×ÀÑÒÎÒÀ ÂÈÍÈÊÍÅÍÍß ÂÒÎÐÈÍÍÎÃÎ ÏÀÍÊÐÅÀÒÎÃÅÍÍÎÃÎ ÖÓÊÐÎÂÎÃÎ
IJÀÁÅÒÓ. ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÒÀ ÑÓ×ÀÑͲ ϲÄÕÎÄÈ ÄÎ ÂÅÄÅÍÍß ÏÀÖ²ªÍҲ (Ê˲Ͳ×ÍÈÉ ÂÈÏÀÄÎÊ)
Рудюк К.Ю., Качуровська О.В.
Науковий керівник – асист. З.П. Ніжинська-Астапенко Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Кафедра ендокринології з курсом післядипломної освіти м. Вінниця, Україна, e-mail: admission@vnmu.edu.ua
Актуальність: Статистичні дані свідчать про те, що частота розвитку цукрового діабету ( ЦД ) внаслідок хронічного панкреатиту має лінійну залежність від часу, причому ймовірність розвитку ЦД становить 3.5% на рік.
Мета: Взявши до уваги частоту виникнення вторинного панкреатогенного ЦД серед населення Подільського району на клінічному прикладі відмітити основні закономірності перебігу та визначити ключові моменти ведення пацієнтів з
даною патологією.
Матеріали та методи: наукова література, медичні статті, клінічні випадки, окремий випадок дебюту вторинного ЦД у пацієнта з абсцесами печінки та хронічним панкреатитом.
Результати: Частка хворих на ЦД серед усього населення Вінницької області складає близько 3.2%, з них на вторинний ЦД (більшою мірою панкреатогенний та зумовлений захворюваннями ендокринних залоз) припадає 0.23%. Протягом 2017 року на диспансерному обліку ВОКВЕЦ перебувало 119 чоловік із вторинним ЦД. Відмічені специфічні особливості перебігу панкреатогенного ЦД. Патогенез панкреатогенного ЦД пов’язаний з деструкцією і склерозом інкреторної тканини, аутоімунними механізмами, а при наявності ожиріння – і з інсулінорезистентністю. Кальцифікація підшлункової залози є незалежним фактором ризику розвитку ЦД. Частота розвитку ЦД внаслідок хронічного панкреатиту має лінійну залежність від часу, причому ймовірність розвитку діабету становить 3.%% на рік. ЦД впливає на роботу печінки. Цей орган виробляє і зберігає глюкозу, служить своєрідним резервуаром для цукру, який є паливом для організму. На жаль, за умови приєднання вторинної інфекції існує ймовірність розвитку абсцесів.
Висновки: Лікування панкреатогенного панкреатиту не уніфіковане. Підхід до кожного пацієнта, особливо з супутньою патологією печінки, специфічний та індивідуальний. Загальні принципи включають: дієту(50-60% вуглеводи, 20% - білки, 20- 30% - жири), препарати сульфанілсечовини або бігуаніди ( в окремих випадках інсулін середньої тривалості дії), інсулінотерапія, замісна ферментна терапія для компенсації зовнішньо секреторної недостатності. Прогноз для життя сприятливий.
ÐÎËÜ ÂÀвÀÁÅËÜÍÎÑÒ² Ã˲ÊÅ̲¯  ÊÎÌÏÅÍÑÀÖ²¯ ÖÓÊÐÎÂÎÃΠIJÀÁÅÒÓ ÒÀ ¯¯
ÏÐÎÃÍÎÑÒÈ×ÍÀ Ö²ÍͲÑÒÜ Â ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÓÑÊËÀÄÍÅÍÜ Шпарик С.Ю, Семенів І.П., Павлюк І.Б.
Науковий керівник – к.мед.н., в.о. доц. Т.С. Вацеба
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра ендокринології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: stepanshparyk1@gmail.com
Цукровий діабет (ЦД) є пріоритетним питанням системи охорони здоров’я багатьох країн світу. Соціальне значення ЦД визначається не лише поширеністю, але й високою інвалідністю та смертністю пацієнтів з даною патологією. Важкі судинні ускладнення є головною причиною смерті хворих.
Гіпоглікемічні стани визнані додатковим фактором судинних ускладнень. 60 % випадків гіпоглікемій залишаються не виявленими. Обговорюється вплив варіабельності глікемії (ВГ) на розвиток ускладнень при ЦД. HbА1c не враховує розмах та частоту коливань глікемії. ВГ розглядається як додатковий маркер судинних ускладнень при ЦД.
Метою дослідження було дослідити варіабельність глікемії та оцінити її значення для компенсації та прогнозування ускладнень у пацієнтів з цукровим діабетом.
Матеріали і методи. Проведено безперервний моніторинг глюкози (БМГ) протягом 7-ми діб за допомогою приладу IPRO-2 у 30 пацієнтів з ЦД. Проведено оцінку ВГ за показниками: середнє значення глікемії; час в діапазоні цільових, низьких, високих значень глікемії; стандартне відхилення (standard deviation: SD), коефіцієнт варіації (сoeffi cient of variation: CV). Проведено кореляційний аналіз показників ВГ, частоти гіпоглікемій та HbА1c. Зроблено статистичну оцінку отриманих результатів.
ВГ визначена високою при SD>2,0, CV>20 %; низькою при SD<2,0, CV<10 %; середньою при CV 10-20 %.
Результати дослідження. Більшість пацієнтів з ЦД (87,5 %) мають високу ВГ за показниками: SD, CV. Між показниками SD, CV та рівнем HbА1c кореляційного зв’язку не виявлено. Позитивний прямий кореляційний зв’язок виявлено між CV та частотою гіпоглікемій (r= 0,85, p<0,05). На фоні високої ВГ важкі судинні ускладнення виявлені у 50 % пацієнтів з ЦД 2 типу та в 16,67 % пацієнтів з ЦД 1 типу.
Висновки. У пацієнтів з ЦД виявлено високу ВГ. Показники ВГ можуть слугувати додатковими критеріями компенсації ЦД, які відображають наявність прихованих гіпоглікемій. Оцінка ВГ може слугувати додатковим методом прогнозування судинних ускладнень при ЦД.
RESEARCHING OF THE HYPOGLYCEMIC ACTIVITY OF THE DRY EXTRACT OF HEMEROCALLIDIS FULVAE BULBOTUBERA IN EXPERIMENT
Motuzenko O.S.
Scientifi c supervisor – d.med.s., prof. N.I. Voloshchuk Vinnitsya National Pirogov Memorial Medical University.
Department of Pharmacology
Vinnitsya, Ukraine, e-mail: olyuchka96@gmail.com
The aim of the work was to measure hypoglycemic effect of the dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L. in acute and chronic hyperglycemia in rats.
Phytotherapeutic treatment and prevention of diseases recognized by scientifi c medicine and has quite a reasonable basis - biologically active chemical components of medicinal plants, can affect physiological processes in the body. Hemerocallis fulva L. - a perennial herb with a powerful creeping rhizome roots with storing rootbulbs. The dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L. was obtained by water extraction , it is an uniform crystalline powder creamy yellow color, sweet-spicy-salty taste, with a slight pleasant aromatic odor, soluble in water. The chemical composition is characterized by high content of inulin (46.8%).
Materials and methods. Experiments were performed on 96 white nonlinear female rats with weight 190-230 g . Acute hyperglycemia was performed by injection of 40% glucose solution at a dose of 3 g / kg. Chronic hyperglycemia was made by dexamethasone administration at a dose of 0,125 mg / kg for 14 days. Blood glucose levels measured by the glucometer. Rats were divided into 4 groups for 7 animals in each. The fi rst group - intact, the second group - dexamethasone without correction (control), the third - the dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L.,the fourth group - dexamethasone + the dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L.,which was introduced in conventionally effective dose, which was determined in conditions of acute hyperglycemia.
Results. Our results showed that the dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L., which was administered on a background of acute hyperglycemia in rats caused a dose-dependent hypoglycemic effect, the intensity of which increased in the range of doses from
50 to 150 mg / kg. Further dose escalation (175, 200 mg / kg) wasn’t accompanied by noticeable increasing of the investigated effect.
