Постановка проблеми. Селянські домогосподар- ства в Україні нині виробляють більше рослинницької продукції, ніж усі організовані сільськогосподарські підприємства разом. Проте вирощування будь-якої рос- линницької продукції не для власних потреб зумовлює необхідність або ж її реалізації як сировини, або ж пере- робки з метою її реалізації як готової продукції, тобто перед особистим селянським господарством (ОСГ) по- стає проблема пошуку шляхів збуту вирощеної продукції.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що дослідженню проблематики функціону- вання сільських домогосподарствприсвячено багато наукових праць, серед яких особливої уваги заслугову- ють дослідження О.М. Шпичака та Л.Л. Попової [1], В.В. Юрчишина [2], В.К. Збарського та П.К. Канінсько- го [3], І.В. Свиноуса [4] та багатьох інших відомих нау- ковців. Проте, не зважаючи на безліч наукових публі- кацій, присвячених дослідженню проблем діяльності особистих селянських господарств, для ОСГ актуаль- ним залишається вибір шляхів реалізації вирощеної рос- линницької продукції, що визначило необхідність подаль- ших наукових пошуків у цій галузі економічної науки та зумовило потребу в проведенні цього дослідження.
Метою публікації є обґрунтування шляхів вир- ішення проблеми реалізації рослинницької продукції особистими селянськими господарствами.
Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку економічних відносин в сільському господарстві ступінь продовольчої безпеки нашої держави значною мірою залежить від рівня виробництва продукції в особистих підсобних господарствах сільського населення, які сьогодні
є основними виробниками сільськогосподарської сирови- ни. Не зважаючи на цей факт, часто доходи сільських до- могосподарств є дещо нижчими від рівня прибутків орган- ізованих аграрнихпідприємств в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, адже виростити сільськогос- подарську продукцію на особистих ділянках — це тільки половина справи та при цьому не менш складним є зав- дання забезпечення її переробки, а також реалізації. На сьо- годнішній день це чи не найактуальніша проблема для се- лянських господарств, оскільки зростання обсягів вироб- ництва сільськогосподарської продукції та підвищення рівня її товарності без формування належної переробно-збутової інфраструктури для особистих селянських господарств є завданням практично нездійсненним.
Слід зазначити, що рослинницька продукція се- лянських домогосподарств самостійно розподіляєть- ся ними за видами її використання та каналами реалі- зації. Одна з них використовується для власних по- треб самих господарств, зокрема на власне спожи- вання та на виробничі потреби (корм для худоби, на- сіння). Інша ж частина продукції вирощується з ме- тою її реалізації (рис. 1).
Сьогодні основними каналами реалізації продукції рослинництва для господарств населення є продоволь- чий ринок та різноманітні заготівельні організації. При цьому необхідно відзначити, що через роздрібні про- довольчі ринки приватник реалізує незначну кількість продукції з тієї причини, що в більшості випадків за цим каналом збуту її просто невигідно реалізовувати, оскільки на ринку рослинницька продукція селянсь- ких домогосподарств реалізується не як готова про- УДК 323. 325
О. Я. Ярошевич, Уманський національний університет садівництва
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ РОСЛИННИЦЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ОСОБИСТИМИ
дукція (хліб, олія, тощо), а як сировина (зерно, на- сіння соняшника).
Разом з тим, вирощена рослинницька продукція лише тоді стає справжнім товаром, якщо вона реалізуєть- ся не заготівельним організаціям та не як сировина пере- робному підприємству, а продається як повноцінна го- това продукція, тобто продукт харчування чи готовий для використання товар кінцевому споживачеві [4, с. 55].
Слід відзначити, що реалізація готової продукції, а не сільськогосподарської сировини приносить суб’- єктам, що її реалізували, значно вищий розмір доходів, ніж продаж сировини. Зокрема, порівняння розмірів доходів від реалізації селянським домогосподарством І.П. Федорченка, с. Степківка Уманського району на- сіння соняшника, вирощеного на площі 1 га посівів, а також продукції його переробки (олії та шроту), ви- роблених із соняшникового насіння, отриманого з 1 га угідь під посівами цієї культури свідчать, що дос- ліджуваному селянському домогосподарству значно вигідніше продавати не сільськогосподарську сиро- вину (насіння соняшника), а продукцію її переробки, тобто олію та шрот (табл. 1). Крім того, як свідчать результати дослідження окремих вчених [1; 4], якщо отриманий при цьому шрот використати на годівлю худоби, то сукупний фінансовий результат від реалі- зації сільськогосподарської продукції буде ще вищим.
