...Я дивлюся на зорі яскраві й думаю про гармонію всіх світів і про майбутнє.
Подібність безмежна все обіймає:
Всі сфери — великі, малі, довершені, недовершені, сонця, місяці та планети, Всі відстані в просторі — які б вони не були великі,
Всі відстані в часі, форми всі неживі,
Всі душі, тіла всі живі, які б не були вони різноманітні, в яких світах не жили б, Всі гази, рідини, рослини, каміння, риб і тварин,
Всі нації, всі прапори, варварство, цивілізацію, мови,
Всі особистості, що існували чи існуватимуть на цій планеті чи будь-якій іншій, Всі смерті і всі життя — в минулому, теперішньому й майбутньому,
Ця подібність безмежна з’єднала і з’єднувала одвіку, І буде довіку з’єднувати, купи тримаючи.
Волт Вітмен повертає поезії її первісну музичність, магічно-заворожливу функцію. Справді, деякі його рядки напрочуд суголосні шелесту хвиль на узбе- режжі його рідного Лонг-Айленду (знову-таки і в Гомеровому гекзаметрі є суго- лосність ритму морських хвиль біля Еллади).
Панівне в поезії Вітмена почуття нескінченної широти й розмаїття світобу- дови сполучається з настільки ж органічним відчуттям вічної динаміки, мінли- вості, діалектичною контрастністю буття (у цьому відчувається вплив на творчість поета філософії трансценденталізму). Воно не визнає ієрархії ціннос- тей, оскільки справжнє життя — це неперервний цикл, постійний рух у часі та просторі, нескінченні трансформації та метаморфози.
Волт Вітмен віддав своє творче натхнення людям, «щедро себе розкидав для всіх і назавжди» й залишився в пам’яті нащадків як поет, що уславив життя в усіх його виявах. Деякі його ряд ки звучать як заповіт, як довічна обіцянка по- ета про любов і під тримку всім без винятку прийдешнім поколінням, «на які він чекає».
Мігель Тіо. Листя тра- ви (Данина поваги Волту Вітмену). 2005ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
Вірування та вчення, всіма облишені,
Ви відступили убік — але й ви добрі на місці своєму, і вас не забуто, — Я прихищаю всі — правильні й хибні, я дозволяю стверджувати речі
щонайризикованіші:
Хай промовляє природа без перешкод з первісною силою.
6
«Що таке трава?» — дитина спитала, повні жмені її мені простягаючи; — Що ж міг відповісти я? — сам я знаю про це не більше, аніж дитина.
Можливо, трава — це прапор моєї вдачі, витканий на зеленій
тканині кольору сподівань.
Чи, може, вона — це хустина Божа,
Напахчений подарунок, зумисне на згадку нам зронений, З іменням власника десь у куточку — щоб могли ми побачити
і помітити і спитати — чия?
Чи, може, й сама трава — це дитина, немовля, рослинами виплекане?
Чи, може, вона — ієрогліф, завше один і той самий,
Що означає: «Пускаючи пагони скрізь, де просторо й де тісно, Ростучи між чорних та білих народів,
І канука 1, й токахо 2, і конгресмена, і чорношкірого — всіх однаково
я приймаю, всім я даю одне».
А зараз вона здається мені прекрасним, непідрізаним волоссям могил.
Ніжний та обережний я буду з тобою, траво витка:
Можливо, ти проростаєш з юначих грудей,
Можливо, якби я знав тих юнаків, то їх полюбив би,
Можливо, ти ростеш зі старих, чи з немовлят, відірваних смертю
від материнського лона, І ти вже сама для них — материнське лоно.
Ця трава надто темна, не могла вона вирости з вибілених сивиною
голів материнських, Вона темніша, аніж побляклі безбарвні старечі бороди,
Надто темна, щоб вирости з вуст ніжно-рожевих.
О, нарешті, я усвідомив: трава промовляє назліченними язиками, Я усвідомив, що ненамарно, із вуст вони проросли.
Як я хотів би переказати для всіх ці свідчення невиразні
про юнаків і дівчат померлих, Ці свідчення невиразні про старих матерів і батьків, про немовлят,
відірваних смертю від материнського лона.
Що, по-вашому, сталося з юнаками й старими?
А що, по-вашому, сталося з жінками та дітьми?
1 Канук — франкоканадієць.
2 Токахо (амер. сленг) — мешканець одного з районів Вірджинії.
Вони живі, і їм добре,—
Найменший пагінець свідчить, що насправді смерті немає, А якби і була вона, то життя вела б за собою — вона ж не чекає
в кінці, щоб життя зупинити, Вона зникає сама при появі життя.
Все прямує вперед, переходить будь-які межі, нічого не гине, І померти — то зовсім інше і краще, ніж будь-хто міг би подумати.
