×ÀÑÒÎÒÀ ÎÒÐÓªÍÜ ÍÀÑÅËÅÍÍß ²ÂÀÍÎ-ÔÐÀÍʲÂÑÜÊί ÎÁËÀÑÒ² ÅÒÈËÎÂÈÌ ÀËÊÎÃÎËÅÌ ÏÐÎÒßÃÎÌ 2017 ÐÎÊÓ
Бойко А.В., Олійник Н.Я., Пиндус Н.Р.
Науковий керівник: доц. Н.М. Козань, асист. Г.М. Зеленчук Івано-Франківський національний медичний університет
Кафедра патоморфології та судової медицини
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: andriiboiko523@gmail.com
Отруєння – це порушення роботи різних органів людського тіла внаслідок потрапляння до організму людини різних речовин. Ефект і швидкість дії отрути залежать від ряду умов: її хімічних властивостей, дози, концентрації, шляхів введення, тривалості дії, швидкості всмоктування та стану організму. Отрутою може бути будь-яка речовина, яка при потраплянні до організму людини діє хімічним і фізико-хімічним шляхом, викликаючи тяжкі порушення його життєдіяльності або смерть.
За даними ВООЗ, щороку від гострих отруєнь помирає понад 250 000 осіб. Показники гострих отруєнь в Україні зростають і складають вже 25-40 випадків на 10 000 населення. Спостерігається збільшення побутових (випадкових, алкогольних, наркотичних, лікарських) отруєнь серед дітей та підлітків.
Алкогольні отруєння протягом багатьох років займають провідне місце серед побутових отруєнь у нашій країні по абсолютному числу летальних випадків: більш 60 % усіх смертельних отруєнь обумовлено цією патологією. Близько 98 % летальних випадків настає до надання медичної допомоги на догспітальному етапі, і лише 1—2 % хворих гинуть у медичних установах.
У 2017 р. до обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Івано-Франківськ) було направлено 1303 об’єкта для встановлення наявності в них етилового спирту.
З даних об’єктів 1150 було направлено з підозрою на наявність алкоголю, з них в 781, тобто 59,9%, слідів підвищеної концентрації алкоголю не виявлено, а 256, тобто 19,6 %, виявлено концентрацію алкоголю більше 5 ‰ , тобто алкогольне отруєння.
Також 21 об’єкт було направлено з підозрою на наявність сурогатів алкоголю, з них виявлено отруєння в 17 об’єктів, тобто
1,3% від загальної кількості.
Основними причинами смерті, діагностованими на фоні алкогольної інтоксикації різного ступеня (концентрація алкоголю в крові 0,5-5‰) були: гостра серцево-судинна недостатність, жировий гепатоз, токсична дистрофія, печінкова недостатність, цироз печінки, гостра ниркова недостатність, параліч і пригнічення дихального центру, механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів.
Таким чином, отруєння етиловим алкоголем та смерть від інших причин на фоні алкогольної інтоксикації різного ступеня, є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки є частою причиною смерті осіб працездатного віку.
ÌÎÐÔÎËÎò×Ͳ Ç̲ÍÈ ÄÂÀÍÀÄÖßÒÈÏÀËί ÊÈØÊÈ Ó ÙÓв ÍÀ 28 ÄÎÁÓ ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÑÒÐÅÏÒÎÇÎÒÎÖÈÍÎÂÎÃÎ ÖÓÊÐÎÂÎÃΠIJÀÁÅÒÓ
Бойко А.В., Полюк М.І.
Науковий керівник – асист. І.І. Білінський
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: andriiboiko523@gmail.com
Метою нашого дослідження було встановити морфологічні зміни стінки дванадцятипалої кишки тварин на 28 добу перебігу стрептозотоцинового цукрового діабету.
Дослідження проведено на 30 білих щурах поділених на контрольну групу та експериментальну.
Наприкінці четвертого тижня перебігу експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету нами було виявлено істотні зміни в структурі слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Мали місце поліморфізм, деформація та деструкція ворсинок. Ворсинки були вкорочені, на їх верхівках виявлялись чисельні ділянки десквамації. Епітеліоцити були сплощені, з ознаками дистрофії. Чисельність келихоподібних клітин була збільшеною у порівнянні з контрольною групою тварин на 20%. Глибина крипт була меншою, ніж в попередній групі, а просвіти крипт були розширеними. В артеріолах ворсинок стінка була потовщеною, у кровоносних капілярах ворсинок виявляли виражені порушення гемодинаміки у вигляді стазу, а також підвищеної проникливості стінки судин, на що вказує паравазальний набряк інтерстицію та вогнищеві діапедезні крововиливи.
