Ç̲ÍÈ ÆÈÐÍÎÊÈÑËÎÒÍÎÃÎ ÑÊËÀÄÓ ÔÎÑÔÎ˲ϲIJ ÒÀ ÇÀÃÀËÜÍÈÕ Ë²Ï²Ä²Â ÒÊÀÍÈÍ ÏÅײÍÊÈ ÒÀ ÏËÀÇÌÈ ÊÐβ ÙÓÐ²Â Ï²Ä ÂÏËÈÂÎÌ Ã²ÄÐÎÃÅÍ ÑÓËÜÔ²ÄÓ
Байко Я.Д, Гончаренко Я.М.
Науковий керівник – к.біол.н., доц. С.М. Ковальчук
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра нормальної фізіологіі
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: baykoyana99@gmail.com
Актуальність. Дослідження механізмів дії сірководню показують, що він ендогенно синтезується в деяких тканинах ссавців і є паракринним регулятором практично всіх фізіологічних процесів в організмі людини. Гідрогенсульфід-залежні впливи пов’язані із впливом на структурно-функціональний стан біологічних мембран. Відомо також, що збереження структурно- функціонального статусу клітинних і субклітинних мембран значною мірою забезпечується системою гомеостазу мембранних ліпідів, які одними з перших зазнають змін при дії чинників різної природи.
Мета: дослідження характеру змін показників жирнокислотного складу фосфоліпідів та загальних ліпідів печінки та плазми крові експериментальних тварин під впливом сірководню.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на 12 статевозрілих щурах-самцях масою 200-220 г. Тваринам дослідної групи вводили донор сірководню NaHS у дозі 7,4 мг/кг маси. Тваринам контрольної групи - фізіологічний розчин у відповідному об’ємі. Вміст жирних кислот у досліджуваних тканинах визначали хроматографічним методом шляхом екстракції ліпідів хлороформ-етаноловою сумішшю (2:1 за об’ємом). Жирнокислотний склад фосфоліпідів та загальних ліпідів визначали газохроматогрофічним методом.
Результатом дослідження. Встановлено,що введення донора сірководню NaHS призвело до зменшення кількості насичених кислот в складі загальних ліпідів печінки (в основному за рахунок каприлової, капринової, лауринової, міристинової та арахінової кислот. Відмічено тенденцію до зменшення вмісту пальмітинової і стеаринової кислот у складі мембранних фосфоліпідів. У досліджуваних тканинах зафіксовано значне зростання таких ω-3 жирних кислот, як ейкозапентаєнової і докозатриєнової у тканині печінки та плазмі крові.Відмічено тенденцію до зростання інших ω-3 жирних кислот: ліноленової, докозапентаєнової, докозагексаєнової. Також відмічено тенденцію до зниження рівня ω-6 жирних кислот фосфоліпідів, серед яких значно зменшився вміст ейкозадиєнової та ейкозатриєнової у печінці; ейкозадиєнової та докозатетраєнової у плазмі крові. За таких умов зросло співвідношення ω-3/ ω- 6, що є позитивною ознакою змін структурно-функціональної організації клітинних мембран.
Висновок. Отримані результати ефекту введення донора сірководню спричиняє зміну жирнокислотного складу фосфоліпідів тканин печінки та плазми крові, що полягає у зростанні вмісту омега-3 поліненасичених жирних кислот, збільшенні співвідношення омега-3/омега-6, зниженні рівня насичених жирних кислот. Такі суттєві зміни можуть впливати
на конформаційні та структурно-функціональні характеристики мембран. Отримані зміни можуть бути пов’язані з основними ефектами впливу гідрогенсульфіду як паракринного модулятора фізіологічних процесів.
ÏÐÅÄÈÊÒÎÐÈ ÂÈÍÈÊÍÅÍÍß ÏÀÒÎËÎò¯ ÑÅÐÖÅÂÎ-ÑÓÄÈÍÍί ÑÈÑÒÅÌÈ Ó ÑÒÓÄÅÍÒÑÜÊί
ÌÎËÎIJ ÏÐÈ Ð²ÇÍÈÕ ÒÈÏÀÕ ÌÅÄÈÊÎ-ÌÅÒÅÎÐÎËÎò×Íί ÑÈÒÓÀÖ²¯
Болюх О.О.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. О.В. Денефіль
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний інститут імені І.Я.Горбачевського МОЗ України»
Кафедра патологічної фізіології м.Тернопіль, Україна, e-mail: obolyukh@ukr.net
Серцево-судинна патологія є одною з основних причин смертності населення планети. Факторами, що збільшують захворюваність і смертність, вважають депресивність, невротичність, емоційну лабільність.
Метою роботи було виявити статеві особливості наявності факторів ризику розвитку серцево-судинної патології (ССП) у студентської молоді за різних типів погоди.
Завдання. 1. Провести психологічне тестування студентів різної статі для виявлення наявності предикторів розвитку ССП, а саме дратівливості, депресивності, невротичності, емоційної лабільності. 2. Провести аналіз отриманих показників залежно від типу медико-метеорологічної ситуації (ММС).
Матеріал і методи. Для вивчення психологічних особливостей обстежених було проведено тестування у 264 чоловіків і 313 жінок віком 17-21 рік за допомогою опитувальника FPI форма В, комп’ютерна версія (Денефіль О.В., Білінська Т.М., 2007). Аналізували показники за шкалами, які можуть бути факторами ризику розвитку ССП: невротичність, депресивність, дратівливість, емоційна лабільність при І, ІІ і ІІІ типі ММС.
Отримані результати. У всіх обстежених виявлено високі значення показників за шкалою IV (дратівливість). У жінок, порівняно з чоловіками, були значно вищі рівні невротичності (шкала І) та депресивності (шкала ІІІ), емоційної лабільності (шкала ХІ). Отримані результати можуть вказувати на наявність постійного психоемоційного напруження, бути предикторами розвитку ССП.
На виникнення ССП впливає більшість високих значень тесту FPI, тому було зроблено аналіз частки осіб з низьким, середнім і високим рівнями вираженості ознак. Переважна більшість чоловіків мали високі значення рівня нестійкого емоційного стану. Для більшості жінок були характерні високі значення невротичності, депресивності, нестійкого емоційного стану, тривожності, скутості, невпевненості, емоційної лабільності. Невелика група обстежених жінок мала низькі значення за шкалами невротичності, депресивності, дратівливості, емоційної лабільності, тривожності, чоловіків – емоційної лабільності, дратівливості, невротичності, депресивності. Виявлені особливості вказують на наявність стресу у більшості молодих осіб.
Високі значення показників за шкалою ІV в чоловіків були за І і ІІІ типів ММС, у жінок – за всіх типів ММС. За всіх типів ММС у чоловіків були достовірно нижчі значення за шкалами І, ІІІ, ХІ. За І типу ММС обстежені були більше захищені від впливу стрес-факторів звичайних життєвих ситуацій, упевнені в собі, оптимістичні, активні.
Висновки. Серед студентської молоді поширені предиктори розвитку ССП, які значно не залежать від змін ММС і є, очевидно, генетично детермінованими.
ÂÏËÈ ÉÎÄÎÄÅÔ²ÖÈÒÓ ÍÀ ÏÐÎÖÅÑÈ ÏÅÐÅÊÈÑÍÎÃÎ ÎÊÈÑÍÅÍÍß Ë²Ï²Ä²Â ² Ô²ËÜÒÐÀÖ²ÉÍÓ ÔÓÍÊÖ²Þ ÍÈÐÎÊ
Гоцуляк Р.Я.
Наукові керівники: к.мед.н., доц. Т.В. Гуранич, асист. І.М. Сокирко ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: hotsuliakroman@gmail.com
Вступ. Йодовмісні гормони щитоподібної залози вливають на процеси метаболізму в багатьох органах і тканинах організму. Фізіологічні реакції, які відбуваються у структурах нирок також знаходяться під регуляторним впливом тиреоїдних гормонів (Taruna Bharti et al., 2016). Сюди належить регуляція водно-електролітного гомеостазу, процесів реабсорбції та секреції у ниркових канальцях, ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Виділяють прямі та опосередковані механізми порушення ШКФ за умов тиреоїдної дисфункції. Так, гемодинамічні зміни, які виникають при гіпотиреозі, призводять до зменшення серцевого викиду, та, відповідно, об`єму крові, що проходить через нирки. З іншого боку, під прямим регуляторним впливом тиреоїдних гормонів знаходяться структури ниркових клубочків, які забезпечують фільтраційну здатність нирок (Mamatha B.V. et al., 2016). Окрім того, потенціює порушення системи виділення активація вільнорадикальних реакцій, інтенсивність яких зростає при недостатній функціональній активності щитоподібної залози (Хороз Л.М., 2009).