Наприклад, дані про вирощування й реалізацію со- няшника та продукції його переробки, отриманих в роз- рахунку на 1 га угідь, наведені в таблиці 1, свідчать, що у випадку продажу не сировини (насіння соняшника), а продукції її переробки (олії та шроту), домогосподарство І.П. Федорченка отримало виручку в розмірі на 40%
більшу та, крім того, розмір прибутку від реалізації про- дукції переробки насіння соняшника майже вдвічі вищий.
Схожа ситуація і з реалізацією капусти, яку в 2009 році зазначене ОСГ вирощувало з метою її реалі- зації, зокрема розмір виручки від реалізації на роздрібно- му продовольчому ринку міста Умань капусти квашеної в розрахунку на 1 га посівів цієї культури, ураховуючи
незначний рівень витрат на її переробку, порівняно з пере- робкою, скажімо, зернових чи соняшника, майже на 70 % більший, ніж виручка від реалізації свіжої капусти. При цьому прибуток від продажу капусти квашеної в розра- хунку на 1 га угідь на 130 відсоткових пунктів вищий.
При цьому слід зазначити, що переробку насіння соняшника домогосподарство проводило не на влас- них виробничих потужностях, а в приватній олійні, що знаходиться в м. Умань, та розраховувалось за його переробку сировиною. Квашення капусти здійснюва- лося власними силами без використання найнятої праці, що й було головною причиною вищого, порівня- но з реалізацією продукції переробки соняшника, роз- міру прибутку та рівня рентабельності.
Таким чином, для забезпечення нормального розвитку приватним господарствам населення необх- ідно не лише організовувати точки збуту та шукати канали й ринки реалізації виробленої продукції, але й також переробляти рослинницьку сировину власного виробництва з метою підвищення розмірів як доходів, так і прибутків від їх реалізації.
Результати проведеного в зв’язку з цим опиту- ванням, респондентами якого були близько сотні голів особистих селянських господарств Уманського рай- ону показали, що, на думку переважної їх більшості, нині гостроактуальною стала проблема об’єднання зусиль селянських домогосподарств з метою органі- зації на кооперативних засадах як цехів переробки сільськогосподарської продукції, так і нових каналів збуту рослинницької продукції, зокрема спільними зусиллями кількох домогосподарств легше побуду- вати в районному центрі точку продажу сільськогос- подарської продукції та організувати в ній торгівлю на належному рівні, забезпечивши при цьому безпереб- ійне постачання для цієї торгової точки товарної сільськогосподарської продукції. Слід зазначити, що в умовах посилення конкуренції з боку як крупних вітчизняних постачальників сільськогосподарської продукції, так і зарубіжних сільськогосподарських Таблиця 1 Результати вирощування й реалізації сільськогосподарської сировини окремих видів
та продукції її переробки в ОСГ І. П. Федорченка*
Вид продукції та канал реалізації
Виручка в розрахунку на 1 га посівів, грн.
Прибуток в розрахунку на 1 га посівів, грн.
І. Соняшник Насіння соняшника через роздрібні
продовольчі ринки та через заготівельні організації
5290 2115,38
Олія та шрот як продукти переробки насіння
соняшника 7390 3823,56
ІІ. Капуста
Капуста свіжа пізніх сортів в головках 13257 3115,58
Капуста квашена 22045 7153,35
*Розраховано за даними селянського домогосподарства Федорченка Івана Павловича, с. Степківка Уманського району Чер- каської області за 2009 рік.
О. Я. Ярошевич
товаровиробників, процес кооперації селянських до- могосподарств — виробників сільськогосподарської продукції — повинен набути характеру системних відносин, а не окремих спроб об’єднання селянських домогосподарств, що знаменує собою перехід до інтенсивного типу розширеного відтворення.