Діаметри капілярів були збільшеними на 10–12% в порівнянні з контрольною групою.
Серед клітин сполучнотканинної строми ворсинок переважали фібробласти, а також чисельні лімфоцити та макрофаги.
Подекуди виявлялись поодинокі тканинні базофіли. У товщі підслизової основидванадцятипалої кишки ми виявили набряк інтерстицію та помірну гістіолімфоцитарну інфільтрацію. Зміни в артеріолах та кровоносних капілярах були подібні до змін, що виникали у товщі слизової оболонки.
Таким чином через 28 діб у стінці дванадцятипалої кишки спостерігалися значні реактивно-дистрофічні зміни, що супроводжувалися функціональною напруженістю структур.
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÌÎÐÔÎÔÓÍÊÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÑÒÀÍÓ ÑÒÐÓÊÒÓÐÍÈÕ ÅËÅÌÅÍҲ ÑÒ²ÍÊÈ ÑÅ×ÎÂÎÃΠ̲ÕÓÐÀ ÙÓв ÑÒÀÐÅ×ÎÃΠ²ÊÓ Â ÓÌÎÂÀÕ ÃÎÑÒÐί ÏÎÂÍί ÇÀÒÐÈÌÊÈ ÑÅײ
Дмитришин Я.Д., Соломчак Ю.Д.
Науковий керівник - д.мед.н., проф. О.Г. Попадинець Кафедра анатомії людини
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: yanadmytryshyn@gmail.com
Одне з центральних місць у практичній медицині займає проблема порушень уродинаміки та їх особливості у віковому аспекті. За даними літератури, проблема гострої повної затримки сечі залишилась без належної уваги, тому нашою метою було встановити особливості структурної організації кровоносних судин, гемомікроциркуляторного русла, нервових і тканинних елементів у стінці сечового міхура щурів старечого віку (масою 220-260 г, віком 24-26 місяців) та їх морфофункціональні зміни в умовах гострої затримки сечі із врахуванням особливостей про- та антиоксидантної систем на даних етапах дослідження.
За допомогою комплексу сучасних загальних та спеціальних гістологічних методів забарвлення й імуногістохімічної ідентифікації описано морфофункціональні взаємозв’язки між кровоносними судинами, нервовими та тканинними елементами сечового міхура, що дозволило визначити концепцію гістогенетичних перетворень у постнатальному періоді, а також в умовах змодельованої патології.
Дослідження впливу непрохідності уретри на структуру сечового міхура продемонструвало значну травматичність гострої затримки сечі, яка призводить до глибоких морфофункціональних змін у всіх його складових і має незворотну тенденцію.
Застосований нами структурно-функціональний аналіз за таких умов дозволив провести паралелі між морфологічними змінами та метаболічними процесами і підтвердити їх взаємопов’язаність та взаємообумовленість як в умовах фізіологічної норми, так і при патології.
Структурні особливості стінки сечового міхура свідчать про домінування атрофічних процесів із склерозуванням у тварин старечого віку, що знижує адаптаційні можливості за умов впливу негативних чинників і може порушити гомеостаз. На затримку сечі артерії реагують звуженням. У судинній стінці та структурних елементах сечового міхура відбуваються дистрофічно- деструктивні процеси паралельно з активацією процесів пероксидації ліпідів та білків.
Отримані дані сприятимуть пошуку шляхів запобігання і своєчасної корекції патологічних явищ у сечовому міхурі.
̲ÊÐÎÑÊÎÏ²ß ÏÅײÍÊÈ ÏÐÈ ÖÓÊÐÎÂÎÌÓ Ä²ÀÁÅÒ² ÒÀ ÏÐÎÔ²ËÀÊÒÈÊÀ ¯¯ ÓÐÀÆÅÍÍß Дудкіна О.О.
Науковий керівники: к.мед.н., доц. П.С. Жученко, к.мед.н., доц. А.В. Білошицька ДВНЗ «Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова»
Кафедра патологічної анатомії та судової медицини м. Вінниця, Україна, e-mail: alena.dudkina@bk.ru
Актуальність: На даний час кількість хворих на цукровий діабет в Україні може досягати 2,5 млн осіб.
Мета: Вивчити профілактичну дію фітопрепарату на функціональний стан печінки при цукровому діабеті 2-го типу (стреп- тозотоцинова модель ).
Матеріали і методи дослідження: Мікроскопічні знімки інтактної, ураженої печінки та печінки щурів, яким проводилась профілактика відваром карпатських рослин з подальшим моделюванням цукрового діабету 2 типу. Всі піддослідні тварини були розділені на 3 групи: 1 - інтактні, 2 ––щурі, яким моделювався цукровий діабет(внутрішньовенно вводився стрептозотоцин в дозі 60 мг/кг маси тіла на стерильному цитратному буфері 0,1М(рН 4,5-4,8) протягом 3 днів), 3 група – щурі, яким проводилась профілактика цукрового діабету фітопрепаратом у вигляді відвару (2 мл в розведенні 1:10). Активність аланінамінотрансферази (АЛТ ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) оцінювали уніфікованими методами Райтмана і Френкеля. Активність гама-глута- мілтрансферази (ГГТ ) визначали за допомогою наборів для визначення фірми “Філісіт-Діагностика” (Україна ). Глюкозу крові вимірювали за допомогою глюкометра Contour TS (Bayer, Швейцарія ).
Результати дослідження: Дослідження показали, що при цукровому діабеті рівень глюкози крові був вищим на 30%
в порівнянні с тваринами інтактної групи, профілактичне введення фітопрепарату приводило до зниження рівня глюкози крові на 30% у порівнянні з щурами з експериментальним цукровим діабетом. Активність ГГТ, яка зростала в 2 рази при експериментальному цукровому діабеті, знижувалась на 37% в групі з профілактикою діабету у порівнянні з нелікованими тваринами. Рівень АЛТ зростав в 1,5 рази в групі з діабетом у порівнянні з інтактними тваринами, в той же час профілактичне введення фітопрепарату знижувало цей показник на 35% в групі з профілактикою діабету у порівнянні з тваринами без фітокорекції. Рівень АСТ, який був більшим при діабеті на 18% у порівнянні з тваринами інтактної групи, знижувався на 21% в профілактичній групі у порівнянні з тваринами, яким не вводився фітопрепарат .
Висновки: Експериментальний цукровий діабет призводить до функціональних порушень печінки. Профілактичне введення фітопрепарату перешкоджає розвитку патологічного процессу.
ÏÀÒÎÃÅÍÅÒÈ×Ͳ ÌÅÕÀͲÇÌÈ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÇÌ²Í Ó Ã²ÏÎÒÀËÀÌÎ-òÏÎÔ²ÇÀÐÍÎ-ÍÀÄÍÈÐÊÎÂ²É ÑÈÑÒÅ̲ ÏÐÈ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÎÌÓ ÖÓÊÐÎÂÎÌÓ Ä²ÀÁÅÒ²
Заяць Н.Л., Жураківська О.В.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Жураківська О.Я.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра анатомії людини
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: nazarzayats@gmail.com
Сьогодні цукровий діабет (ЦД), переважно 1-го типу, є однією з пріоритетних проблем медицини, що зумовлено не тільки його поширеністю, але й ранньою інвалідизацією і високою смертністю хворих внаслідок розвитку мікро-, макроангіопатій, нефропатій, нейропатій. У клінічних та експериментальних дослідженнях багато уваги приділено проблемі діабетичних поліендокринопатій, при цьому слід зазначити, що порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи відіграє ключову роль у патогенезі ЦД.
З огляду на вищевикладене, метою нашої роботи стало дослідження морфофункціональних змін гіпоталамуса, гіпофіза та кори надниркових залоз статевозрілих щурів на 7 добу розвитку стрептозотоцинового ЦД.
Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження послужили гіпоталамус, гіпофіз та надниркові залози 10 статевозрілих щурів-самців лінії Вістар (масою 180-200 г), які порівну розподілялися на 2 групи: контрольну і експериментальну. ЦД моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину (6 мг на 100 г маси тіла). Використали біохімічний, гістологічний, імуногістохімічний, електронномікроскопічний, морфометричний та статистичний методи дослідження.
Результати дослідження. На 7 добу від початку моделювання стрептозотоцинового ЦД рівень глюкози і глікозильованого гемоглобіну зростають в 1,8 (р<0,01) та 1,6 (р<0,05) раза. При цьому рівень інсуліну зменшується до 2,16±0,08 Од/мл (контроль – 3,91±0,14 Од/мл, р<0,01). Такі біохімічні зміни в крові вказують на розвиток субкомпенсованого ЦД.
Світлі нейрони дугоподібного ядра (ДЯ) гіпоталамуса знаходяться в фазі гіперсекреції, що підтверджується зростанням в них об’ємної щільності нейросекреторних гранул (НГ) в 1,75 раза (р<0,05), тоді як темні нейрони ДЯ не відрізняються від контроль- ної групи тварин. У кортикотропних ендокриноцитах аденогіпофіза зростає об’ємна щільність облямованих секреторних (СГ), проте рівень адренокортикотропного гормону (АКТГ) в крові достовірно не відрізняється від контрольних показників (р>0,05).
Найбільш виражені зміни спостерігаються у корі надниркових: потовщення пучкової зони на 23,95% (р<0,05), достовірне зменшення площі ендокриноцитів цієї зони та зменшення у них об’ємної щільності ліпідних крапель на 48,85% (р<0,01). Такі зміни ендокриноцитів пучкової зони вказують на значне виділення глюкокортикоїдних гормонів у кров і підтверджуються да- ними біохімічних досліджень, зокрема, рівень кортизолу в цей термін зростає в 1,46 раза (р<0,01). Між АКТГ і кортизолом простежуються обернено пропорційні взаємозв’язки (r=-0,75 (р<0,05).
Висновок. Гіперглікемія призводить до підвищення функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, яка проявляється: перебудовою світлих нейронів ДЯ гіпоталамуса; збільшенням об’ємної щільності облямованих СГ в кортикотропних ендокриноцитах; потовщенням пучкової зон кори надниркових залоз, зменшенням об’ємної щільності ліпідних крапель в них та зростанням рівня кортизолу в крові.
ÏÐÎÒÎÊÎÂÀ ÊÀÐÖÈÍÎÌÀ ÃÐÓÄÍί ÇÀËÎÇÈ IN SITU: ÏÀÒÎÌÎÐÔÎËÎò×ÍÀ IJÀÃÍÎÑÒÈÊÀ ² ÏÐÎÃÍÎÇ
Іващенко В.А., Дудаш А.П.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Л.І. Волос
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра патологічної анатомії та судової медицини
м. Львів, Україна, e-mail: vitaliyiv21@gmail.com
Актуальність. На сьогоднішній день далека від вирішення проблема діагностики неінвазивних форм раку грудної залози (РГЗ), в тому числі і карциноми in situ. У більшості хворих неінвазивні форми РГЗ є випадковою знахідкою, тому вкрай важливим стає вибір правильної стратегії при найменшій підозрі на клінічно приховану карциному. Безсумнівно, необхідна розробка чіткого алгоритму діагностичних заходів, в тому числі морфологічних, спрямованих на виявлення потенційно виліковних форм
раку грудної залози.
Мета дослідження. Встановити морфологічні діагностичні критерії протокової карциноми грудної залози in situ шляхом визначення основних гістологічних ознак.
Матеріал і методи дослідження. Нами досліджено морфологічні особливості протокової карциноми грудної залози in situ у 15 жінок, які лікувалися у Львівському онкологічному центрі. Гістологічні препарати біоптатів та операційного матеріалу були зафарбовані гематоксиліном та еозином. Імуногістохімічно оцінювали експресію ER, PR, HER2/neu, Ki-67, СKs, актину, базаль- ної мембраної (IVтип колагену), використовуючи метод імунопероксидази.
Результати дослідження. Внутрішньопротокова карцинома грудної залози in situ мікроскопічно характеризувалася папілярним, кріброзним, солідним і вугровидним типами росту. Епітеліальні сосочки, сформовані помірно поліморфними, проліферуючими клітинами, нагадують дрібні папіломи, однак в них відсутня сполучнотканинна ніжка. Проліферація епітеліоцитів спрямована найчастіше в просвіт протоки. При інтенсивній проліферації сосочки з›єднуються між собою і утворюють кріброзоподібні залозисті комплекси. Комедокарцинома характеризувалася утворенням солідних структур з некрозом внутрішньопротокового пухлинного епітелію та вугроподібних мас. Дев’ять спостережень були позитивними за ER, PR і негативними за HER2/neu, 3 випадки позитивні за ER, PR і HER2/neu і 3 спостереження потрійного негативного раку. Основними морфологічними ознаками неінвазивної карциноми молочної залози є: високий рівень проліферативної активності пухлинних клітин (Ki-67 +++) із втратою клітинних контактів, наявність патологічних мітозів і структурна збереженість протокових міоепітеліальних клітин. У всіх випадках неінвазивного раку різного ступеня диференціювання була констатована чітка та безперервна, інтенсивно забарвлена базальна мембрана. У структурі клітинних інфільтратів значно переважають лімфоцити.
