МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ
УДК 37.0:330.32 УДК 37.0:330.32
А. М. Загорій, аспірант, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
ОСВІТА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
А. М. Загорій
С. Мочерний відзначає, що в західній економічній науці визначились два основні погляди стосовно кон- цепції людського капіталу. Перша, яку представляли вчені Мілль, Сей та ін., спирається на положення А. Сміта про належність знань, майстерності, досвіду людей до основного капіталу суспільства поряд з ма- шинами, землею, спорудами. Друга, яку представ- ляли вчені В. Сеніор, І. Фішер, Л. Вальрас та інші, що капіталом є саме людина з набутими знаннями й на- вичками до праці. Недоліками теорії «людського кап- італу», на думку автора, є: 1) Ототожнення витрат на набуття освіти, кваліфікації працівника з капіталом. За цієї умови капітал розглядають лише з погляду матері- ально-речового змісту, ігнорують його суспільно-еко- номічний аспект, тобто виробничі відносини між поз- бавленими засобів виробництва найманими працівни- ками і підприємцями-власниками (засобів виробниц- тва і створеного продукту); 2) Нехтування фактом, що затрати на освіту, отримання кваліфікації формують лише здатність до праці, робочу силу відповідної якості. Робоча сила набуває форми змінного капіталу лише за умов перетворення її на товар, праці найма- ного робітника або службовця на капіталістичному підприємстві або в установі. Якщо людина працює на власному підприємстві, її здатність до праці перестає бути змінним капіталом; 3) Ігнорування того, що пе- ретворення набутих знань у капітал (певну кількість акцій, яка дає змогу стати частковим співвласником корпорації) вимагає, щоб найманий працівник пост- ійно працював та ін. [21, с. 272].
Т. Кір’ян доводить, що «людський капітал» — це соціально-економічна категорія, похідна від категорій
«робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенці- ал», «людський фактор». Людський капітал у загаль- ному вигляді можна розглядати як сукупність належ- них працівникові природних здібностей (здоров’я, творчі схильності тощо), а також самостійно нагромаджених (набутих у результаті життєвого досвіду) та розвинутих ним унаслідок інвестування в освіту, професіональну підготовку та оздоровлення. Обов’язковою умовою використання людського капіталу є практична реаліза- ція працівником своєї здатності до праці в суспільно- корисній діяльності, завдяки ефективній зайнятості, що забезпечує отримання додаткової вартості й знаходить своє виявлення в підвищенні доходів і соціального ста- тусу працівника, зростанні прибутку роботодавця та національного доходу країни [15, с. 73].
О. Рудакова, С. Клепко звертають увагу на швид- кісну трансформацію нинішньої цивілізації в нову, так звану постіндустріальну, або інформаційну цивіліза- цію, яка приходить на зміну індустріальній. Так, О. Ру- дакова зазначає, що сучасний економічний простір іменують інформаційним або постіндустріальним. Сьо-
годні в світі все більше поширення отримує теза про становлення в розвинених країнах так званої «нової економіки», «економіки знань», заснованої на досяг- неннях інформаційно-технологічної революції. У до- індустріальному й індустріальному суспільствах ос- новним джерелом економічного розвитку були мате- ріальні чинники. Становлення й розвиток постіндуст- ріального суспільства базується на людському капі- талі, «нова економіка» — на знанні як джерелі багат- ства суспільства. З виникненням глобальних ринків знання стали чинником конкурентоздатної переваги країни. В основі економічної потужності й конкурен- тоспроможності країни лежить праця десятків мільйонів людей [22, с. 298 — 299]. Розвиток усіх видів вироб- ництва, матеріального й нематеріального, свідчить про зростання частки вартості знань у всіх економічних категоріях: у ціні окремого товару — націнка за но- визну, стиль, торговельну марку, професійний дизайн, гарантії якості, страховки у вартості компанії — оцін- ка її інтелектуальних активів (вкладення в людський капітал і дослідження та конструкторські розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау) і управлінського потенціалу (кваліфікація менеджменту, стосунки зі споживачами і постачальниками). Недавня криза фондового ринку компаній «нової економіки» — лише одне зі свідчень існування економіки знань [14, с.17].
Швидка зміна знань в усіх сферах потребує від працівників постійного розширення свого світогляду, підвищення майстерності, набуття нових навичок, оскіль- ки зміна ідей, знань, технологій відбувається швидше, ніж зміна поколінь. Люди, які не навчаються та періодич- но або постійно не підвищують свою майстерність, ста- ють неконкурентними на ринку праці. Оскільки ринок праці постійно звужується, то працівники змушені при- стосовуватися до його викликів і навчатися все активне життя. На сьогоднішній день вартість додаткового вкла- дання коштів у підвищення компетентності та майстер- ності невпинно зростає [1, с. 44].
О. Грішнова зауважує, що людський капітал — це сформований і розвинений унаслідок інвестицій і накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяль- ності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдя- ки цьому впливає на зростання доходів свого власни- ка, прибутку підприємства та національного доходу [10, с. 55]. При цьому автор звертає увагу на кілька прин- ципових моментів, що випливають з цього визначення:
по-перше, людський капітал — це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або роз- винений унаслідок інвестицій і накопичений певний за- пас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;
по-друге, це такий запас здоров’я, знань, навичок, А. М. Загорій
здібностей, мотивацій, який доцільно використовуєть- ся для одержання корисного результату і сприяє зрос- танню продуктивності праці, тобто це реалізована, ак- тивна частина трудового потенціалу; по-третє, викори- стання людського капіталу закономірно сприяє зрос- танню заробітків (доходів) його власника; по-четверте, таке зростання доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого зрос- тання заробітків [10, с. 55 — 56].
О. Ареф’єва, Т. Харчук виділяють деякі зовнішні та внутрішні протиріччя формування й розвитку людсь- кого капіталу в системі вищої освіти, а саме: між по- требами суспільства в кваліфікованих спеціалістах і набутим людським капіталом та його можливостями щодо забезпечення умов для його накопичення: між потребами ринку праці й незатребуваністю спеціалістів;
знецінення набутих раніше знань, умінь і навичок, з одного боку, і скорочення пропозиції робочих місць, які потребують висококваліфікованої праці, — з іншо- го; між необхідністю ефективного використання людського капіталу в системі вищої освіти й недостат- ністю розробок методичних підходів до його оцінки;
між необхідністю формувати й розвивати людський капітал в системі вищої освіти з урахуванням потреб суспільства та умовами праці професорсько-викла- дацького складу, проблемами в оцінюванні результатів їхньої діяльності, а також в організації та оплаті праці.
Невирішення цих суперечностей призводить до зниження динаміки віддачі від інвестицій у вищу ос- віту, а також до того, що структура наявного освітнь- ого потенціалу не відповідає структурі попиту на рин- ку праці і, зрештою, знижується мотивація діяльності й адаптації викладачів до сучасних умов і потреб [1, с. 101 — 102].
М.В. Довбенко в книзі «Сучасна економічна тео- рія. Економічна нобелелогія» зазначає, що зміни харак- теру сучасного виробництва й нові вимоги до знань та кваліфікації зумовлюють визнати, що висока освіченість
— це необхідна база для досягнення кращих показників виробничої діяльності. Більше того, Т.-В. Шульц уважав, що малокваліфікований працівник стає капіталістом не внаслідок дифузії (розпилення) власності на акції кор- порацій (хоча такий погляд популярний). Відбувається це шляхом здобуття знань і кваліфікації, які мають еконо- мічну цінність. Учений був переконаний, що неосвіченість
— найсерйозніший фактор, який гальмує економічне зро- стання [23 с. 183 — 184].
Приймаючи рішення про вибір освіти, людина враховує альтернативну можливість заробітку протя- гом терміну навчання, а також прибутковість можли- вих інвестицій. Освіта впливає насамперед на соціаль- но-економічні потреби, прискорюючи їхнє оновлення та умови їхньої індивідуалізації. Відбувається радикаль-
на перебудова структури потреб, оскільки розширюєть- ся інформаційно-економічний простір, у якому пра- цює суб’єкт виробництва. Новаторська діяльність у розвиненому інформаційному просторі суттєво роз- ширюється, якщо у виробничу організацію вмонтова- но науково-освітні компоненти. Оскільки феномен освіти багатогранний, багатоваріантний і багатовимір- ний, то ці якісні характеристики проектуються й на сфери виробничої діяльності. Робота з великими ма- сивами інформації потребує використання особливих методологічних підходів. Їхня реалізація дає змогу вирішити проблему перетворення інформаційного ре- сурсу та знань на людський капітал [1, с. 60].