Кооперація селянських домогосподарств суттєво збільшить ефективність реалізації ними сільськогосподарсь- кої продукції [5, c. 71] та дозволить підвищити рівень про- дуктивності праці окремих з них, адже нині недостатня чисельність техніки та інших засобів виробництва в домо- господарствах сільського населення потребує для вирі- шення виробничих питань та реалізаційних проблем більшої кількості часу, оскільки головною причиною низького рівня продуктивності праці та високої трудомісткості ви- робництва продукції домогосподарств населення є те, що вони, як складова агропромислового комплексу, мають найнижчу з-поміж інших категорій товаровиробників фон- дозабезпеченість, що складає менше 2 % основних ви- робничих фондів сільськогосподарської галузі [2]. Спільне ж продуктивне використання техніки, складських при- міщень, спільна переробка і збут сільськогосподарської продукції забезпечують більш ефективне ведення госпо- дарства та підвищують рівень їх прибутковості.
Крім того, кооперація селянських домогоспо- дарств не тільки забезпечить можливість організації спільної переробки та реалізації сільськогосподарсь- кої продукції, але й з часом дозволить їм створити єдину в межах території окремої сільської ради чи кількох сільських рад маркетингову, агрономічну служби та службу матеріально-технічного забезпечен- ня їх виробничої діяльності.
Звичайно, у процесі спільного виробництва про- дукції селянськими домогосподарствами або ж діяль- ності спільних пунктів переробки та збуту виробленої продукції можуть виникати певні непорозуміння між окремими селянськими домогосподарствами, що орга- нізовують зазначений цех або точку продажу сільсько- господарської продукції. З метою законодавчого вре- гулювання конфліктних ситуацій та спірних питань дер- жаві необхідно забезпечити розробку та введення в дію нового законодавчого акта, яким би врегульовувались інтеграційні процеси в сфері селянських домогоспо- дарств, або ж внести відповідні зміни до чинного Зако- ну України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР [6].
Висновки. Таким чином, подальший розвиток осо- бистих селянських господарств як складової аграрного сектору економіки України має базуватися на основі їх кооперації з метою спільного виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Крім того, нині успішне функціонування особистих селянських госпо- дарств значною мірою залежить від стану розвитку орган- ізованих сільськогосподарських підприємств. Тому, на- разі постало завдання не лише інтеграції ОСГ між собою, але й забезпечення їх співпраці з іншими, організованими сільськогосподарськими підприємствами.
Зважаючи на викладене, подальші дослідження
стосовно перспектив розвитку особистих селянських господарств в Україні слід присвятити перспективам інтеграції ОСГ як між собою, так і з крупнотоварними агроформуваннями.
Література
1. Шпичак О. М. Економічні проблеми вироб- ництва тваринницької продукції в особистих підсоб- них господарствах України / О. М. Шпичак, Л. Л. По- пова // Вісник аграрної науки. — 1998. — № 10. — С. 5 — 14. 2. Юрчишин В. В. Господарства насе- лення: проблеми майбутнього / В. В. Юрчишин // Еко- номіка України. — 2003. — С. 67 — 72. 3. Збарсь- кий В. К. Тенденції розвитку особистих селянських господарств / В. К. Збарський, П. К. Канінський //
АгроІнком. — 2008. — №5 — 6. — С. 56 — 61. 4. Сви- ноус І. В. Методологічні аспекти трактування поняття
«особисте селянське господарство» / І. В. Свиноус //
АгроІнком. — 2008. — №5 — 6. — С. 53 — 56. 5. Ча- янов А. В. Краткий курс кооперации / А. В. Чаянов.
— Кемеровское кн. изд-во, 1989. — 88 с. 6. Закон України від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію» — [Електронний ресурс] — Режим доступу : Ліга: еліт Закон Соруright:
ІАЦ «Ліга». — 2010.
Ярошевич О.Я. Проблеми реалізації рослин- ницької продукції особистими селянськими гос- подарствами
У статті розглянуто проблеми реалізації рослин- ницької продукції особистими селянськими господар- ствами, а також обґрунтовані напрями їх вирішення.
Ключові слова: особисті селянські господарства, рослинницька продукція, товарна продукція, сільсько- господарська кооперація.
Ярошевич О.Я. Проблемы реализации рас- тениеводческой продукции личными сельскими хозяйствами
В статье рассмотрены проблемы реализации расте- ниеводческой продукции личными сельскими хозяйства- ми, а также обоснованы направления их решения.
Ключевые слова: личные сельские хозяйства, ра- стениеводческая продукция, товарная продукция, сельскохозяйственная кооперация.
Yaroshevich O.Y. Problems of realization of plant-grower products by the personal peasant economies
In the article the problems of realization of plant-grower products are considered by the personal peasant economies, and also directions of their decision are grounded.
