різних закладів освіти мають різний рівень і теоретичних знань, і практичних умінь використання комп’ютерної техніки).

Змістово-операційний блок є орієнтовною схемою діяльності викладача з розроблення й упровадження форм, методів і засобів формування професійної компетентності майбутніх майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»;

традиційних і інноваційних методів навчання; застосування засобів навчання на засадах інтегральної єдності інформаційно-комунікаційних і педагогічних технологій.

Результативно-оцінювальний блок відображає успішність функціонування пропонованої структурно-процесуальної моделі та пов’язаний із прогнозуванням очікуваного результату.

У проєкції виокремлених блоків визначено педагогічні умови їхньої реалізації, серед яких:

– мотивація студентів до підвищення рівня сформованості ІКТ- компетентності;

– саморефлексія й об’єктивне оцінювання рівня сформованості ІКТ- компетентності;

– навчально-методичне забезпечення освітнього процесу (його розроблення й оновлення на засадах компетентнісного підходу);

– інформатизація освітнього процесу;

– практична спрямованість поставлених завдань на майбутню професійну діяльність.

Запропонована модель формування професійної компетентності