Висновки. Протокова карцинома грудної залози in situ представлена клітинами різного ступеня катаплазії з інтрапротоковою проліферацією епітелію, різним імунофенотипом, без ознак інвазії й залучення в процес базальної мембрани, але потенційно здатного до інвазії. Гіперекспресія HER2/neu є несприятливим прогностичним чинником для прогресування захворювання і подальшого виживання пацієнток.
ÀÍÀË²Ç Á²ÎÏѲÉÍÎÃÎ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÌÀÒÅвÀËÓ ÊËËÇ ÏÐÈ ÏÓÕËÈÍÀÕ ÃÐÓÄÍί
ÇÀËÎÇÈ.
Куляба Н.О., Уляновська М.І.
Науковий керівник – к.мед.н., асист. В.Г. Бобрьонок
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра патологічної анатомії і судової медицини
м. Львів, Україна, e-mail: NAZ_COOLyaba@ukr.net
Мета і завдання. Рак грудної залози - одна з найбільш поширених пухлин людини, по частоті захворювання займає 2 місце серед злоякісних захворювань після раку легень та складає 25% раків у жінок. Метою роботи є аналіз результатів дослідження біопсійного та операційного матеріалу за 2013-2017 роки, а також статистична обробка показників.
Матеріали і методи. Для досягнення заданої мети використовувались методи статистичного групування і статистичного зведення. Робота виконувалась на базі КЛЛЗ та кафедрі патологічної анатомії і судової медицини ЛНМУ.
Результати. Кількість онкозахворювань грудної залози була найвищою у 2013 році. Серед пухлин грудної залози у 2013-2017 рр. переважали доброякісні, проте у кожної 9 жінки діагностовано рак молочної залози, який частіше виникає у віці від 40 до 65 років. Серед пацієнтів чоловічої статі було діагностовано лише доброякісні захворювання та жодного раку грудної залози
Доброякісні проліферативні процеси грудної залози (аденоми, папіломи, склерозуючий аденоз, фіброаденоми), як і карциноми, розвиваються із головних та термінальних протоків та часточок грудної залози. До передракових захворювань належать дисплазії грудної залози.
В даний час рак грудної залози підрозділяється більш ніж на 30 форм. Найбільш поширені вузловий і дифузний раки. До рідкісних форм можна віднести медулярний рак, муцинозну карциному, хворобу Педжета, інвазивну папілярну карциному та рак грудних залоз у чоловіків.
Для діагностики захворювань використовують різні методи дослідження: УЗД, мамографію, голкову біопсію з подальшим гістологічним дослідженням. Весь операційний матеріал підлягає обов’язковому гістологічному дослідженню. Всі злоякісні захворювання грудної залози класифікуються за TNM.
Висновки. Прогноз захворювання залежить від варіанту гістологічного типу пухлини, розмірів пухлини, ступеня ураження лімфатичних вузлів та васкулярної інвазії.
Розміри пухлини визначають стадію захворювання. Перевага компоненту «in situ» в структурі пухлини (непальпабельна пухлина грудної залози) дають можливість проведення органозберігаючої операції та мають найкращий життєвий прогноз.
Гістологічний варіант пухлини визначає життєвий прогноз захворювання. Гістологічна градація проводиться для всіх інвазивних карцином, при цьому враховують структуру пухлини та ступінь мітотичної активності. Для деяких видів карцином (медулярний рак, карцинома змішаного типу) – не визначається. Ступінь гістологічної градації важливий для наступного вибору хіміо – та променевої терапії.
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÑÒÐÓÊÒÓÐÍί ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯ ÂËÀÑÍÅ ÆÓÂÀËÜÍÎÃÎ Ì’ßÇÀ ÏÐÈ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÎÌÓ ÉÎÄÎÄÅÔ²ÖÈÒ²
Олійник І.В., Дрогомирецька О.О., Саган Н.Т.
Науковий керівник - д.мед.н., проф. О.Г. Попадинець ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра анатомії людини
м. Івано-Франківськ, Україна e-mail: antimis2012@gmail.com
Сьогодні проблема йододефіциту в Україні набуває все більшої ваги. За даними Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ)
«прихованим голодом» страждають усі без виключення регіони України. І як наслідок –порушення репродуктивної функції жінок і зниження інтелектуального потенціалу населення, поліорганні ураження. ВООЗ наголосила, що ліквідація йододефіцитних
захворювань стане таким же тріумфом охорони здоров’я, як і перемога над натуральною віспою та поліомієлітом.
Тому метою нашого дослідження було встановити морфофункціональні особливості власне жувального м’яза щурів при експериментально змодельованому йододефіциті.