Key words: Personal peasant economies, plant- grower products, commodity products, agricultural cooperation.
Стаття надійшла до редакції 20.03.2010 Прийнято до друку 30.04.2010
О. Я. Ярошевич
Постановка проблеми та аналіз публікацій за тематикою дослідження. Однією з головних скла- дових системних трансформаційних соціально-еконо- мічних перетворень в Україні на сучасному етапі роз- витку постає досягнення принципово нового стану аг- рарно-промислової сфери, яка б забезпечувала вироб- ництво якісних, збалансованих за всіма параметрами, екологічно чистих та корисних харчових продуктів. На- уково-методологічне підґрунтя розробки зазначених пи- тань складають праці фундаторів теорії якості: К. Ісіка- ви, А. Фейгенбаума, Г. Тагутті [1 — 3]. Однак зміст цієї проблеми стосовно безпосередньо якості харчових продуктів ученими країн пострадянського простору на системній основі лише починає досліджуватися. Щодо цього найбільш продуктивними є розробки українсь- ких та російських авторів [4; 5].
Метою статті є аналіз реальних практичних про- блем щодо забезпечення якості харчових продуктів та визначення оптимальних підходів стосовно їх розв’я- зання в контексті впровадження на підприємствах відповідних систем Міжнародної організації стандар- тизації в умовах трансформаційних структурних змін.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Сукупність питань стосовно організації, управління та забезпечення якості харчових продуктів (у сучасно- му системному багаторівневому розумінні якості) світовою наукою та господарчою практикою опрацьо- вуються на підставі впровадження загального менед- жменту якості — Total Quality Management (TQM). Це філософія, загальні методологічні та науково-практичні засади опрацювання проблематики якості безвіднос- но до специфіки окремих галузей та сфер єдиного господарчого комплексу (ЄГК). На підставі TQM і були розроблені та впроваджені в розвинених країнах відповідні системи забезпечення якості. Стосовно про- довольчої сфери харчових продуктів це системи ме- неджменту якості (Quality Management System (QMS)), системи забезпечення безпеки харчових продуктів (Hazard Analysis and Critical Control Points (HACCP)), системи екологічного менеджменту (Ecological
Management System (EMS)), системи добросовісної господарської практики (Good Manufacturing Practice (GMP)). Першочерговими та з практичного погляду визначальними етапами розв’язання цієї проблеми є впровадження систем QMS та HACCP. У контексті вирішення задачі моделювання та впровадження сис- тем вважаємо за необхідне звернути увагу на такий принциповий факт. Дані системи є результатом трива- лого процесу становлення наукового знання щодо розв’язання проблеми якості, його еволюційного оформлення в сукупності відповідних теоретичних принципів з подальшим опрацюванням конкретного методичного інструментарію та їх безпосереднім практичним упровадженням. Для розвинених країн Європи у контексті реального освоєння принципів TQM протягом декількох десятиліть цілком виправ- дано ставиться питання стосовно можливості й прий- нятності паралельного одночасного освоєння на підприємствах QMS та НАССР, що й закріплено в Міжнародних стандартах ISO.
Науково-практичні опрацювання на прикладі сільськогосподарських підприємств Луганщини, До- неччини та АР Крим, м’ясо-переробної галузі (ЗАТ
«Луганський м’ясокомбінат» — ТМ «Луганські делі- катеси» та ТОВ «Агро торг-3» — ТМ «Смачного»), оліє-жирової промисловості (ЗАТ Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»), борошно-круп’я- ної промисловості (ВАТ «Луганськмлин»), лікеро-го- рілчаної та виноробної галузей (ЗАТ «Луганський ліке- ро-горілчаний завод «ЛУГА-НОВА» та НВАО «Масан- дра») дають підстави зазначити, стан господарювання вітчизняних підприємств АПК (а така ситуація є типо- вою для всього ЄГК України) обумовлюють не- обхідність більш виваженого та поетапного підходу. А саме — недоцільності паралельного однотермінового впровадження даних систем. Уважаємо, що аргумен- том у правомірності зазначеного розуміння підходу є також труднощі, з котрими стикнулися нові члени Європейського Союзу в реалізації Сross-compliance, унаслідок чого для них було перенесено впроваджен- УДК 664:006.83
В. А. Чеботарьов, кандидат економічних наук, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка