Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода, В’яжеш ти одним вузлом, Розцвітає братня згода Під твоїм благим крилом.
Х о р Обнімітесь, міліони, Поцілуйтесь, мов брати!
Вічний Отче доброти, Дай нам ласки й охорони!
Кого доля ощастила Тим, що другові він друг, Кого любить лада мила, – Йдіть до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею – Йди у іншу сторону.
Х о р
Хто живе в земній юдолі, Всяк симпатії скорись!
Нас веде вона у вись, Де Всесильний на престолі.
Радість п’ють усі істоти З груді матері-землі, Ті солодкії щедроти Мають всі – і добрі, й злі.
Радість нас вином сп’яняє І цілунком огневим;
І черв’як утіху знає, І небесний херувим.
Х о р
Поклонітесь, міліони, Перед мудрістю Творця!
Сповніть милістю серця І чиніть його закони.
Радість – всесвіту пружина, Радість – творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває І розгін дає сонцям, Їх в простори пориває, Невідомі мудрецям.
Х о р Як у безмірі світила
Хором райдужним пливуть, Браття, йдіть у славну путь, Що нам радість освятила.
Вчених з істини свічада Радість успіхом віта, До чеснот провадить радо, Хоч тропа до них крута;
На ясній вершині віри Піднімає хоругов,
В день воскресний на псалтирі Славить тих, хто смерть зборов.
Х о р
Будьте мужні, міліони!
Вірте, страдні, в кращий світ!
Тих, що справдять заповіт, Прийме Бог у вічне лоно.
Божество ненаградиме, – От би нам зрівняться з ним!
ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
Хай радіють із радими Горе й злидні в крузі цім!
Не відомста, не погрози – Всепрощення ворогам!
Хай не ллють у скрусі сльози, Не гризуться каяттям.
Х о р
Знищим книги борговії!
Помирімося усі!
Браття! Бог на небесі Не забуде благодії.
Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує, Кволим духу додає.
В день веселля а чи тризни, Коли ходить круговий, Хай до неба піна бризне, Дух прославимо благий!
Х о р
Все хвалу йому співає – Хай гримить псалом гучний!
Дух прославимо благий, Що над зорями витає!
Будь твердим в лиху годину, Поміч скривдженим давай, Всюди правду знай єдину, Зроду клятви не ламай, Не знижайсь перед потужним, Коли треба – важ життям!
Шана й слава чесним, мужнім, Згуба підлим брехунам!
Х о р
Станьмо дружною сім’єю, Жити правдою й добром Присягнімо цим вином Перед вишнім Судією!
Переклад Миколи Лукаша
Ода «До радості» Ф. Шиллера, просякнута жит- тєлюбством та вірою у майбутнє єднання всього людства, стала своєрідною емблемою провідного – оптимістичного – умонастрою доби Просвітництва.
Вірш був написаний 1785 р. для дрезденської ма- сонської ложі як гімн свободі й звеличення єдності людей. 1793 р. Шиллер знову звернувся до тексту вірша. Він замінив ключове слово твору. І ода «До свободи» перетворилася на оду «До радості». Ці змі- ни поет пояснив бажанням відмежуватися від політики. Він наче передчував, що майбутня Фран- цузька революція, гаслами якої стануть утвердження свободи і братерства, буде омита кров’ю якобінського терору…
Поет досить скептично ставився до свого твору, зауваживши, що ода далека від реальності, що ідеали, оспівані в ній, недосяжні. Проте ода швидко розійшла- ся Німеччиною і стала справжнім народним віршем. Її текст можна було зустрі- ти як у листах до друзів, так і на сторінках дівочих альбомів, прикрашених ви- тонченими віньєтками. Запальні студенти захоплено декламували її на вечірках.
У захваті від твору Шиллера був і Бетховен. Ще в юному віці він вирішив покласти оду «До радості» на музику. Однак лише через двадцять років під- несені строфи Шиллера велично зазвучали у фіналі Дев’ятої симфонії Бетхо- вена.
З 1993 р. ода «До радості» Л. ван Бетховена стала офіційним гімном Євросоюзу й одним із символів Європи.
Вірші Шиллера над- звичайно важкі для му- зиканта. Музикант по- винен вміти піднестися вище за поета. А хто може змагатися з Шил- лером?
Людвіг ван Бетховен
45
ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ІСТОРИЧНА ДОБА
1. Пригадайте, який твір називається одою. Порівняйте форму античної оди (Го- рацій «До Мельпомени») та оди класицистичної (Ґете «Прометей»). До якої з них ближчою є ода Шиллера «До радості»?
2. Складіть цитатну характеристику ліричного героя оди.
3. Що є радістю для ліричного героя оди Шиллера?
4. Оду «До радості» називають зразком «лірики думки». Як ви розумієте вираз
«лірика думки»? Які просвітницькі ідеї втілено у творі?
5. Шиллер вважав, що ода далека від реальності. За понад двісті років від її напи- сання чи наблизилося людство до ідеалів, оспіваних поетом?
6. Яку роль у тексті оди відіграють окличні речення? Чи зміниться зміст твору, якщо їх замінити розповідними?
7. Прослухайте фінал Дев’ятої симфонії Л. Бетховена. Чому саме цей музичний твір став гімном об’єднаної Європи?
8. Заради рівноправ’я усіх європейських мов 2003 р. було вирішено вважати гімном ЄС лише музику, без тексту. Чи погоджуєтеся ви з цим рішенням?
ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ БЕТХОВЕНА
Симфонія № 9 ре мінор – це остання закінчена симфонія Людвіга ван Бетховена. Водночас це пер- ша симфонія, в якій до потужних звуків симфоніч- ного оркестру долучається людський голос. Один із найвідоміших творів класичної музики, видатний шедевр Бетховена був створений, коли композитор абсолютно втратив слух!
Життя Бетховена склалося надзвичайно драма- тично. У ньому було і втрачене кохання, і важкий характер митця, і хвороба, фатальна для музиканта, і зраджені ідеали, і постійна матеріальна скрута…
І ось, як писав французький письменник Ромен Рол- лан, із безодні цієї скорботи композитор задумав оспівати Радість. Це була мрія цілого його життя.
Фінальна тема симфонії – тема Радості – розкривається в оді «До радості», яку ви- конують хор із солістами. Перед партією хору оркестр замовкає: настає раптова тиша, що надає вступу хору таємничо-божественного характеру.
Прем’єра симфонії відбулася 7 травня 1824 р. у Відні. Коли після фінальних акордів почалася овація, Бетховен, який стояв спиною до залу, нічого не чув. Тоді одна зі співачок повернула великого композитора обличчям до публіки. Від побаче- ного Бетховен ледь не знепритомнів: у залі відбувалося щось неймовірне. Багато хто плакав.
Це був справжній тріумф, який припинила… поліція. Трикратні овації дозволялися лише при зустрічі імператорської родини. А Бетховена викликали на сцену п’ять разів!