На сучасному етапі докорінно змінилося уявлен- ня про рушійні сили та співвідношення різних чин- ників розвитку, про роль і місце людини в цивілізацій- ному прогресі. Досвід економічно розвинених країн, а ще більшою мірою країн, що здійснили економіч- ний стрибок (у різні періоди XX сторіччя: Японія, Ко- рея, Німеччина, Ірландія, Чехія, Угорщина, Словенія), свідчить про вирішальне значення людського капіта- лу, якості робочої сили й мотивації ефективної праці.
Ця нова концепція, орієнтована на примат людського розвитку, замінила застарілу, рушійною силою якої було накопичення матеріального багатства. Саме людський і соціальний капітал забезпечують нині най- вищі темпи економічного зростання, і саме ті країни, політика яких спрямована переважно на забезпечення розвитку людського потенціалу, досягають на зламі тисячоліть найбільших успіхів [24, с. 9].
Висновки. Економісти по-різному описують структуру людського капіталу, але всі вони єдині в тому, що визнають домінуюче значення освітнього чин- ника. Освіта є провідною галуззю виробництва людсь- кого капіталу, оскільки опосередковано сприяє збільшенню капіталу здоров’я людини, поліпшенню його соціального благополуччя, що, у свою чергу, також сприяє економічному зростанню.
Роль і значення людського капіталу, якості насе- лення багаторазово збільшується з огляду на системну демографічну кризу та хвилю депопуляції, що охопила чи не всі розвинуті країни світу. Україна також вступи- ла у цей період свого розвитку. Усі демографічні про- гнози свідчать про практичну неможливість подолання тенденції скорочення чисельності населення в осяжній перспективі. За прогнозами ООН у 2050 році на тери- торії України будуть мешкати 32,5 млн. чоловік [25, с. 20], що у півтора рази менше ніж сьогодні (у 2006 році — 46,7 млн. чол, у 2007 році — 46,37 млн. чол., у 2008 році — 46,16 млн. чол., у 2009 році — 45,98 млн.
чол.) [26, с. 20]. Тому розвиток країни у цих умовах визначається не екстенсивним зростанням робочої сили, а її інтенсивним зростанням «людського капіталу».
А. М. Загорій
Література
1. Ареф’єва О.В. Управління розвитком людсь- кого капіталу в системі вищої освіти : монографія / О. В. Ареф’єва, Т. В. Харчук. — К. : Вид-во Європ.
ун-ту, 2008. — 207 с. 2. Антонюк В. Головні напря- ми зміцнення соціально-економічних основ формуван- ня людського капіталу в Україні / В. Антонюк // Украї- на: аспекти праці. — 2006. — № 2. — С. 39 — 47.
3. Гальків Л. І. Людський капітал: басизні поняття та концептуальні положення / Л. І. Гальків // Науковий вісник НЛТУ України. — 2008, — вип. 18.9. — С. 187 — 191. 4. Антология экономической класси- ки: В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо. Предисловие И.А. Столярова. — М. : МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993. — 475 с. 5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов (книги І — ІІІ) / А. Смитт.
— М. : Наука, 1992. — 572 с. 6. Рикардо Д. Сочине- ния / Д. Рикардо. — Том І. Начала политической эко- номии и налогового обложения. — М. : Гос. изд-во полит. литер., 1955. — 360 с. 7. Маркс К. Критика политической экономии. Т. І. — Кн.1. Процесс про- изводства капитала / К. Маркс. — М. : Политиздат, 1983. — VI. — 905 с. 8. Шульц Т. Ценность детей / Т. Шульц // THESIS, 1994. — Вып. 6. — С. 37 — 49.
9. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение / Г. Беккер // THESIS, 1993. — Вып. 1. — С. 24 — 40. 10. Грішнова О. А. Людський розвиток : навч. посіб. / О. А. Грішнова. — К. : КНЕУ, 2006. — 308 с. 11. Богиня Д. П. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інсти- туційний аспект / Д. П. Богиня // Україна: аспекти праці.
— 2005. — № 1. — С. 3 — 8. 12. Чухно А. А. Инсти- туционализм: теория, методология, значение / А. А. Чухно // Экономика Украины. — 2008. —№ 7.
— С. 4 — 12. 13. Мочерний С. Проблемы человека в экономической теории / С. Мочерний // Экономика Украины. — 1999. —№1. — С. 72 — 79. 14. Клеп- ко С. Ф. Наукова робота і управління знаннями : навч.