Мета. Вивчити вплив йододефіциту (ЙД) на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у нирках та їх фільтраційну функцію.
Матеріали та методи. Дослідження проведені на 20 щурах-самцях масою 150-180 г, які були розділені на контрольну та дослідну групи (по 10 тварин у кожній). Для досягнення стану ЙД щурів утримували на йододефіцитній дієті протягом 45- ти днів (Martinez-Galan et al., 1997). Тварини контрольної групи перебували на стандартному харчовому раціоні. Евтаназію проводили шляхом декапітації під кетаміновим знечуленням. Процеси ПОЛ у нирках оцінювали за вмістом дієнових кон’югатів – ДК й активних продуктів, які реагують на тіобарбітурову кислоту – ТБК-АП (Воронич-Семченко Н.М., 2014). Фільтраційну здатність нирок характеризували за рівнем креатиніну у сироватці крові (Гуріна Н.М. та ін., 2013).
Результати. Стан ЙД призвів до інтенсифікації процесів пероксидації ліпідів у нирках. Зокрема, активація ПОЛ відбулася, головним чином, за рахунок продуктів проміжного обміну. Так, у щурів дослідної групи вміст ДК зріс майже у чотири рази (р<0,05) щодо аналогічних показників контрольної групи. Рівень ТБК-АП у тварин із ЙД збільшився на 38,44 % (р<0,05) у порівнянні з вихідними показниками. На порушення ШКФ вказує зростання рівня креатиніну в сироватці крові щурів дослідної групи на 60,08 % (р<0,05) щодо відповідних показників у інтактних щурів.
Висновки. Розвиток ЙД призводить до зниження фільтраційної здатності нефронів і посилення оксидативного стресу за
рахунок активації ліпопероксидації. Дослідження функціональної активності нирок має важливе клінічне значення для ранньої діагностики та комплексного патогенетичного лікування порушення функції сечовидільної системи за умов гіпотиреозу.
ÂÏËÈ ÉÎÄÎÄÅÔ²ÖÈÒÓ ÍÀ Ç̲ÍÈ ÏÎÊÀÇÍÈʲ ÅËÅÊÒÐÎÊÀÐIJÎÃÐÀÌÈ Ó ÙÓв Гринів Н.М.
Наукові керівники: д.мед.н., проф. Н.М. Воронич-Семченко, асист. Т.В. Тодорів ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: hryniv1010@gmail.com
Актуальність дослідження. На сьогоднішній день від нестачі йоду страждає більше 80% населення планети. Без належної профілактики ризикують отримати йододефіцит люди, які споживають продукти з низьким вмістом йоду, у раціоні яких обмежений вміст морепродуктів навіть якщо вони проживають поруч із морем. Доказано вплив на тиреоїдний гомеостаз дефіциту інших ессенціальних, а також токсичних мікроелементів. Відомо, що йододефіцит є незалежним чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань та їх ускладнень.
Мета дослідження – визначити вплив йододефіциту на зміни біоелектричної активності серця щурів.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено на білих безпородних статевозрілих щурах масою 150-180 г. Для моделювання стану йододефіциту (дослідна група, n=15) тварин утримували на йододефіцитній дієті (Martinez–Galan J. R. зі співавт., 1997). До проведення дослідження тварину зважували і в одну із задніх кінцівок внутрішньом’язово вводили тіопентал натрію (25 мг/кг маси тіла). Біоелектричну активність досліджували шляхом реєстрації електрокардіограми (ЕКГ) на приладі «Поли-Спектр-8/В» у трьох стандартних відведеннях І, ІІ, ІІІ. Аналіз ЕКГ проводився за допомогою програмного забезпечення «Полі-Спектр.NET/Ветеринарія». Отримані дані опрацьовані за допомогою статистичних програм.
Результати дослідження. У результаті експерименту встановлено, що нестача йоду в організмі щурів супроводжується зниженням ЧСС на 28,32% (p<0,05) щодо даних у інтактних щурів. Виявлено подовження інтервалу PQ на 28,57% (p<0,05) та низький вольтаж зубців у всіх відведеннях порівняно з аналогічними показниками у тварин контрольної групи. Такі зміни характеризують сповільнення проведення збудження у міокарді дослідних тварин. Виявлені порушення можуть носити як функціональний характер, або мати метаболічний генез, зважаючи на вплив тиреоїдних гормонів на структурно-метаболічні та функціональні особливості міокарда.
