НА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТАХ
РОЗДІЛ 4. Зображення місцевих предметів на топоrрафічних картах
4.8. Особливосrі зображення рослинносrі та rрунтів на топографічних картах
РоСАИииий покрив на топографічних картах прийнято класифіку
вати за зовнішнім виглядом рослинності, а rрунти - за механічним складом і зовнішнім виглядом.
Міхно О.Г., Шмаль С.Г. ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ
У відповідності з такою класифікацією на топографічних картах відображаються:
./ деревинна рослинність (ліси різного складу і якості, поросль лі
су, вузькі смуги лісу, захисні лісонасадження, площі лісу, які не ви
ражаються в масштабі карти, окремі дерева тощо) ;
./ кущова рослинність (суцільні зарості листяних, хвойних і колю
чих кущів, саксаулу і стелюхів, смуг кущів і окремих кущів) ;
./ трав'яниста рослинність (лугова, степова, високотрав'яна, оче
ретяна тощо) .
Окрім названої рослинності на топографічних картах відображається багато видів культурної рослинності (сади фруктові, цитрусові, ягідні, виноградники, плантації технічних культур, живі огорожі тощо) .
На топографічних картах відображають окремі види rрунтів, особ
ливо в місцях, де деревинна рослинність відсутня, а територія не за
йнята сільськогосподарськими посівами (оранками) .
Грунти на топографічних картах великих і середніх масштабів по
діляються на:
./ скельні rрунти або кам'янисті поверхні - виходи скельних порід в горах у начальній стадії їх розрушення;
./ нескельні (пухкі) rрунти - кам'янисті розсипи і кам'яні річки в горах, гальківник на берегах морів і в долинах річок, а також ділян
ки, які поросли травою і кущами на берегах морів і річок.
На картах також виділяються болота, солончаки, купини та інші ділянки земної поверхні, які мають особливі форми мікрорельєфу або грунтово-рослинного покриву.
Необхідно пам'ятати, що додаткові відомості про рослинний по
крив та rрунти можна отримати з "Довідки про місцевість" , яка нада
ється на зворотному боці кожної карти масштабу 1 :200 ООО, а також зі схеми rрунтів, яка надається там же.
Для відображення рослинного покриву і rрунтів на картах застосо
вують відповідні умовні знаки у сполученні з фоновим забарвленням.
Наприклад, зеленим кольором відображають масиви лісу, сади, пар
ки, а світло-зеленим кольором - поросль лісу, виноградники, чагарни
ки тощо. Зрозуміло, що відрізнятися між собою вони будуть умовними знаками, розташованими на цьому фоні.
Контури рослинності і rрунтів, що виражаються у масштабі карти, на картах показують точковим пунктиром чорного кольору, при чому крапки цього знака розміщають так, щоб фіксувати всі кути, різкі згини і повороти контурів. Контури не вказують в тому випадку, як
що межами цих об'єктів слугують лінійні умовні знаки (дороги, річки, канали тощо) , а також якщо межі ділянок таких об'єктів не виражені чітко (наприклад, при переході від одного ВИдУ рослинності чи грунту
РОЗДІЛ 4. Зображення місцевих предмеrів на топографічних картах
до іншого) . Точковий пунктир не показується яюцо елементи грунто
во-рослинного покриву займають невеликі площі і не виражаються у масштабі карти.
Ліси на картах відображають площею 1 О мм2 і більше в масштабі карти на місцевості, де лісу багато і 4 мм2 і більше, де лісу мало. За сво
їм складом ліси поділяються на х в о й н і , л и с т я н і та з м і ш а н і . До змішаних лісів відносять такі, в яких дерева однієї породи не пере
вищують 80 % складу деревостою. При зображені на карті змішаних лі
сів, вказують дві основні породи, але назву породи, яка переважає зав
жди вказують першою (верхньою) . Характеристика дерев у лісі склада
ється з середНьої висоти дерев у метрах, середНьої товrцини стовбурів (на рівні грудей людини) та середНьої відстані між деревами у метрах.
П о р о с л ь л і с у і м о л о д і п о с а д к и д е р е в наносять на ка
рту, яюцо площа складає 1 0 мм2 і більше в масштабі карти.
Д і л я н к и р і д к о г о , в и р у б а н о г о , г о р і л о г о , с у х о с т і й н о г о л і с у , яюцо вони знаходяться в лісних масивах виділя
ють відповідними умовними знаками без зафарбування при їх площі 25 мм2 і більше в масштабі карти, а яюцо вони розташовані на від
критій місцевості і являються орієнтирами - меншою площею.
Б у р е л о м и (ділянки лісу, на яких повалено більше половини де
рев) , які знаходяться серед масивів лісу, зображуються фоновим забар
вленням і відповідним знаком при площі 25 мм2 і більше, а на відкри
тій місцевості - площею 1 О мм2 і більше в масштабі карти. Яюцо в лісі повалено менше половини дерев і ліс став важкопрохідним, у цьому випадку буреломи позначають лише відповідним умовним знаком.
В у з ь к і с м у г и л і с у та з а х и с н і л і с о н а с а д ж е н н я відо
бражаються кружками, які наносять на карту в одну лінію. При цьо
му необхідно пам'ятати, що в умовних знаках вузьких смуг лісу і лісо
насаджень крайні кружки означають початок і кінець смуги. Перпен
дикулярно до зображень дерев вказується їх висота.
О к р е м і д е р е в а , що мають значення орієнтирів , відобража
ють відповідними умовними знаками з поділом на хвойні чи листяні.