Therefore, for further research was selected the dose of 150 mg / kg.
Those group which received dexamethasone for 14 days had increasing in glycemia for 47,2 % comparing with baseline. Group (without hyperglycemia) which received dry extract , practically didn’t show hypoglycemic effect ( only5.63% compared to baseline) . But those group who had dexamethasone hyperglycemia, which received the dry extract, had signifi cantly lower level of glycemia, for 23.9% compared to baseline.
The results showed that simulation of chronic hyperglycemia caused signifi cant lipid metabolism disorders and increasing of an atherogenic potential in group with dexamethasone hyperglycemia. The dry extract of rootbulbs in a conventionally effective dose statistically reduced detected changes.
It was found that the dry extract of rootbulds possessed a powerful cytoprotective effect because , on the background of its administration, were reduction of the activity of both aminotransferases (ALT and AST).
What is more another positive effect of the dry extract of rootbulbs is its anti-oxidant effect. On the background of pathology without correction, were observed signifi cant increasing in lipid and protein peroxidation indexes. While in the group which were treated with dry extract, this growth was statistically signifi cantly lower.
Conclusions. The dry extract of rootbulbs of Hemerocallis fulva L. has a clear hypoglycemic properties both in acute and chronic hyperglycemia, as well as antiatherogenic, antioxidant and cytoprotective properties and can be recommended for further study as prospective hypoglycemic remedy.
ÌÅÄÈÖÈÍÀ ²ÍÎÇÅÌÍÈÌÈ ÌÎÂÀÌÈ MEDICAL FOREIGN LANGUAGES
ÓÒÂÎÐÅÍÍß ÍÀÇ ÏÓÕËÈÍ Â ËÀÒÈÍÑÜÊ²É Ê˲Ͳ×Í²É ÒÅÐ̲ÍÎËÎò¯
Геринович А.Р.
Науковий керівник – к.філ.н. доц. М.І. Гуцол
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавства
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: stasia22@bigmir.net
Актуальність: Пухлина (лат. Tumor, грец. Oncos) - патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.
У назвах доброякісних пухлин існує суфікс (-oma), який йде після назви конкретного органу, в якому виявляється пухлина.
Ми можемо показати на прикладі деяких із них:
Lipoma (утв. відгрец.Lipos; лат.Adeps - жир та суфікс -oma) - це доброякісне новоутворення з клітин жирової тканини.
Adenoma (утв. від грец. Aden; лат.Glandula - залоза та суфікс -oma) - цедоброякісна пухлина з залізистих клітин.
Papilloma (утв. від грец. Papilla; лат.Mamilla (зменшене від лат. mamma) – сосочок та суфікс -oma) –це сосочкові розростання плоского або перехідного епітелію.
Chondroma (утв. від грец.Chondros; лат.Cartilago – хрящ та суфікс -oma)–це доброякісна пухлина в хрящової тканини.
Haemangioma (утв. від грец.Haema; лат.Sanguis – кров, від грец.Angeion; лат.Vas–судина та суфікс -oma) – це доброякісні новоутворення судин.
Teratoma (утв. від грец. Teras; лат. Monstrum – чудовище та суфікс -oma) – це доброякісне утворення, яке розвивається при порушенні процесу ембріогенезу.
Cystadenoma (утв. від грец. Cystis; лат.Vesica– кіста та суфікс -oma)–це доброякісна кіста яєчника, що містить в собі прозору рідину і зовнішнім виглядом нагадує міхур.
Osteoma (утв. від грец.Osteon; лат.Os – кістка та суфікс -oma) –це поодинока пухлина з компактної чи спонгіозної кісткової тканини або з обидвох цих тканин водночас, що частіше зустрічається у нижній щелепі.
Glaucoma (утв. від грец. Glaucos; лат.Glaucus – цесиньо-зелений та суфікс -oma) – група довготривалих захворювань очей внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску.