Висновок: Таким чином, йододефіцит має негативний вплив на біоелектричну активність міокада щурів, що може суттєво підвищувати кардіоваскулярний ризик. Тому дефіцит йоду можна розглядати, як предиктор розвитку серцево-судинних захворювань.
ÍÀÂ×ÀÍÍß ÍÀ ÏÅÐØÎÌÓ ÊÓÐѲ ÂÍÇ – ÔÀÊÒÎÐ ÐÈÇÈÊÓ ÏÎòÐØÅÍÍß ÇÄÎÐÎÂ’ß?
Дмитришин Я.Д.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Н.М. Воронич-Семченко ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: ddm1972@ukr.net
Актуальність. Особливості життя студентів, які навчаються на першому курсі ВНЗ доволі часто вивчаються та аналізуються як науковцями-медиками, так і педагогами, психологами, соціологами. Період цікавий, адже проявляються процеси біологічної, психологічної, соціальної адаптації; протікає юнацтво – пора фізіологічної зрілості, формується стресостійкість та майбутній професіоналізм, і навіть, за таким контингентом можуть прогнозувати процеси, що відбуваються в суспільстві.
Мета: порівняти особливості режиму дня, рівня навантаження в студентів першого курсу різних вищих навчальних закладів.
Матеріали та методи дослідження. Для реалізації наміченої мети було розроблено анкету-опитувальник, яка складалася з 21 запитання, що були згруповані у наступні блоки: розпорядок дня, нове у ВНЗ, загальна завантаженість студента, вільний час. Було опитано 80 студентів І курсу медичного факультету ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
(ІФНМУ) (І-ша група) та 50 студентів І курсу факультету архітектури, будівництва та дизайну Університету Короля Данила (УКД) (ІІ-га група). Опитування анонімне. Результати проаналізовані статистично.
Результати дослідження. Аналізуючи особливості розпорядку дня, установили, що 62,5% студентів І-ї групи та 32,0%
студентів ІІ-ї групи пізно лягають спати (о 1 год ночі і пізніше). На підготовку до занять 43,8% майбутніх медиків витрачає 5-6 годин, серед студентів-архітекторів скільки ж часу затрачає лише 8,0%. Проте 68,0% студентів ІІ-ї групи вказали, що харчуються три рази на день, натомість у І-й групі таких лише 46,3% осіб. У 1,5 раза більша кількість опитаних І-ї групи, ніж ІІ-ї відвідує, крім занять, інші секції, гуртки, курси в університеті чи за межами. У 85,0% студентів ІФНМУ робочий день більш завантажений зараз, порівняно з 11 класом школи, натомість цю відповідь обрало лише 32,0% респондентів із УКД. Складне навчання в ІФНМУ позначається високим рівнем хвилювання перед модулем (по 5-ти бальній шкалі): 42,5% відмітили 5 балів, на противагу тільки 14,0% студентів УКД хвилюється так само сильно, а майже половина із них – 46,0% обрали середній показник 3 бали. Тому не випадково, що 47,5% осіб І-ї групи оцінюють свій робочий день як перевантажений, тоді як у ІІ-й групі так вважає лише 2,0% студентів.
Проте важливо, що майже однакова кількість опитаних в обох вузах розраховували на відповідний рівень навантаження (50,0% І-ї групи та 58,0% ІІ-ї групи), а це суттєвий психологічний чинник для наступного навчання. На сьогодні 82,0% студентів ІІ-ї групи та 68,75% І-ї групи не розчаровані у виборі професії.
Висновок. Робочий день студентів-медиків має більше ризиків щодо погіршення здоров’я, ніж майбутніх архітекторів. Тому студентам медичних ВНЗ можна рекомендувати відкалібрувати механізми навчання, відпочинку, раціонального розподілу часу вже з позиції знань з метою збереження адаптаційних резервів організму без перенапруження функціональних систем.
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÏÐÎÎÊÑÈÄÀÍÒÍÎ-ÀÍÒÈÎÊÑÈÄÀÍÒÍÎÃÎ ÃÎÌÅÎÑÒÀÇÓ Ó ÊÐβ ÙÓв ÏÐÈ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÎÌÓ ÖÓÊÐÎÂÎÌÓ Ä²ÀÁÅÒ²  ÓÌÎÂÀÕ ÕÐÎͲ×ÍÎÃÎ ÑÒÐÅÑÓ
Свистак О.Д., Заяць Н.Л.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Л.М. Заяць
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра патологічної фізіології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: Svystak-ok@ukr.net
Однією з ендогенних стрес-лімітуючих систем, що модулює стрес-реакцію та забезпечує адаптацію, є антиоксидантна система організму. При експериментальному цукровому діабеті знижується активність антиоксидантного захисту та активується перекисне окиснення ліпідів і білків у плазмі.
Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих щурах лінії Вістар масою 180 – 220 г. Цукровий діабет викликали шляхом внутрішньоочеревинного введення розчину стрептозотоцину у дозі 6 мг на 100г маси. Щурам моделювали хронічний іммобілізаційний стрес шляхом утримання їх у спеціальних пластикових пеналах по 5 годин щодня на протязі 14 днів. Забір матеріалу проводили на 2-у та 14-у добу.
Результати дослідження. Проведені біохімічні дослідження крові показали, що у тварин з експериментальним цукровим діабетом в умовах хронічного іммобілізаційного стресу вміст малонового диальдегіду та окисних модифікацій білків в сироватці крові підвищується на 25% та 20% відповідно, що свідчить про активацію процесів пероксидного окислення ліпідів та білків і розвиток оксидаційного стресу при моделюванні досліджуваної патології. Останнє зумовило компенсаторне підвищення активності каталази та супероксиддисмутази на 10% та 15% на 2-у добу іммобілізації, та наступне зниження активності супероксиддисмутази і каталази на 14-у добу іммобілізації.
Висновки.
1. Проведені дослідження показали, що у тварин з експериментальним цукровим діабетом, які знаходилися в умовах хронічного стресу, відмічаються зміни пооксидантно-антиоксидантної рівноваги у крові з розвитком оксидаційного стресу.
2. Зменшення концентрації супероксиддисмутази та каталази у крові щурів особливо виражені на 14 добу дослідження.
ÂÎÄÀ Ï²Ä ×ÀÑ ¯Æ². ÐÎDzުÌΠ̲ÔÈ Коцовська О.О.
Наукові керівники: к.мед.н., доц. О.І. Тучак, к.хім.н., асист. Г.В. Токарик ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології людини
Кафедра біологічної та біоорганічної хімії м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: olga141999@ukr.net
Актуальність дослідження. Близько півстоліття побутує думка, що вода, прийнята під час їжі, розводить шлунковий сік, зокрема ферменти, і таким чином перешкоджає процесу травлення. Багато людей заледве тамують спрагу, дотримуючись правил «сухого харчування». Та якщо вода справді здатна розбавляти соляну кислоту в шлунку, чому ж її досі не впроваджено для лікування гіперацидних станів як найпростіший та найдешевший метод терапії? Мета дослідження: переконатися у негативному впливі води, спожитій під час чи одразу після їжі, або ж сміливо відкинути цей міф.
За даними літератури тверда їжа, при поступленні в шлунок, розміщується шарами у проксимальній його частині, і затримується впродовж процесу травлення. У той же час рідина обтікає тверду їжу ззовні і, стікаючи по малій кривизні, евакуюється уже за 5-15 хвилин (Р. Шмідт, 2005). Важливе значення відіграє примембранне травлення (Уголев А., 1972). Відмічено відчуття спраги у гризунів при потраплянні їжі у ротову порожнину (Каліфорнійський університет, 2016). Привертають увагу результати експеримету, здійсненого на 126 пацієнтах віком від 18 до 70 років, без порушень функціонування шлунково-кишкового тракту. Половина з обстежених випивали по 10 мл води з розчиненим фенолом червоним (50мг), половина – по 300мл води з розчиненим фенолом червоним (50мг). Відразу після індукції загальної анестезії та інтубації трахеї вміст шлунку аспірували через багатопроменеву трубку Салем. Відмінності у травленні між групами не були статистично значущими (Університет Калгарії, Канада 2004). З’ясовано, що біуретова реакція пройшла однаково успішно як у пробірках з чистим шлунковим соком, так і у пробірках зі шлунковим соком розбавленим водою. Згідно з математичними розрахунками, рН шлункового соку після споживання 250 мл води змінилося на 0,16, не виходячи за межі математичної похибки.
Висновки: Чиста вода, прийнята перед, під час чи одразу після трапези не впливає негативно на засвоєння їжі, а має фізіологічне значення для підтримання водного балансу та покращення примембранного травлення у людському організмі.
ÏÎØÈÐÅͲÑÒÜ ÍÅÂÐÎËÎò×Íί ÏÀÒÎËÎò¯ ÑÅÐÅÄ ÍÅÄÎÍÎØÅÍÈÕ Ä²ÒÅÉ Красновський В.М., Варунків С.В.