посібн. / С. Ф. Клепко. — Полтава : ПОІППО, 2005.
— 201с. 15. Кір’ян Т. Людський капітал в історії еко- номічної думки / Т. Кір’ян // Економіка України. — 2008. — № 9. — С. 64 — 74. 16. Критский М. М.
Человеческий капитал / М. М. Критский. — Л. : Изд- во Ленинградск. ун-та, 1991. — 120 с. 17. Марцин- кевич В. И. США: человеческий фактор и эффектив- ность экономики / В. И. Марцинкевич. — М. : Наука, 1991. — 240 с. 18. Марцинкевич В. И. Экономика человека : учеб. пособие для высш. учеб. заведений / В. И. Марцинкевич, И. В. Соболева. — М. : Аспект Пресс, 1995. — 286 с. 19. Корчагин Ю. А. Россий- ский человеческий капитал: фактор развития или дег- радации? : монография / Ю. А. Корчанин. — Воро-
неж : ЦИРЭ, 2005. — 252 с. 20. Потехина Н. В. Роль человеческого капитала в экономическом росте / Н. В. Потехин. — Режим доступу : http://sun.tsu.ru/
mminfo/000063105/295/image/295_207-209.pdf.
21. Мочерний С. В. Економічна теорія : підручник / С. В. Мочерний, М. В. Довбенко.— К. : Академія, 2004. — 856 с. 22. Рудакова О. В. Человеческий капитал в эпоху глобализации / О. В. Рудакова // Ин- теллектуальные силы человечества и гармония миро- вого развития : материалы междунар. интернет-кон- ференции. — Санкт-Петербург, Орел. : НЦ «Планетар- ный проект», Орел ГТУ. — 2006. — Вып. I (фев- раль — апрель). — 349 с., С. 298 — 301. 23. Дов- бенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія) : навч. посіб. / М. В. Довбенко. — К. : Академія, 2005. — 336 с. 24. Лібанова Е. М. Стра- тегічні пріоритети соціальної політики України на по- чатку ХХІ століття / Е. М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка : наук.-економ. та сусп.-політ. жур- нал. — 2009. — № 1(9). — С. 9 — 22. 25. Рябкова Д.
Экономика вымирания / Д. Рябкова // Инвест. газета.
— 2007 (19 — 25.03). — № 11. — С. 20 —22. 26. Дер- жкомстат України. — Режим доступу : http://
www.ukrstat.gov.ua/
Загорій А. М. Освіта як фактор формування людського капіталу
У статті розкривається роль освіти як фактору формування «людського капіталу», узагальнено ідеї, положення щодо категорії «людський капітал».
Ключові слава: освіта, людський капітал, нова економіка.
Загорий А. Н. Образование как фактор фор- мирования человеческого капитала
В статье раскрывается роль образования как фак- тора формирования «человеческого капитала», обоб- щены идеи, положения относительно категории «че- ловеческий капитал».
Ключевые слова: образование, человеческий ка- питал, новая экономика.
Zagoriy A. N. Education as a factor of human capital forming
In this article opens up the role of higher education as a factor of «human capital» forming, ideas and theories in relation to a category «human capital» are generalized.
Key words: higher education, human capital, new economy.
Стаття надійшла до редакції 29.04.2010 Прийнято до друку 30.04.2010
А. М. Загорій
Экономический анализ включает в себя как су- щественную составлющую математическое модели- рование. Экономические процессы и явления,обладая свойствами определенного качества (собственность, обмен, распределение, экономические интересы и др.), проявляются в количественной оценке (величины сто- имости, процента, ренты, прибыли, норма процента, прибыли, индекс цен, норма безработицы и др.). Роль количественного анализа с усложнением экономичес- ких процессов и явлений становиться одной из важ- нейших в экономическом исследовании.
Особенность макроэкономического анализа зак- лючается в том, что его сквозным моментом является функционально-количественный анализ. И эту особен- ность необходимо реализовать в том числе и на лек- циях по макроэкономике, применяя моделирование макроэкономических процессов.
Моделирования на лекциях по макроэкономике, по нашему мнению, обеспечит повышение их резуль- тативности. Студенты через инструменты моделиро- вания рассматриваемых на лекциях вопросов теории макроэкономики или макроэкономической политики получают возможность наглядной интерпретации со- ответствующей информации.