Fibroma (утв. від лат. Fibra – волокно та суфікс -oma) – цедоброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини.
Carcinoma (утв. від грец.Сarcinos; лат. Сancer – рак та суфікс -oma) – це злоякісна пухлина, епітеліального походження.
Sarcoma (утв. від грец.Sarx; лат.Caro – м’ясо та суфікс -oma) – це група пухлин злоякісного типу, які складаються з незрілої сполучної тканини.
Adenocarcinoma (утв. від грец.Aden; лат. Glandula–це залоза,утв. від грец. Сarcinos; лат. Сancer – рак та суфікс -oma) – злоякісне новоутворення, яке формується із залозистої тканини, що складається з епітеліальних клітин, розташованих в шкірних і слинних залозах.
Myosarcoma (утв. від грец. Myos; лат.Musculus – м’яз, утв. від грец. Sarx; лат. Caro– м’ясо та суфікс -oma) –це злоякісна пухлина м’язової тканини.
Osteosarcoma (утв. від грец.Osteon; лат. Os – кістка, утв. від грец. Sarx; лат. Caro– м’ясо та суфікс -oma) – це первинна форма злоякісного новоутворення кісток.
Rabdomiosarcoma (утв.від грец.Rabdos; лат.Fascia– полоска,утв. від грец.Myos; лат. Musculus – м’яз, утв. від грец. Sarx;
лат.Caro – м’ясо та суфікс -oma) – це пухлина, яка розвивається з ембріональних мезенхімних клітин, які потенційно можуть диференціюватися в клітини скелетних м’язів.
Для позначення деяких незрілих злоякісних пухлин використовують суфікс(-blastoma)
Hepatoblastomа (утв. від грец.Herar; лат.Jecur–печінка та суфікс blastoma) –це злоякісна пухлина печінки ембріонального походження, яка проявляється у дітей до трьох років.
Glioblastoma (утв. від грец.Glia; лат.Gluten– клейта суфікс blastoma) – це найбільш розповсюджена і найбільш агресивна
форма пухлини мозку.
Висновок: Нами опрацьовано дуже малу частину даних назв захворювань, але вони всі актуальні і будуть вивчатися нами на клінічних дисциплінах.
ÅÒÈÌÎËÎÃ²ß ÍÀÓÊÎÂÈÕ ÁÎÒÀͲ×ÍÈÕ ÍÀÇ ÍÀÉÏÎØÈÐÅͲØÈÕ Ë²ÊÀÐÑÜÊÈÕ ÐÎÑËÈÍ Клюс Я.В.
Науковий керівник – ст. викл. О.В. Рудик
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавства
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: yana.klius2016@gmail.com
Історія застосування лікарських рослин людиною сягає глибини віків. Грецький вчений і лікар Гіппократ описав лікувальні властивості 236 рослин, які використовувались у медицині того часу. Гален використовував у своїй практиці 473 рослинні препарати і встановив, що зцілення приносить лише діюча речовина. Із восьми тисяч рослин, що вважались у давнину лікарськими, сучасна медицина визнала лише біля 300, які застосовуються у повсякденній практиці лікарів усіх напрямів і спеціальностей. Широко використовуються рослини, які були перевірені практикою, а саме: ромашка лікарська, чистотіл, подорожник, деревій, пастуша сумка, золототисячник, хвощ польовий, календула, кульбаба, алтея, беладона, глід, алое. Наукові ботанічні назви рослин переважно вказують на їх зовнішній вигляд, лікувальні властивості, територію розповсюдження, період цвітіння. Але в багатьох назвах роду та виду рослин знайшли відображення давні міфи, легенди та перекази, що сформовані на основі народних спостережень.
Метою даної роботи є дослідити походження назв широко відомих у фармакології та медицині рослин. У роботі розглядаємо етимологію назв таких лікарських рослин: Leonurus cardiaca, Arthemisia absintium, Atropa belladonna, Mentha piperita, Convallaria myalis, Viola odorata, Viola tricolor, Lilium lancifolium, Primula veris, Mirtus communis, Amygdalus communis, Nymphaеa alla, Narcissus poëticus, Paeonia offi cinalis, Olea europaea.