Для досягнення даної мети використано білих безпородних статевозрілих щурів-самців масою 220-240 г. Для моделювання йододефіциту використовувалася базова йододефіцитна дієта. Забір матеріалу здійснювався на 60 добу експерименту. Евтаназія тварин – шляхом передозування ефіру для наркозу.
В умовах йододефіцитної дієти спостерігається зміна в діаметрі всіх ланок артеріального та венозного русла зі звуженням артеріальних та розширенням венозних судин. Також можна відмітити деяке потовщення артеріальної стінки внаслідок набряку всіх її оболонок. При вивченні кількості капілярів на одиницю площі (1 мкм2) можна спостерігати зменшення даного показника. Зменшується і кількість капілярів, що припадає на одно м’язове волокно. Гістологічні результати підтверджуються ультрамікроскопічними, які характеризуються початковими набряковими явищами.
При гістологічному дослідженні м’язових волокон спостерігаються зміни в кількісному складі їх різних типів, які характеризуються зменшенням кількості окисно-гліколітичних м’язових волокон (ОГМВ) з одночасним зростанням гліколітичних м’язових волокон (ГМВ). Також відмічається збільшення площі поперечного перерізу всіх типів м’язових волокон. При ультрамікроскопічному дослідженні відмічаються набрякові зміни м’язових волокон, найбільше в ГМВ. Також спостерігається збільшення об’ємної частки мітохондрій та об’ємної частки міофібрил в м’язових волокнах, що свідчить про набрякові зміни в даних структурах та напруженість окисних процесів.
Таким чином, при йододефіцитній дієті на фоні зміни гормонального статусу та внаслідок порушення обмінних процесів розвивається локальна гіпоксія тканин, що морфологічно проявляється набряковими змінами. Виникає напруженість енергетичного апарату, про що свідчать зміни в кількості ОГМВ та порушення структури мітохондрій.
ʲËÜʲÑÍÀ ÎÖ²ÍÊÀ ÐÅÇÓËÜÒÀҲ ²ÌÓÍÎòÑÒÎղ̲×ÍÎÃÎ ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß ÍÀ ÕÎвÎͲ×ÍÈÉ ÃÎÍÀÄÎÒÐÎÏ²Í Ó ÒÐÎÔÎÁËÀÑÒ² ÏËÀÖÅÍÒÈ Ó ÂÀòÒÍÈÕ ²Ç ÇÀ˲ÇÎÄÅÔ²ÖÈÒÍÎÞ ÀÍÅ̲ªÞ
Ó ÒÅÐÌ²Í ÃÅÑÒÀÖ²¯ 29-32 ÒÈÆͲ Петроченков Г.П., Гарвасюк О.В.
Науковий керівник – асист. О.В. Гарвасюк ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет»
Кафедра патологічної анатомії
м. Чернівці, Україна, e-mail: skillet07.11.94@gmail.com
Актуальність. Оцінка стану плаценти є важливим елементом ефективного надання перинатальної допомоги. Частота передчасних пологів стабільно залишається на високому рівні. Подібні дослідження допоможуть з’ясувати можливі механізми передчасних пологів.
Мета. Імуногістохімічним методом встановити кількісні параметри вмісту хоріонічного гонадотропіну в трофобласті хоріальних ворсинок плаценти при залізодефіцитній анемії вагітних у 29-32 тижнів гестації.
Матеріал і методи. Всього досліджено 62 плаценти. Було сформовано наступні групи спостереження:
Група №1 (контроль) - спостереження при фізіологічній вагітності (термін гестації 37-40 тижнів, n=21).
Група №2 (основна) - спостереження ЗДАВ у 29-32 тижнів вагітності, коли будова хоріального дерева відповідає терміну гестації (n=20).
Група №3 (порівняння) – спостереження без будь-якої анемії у 29-32 тижнів вагітності, коли будова хоріального дерева відповідає терміну гестації (n=21).
Імуногістохімічну методику виконували на парафінових зрізах із застосуванням первинних антитіл проти хоріонічного гонадотропіну із візуалізацією первинних антитіл полімерною системою (DAKO) із барвником діамінобензидином.
