Вірш «Я прийшов до тебе, мила...» приваблює читачів вишуканою елегант- ною простотою. Він був написаний 1843 р. і належить до ранньої лірики поета.
Поезія вперше побачила світ у надзвичайно популярному в тогочасній Росії часописі «Вітчизняні записки» — як своєрідний заголовок-епіграф журналу.
Спочатку надрукували лише перші дві строфи поезії, і лише через двадцять ро- ків — у повному обсязі. Але навіть у такому, скороченому, вигляді вірш молодого поета-початківця мав чималий резонанс у читачів, адже в ньому пору- шувалися традиції пушкінського віршування, які на той час в російській поезії стали еталонними.
Мова вірша наближена до живого мовлення, тож у вірші Фета немає абсо- лютної точності в сполученнях слів. Для того часу вірш був настільки нетради- ційним, що критики назвали його... поетичною зухвалістю. Складається враження, що цей вірш — поетична імпровізація, як зауважували критики, «су- вора художня обробка не притаманна таланту п. Фета. Якою в ліричну хвилину поезія виливається з душі його, такою вона і залишається...». Та й сам поет ува- жав, що завдання лірики не в стрункості відтворення предметів, а в стрункості тональності.
У цьому творі переплітаються дві основні теми лірики Фета — природа та кохання. Прекрасним весняним ранком ліричний герой, сповнений життєвої сили, радості й щастя, приходить до коханої, щоб привітати її та засвідчити свою любов. Почуття ліричного героя піднесені. Він закоханий, і краса враніш- ньої природи гармоніює з його внутрішнім світовідчуттям. Всеохопний опти- мізм, який нечасто зустрічається в російській поезії, струменить буквально з кожного рядка.
Вірш побудований за принципом психологічного паралелізму. У перших двох строфах розповідається про пробудження весняної природи, яке несе жи- вотворну силу й буяння нового життя. Дві останні — розкривають стан душі лі- ричного героя, який відчуває «щастя, радість відусюди». Святковий настрій щастя, народження нового життя і кохання створюється за допомогою різнома- нітних виражально-зображальних засобів.
Для ритмічної організації тексту поет використовує анафору «і—і» та «що—
що» — в оригіналі «рассказать» (розповісти). Розмір вірша — чотиристопний хорей, що надає йому динамічного ритму. Використання пірихія (стопи з двох ненаголошених складів) робить поезію легкою і повітряною. Усе це підсилюєть- ся використанням алітерації та асонансу.
Ще однією особливістю цього вірша є те, що він увесь складається лише з... одного-єдиного речення. Так нібито ліричний герой на одному диханні ви- крикує-виспівує своє захоплення природою, коханням і самим життям. Тож цей
Ісаак Левітан.Березовий гай.
1889
твір ми можемо назвати справжнім гімном коханню і світу, сповненому краси природи та безтурботного щастя, яким ліричний герой хоче поділитися з усіма...
Вірш неодноразово привертав увагу російських композиторів, у тому числі й М. Римського-Корсакова.
1. Який настрій створює читання вірша «Я прийшов до тебе, мила...»?
2. Використовуючи цитати з вірша, схарактеризуйте внутрішній стан його ліричного героя.
3. Яке з двох почуттів ліричного героя переважає: кохання чи замилування красою весняної природи?
4. Знайдіть і поясніть роль паралелізму у вірші.
5. Упродовж тривалого часу широкому читацькому загалові були відомі лише дві пер- ші строфи вірша. Спробуйте пояснити, як змінилося сприйняття твору після опу- блікування його в повному обсязі.
6. Знайдіть і поясніть роль зображально-виражальних засобів, використаних у вірші.
7. Чи суголосний вірш А. Фета «Я прийшов до тебе, мила...» «Травневій пісні»
Й. В. Ґете? Чому?
* * *
Шепіт... Ніжний звук зітхання.
Солов’їний спів...
Срібна гра і колихання Сонних ручаїв.
Ночі блиск... Тремтіння тіней...
Тіні без кінця...
Ненастанні, дивні зміни Милого лиця...
У хмаринках — пурпур рози.
Відблиск янтаря...
І цілунків пал, і сльози, І зоря, зоря!
