In the literature, we found a limited amount of data on changes in systolic function and left ventricular size during long-term follow-up of postoperative mitral valve correction in patients with severe mitral insufficiency. In addition, assessment of left ventricular systolic function in patients scheduled for mitral valve surgery due to severe mitral insufficiency is quite problematic when using modern examination methods. There is no study showing a significant positive effect on survival in patients undergoing surgical mitral valve repair for asymptomatic severe mitral insufficiency with satisfactory preoperative left ventricular systolic function.
After the surgical correction of the mitral valve (plastic or replacement), the preload of the left ventricle decreases, but the afterload increases and this can disrupt its systolic dysfunction. In addition, the effectiveness of treatment can be evaluated by clinical improvement of the patient's condition – the reduction of cardiac insufficiency – an improvement of the functional class of heart failure by NYHA, which correlates with the ejection fraction of the left ventricle. For the first time, the determination of systolic function of the left ventricle of the heart was carried out by evaluation of the effective ejection fraction with echocardiography method and was compared with data obtained by standard methods.
The correlation, according to the Tau Kendall coefficient for the two ejection fraction estimation methods at the time of the second postoperative examination, was equally directional and significant: the Simpson ejection fraction (0.241, p=0.003), the effective ejection fraction (0.421, p<0.0001). With an algebraic sum of scores above 10 – high probability of a low ejection fraction after surgery; <(-10) – high probability of the stored ejection fraction; from (-10) to (+10) – the forecast is relatively uncertain.
Мітральна недостатність – еволюція лікування, особливості діагностики, встановлення показів до хірургічного
Прогнозування результатів хірургічного лікування важкої первинної мітральної недостатності з допомогою
Аналіз та узагальнення результатів дослідження 122
Мітральна недостатність – етіологія, класифікація та еволюція лікування
Можливості сучасної діагностики мітральної недостатності Мiтральна регургiтацiя в серцевому циклі відбувається протягом
При МН середньої тяжкості пучок відскоку охоплює від 20 до 40% площі ЛП або максимальна площа пучка 4-10 см². При важкій ЗН регургітаційні струмені покривають більше 40% площі ЛП або максимальна площа струменя становить >10 см² [19, 24]. Отже, класифікація ЗГ за цим методом така: ширина звуженої вени менше 0,3 см, що свідчить про легкий ЗГ; ширина скороченої вени від 0,3 до 0,69 см - при МН середнього ступеня тяжкості; ширина скороченої вени ≥0,7 см – при важкій ЗН [24, 30].
Діагностична роль фракції викиду лівого шлуночка серця і методи її визначення для прогнозування результатів хірургічної корекції
ССД ЛШ 40 мм був незалежним предиктором загальної та серцевої смертності (відносний ризик 3,09; 95% довірчий інтервал при консервативному веденні пацієнта. Таким чином, ССД ЛШ понад 40 мм вказує на терміновість хірургічного втручання, а найбільш хороші результати були отримані досягнуто у пацієнтів, які були прооперовані з ЦСД ЛШ <40 мм. Якщо для виявлення пацієнтів із ФВЛШ від 30 до 49%, значення <8 см/с брали як порогове значення показника Sm, тоді чутливість і.
У разі порогового значення показника Sm <6 см/с для ідентифікації осіб із ФВЛШ <30% показники чутливості та специфічності становили 92 та 84% відповідно, негативна прогностична цінність – 97%. Час, необхідний для розрахунку ФВЛШ за методом Сімпсона, був значно більшим, ніж час, необхідний для визначення середнього значення Sm ((327±98) порівняно з (110±29) с, p<0,0001). Зниження ФВЛШ (<0,50) у ранньому післяопераційному періоді було найбільш надійним предиктором передопераційної ФВЛШ <40%.
Предиктори систолічної дисфункції ЛШ
Порівняно з пацієнтами зі збереженим індексом ФВ ЛШ у групі з індексом ФВ ЛШ >1,13 виживання та виживання без серцевої смерті були достовірно нижчими (p=0,017 та p=0,008 відповідно). У моделі пропорційних ризиків Кокса після ретельного коригування для кофакторів ФВЛШ >1,13 залишався незалежно пов’язаним зі смертністю (коефіцієнт ризику 1,64; p=0,039) і серцевою смертю (коефіцієнт ризику 3,27; p=0,026). Коли порогове значення індексу Tei перед операцією становило >0,5 для прогнозування післяопераційної ФВ <50%, індекс мав чутливість, специфічність і точність 89%, 85% і 86% відповідно у всіх пацієнтів і 80%, 85%, і 84% відповідно – у безсимптомних пацієнтів.
Так, доведено, що при мітральній регургітації значення Е/А >1,5 асоціюється з дворазовим підвищенням загальної смертності та триразовим зростанням смертності від серцевих причин незалежно від коваріат [26, 110]. Лесьняк-Собельга та ін. [92] оцінили ΔP/Δt у 31 пацієнта із застійною серцевою недостатністю та СН (ФВ ЛШ <45%, функціональний клас II-IV за NYHA), щоб визначити його здатність прогнозувати виживання. До першої групи увійшов 21 хворий із хронічною селезінковою недостатністю (NYHA II-IV, ФВЛШ<45%) та хронічною МН без ускладнень, до другої групи — 10 хворих з ускладненнями (5 хворих померли та п’ятьом проведено трансплантацію серця).
Логістичний регресійний аналіз показав, що DecT≤125 (p<0,001) був сильним предиктором зворотного ремоделювання ЛШ після мітральної анулопластики. Після багатофакторного аналізу як ФВЛШ, так і ФВЛШ не були значущими предикторами дисфункції ЛШ через три роки після операції у пацієнтів із передопераційною ФВЛШ понад 63% і ФВЛШ менше 39 мм, у той час як ФВЛШ (співвідношення шансів 2,22; p=0,004) старшого віку (відношення співвідношення, 1,03; p=0,04) і ФП (відношення шансів, 2,68; p=0,01) були незалежними предикторами зниження післяопераційної ФВЛШ через три роки у пацієнтів із передопераційною FVLSH≤63% або менше та KSRLSH≥39 мм.