52
Докоряє мені, пролітаючи, яструб плямистий — не до вподоби йому
мої балачки й байдикування без діла.
Я теж не приборканий анітрохи, й мова моя тлумаченню не підлягає,—
Мій варварський крик лунає понад дахами світу.
Остання гнана вітром хмарина дня затримується через мене, Вона відкидає мою подобизну за іншими вслід — справдешню, мов
кожна тінь, що лягає на пущу, Вона вмовляє мене стати туманом і присмерком.
Я відлітаю, наче повітря, я розметав свої білі пасма волосся
проти сонця летючого, Я виливаю плоть свою вихорами, плине вона спіненим клоччям.
Порохві земній себе я заповідаю, щоб прорости травою любою, Якщо буду вам знову потрібний — шукайте мене під підошвами
черевиків своїх.
Навряд чи ви зрозумієте, хто я, і що я хочу сказати, Та все ж я буду для вас добрим здоров’ям,
Очищу й зміцню вам кров.
Не знайшовши мене відразу — духом не підупадіть, Не заставши мене в одному місці, шукайте в іншому,—
Десь я стою і чекаю на вас.
Переклад Максима Стріхи 1. Поясніть значення понять «трансценденталізм», «урбаністичний», «верлібр», «гоме-
рівський каталог», «вітменівський каталог».
2. Складіть хронологічну таблицю життя і творчості Волта Вітмена.
3. Як творчість Вітмена пов’язана з романтизмом і реалізмом? До якого напряму — романтизму чи реалізму, — на вашу думку, ближча поезія Волта Вітмена? Відповідь аргументуйте.
4. У чому полягає новаторство поета?
5. Поясніть назву збірки Волта Вітмена «Листя трави» та підтвердіть свої судження цитатами з поезій. Символом чого є трава у Вітмена?
6. Як формувалася збірка «Листя трави»? Що її зближує з «Кобзарем» Тараса Шев- ченка?
7. Схарактеризуйте ліричного героя збірки.
8. Проілюструйте поняття «верлібр», «вітменівський каталог» на прикладі конкретно- го твору поета.
9. Як ви розумієте вислів «Людина з великої літери»? Чому у своїх віршах Волт Вітмен часто пише слово «Людина» з великої літери?
10. У вірші «Себе я оспівую» словосполучення «Людський загал» пишеться з великої лі- тери. Чи зміниться його значення, якщо вжити маленьку літеру?
11. Знайдіть у вірші «Чую — співає Америка» каталог і поясніть його роль.
12. Знайдіть у «Пісні про себе» розгорнуті порівняння й каталоги. Чи перегукуються вони з порівняннями й каталогами, які ви зустрічали в поемах Гомера? Яку роль ви- конують ці засоби поетичної виразності у творах таких різних поетів?
13. Знайдіть у поезіях Волта Вітмена всі загальні назви, які він пише з великої літери.
Чому саме їм він надає такого виняткового значення? Яку роль відіграють ці понят- тя у світогляді поета?
14. Чому у творах Волта Вітмена так багато окличних речень? Чи можна стверджувати, що він — поет оптимістичного світосприйняття? Відповідь аргументуйте.
15. Якими художніми засобами Іван Драч відтворює стиль Волта Вітмена в своєму вір- ші «Що таке трава? На Вітменівські мотиви»?
16. Напишіть твір за поезіями Волта Вітмена на одну з тем: «Себе я оспівую...»; «Йдучи травою степовою...»; «Ловити вірним почуттям хвиль космосу непереможні рухи».
17. Спробуйте написати вірш за мотивами лірики Волта Вітмена або на довільну тему, використовуючи верлібр і вітменівський каталог.
Іван Драч
ЩО ТАКЕ ТРАВА?
НА ВІТМЕНІВСЬКІ МОТИВИ
Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик, Запитав мене, аж зітхнув, запитав:
«Трава — що воно таке?» — запитав мене син.
І приніс мені з лугу — штанці взеленив — Оберемочок цілий, і кинув його на долівку, На пахку лепеху з корінцями рожевоколінними, І на скатерку кинув, і сів біля мене на лавку, І забув вже словами, тільки очима ще запитав:
«Трава — що воно таке?» — запитав мене син очима І підсунувся, ще підсунувся і плічком своїм ще запитав.
Що ж мені відповісти? Менше від сина я знаю І більше від сина не знаю, що ж то таке — трава...
Може, це прапор мій з шовку зеленого, Прапор надії на штурмі вітрів,
Що між буття, між ниття цілоденного У полум’ї віку іще не згорів.
Може, від бога зелена хустинка, Що вбереглася від сопел ракет, Та за велінням земного годинника Сповідує смерть, загусає в брикет.
ВІДЛУННЯ