П р о с і к и на картах відображають зазвичай всі. Просіки шири
ною 20 м і більше, 40 м і більше, 60 м і більше відповідно на картах масштабів 1 : 25 ООО, 1 : 50 ООО і 1 : 1 00 ООО відображають двома пере
ривчастими тонкими лініями у відповідності з їх дійсною шириною в масштабі карти. Зображення просік супроводжується підписами їх ширини в метрах. Неширокі просіки позначаються тонкою перерив
частою лінією. При цьому слід пам'ятати, що у випадках, яюцо дорога проходить просікою, то на карті відповідним умовним знаком зобра
жується тільки дорога, а знак просіки не дається, а яюцо просікою проходить стежка, то показується тільки просіка.
Міхно О.Г., Шмаль С.Г. ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ
Для полегшення орієнтування в лісі на картах підписують номери лісових кварталів, які наносяться на квартальних стовпчиках в місці пересічення просік.
Ч а г а р н и к и при зображенні на картах поділяють на суцільні зарості, окремі кущі або групи кущів. Відповідними умовними знака
ми виділяються колючі чагарники, суцільні зарості саксаулу і стелю
хів, а також вузькі смуги кущів та живі огорожі.
О к р е м і к у щ і , що мають значення орієнтира, відображають так, що кружок умовного знаку відповідає місцеположенню куща на місцевості.
В у з ь к і с м у г и к у щ і в і ж и в і о г о р о ж і на картах відо
бражають, якщо вони ростуть поздовж доріг, річок, каналів, канав, а також якщо вони слугують у якості орієнтирів.
Т р а в ' я н и с т у р о с л и н н і с т ь відображають на карті масш
табу 1 : 25 ООО при їх площі 25 мм2 і більше в масштабі карти. Ділянки незаболочених луків і степової трав'янистої рослинності показують на картах 1 : 50 ООО і 1 : 1 00 ООО лише при зображенні місцевості з невели
кою кількістю контурів.
О ч е р е т я н і з а р о с т і показуються на картах Як на суші, так і на дзеркалі води озер і річок, які заростають. Ці зарості виділяють то
чковим пунктиром, якщо вони займають плошу 2 5 мм2 і більше.
Ф р у к т о в і с а д и і п л а н т а ц 1 1 д е р е в н и х т е х н і ч н и х к у л ь т у р за межами населених пунктів показують точковим пунк
тиром відповідними умовними знаками, якщо їхня площа становить 1 0 мм2 і більше, а ті що мають значення орієнтирів - 4 мм2 і більше.
Ягідні сади, плантації чагарникових і трав'янистих технічних культур, наприклад, хмелю або рисові поля, що постійно вкриті водою, а також виноградники показують, якщо їхня площа становить 25 мм2 і більше, а які мають значення орієнтирів - 1 О мм2 і більше у масштабі карти.
Зображення плантацій технічних культур площею більше 1 см2 у масш
табі карти супроводжується підписом (хміль, роза, тютюн, чай тощо) . Грунти . Верхній шар землі глибиною в декілька метрів називаєть
ся r р у н т о м , який поділяється на с к е л ь н и й і п у х к и й . Скель
ні rрунти - це моноліти твердих гірських порід (граніт, базальт, піща
ники) . Пухкі rрунти утворюються в результаті вивітрювання. Вони можуть бути слабкі, середні і тверді. До слабких відносяться піски, супіски, легкі суглинки, торф'яники, чорнозем; середні rрунти - жир
на глина, тяжкі суглинки, великий гравій, сухий лес, а тверді - щільна суха глина, крейдові породи, глина зі щебенем і галькою.
Необхідно відзначити, що види rрунтів на картах не показуються.
На картах відображаються лише ті, які суттєво відрізняються харак
тером своєї поверхні від навколишнього середовища (піски, солонча
ки, болота, кам'янисті поверхні тощо) .
РОЗДІЛ 4. Зображення місцевих предметів на топографі
чнихкартах
П і с к и на топографічних картах показують площею більше 1 см2 в масштабі карти. Піски бувають рівні, горбисті, грядові, барханні, проте на карті 1 : 25 ООО всі піски відображають умовним знаком рів
них пісків, а їхній рельєф показують горизонталями.
С о л о н ч а к и відображаються на картах вертикальною штрихов
кою синього кольору, якщо їхня площа складає 25 мм2 в масштабі ка
рти. Причому прохідні солончаки позначаються переривчастими ліні
ями, а непрохідні (мокрі) - суцільними лініями обнесеними точковим пунктиром.
Б о л о т а на картах відображають горизонтальними лініями синього кольору. Прохідні болота показують переривчастими лініями, а важко
прохідні й непрохідні - суцільною штриховкою. Прохідними показують ті болота, якими влітку в усіх напрямках можливий рух пішки. До них відносяться болота з щільним торфом на поверхні або під невеликим (до 0,6 м) шаром води і покриті, зазвичай, трав'яною рослинністю.
Важкопрохідні й непрохідні болота відображаються одним умов
ним знаком. Важкопрохідними болотами можливий рух пішки з вели
кими труднощами лише на окремих напрямках, тоді як непрохідними болотами вважають болота, рух якими практично неможливий.
На картах болота відображають при їх площі 25 мм2 і більше в ма
сштабі карти. Важкопрохідні та непрохідні, а також прохідні болота, що мають значення орієнтирів, відображають на картах і за меншої площі. Глибина важкопрохідних і непрохідних боліт підписується по
руч із вертикальною стрілкою, яка вказує на місце проміру. Якщо бо
лото має глибину більше 2 м, дається підпис "Глибше 2 м".
Приклади зображення рослинності та грунтів показані умовними знаками №№ 242-297, 3 1 1 -3 1 9 у додатку 3 .