Реализация метода моделирования на лекциях требует специального изучения. Мы ставим целью исследовать вопросы эффективности применения ком- пьютерных технологий при изложении лекционного материала по макроэкономике.
Математическое моделирование в анализе эко- номических процессов и прежде всего макроэконо- мики находит широкое отражение в экономической науке. Необходимо особо отметить вклад английского экономиста ХХ века Дж.М. Кейнса. Достижения в этой области отмечены Нобелевскими премиями по эконо- мике: Р. Фриш и Я. Тинберген (1969год), В. Леонть- ев (1973 год), Л. Канторович и Т. Купманс (1975 год);
Т. Шульц и А. Льюис (1979 год), Л. Клейн (1980 год), Дж. Стиглер (1982 год), Ж. Дебре (1983 год), Р. Сто- ун (1984 год), Р.Солоу (1987 год), М. Алле (1988 год), Т. Хаавельмо (1989 год), Дж. Харсаньи, Дж. Нэш, Р. Зелтен (1994 год), Р. Лукас (1995 год), Р. Манделл (1999 год), Дж. Хекман и Д. Макфадден (2000 год), Р. Ингл (2003 год), К. Грэнджер (2003 год), Ф. Кид-
ланд и Эд. Прескотт (2004 год), Эд. Фелпс (2006 год), Л. Гурвиц, Э. Мэскин, Р. Майерсон (2007 год). Акту- альность моделирования экономических процессов на макроуровне подчеркивается тем фактом, что практи- чески каждая вторая премия присуждена за разроботку проблем количественного анализа макроэкономики.
Анализ с точки зрения методики моделирова- ния макроэкономических процессов на лекциях, се- минарах в литературе не находит широкого отраже- ния. В научной и учебно-методической литературе да- ется интерпретация макроэкономических моделей в ракурсе назначения того или иного издания (В.Д. Базалевич, К.С. Базалевич, И.А. Кучерявенко, Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова, А.А. Прохоровский и др.). В процессе подготовки лекции по определен- ной теме макроэкономики целесообразно учитывать предложенные в научной и научно-методической ли- тературе модели макроэкономических процессов, корректируя их соответственно содержанию, целям и задачам темы лекции.
Математическое моделирование основывается на том, что основные параметры экономики соизмери- мы и устанавливают количественные зависимости переменных величин, описывающие экономические процессы [1]. Поскольку экономические процессы качественно определены, то переменные величины от- ражают качество происходящих в экономике процес- сов, но не прямо, а опосредовано. Авторы макроэко- номического анализа различают в составе перемен- ных независимые и зависимые переменные. Незави- симые переменные реагируют на влияние внешних либо внутренних «пружин» макроэкономического процесса. Зависимые переменные, в свою очередь, реагируют на изменения, происходящие в системе независимых переменных.
Макроэкономические модели основываются на балансовом методе, так как предполагается, что экномика потенциально стремится к пропорциональ- ности, что на всех рынках обеспечивается равенство доходов и расходов, производства и объема продаж, совокупного спроса и совокупного предложения, что финансы отражают соответствие действий экономи- ческих субъектов в обороте фондов денежных средств. На практике, в реальности, равновесие дос- УДК [378.016:330.101.541]:004
Н. Н. Скороход, кандидат экономических наук, И. П. Заика, Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко
МОДЕЛИРОВАНИЕ КАК ИНСТРУМЕНТ ЭФФЕКТИВНОСТИ
АНАЛИЗА В ИЗУЧЕНИИ МАКРОЭКОНОМИКИ
Н. Н. Скороход, И. П. Заикатигается в динамике, экономика к нему постоянно стремится. Необходимо отметить, что современная экономика автоматически не может уравновешивать- ся, она включает в качестве субъекта государство, которое призвано реализовать движение экономики к равновесию.В результате решаются макроэкономичес- кие проблемы: занятости, экономического роста, уров- ня цен и т. д. [2].
Используемые в макроэкономике модели могут быть статическими или динамическими. Статические анализируют экономическую систему в определенный период времени, динамические модели на основе ис- ходных данных дают прогноз развития экономической системы. Примером статического моделирования явля- ется использованне системы национальных счетов, что позволяет определить значения макроэкономических параметров за период с целью получения информации о результатах функционирования экономики Динамичес- кие же модели представляют собой прогнозное модели- рование экономических явлений и процессов на основе определенных теоретических разработок.