Проведене дослідження демонструє, що наукова номінація рослин тісно пов’язана не тільки з географічними і природничими особливостями регіону їх розповсюдження, а й з культурно-історичними, релігійними, філософськими, міфологічними аспектами життєдіяльності людини. Багато ефективних лікувальних рослин перейшло з народної медицини до наукової. Це дослідження підтверджує, що латинська та грецька мови є джерелом біноміальної ботанічної номенклатури, яка охоплює не лише наукові, але й велику групу народних терміносистем, що істотно відрізняються. Очевидно, що сучасні назви рослин сформувались внаслідок поєднання цих груп. А легенди та міфи, відображені у назвах, надають корисну інформацію про їхні цілющі властивості, вказують на історичну нерозривність трудової діяльності та релігійних уявлень античних народів та сучасних наукових засад номінації лікарських рослин.
Результати дослідження сприяють кращому усвідомленню принципів наукової номінації лікарських рослин, вказують на тісний зв’язок природи, людини та медицини.
ÑÀËÅÐÍÑÜÊÈÉ ÊÎÄÅÊÑ ÇÄÎÐÎÂ’ß ßÊ ÎÑÍÎÂÀ ÑÓ×ÀÑÍί ÂÀËÅÎËÎò¯
Лисак І.В.
Науковий керівник – ст. викл. О.В. Рудик
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавства
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: lisak.irina26@gmail.com
Надзвичайно актуальними в будь-які часи є питання збереження та охорони здоров’я. Саме тому ми вирішили дослідити й зрозуміти те, як у минулому люди ставилися до власного здоров’я та як намагалися його зберегти, що й, відповідно, стало підґрунтям сучасної валеології.
Мета роботи: дослідити і визначити основні засади валеології, які походять від Салернської лікарської школи.
Матеріали і методи. Матеріалом дослідження стали наукові публікації у фахових виданнях, мережі інтернет і матеріали власних досліджень. У роботі використано метод порівняльного аналізу.
Результати. У IX ст. в італійському місті Салерно виникла перша в Західній Європі Салернська лікарська школа – спадкоємиця традиційної античної медицини. Найвидатнішим здобутком цієї школи є «Салернський кодекс здоров’я» Арнольда з Вілланови.
У ньому у віршованій формі викладені основні критерії збереження та зміцнення здоров’я, особлива увага приділена дотриманню раціонального харчування. У цій книзі подані відповіді на запитання як правильно харчуватися, який повинен бути розпорядок дня, що необхідно робити, щоб відчувати себе бадьорим і веселим. Тут розглядаються властивості різних харчових продуктів, плодів, рослин і їх лікувальна дія. Основними «лікарями» вважаються веселий характер, спокій і помірність у їжі. Надмірний сон є причиною головного болю. Підтримується гуморальна теорія патології, згідно з якою здоров’я або нездоров’я залежить від співвідношення чотирьох соків тіла - світлої жовчі, флегми (слизу), крові і чорної жовчі. Заперечується застосування складних ліків. Застерігається надмірне вживання алкогольних напоїв.
Висновки. «Салернський кодекс здоров’я» - це древні секрети здоров’я й успіху, які залишаються актуальними і донині.
Саме на основі цього кодексу формувалися всі основні засади сучасної валеології.
ÔÎÁ²¯  ÆÈÒÒ² ËÞÄÈÍÈ Макарюк В.І.
Науковий керівник – к.філ.н., доц. М.І. Гуцол
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавства
м. Івано-Франківськ, Україна, е-mail: liudmylakazna@ukr.net
Актуальність: Хвороба це – патологічний процес, який проявляється порушеннями морфології, обміну речовин та функціонування організму у людини. Але назви захворювань фобій це дуже цікава галузь для дослідження
Мета дослідження: Термін «фобія». Утворення назв захворювань з даним терміноелементом. Їх використання у клінічній
термінології.
Матеріали і методи: Наукова та навчальна література
Ангінофобія (Anginophobia). Ангінофобія є фобією, при якій людина постійно перебуває в напруженому страху, очікуючи, що в будь-який момент його може спіткати стенокардитичний напад, і він почне задихатися.