Характеристика клінічних спостережень
Загальна характеристика методів дослідження
- Методи оцінки мітральної і тристулкової недостатності
- Визначення безпосередньої систолічної функції лівого шлуночка
- Додаткові методи визначення і прогнозування систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка
- Статистична обробка отриманих результатів
При легкій мітральній недостатності струмінь покриває менше 20% поверхні лівого передсердя або його максимальна площа < 4 см². При тяжкій мітральній недостатності струмінь регургітації покриває >40% поверхні ЛШ або максимальна поверхня струменя становить >10 см². Спочатку з парастернального доступу вздовж довгої осі ДК ЛШ він реєструється на двовимірному зображенні за допомогою функції cineloop, яка схематично показана на рисунку 2.13.
Ретроспективний етап роботи: безпосередні результати хірургічного лікування мітральної недостатності
З іншого боку, відсутність позитивної динаміки в передопераційному ФК СН ІІІ-ІV – 46 пацієнтів (31,9%) не гарантує достатньо високої якості життя і не може вважатися повним успіхом. Крім того, у жодного пацієнта з ФК СН IV до операції не вдалося досягти ФК СН І-ІІ після операції, тобто доброго функціонального результату.
Проспективний етап роботи: динаміка клінічних і ехокардіографічних характеристик після хірургічного лікування
На момент 2-го післяопераційного обстеження ФВ за Сімпсоном коливалася в широкому діапазоні від 26% до 66% і була обернено пропорційною ФК СН за NYHA в цей час (коефіцієнт тау-кореляції Кендалла – 0,279, р<0,001). Тому ми проаналізували динаміку серцевої недостатності за NYHA та ехокардіографічними показниками окремо в кожній групі та порівняли їх між групами в усіх фазах (табл. 3.14). Фракція викиду ЛШ, розрахована за Тейгольцом і Сімпсоном, у II групі до операції була нижчою, ніж у I групі, знизилася в ранньому післяопераційному періоді, а різниця з I групою різко зросла: до того часу вона становила < 50% у більшості пацієнтів.
Фракція викиду, визначена методом Доплера, у ІІ групі до операції була вірогідно нижчою, ніж у І групі, у ранньому післяопераційному періоді вона підвищувалася, але залишалася достовірно нижчою, ніж у І групі, і в подальшому, на відміну від ІІ групи, не переглядалася. значні зміни. З іншого боку, динаміка на момент ІІ післяопераційного обстеження в цих групах була достовірно різною: на відміну від ІІ групи, розміри ЛШ і ЛШ у І групі продовжували зменшуватися, ФВ відповідно. Сімпсона та ефективна ФВ, інтенсивніше, ніж у ІІ групі, знижувалися скорочувальна здатність лівого шлуночка, визначена за допомогою спектральної тканинної доплерографії, час прискорення кровотоку в ЛА, систолічний тиск у ЛА та градієнт тиску на ТК.
Предиктори зниженої фракції викиду лівого шлуночка, визначеної за методом Сімпсона
Практичне застосування отриманих результатів: ілюстрація клінічними прикладами
Prediction of left ventricular dysfunction after surgery in patients with chronic mitral regurgitation: assessment of myocardial deformation by 2-dimensional multilayer speckle tracking echocardiography. Predictors of preserved left ventricular systolic function after surgery for chronic organic mitral regurgitation: a prospective study. Early mitral valve surgery for chronic severe mitral regurgitation optimizes left ventricular performance and left ventricular mass regression.
Timing of valve repair for severe degenerative mitral regurgitation and long-term left ventricular dysfunction. Recurrence of mitral regurgitation after partial versus complete mitral flap annoplasty for functional mitral regurgitation. Developments in cardiac resynchronization therapy. 5-year durability results of transcatheter mitral valve repair with the MitraClip® system in patients with severe degenerative mitral regurgitation and prohibitive surgical risk.
Clinical and prognostic impact of a new left ventricular ejection index in primary mitral regurgitation due to mitral valve prolapse. Impact of pulmonary hypertension on outcomes in patients with functional mitral regurgitation undergoing percutaneous edge-to-edge repair. Mitral valve repair for ischemic mitral regurgitation:. lessons from the Cardiothoracic Surgery Trials Network randomized study.
If patients with asymptomatic severe mitral regurgitation with good left ventricular function undergo surgical repair. Is left ventricular end-systolic dimension a reliable predictor of postoperative left ventricular dysfunction in patients with mitral regurgitation secondary to mitral valve prolapse. Takasaki K, Gillinov A, Yamano T, Matsumura Y, Toyono M, Shiota T. Detection of left ventricular dysfunction with Tei index in normal ejection fraction patients with mitral regurgitation before mitral valve surgery.
Assessment of left ventricular volumes and severity of primary mitral regurgitation by 2D echocardiography and cardiovascular magnetic resonance. Surgical and transcatheter mitral valve repair for severe chronic mitral regurgitation: a review of clinical indications and patient evaluation. Wang TKM, Wang MTM, Ruygrok P. Comparison of MitraClip and mitral valve surgery for severe mitral regurgitation: a meta-analysis.
Doppler inferred left ventricular negative dP/dt as a predictor of atrial fibrillation or ischemic stroke in patients with degenerative mitral regurgitation and normal ejection fraction. Chronic mitral regurgitation: Predictive value of preoperative echocardiographic indices of left ventricular function and wall stress.
