Забгавши кулачки собі в кишені драні, Накинувши своє обшарпане вбрання, Я, Музо, раб твій, брів під небом навмання І марив — о-ля-ля! — про чарівні романи!
Світилась зяюча діра в моїх штанах.
Замріяний, складав я рими по дорозі.
Мій постоялий двір був при Великім Возі.
І шепотілися зірки на небесах.
Вслухався довго я, присівши край стежини, У вересневі ці смеркання, і росини
Повиступали на чолі, неначе сік.
Отак римуючи в казковім надвечір’ї, Я ремінці торкав, неначе струни ліри, Приклавши до грудей розбитий черевик.
1870 Переклад Всеволода Ткаченка
Реджинальд Ґрей. Портрет Артюра Рембо. 2011Важко повірити, що таку довершену поезію, як сонет «Моя богема» (в іншо- му перекладі — «Моя циганерія»), написав сімнадцятирічний юнак. Ключем до розуміння цього твору є вже його назва. Богемою (циганщиною, або цигане- рією) у Франції ХІХ ст. називали мешканців і студентів Латинського кварталу, такого собі «студмістечка» Парижа ще від доби Середньовіччя. Він утворився біля одного з найстаріших університетів Європи Сорбонни й отримав свою на- зву через латинську мову, якою велося викладання і якою спілкувалися між со- бою студенти, що стікалися в Париж з усієї Європи. Від самого заснування в Латинському кварталі панувала атмосфера вільнодумства та вільнолюбства, адже на університетську територію не поширювалася ані влада короля, ані вла- да Церкви. Те, за що могли спалити на Гревській площі, місці публічної страти єретиків, викликало овації серед пістрявого різнонаціонального студентства. Те, за що могли кинути до Бастилії, жахливої королівської в’язниці, було лише чер- говою темою у філософських дискусіях, що точилися між викладачами та сту- дентами на площі біля Сорбонни. Латинський квартал завжди був своєрідним містом у місті, таким собі студентським (вагантським) острівком молодості та свободи. Мешканцями і студентами Латинського кварталу були молоді гульті- паки-філософи, на кшталт відомого середньовічного поета Франсуа Війона, та митці-вільнодумці XVII ст., як-от Мольєр, який добре знав ту атмосферу, коли вчився у колежі Луї Великого. Ця переважно бідна інтелігенція весело і навіть артистично зносила життєві злигодні і часто досить іронічно ставилася до зем- них благ, про які марили паризькі обивателі. Звісно, під час написання сонета з атмосферою Латинського кварталу Артюр Рембо безпосередньо знайомий ще не був. Але він про неї знав і відчував, як і кожен француз, тим більше поет. І ці мрії про вільні мандри, сповнені інтелектуальних духовних пошуків, дістали втілення у сонеті «Моя богема».
За суворими правилами класицизму, чий вплив у французькій поезії ХІХ ст.
був відчутним, сонет мав бути стриманим і суворим, написаним вишуканою лі- тературною мовою. Натомість юний бунтівник А. Рембо наче кидає анархічний виклик усталеним поетичним формам, активно використовуючи розмовну лек- сику та поєднуючи «високі» й «низькі» образи. Цей вірш став славнем людині, яка вирвалася з-під влади суспільства, щоб залишитися наодинці з небом і зоря- ми. Вірш просякнутий тонкою іронією, викликаною чи то надмірним ідеалізмом ліричного героя, чи то розумінням того, що довго ця ідилія вагантства та єднан- ня зі Всесвітом тривати не може. Сонет побудований на контрасті. З одного боку, «кишені драні», «обшарпане вбрання», «розбитий черевик». З іншого — Муза, «чарівні романи», зірки, які шепотілися на небесах, струни ліри. Ці світи, здається, ніколи не можуть зустрітися, а не те що перетнутися. Але у сприйнятті ліричного героя вони — одне ціле: «Штани нінащо стерті? Та по коліно море! / Адже котигорошку лиш рими в голові. / Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі, / А під Чумацьким Возом — банкети дарові» (переклад Василя Стуса).
1. Пригадайте правила написання сонета. Чи дотримався їх Артюр Рембо у вірші «Моя богема»? Відповідь аргументуйте.
2. Згрупуйте слова вірша: а) розмовні; б) «книжні». Яка лексика притаманна високій поезії? Як поєднуються слова обох груп у вірші «Моя богема»? Який емоційний ефект вони створюють?
ВІДЛУННЯ 3. Спробуйте створити живописний, музичний чи словесний портрет ліричного героя
вірша. Поясніть свою інтерпретацію.
4. Яку роль у побудові вірша відіграє контраст? Чи можна звести його до опозиції «зо- внішнє — внутрішнє»?
5. Чи можна назвати тональність сонета «Моя богема» іронічною? Чому?
6. Поясніть підзаголовок вірша — «Фантазія». Чи впливає він на сприйняття та розу- міння твору? Відповідь аргументуйте.
7. Напишіть за творчістю А. Рембо твір на одну із тем: «Геній, який відмовився від ге- ніальності»; «Я винайшов колір голосних!»; «Бунтівний геній»; «Я, Музо, раб твій»;
«Хлопчичок прийшов із Шарлевілю, мученик вернувся в Шарлевіль (Ліна Костен- ко)»; «Осяяння Артюра Рембо».
8. Спробуйте створити мультимедійну композицію на теми віршів Рембо з викорис- танням музики та живопису.
Ліна Костенко
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю.
О Парижу, це малий Рембо.
Не доводь його до божевілля, постарайся вберегти або
хоч принаймні пожалій, щоб вижив.
Грубіян? Пробач, переросте.
Він не може звикнуть до принижень, може, він скажений через те.
Він нестерпний? Дами і добродії!
Етику порушив, етикет?
Не доводьте дійсність до пародії, вам нічого, але ж він поет!
Серед вас, чужих і бородатих, може, йому снився Лангедок.
Я насмілюсь тільки нагадати, що йому ж сімнадцятий годок!
Сни у нього ще не чорно-білі, серце ще обурене на цвіль!
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю, Мученик вернувся в Шарлевіль.
ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ПЕРЕКЛАДАЧА ВСЕВОЛОД
ТКАЧЕНКО нало знав французьку мову.
Учень і послідовник Григо- рія Кочура та Миколи Лу- каша, В. Ткаченко вихову- вався на засадах україн- ського неокласицизму. За 47 років діяльності його до- робок охоплює переклади з 18 мов світу понад 250 ав- торів, які представляють понад тисячолітню історію розвитку 38 національних літератур п’яти континен- тів. Найвагомішими праця- ми В. Ткаченка є тематична антологія «Сад божествен-
них поезій. Ти сячоліття франкомовної любовної лі- рики» (2011), книга пере- кладів А. Рембо «П’яний корабель» (1995) та антоло- гія «Поезія Африки» (1983).
Лауреат літературних пре- мій ім. Ми коли Зерова (1993), ім. Миколи Гоголя і
«Сад божест венних пісень»
ім. Григорія Сковороди (обидві — 2008), ім. Григо- рія Кочура (2012) і журналу
«Всесвіт» «Ars translationis»
(«Мистецтво перекладу») ім. Миколи Лукаша (2014).
Всеволод Іванович Ткачен- ко (1945—2018) багато ро- ків віддав перекладацькій і редакторській роботі, ди- пломатичній службі, доско-