Амнезіфобія (Amnesiphobia). Це дуже специфічний вид страху: людина боїться, що забуде якусь важливу інформацію і потім виявиться в незручному становищі.
Скотомафобія (Scotomaphobia). Скотомафобія має дуже негативні наслідки, вона не просто обмежує коло інтересів людини, але вона ще й не дає вчитися і саморозвиватися.
Менінгітофобія (Meningitophobia). Найцінніше в людському організмі - мозок. Тому-то і розвинулася менінгітофобія - боязнь будь-яких захворювань мозку.
Канцерофобія (Cancerophobia). Нав’язлива боязнь захворіти на рак (або, по-науковому, канцерофобія) отримує в останні роки все більшого поширення.
Кардіофобія (Cardiophobia) Кардіофобія - патологічний страх смерті від серцевого захворювання.
Молізмофобія (Molysmophobia) Причиною цієї фобії може бути невдалий досвід з негативними наслідками, де місце мав бруд.
Кінофобія (Cynophobia). Кінофобія (від дав.-гр. κυν – «собака» і дав.-гр. φόβος –«страх») – Також в практиці психіатрії відносять до кінофобія окремі фобії: страх покусів (адактофобія) і страх зараження сказом (рабієфобія).
Фебріфобія (Febriphobia). Люди, які страждають фебріфобією, панічно бояться підвищення температури у себе і у близьких людей.
Тріпанофобія (Trypanophobia). Боязнь поранення
Травматофобія (Traumatophobia) Травматофобія - боязнь отримати травму.
Дементофобія (Dementophobia). Дементофобія - це страх самому стати божевільним.
Акрофобія (Acarophobia) - боязнь висоти. Назва походить від грец. ἄκρος ( «верхній») і φόβος ( «страх») Лепрофобія (Leprophobia) - боязнь заразитися проказою.
Фтіріофобія(Phthiriophobia) - боязнь вошей.
Фобіофобія (Phobophobia) - нав’язливий страх страху.
Дерматозіофобія( dermatosiophobia)- боязнь підхопити шкірні захворювання.
Вакцинофобія (Vaccinophobia)- нав’язливий страх щеплень від інфекційних агентів; будь-який страх таких щеплень, викликаний хворобливими причинами, а іноді також мракобіссям (вороже ставлення до прогресу, культури, науки).
Висновок: Нами опрацьовано дуже малу частину даних назв захворювань, але вони всі актуальні і будуть вивчатися нами на клінічних дисциплінах.
ÒÅÐ̲ÍÈ – ̲ÔÎËÎò×Ͳ ÅÏÎͲÌÈ Ó ÌÅÄÈ×Í²É ÒÅÐ̲ÍÎËÎò¯
Озарків Л.М., Солтанюк В.В.
Науковий керівник – ст. викл. О.В. Рудик
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавствa
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: lida_ozarkiv@ukr.net
Метою нашого дослідження є виявити і дослідити медичні терміни-епоніми, що вказують на богів, божеств та героїв античних міфів. Медицина – це мистецтво і наука одночасно. Саме тому для лікаря чи людини, яка свою діяльність певним чином пов’язує з медициною, має бути завжди відкритою скарбниця загальнокультурних цінностей людства.
Символічність слова, зв’язок імені з предметом в терміні відображені дивним чином. Хочеться нагадати, що Термін (Terminus) – римський бог меж та пограничних знаків, які вважалися священними.
Елліни та римляни вірили, що небо тримає на своїх могутніх плечах бог-
велетень Атлант (Atlas, Аtlantis), який стоїть міцно, надійно розставивши ноги,десь на півночі Африки. В епоху Відродження і раніше ім`ям Атланта,
грецького титана, називали перший шийний хребець, який підтримує голову. На фасадах старовинних будинків і сьогодні можна побачити чоловічі фігури,
які підтримують балкони та інші архітектурні надбудови. Вони теж звуться атлантами. З цього ж міфу пішли географічні назви, такі як Атлантида, Атлантика, Атлаські гори.