Целями макроэкономического моделирования являются определение оптимального (равновесного) состояния экономики, к которому она стремится, а также макроэкономическое прогнозирование, включающее прогнозирование таких макроэкономических парамет- ров, как национальный доход или валовый продукт, уровень цен или инфляция, занятость или безработица.
Цели макроэкономического анализа носят социальный и государственный характер, а значит, результаты мак- роэкономического анализа, моделирования макроэко- номики должны быть предметом внимания представи- телей государственной власти в процессе формирова- ния ими концепции макроэкономической политики и в определении способов реализации этой политики.
При подготовке специалистов экономического направления необходимо учитывать требования, предъявляемые современной экономикой к экономи- ческой политике, которые связаны с навыками моде- лирования процессов [3; 4].
Макроэкономический анализ оперирует функци- ями как своим важнейшим инструментом. При пост- роении макроэкономических моделей обычно исполь- зуют четыре типа функциональных уравнений [3].
1. Поведенческие функции, выражающие сло- жившиеся в обществе предпочтения. Так, выявлен- ную закономерность распределения домашними хо- зяйствами своего дохода между потреблением (C) и сбережением (S) можно представить в виде следую- щих соответствующих функций: C = C(У) и S = S(У).
2. Функции, характеризующие технологические условия производства, т.е. зависимость между коли- чеством используемых факторов производства (тру-
да N и капитала K) и максимально возможным вы- пуском: У = У (N, K).
3. Институциональные функции, представляющие институционально установленные зависимости меж- ду параметрами модели. Например, сумма налоговых поступлений (T) есть функция от величин дохода (У) и установленной соответствующим институтом нало- говой ставки (Ty): T = T(У; Ту).
4. Дефиницийные функции, выражающие зави- симости, которые соответствуют вербальному опре- делению экономических явлений. Например, под со- вокупным спросом на рынке благ (АD) подразумева- ют потребительский спрос домашних хозяйств (C), ин- вестиционный спрос предпринимательского сектора (I), государства (G) и заграницы (NE). Это определе- ние можно представить в виде тождества y D C + I + G + NE.
В анализе находят отражение и другие функции.
В частности функция потребления, рассматриваемая с учетом склонности к сбережению: здесь отражают- ся автономное потребление (Ĉ ), предельная склон- ность к потреблению (MPC) и доход (Y). Потребление возрастает от некоторого своего постоянного значе- ния (Ĉ ) на величину дохода, скорректированного с уччетом склонности к сбережению (MPC *Y).
Мы будем рассматривать применение моделей на основе функции потребления, отражающей склонность к сбережению.
Лекции по темам «Совокупный спрос и сово- купное предложение. Макроравновесие», «Потребле- ние, инвестиции и сбережения в макроэкономике»,
«Денежный рынок и модель двойного равновесия: IS- LM» и другим, подготовлены в том числе с исполь- зованием данной функции потребления на основе эле- ментов компьютерных технологий (программы — macro 1) [5].
Содержание функции потребления позволяет ха- рактеризовать наиболее полно совокупный спрос и моделировать ситуацию с помощью графиков. Гра- фическая интерпретация функциональных зависимо- стей и использование компьютерной программы по- зволяет на лекции наглядно и с экономией времени донести до студентов экономический смысл сложных процессов. Это дает возможность формировать и зак- реплять знания на уровне современных технологий образования. Знания в данном случае подкреплены не только аналитическими выкладками, но и ресур- сом образного мышления.
Приведем примеры моделирования ситуации мак- роравновесия на основе подхода к данной проблеме Дж.М. Кейнса. В его концепции независимой перемен- ной является совокупный спрос, который зависит от функции потребления. Точка равновесия может быть Н. Н. Скороход, И. П. Заика
достигнута на разных уровнях (нижняя точка равнове- сия, высокая точка равновесия). Допускается также ситуация неравновесия, из которой экономику может вывести экономическая политика государства опреде- ленного типа (стимулирующая или сдерживающая).
Точка равновесия определяется в зависимости от склоности к сбережению, что отражается в пре- дельной склонности к потреблению (MPC), от вели- чины национального дохода (Y) и автономного или базового потребления (Ĉ ). Точка будет тем выше, чем меньше склонность к сбережению, следовательно, чем больше текущее потребление.