Результати дослідження. При нормальному перебігу вагітності, в перші тижні концентрація хоріонічного гонадотропіну подвоюється кожні 2 дні. Пік концентрації хоріонічного гонадотропіну припадає на 10-11 тиждень вагітності, потім його концентрація починає повільно знижуватися. Очікувалося, що концентрація хоріонічного гонадотропіну повинна бути менша в усіх групах дослідження, проте, як простежується з отриманих даних, концентрація хоріонічного гонадотропіну може досягати рівня як при фізіологічній вагітності. Встановлено, що при фізіологічній вагітності концентрація хоріонічного гонадотропіну становить 0,214±0,0023 в.од. опт. густ. При спостереженнях ЗДАВ у 29-32 тижні вагітності, коли будова хоріального дерева відповідає терміну гестації – 0,228±0,0021 в.од. опт. густ., а при спостереженнях без будь-якої анемії у 29-32 тижні вагітності, коли будова хоріального дерева відповідає терміну гестації – 0,318±0,0027 в.од. опт.густ. Розбіжність з фізіологічною вагітністю між групами зі ЗДАВ та без неї завжди вірогідна (p<0,05).
Висновки. Імуногістохімічна концентрація хоріонічного гонадотропіну в трофобласті хоріальних ворсинок при передчасних пологах в обох досліджуваних групах на фоні залізодефіцитної анемії вагітних є вищою ніж при фізіологічних пологах.
Водночас, у групі із залізодефіцитною анемією вагітних імуногістохімічна концентрація хоріонічного гонадотропіну значно менша в порівнянні із групою без анемії.
ÌÎÐÔÎËÎò×ÍÅ ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß ØʲÐÈ ÌÎËÎÄÈÕ ÒÂÀÐÈÍ Ï²ÑËß ÂÂÅÄÅÍÍß ÊÀËÜÖ²ß Ã²ÄÐÎÊÑÈÀÏÀÒÈÒÓ Ð²ÇÍί ÊÎÍÖÅÍÒÐÀÖ²¯
Рудой Д.О., Каплун А.В., Рибачук Є.Ю., Башинська О.С.
Науковий керівник — к.м.н., доц. Н.М. Олійник Одеський Національний Медичний Університет Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом
м. Одеса, Україна, e-mail: d.rudoy96@gmail.com
Актуальність: З плином часу шкіра починає втрачати свій молодий вигляд, особливо на обличчі. Вважають, що причинами вікових змін шкіри є зміни кількості та активності клітин епітелію та дерми. Багато років основним методом вибору для омолодження шкіри вважався хірургічний метод, проте в наш час пацієнти все більше віддають перевагу ін’єкціям розчинів гідроксиапатиту кальцію, які сприяють швидшим та більш видимим змінам, після яких не потрібний довгий реабілітаційний період.
Задачі: встановити зміни в шкірі вуха і хряща через місяць після введення 30% і 55,7% розчинів гідроксиапатиту кальцію.
Мета роботи: оцінити ефективність використання розчинів з гідроксиапатитом кальцію для процесів омолодження.
Матеріали та методи дослідження: Експериментальне дослідження було проведене на 9 молодих кроликах (віком 3 місяці), які були розділені на 3 групи: 1-а (3 тварини)—інтактні, 2-га (3 тварини)—тварини, яким вводили 30% розчин гідроксиапатиту кальцію, 3-я (3 тварини)—тварини, яким вводили 55,7% розчин гідроксиапатиту кальцію. Тваринам другої та третьої груп одноразово робили ін’єкціії гідроксиапатиту кальцію у вухо внутрішньошкірно. Всіх тварин виводили з експерименту через місяць після введення розчинів. У вказані терміни під наркозом вирізали смужку шкіри у місцях введення препарату, після чого рану зашивали. Шматочки шкіри фіксувались у 10% нейтрального формаліну. Через 3 доби фіксації з біопату вирізали шматочки розміром 0,5-0,8 см та заливали у парафінові блоки по стандартній методиці. Гістологічні зрізи фарбувались гематоксилином і еозином (для дослідження загальної структури шкіри), та по ван Гізону( для дослідження стану сполучної тканини).
Результати:
У препаратах тварин першої групи, були встановлені наступні зміни: у передньозовнішній шкірі сполучнотканинні волокна розташовуються у вигляді потовщених пучків з невеликими проміжками між ними, формуя неширокий шар компактно розташованних сполучнотканних волокон під епітелієм. В шкірі задньовнутрішньої поверхні сполучнотканинні волокна мають вигляд потовщених, коротких тяжів як в сосчковому, так і в сітчатому слоях.
У препаратах тварин другої групи, були встановлені наступні зміни: у передньозовнішній та задньовнутрішній шкірі зміни не відрізняються від змін у попередній групі.
Висновки: У тварин, яким вводили 55,7% розчин гідроксіапатиту кальцію, спостерігається більш значна проліферація хондробластів охрястя, через що воно потовщується, проте сам еластичний хрящ вуха руйнується. У тварин, яким вводили 30%
розчин, спостерігаться більш виражені зміни у шкірі, ніж у хрящі. Охрястя потовщене менше в порівнянні з тваринами, яким вводили 55,7% розчин. Еластичний хрящ вуха збережений.