Ахіллове сухожилля (Tendo Achillis) – назва пов’язана з іменем героя Троянської війни Ахілла, сина Спартанського царя Пелея і богині водоймищ Фетіди.
Кожному з нас добре відомий термін “герметичний” (непроникний).
Назва походить від імені Гермеса - одного з найуніверсальніших грецьких богів, який був опікуном атлетів, торговців, подорожуючих і, навіть, злодіїв.
Сornu Ammonis – ріг Аммона, походить від імені древньоєгипетського божества Амона Ра, схожого до Зевса, але з баранячими рогами. Греки назвали знаменитий храм на честь Аммона, який відвідав Александр Македонський. Він знахо- дився в оазисі серед Лівійської пустелі. Від запаху розташованих поряд стаєнь виникло слово “аміак”, яке також пов’язане з Аммоном.
Середньовічні медики часто використовували грецькі та латинські імена
богів любові: umbiculus Veneris – термін вживався для позначення заглиблень щік, oestrus Veneris (натхнення Венери) для клітора, pomum Veneris (яблуко
Венери) для статевого органа, mons Veneris (пагорб Венери) для нижнього відділу лона на рівні лобка.
Кожному відомі такі терміни, як психологія, психотерапія. Всі вони пов’язані з грецьким словом “psiche” – душа, В грець-
кій міфологій широковідомий міф про Амура і Психею, де Психея – втілення людської душі.
У психіатрії та аналітиці відомі терміни “синдром Медеї” та “Едіпів комплекс”. Про перший ми дізнаємося із міфу про Аргонавтів. “Синдром Медеї” – це психічне захворювання, при якому мати намагається вбити своїх
дітей. А ознака “Едіпового комплексу”– підсвідомий сексуальний потяг сина до матері і одночасно – гостра неприязнь до бать- ка.
Можемо констатувати, що використання імен божеств та міфологічних героїв для назв хвороби чи синдрому служить для підсилення поняттєвої основи термінологічного найменування та сприяє простоті його запам’ятовування. З плином часу образність і фантастичність міфологічних термінів згасає, і вони сприймаються цілком нейтрально. Епонімічні терміни як особливий вид спеціальних знаків здатні акумулювати в собі, окрім власне наукової інформації, національно-культурні та соціально-історичні конотації, що дає багато інформації для розуміння зв’язку часів та історії культури.
²Ä̲ÍͲÑÒÜ ÍÀÇÂÈ ÇÀÕÂÎÐÞÂÀÍÜ ÕÐÎͲ×ÍÎÃÎ ÒÀ ÇÀÏÀËÜÍÎÃÎ ÕÀÐÀÊÒÅÐÓ Павликівська О.С.
Науковий керівник – к.філ.н., доц. М.І. Гуцол
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мовознавства
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: pavlikivska@ukr.net
Актуальність: Хвороба (лат. morbus, i,m; грецьк. pathos) це – патологічний процес, який проявляється порушеннями морфології (анатомічної, гістологічної будови), обміну речовин чи / та функціонування організму (його частин) у людини.
Але назви захворювань можуть бути запального характеру та хронічного характеру. Назви захворювань запального характеру утворюються при допомозі назви органу (латино-грецький дублет) та суфіксу –itis. Назви захворювань хронічного характеру утворюються при допомозі назви органу (латино-грецький дублет) та суфіксу –osis. Мета дослідження: Визначити більшість способів утворення назв захворювань і навчитися їх розрізняти. Матеріали і методи: Наукова та навчальна література.
Meningītis утворено: mater, tris, f(лат.) menix(грецьк) мозкова оболонка + суфікс – itis - запалення мозкової оболонки. Менінгіт - це інфекційне захворювання, яке характеризується великим запалення спинного і головного мозку, де збудниками виступають різного типу віруси і бактерії.