Переклад Максима Рильського
Вірш «Шепіт... Ніжний звук зітхання...», одна з найвідоміших поезій А. Фета, був створений 1850 р. У ньому органічно переплелися лейтмотиви творчості письменника — оспівування природи й кохання. Людина, на думку поета, є невід’ємною частиною природи, і це викликає у нього захоплення і на- віть поклоніння. Вірш починається надзвичайно тонким імпресіоністичним пейзажним штрихом переходу літньої ночі у світанок. Мерехтливість і тендіт- ність передсвітанкової природи — «коливання сонних ручаїв», «тремтіння ті- ней» тощо — уособлюють і символізують крихкість та беззахисність кохання.
Поезія звучить як своєрідний гімн коханню та природі. У вірші немає якихось
П’єр Огюст Ренуар. Закохані.1875
особливих зображально-виражальних художніх засобів, натомість наявні тради- ційні образи любовно-пейзажної поезії: солов’їний спів, срібні ручаї, пурпур троянди, миле обличчя... Але щира та прониклива інтонація, яка створюється через використання тристопного хорея з перехресним римуванням, рятує вірш від банальності, роблячи його поетичною перлиною. Хоча твір наповнений ру- хом і звуками (шум струмка, солов’їний спів, зітхання), в ньому немає жодного дієслова. Називні речення, що переважають у творі, підсилюють його витонче- ність і вишуканість. Ба більше, саме така синтаксична структура дає змогу чита- ти вірш не лише від початку до кінця, а й у зворотному порядку — майже без утрати сенсу (як паліндром)!
Хоча вперше вірш А. Фета було надруковано 1850 р., справжня слава при- йшла до нього лише через шість років, коли призабулися палкі дискусії навколо цього твору. Річ у тім, що володарі дум тодішнього російського суспільства, яких називали революціонерами-демократами, хотіли реформувати Російську імперію і боролися насамперед за відміну кріпацтва, громадянські права та соці- альну справедливість. Найяскравішим утіленням цієї боротьби стала творчість поета-демократа Миколи Некрасова. У вірші «Поет і громадянин» він ствер- джував, що в часи «горя народного» соромно оспівувати красу природи й ласку милої. Тож цей вірш Афанасія Фета вони сприйняли як свого роду виклик, «ля- пас суспільній думці».
Федір Достоєвський також уважав, що поезія Фета була не на часі. У своїй статті він запропонував уявити, що зробили б жителі зруйнованого Лісабона, якби наступного дня після руйнівного землетрусу 1755 р., який за шість хвилин забрав 100 тисяч людських життів, прочитали в газеті на першій шпальті вірш
«Шепіт... Ніжний звук зітхання...». Достоєвський був переконаний, що лісабон- ці «тут же стратили б всенародно, на площі, свого знаменитого поета.., а через тридцять, п’ятдесят років поставили б йому на площі пам’ятник за його диво- вижні вірші. Виходить, що не мистецтво було винне, а поет, який зловживав мистецтвом в ту хвилину, коли було не до нього».
1. Як ви вважаєте, чому велика частина російського суспільства спочатку не сприйня- ла вірш А. Фета «Шепіт... Ніжний звук зітхання...»? Чи погоджуєтеся ви з думкою Ф. Достоєвського, що поет «зловживав мистецтвом» у той час, коли треба було свій талант віддати служінню пригнобленому народу?
2. Якою є роль у вірші трьох крапок? Чи зміняться зміст та інтонація поезії, якщо гра- фічний знак «три крапки» замінити однією крапкою? Відповідь аргументуйте.
3. Яку роль у вірші А. Фета відіграють зорові та слухові образи?
4. Намалюйте або доберіть ілюстрації до рядків «У хмаринках — пурпур рози. / Від- блиск янтаря...».
5. Схарактеризуйте ліричного героя поезії.
6. До якого різновиду лірики належить цей вірш: пейзажної чи інтимної? Відповідь аргументуйте.
7. Лев Толстой уважав, що це «майстерний вірш, в ньому немає жодного дієслова (при- судка). Кожен вислів — картина... Але прочитайте ці вірші будь-якому мужику, він дивуватиметься, не лише у чому їхня краса, а й у чому їхня думка. Це — річ для не- великого кола гурманів у мистецтві». Чи погоджуєтеся ви з оцінкою письменника- романіста? Відповідь аргументуйте.