ÖÈÒÎòÑÒÎËÎò×Ͳ Ç̲ÍÈ Â ßª×ÊÓ ÏÐÈ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÎÌÓ ÇÄÀÂËÅÍͲ Столова М.І., Івасюк І.Й.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. І.Й. Івасюк
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Кафедра анатомії і фізіології людини та тварин м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: ivasiuk777@i.ua
Гострі і хронічні розлади в яєчку, паренхіма якого проявляє високу чутливість до циркуляторної гіпоксії, що має місце при наявності косої пахвинної грижі, вміст якої тисне на кровоносні судини сім’яного канатика. Такі дані мають важливе значення для прогнозування фертильності у чоловіків.
Метою даного дослідження стало визначення цитогістологічних зміни в яєчку при їх здавленні.
Завданням було отримати дані у випадку порушення кровообігу в яєчку чоловіків при косій пахвинній грижі.
Матеріалом для дослідження послужили 24 лабораторних щурі-самці. Тваринам під загальним знеболенням на 15 хв на яєчкову артеріб та артерію сім’явиносної протоки накладали м’який кишковий затискач.
Через 1, 7, і 30 добу тканини яєчка забирали у тварин шляхом передозування наркозу і досліджували їх за загально прийнятою гістологічно-електронномікроскопічною методикою. На гістологічних препаратах яєчка визначали діаметр звивистих сім’яних трубочок та ступінь пошкодження клітин сперматогенного епітелія.
Результати дослідження показали, що вже через одну добу після досліду в дрібних судинах яєчка наявний стаз, дрібно вогнищеві приваскулярні крововиливи, набряк міжканальцевої тканини. Кількість звивистих сім’яних трубочок з легким ступенем пошкодження сперматогенного епітелія сягає 37% і до 21% з тяжким ступенем пошкодження.
За нашими спостереженнями на 7-у добу після досліду кількість звивистих сім’яних трубочок з легким ступенем пошкодження клітин становить 32%, і на 30-у добу після виключення яєчкової артерії у 30% сім’яних трубочок визначається тяжкий ступінь пошкодження клітин і у 29% сім’яних трубочок наявний легкий ступінь пошкодження клітин сперматогенного епітелія.
Таким чином, отримані нами дані свідчать про те, що при короткочасному виключенні з кровотоку яєчкової артерії, так і артерії сім’явиносної протоки, що може мати місце при косій пахвинній грижі у віддалені терміни експерименту в яєчках визначається зменшення кількості статевих клітин, що розвиваються.
Висновки: Короткочасна блокада кровоточу, як в яєчковій, так і артерії сім’явиносної протоки приводить до порушення гемодинаміки у яєчку і у віддалені терміни досліду до розладів сперматогенезу, показники якого характеризуються вірогідною різницею та ступеню важкості.
ÌÎÐÔÎËÎò×ÍÈÉ ÑÒÀÍ ÎÑÒвÂֲ ϲÄØËÓÍÊÎÂί ÇÀËÎÇÈ ÍÀ 56 ÄÎÁÓ ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÎÃÎ ÖÓÊÐÎÂÎÃΠIJÀÁÅÒÓ ÏÐÈ ÂÂÅÄÅÍͲ ²ÍÑÓ˲ÍÓ
Федак І.О.
Науковий керівник – асист. О.Р. Іванців
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра клінічної анатомії та оперативної хірургії м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: olga_ivantsiv@ukr.net
Актуальність дослідження. Проблема цукрового діабету є надзвичайно актуальною, адже він є однією з найпоширеніших хронічних патологій після онкологічних та серцево-судинних захворювань, що призводить до прогресування мікро – та макроангіопатій. Тому великий інтерес дослідників викликає оцінка впливу інсуліну на перебіг цукрового діабету.
Мета дослідження: вивчити вплив інсуліну на острівці підшлункової залози при експериментальному цукровому діабеті у щурів.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено на білих статевозрілих щурах-самцях, масою тіла 180-220 г, з дотриманням принципів біоетики щодо гуманного поводження з піддослідними тваринами. Дослідній групі (тварини з діабетом, n=12) моделювали цукровий діабет шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину (60 мг/кг маси тіла).
Підшкірні щоденні ін’єкції інсуліну тваринам експериментальної групи, у яких розвинувся цукровий діабет (n=10) розпочинали