Mastītis утворено:mamma, ae, f (лат.), mastos (грецьк) молочна залоза + суфікс –itis – запалення молочної залози. Масти́т
— інфекційно — запальний процес у молочній залозі, якій спричинюють певні патогени. Найчастіше він трапляється серед проділь, що годують грудьми дитину (лактаційний мастит). Cystitis утворено: vesīca urinariа (лат.) cyst- (грецьк) сечовий міхур + суфікс –itis – запалення сечового міхура. Збудниками циститу найчастіше є — кишкова паличка,стафілококи та стрептококи. Хвороба виникає внаслідок потрапляння у сечовий міхур інфекції.
Artritis утворено: articulatio, onis, f (лат.) ἄρθρον (грецьк) суглоб + суфікс –itis – запалення суглобу. Артри́т - загальна назва запальних процесів у суглобі. Якщо запалення одночасно охоплює кілька суглобів, то його називають поліартритом.
Artrosis утворено: articulatio, onis, f (лат.) ἄρθρον (грецьк) суглоб + суфікс –osis хронічне захворювання суглобів. деформуючий артроз, артроз,) — дистрофічне захворювання суглобів, викликане дегенерацією суглобового хряща.
Nephrosis утворено: ren, renis, m (лат.) νεφρός (грецьк) нирка + суфікс –osis ураження нирок, яке проявляється набряками та зсувами лабораторних показників. При цьому має місце зниження вмісту білка в сироватці крові, в основному за рахунок альбумінів, підвищення вмісту холестерину в крові, поява білка у сечі, як правило у значній кількості.
Висновок: Існує дуже велика класифікація назв захворювань. Тому на І курсі варто вивчити структуру їх утворення, щоб вміти користуватися цими знаннями на наступних курсах.
DIE ERHÖHERUNG DER PANKREAS-AMYLASE ALS HAUPTINDIKATOR DES REAKTIVEN PAN- KREATITIS
Ganchak O.О.
Der wissenschaftliche Leiter – Doz. M.I. Hutsol Die medizinische nationale Universität zu Iwano-Frankiwsk
Der Lehrstuhl für die Sprachkunde
Iwano-Frankiwsk, Ukraine, е-mail: oksana0202@gmail.com
Der Zweck der Arbeit: Die Ursache der Entstehung des Pankreatitis zu klären; Die Wichtigkeit der Durchführung der biochemische Blutanalyse zu beweisen und besonders die Niveauforschung Pankreas-Amylase bei der Diagnostik dieser Krankheit.
Methode und Materials: Die medizinische Literatur für die Feststellung der Rolle Pankreas-Amylase bei der Diagnostik war bearbeitet; Die Blutanalysis an Pankreas-Amylase nach der Einnahme des Arzneihekursus in der Periode der Verschlimmerung.
Arbeitsergebnisse: Reaktive Pankreatitis – es ist nur die erste Reaktion des Organismus an die unrichtige und unregelmäßige Ernährung und ständige Stresse. Es ist wichtig rechtzeitig die erste Symptome zu bemerken und die Erkrankung zu diagnostieren. Das unvorsichtige Verhältnis kann zu Diagnosveränderung und Komplikation – der Entstehung der chronischen Pankreatitis fuhren. Eine der wichtigsten Methode für Diagnostik ist die Forschung Pankreas-Amylase – das Ferment, das die Bauchspeicheldrüse ausscheidet. Bei der Entzündung eine hastige Erhöherung dieser Index entsteht.
Die Grenzen der Normen für verschiedene Altersgruppen unterschiedlich:
Kinder vor 1 Jahr alt: 0-8 e/l 1-9 Jahre alt: 0-31 e/l 10-18 Jahre alt: 0-39 e/l Alter als 18 Jahre alt: 0-59 e/l
Die Analyse der achtzehn jährigen Patientin war nach dem Medikamentenkurs, die die Arbeit der Bauchspeicheldruse beeinfl ussen:
Kreon und Nol-Pasa durchgeführt. Der Index bei der Durchführung der Forschung war 42.0 e/l, dass heißt an 3.0 e/l höher als in der Norme.
Abschluss: Also, diese Forschung beweist, dass die Analyse des Niveauferments Pankreas-Amylase eine wirksame Methode nicht nur