В программе macro 1 реализована рассматрива- емая зависимость. При изложении этого вопроса на лекции по теме «Потребление, инвестиции и сбереже- ния в макроэкономике» мы используем возможности данной программы. С ее помощью демонстрируется прямая зависимость уровня точки равновесия от ав- тономного потребления (Ĉ ), предельной склонности к потреблению (MPC).
В программе macro 1 важным параметром рав- новесия являются автономные инвестиции (І), кото- рые сопровождаются эффектом мультипликации.
Мультипликатор инвестиций в кейнсианской концеп- ции является своего рода импульсом макроэкономи- ческой динамики. Его значение определяется склон- ностью к сбережению и, соответственно, этот показа- тель будет тем выше, чем выше предельная склонность к потреблению (MPC). Простой мультипликатор оп- ределяется как значение обратное предельной склон- ности к сбережению (MPS): MULT = 1 / MPS .
С уменьшением сбережений предельная склон- ность к потреблению увеличивается и растет мульти- пликатор инвестиций, что приводит к росту совокуп- ных расходов или совокупного спроса. Этот процесс демонстрируется с помощью программы macro 1.
Первый вариант ситуации в макроэкономике от- ражает достаточно высокий уровень сбережения, ко- торый сопровождается предельной склонностью к потреблению, равной 0,6. В этом случае на графике точка равновесия будет занимать определенный уро- вень, равный 45 денежным единицам. С помощью ком- пьютерных технологий мы демонстрируем эту ситуа- цию на графике. Отражаем на рисунке 1.
Показываем динамику данного процесса, вводя изменения в основные параметры. Предполагаем, что склонность к сбережениям уменьшилась примерно в два раза. В этом случае предельная склонность к по- треблению стала равняться 0,8. На графике при вне- сении нового значения предельной склонности к по- треблению ситуация изменяется. Мультипликатор ин- вестиций увеличивается с 2,5 до 5. Точка равновесия поднимается и отражает значение равновесного дохо-
да в объеме 90 денежных единиц, что очевидно на демонстрационном экране (см. рис. 2).
Показываем, что при последующем снижении склонности к сбережнию и соответствующем увеличе- нии предельной склонности к потреблению точка рав- новесия идет далеко вверх и уходит за пределы графи- ка. Мультипликатор инвестиций возрастает до 10. При этом равновесное значение национального дохода ста- новится равным 180 денежным единицам, и это показы- вает изменившаяся картинка на экране (см. рис. 3).
Таким образом, теоретические выкладки отно- сительно зависимости точки равновесия в макроэко- номике от совокупных расходов или совокупного спроса подкрепляются в динамическом рассмотрении графиками в программном исполнении. В этом слу- чае аналитические рассуждения и выводы закрепля- ются наглядным их отображением.
С помощью данной программы можно интерпре- тировать процесс изменения уровня макроравновесия через изменения независимых (автономных) перемен- ных. Например, через изменения автономных инвести- ций. В этом случае точка равновесия будет перемещать- ся в прямой зависимости от изменения автономных инвестиций. Тоже относится к параментру автономно- го или базового потребления. Эти процессы также це- лесообразно продемонстрировать на лекции.
Поскольку в макроэкономике всегда изменяется не один параметр, а множество, то целесообразно на лек- ции по теме «Потребление, инвестиции и сбережения в макроэкономике» проанализировать сложное влияние на макроравновесие динамично изменяющихся параметров.
С помощью программы macro 1 мы можем по- казать студентам, каким образом на уровень макро- равновесия влияют параметры при одновременном их изменении в одном или в разных направлениях.
При одновременном увеличении базового по- требления, автономных инвестиций и предельной склонности к потреблению увеличивается точка мак- роравновесия. Этот процесс наглядно демонстрирует график. И это соответственно отражено на демонст- рационном экране.
Если увеличивается базовое потребление и умень- шаются автономные инвестиции при неизменной пре- дельной склонности к потреблению, то изменение точ- ки макроравновесия будет зависеть от удельного веса каждого из параметров в общем процессе. В случае, если удельный вес базового потребления больший, чем автономных инвестиций, то на одном и том же значе- нии мультипликатора инвестиций точка равновесия уве- личится и наоборот, меньший удельный вес базового потребления, чем автономных инвестиций в этом слу- чае приведет к снижению точки равновесия.
Прилагаем графики, полученные на основе про- Н. Н. Скороход, И. П. Заика