Науковий керівник – асист. Г.Д. Нагорняк
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: vkrasnovskyy@gmail.com
Актуальність: Недоношеність являє собою одну з найбільш важливих проблем системи охорони здоров’я в усьому світі.
Унаслідок передчасного народження випадає значний період внутрішньоутробного розвитку з належною йому біологічно обумовленою специфікою, у зв’язку з чим змінюються умови подальшого морфологічного дозрівання життєвоважливих структур організму та вдосконалення їх функцій. Недоношена новонароджена дитина – дитина, яка народилася у термін вагітності з 22-го повного до 36 повного тижня незалежно від маси тіла та зросту дитини при народженні. Світова статистика свідчить про доволі високу смертність таких дітей в перинатальному та постнатальному періодах. Частина недоношених дітей відстають у фізичному та інтелектуальному розвитку, у них формується нервово-психічна патологія. Треба акцентувати, що захворювання нервової системи можуть спричинювати дитячу інвалідність. Через високий ризик розвитку ускладнень з боку ЦНС недоношені діти повинні перебувати під постійним спостереженням невролога (Мартинюк В.Ю., 2015-2017; Панасюк Л.О., 2012-2017).
Мета: Проаналізувати літературні дані щодо розповсюдженості перинатальної та постнатальної неврологічної патології серед недоношених дітей.
Результати дослідження. До непрогресуючих уражень, які можуть ушкоджувати головний мозок плода та новонародженого, окрім гіпоксично-ішемічного ушкодження в пре- та перинатальний період, відносяться також вади розвитку і геморагічні ураження головного мозку, менінгіт, енцефаліт. У структурі інвалідності серед дітей на першому місці вроджені вади розвитку (55,2%, у тому числі третина – вади розвитку нервової системи), хвороби нервової системи – 37,9%, розлади психіки та поведінки – 29,6%, ендокринні хвороби – 13,4% (Дудіна О.О. зі співав., 2017). Для недоношених дітей властивий розвиток м’язової гіпотонії, м’язового гіпертонусу, окорухові розлади, дисфункція автономної нервової системи. У дитячому віці рухові порушення найчастіше зустрічаються при церебральному паралічі (ДЦП), що є однією з найбільш частих причин дитячої інвалідності. Поширеність захворювання у Європі (у т.ч. в Україні) становить від 2 до 3 на 1000 живих новонароджених, з них близько 40% дітей народилися передчасно.
Висновок. Можна стверджувати про більшу поширеність неврологічної патології серед недоношених дітей. Належні профілактичні міри, діагностика на ранньому етапі, висококваліфіковане лікування та рання фахова реабілітація можуть запобігти формуванню дитячої інвалідності. Цьому сприяє організація сучасної системи перинатальних центрів та медико- соціальної реабілітації дітей.
ÎÊÑÈÄÀÖ²ÉÍÈÉ ÑÒÐÅÑ ² ÔÓÍÊÖ²ÞÂÀÍÍß ÀÊÍÒÈÎÊÑÈÄÀÍÒÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ Ó ÑÅÐÖ² ÙÓв ÏÐÈ ÕÐÎͲ×ÍÎÌÓ ÑÈÑÒÅÌÍÎÌÓ ÇÀÏÀËÅÍͲ
Малик А.А
Науковий керівник – д.мед.н., проф. В.О. Костенко ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія»
Кафедра патофізіології
м. Полтава, Україна,e-mail: nastiamalyk@gmail.ru
Запалення – це генетично запрограмована відповідь організму на пошкодження. Однак зміни в реактивності організму, які виникають під впливом патогенних факторів можуть призвести до розвитку хронічного запалення. Хронічне запалення, яке охоплює весь організм, може призвести до формування патологічної системи. У наш час у літературі наведено недостатньо інформації щодо метаболічних змін в серці, які виникають під час розвитку хронічного системного запалення.
Мета дослідження: з’ясувати показники оксидаційного стресу та функціональний стан антиоксидантних ферментів у серці щурів при хронічному системному запаленні.
Матеріали і методи: дослід проведено на 16 щурах лінії «Вістар». Тварини були розділені на 2 групи: інтактні тварини (8) і група хронічного системного запалення (8). Хронічне системне запалення моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення Пірогеналу в дозі 8 МПД/кг. У перший тиждень ін’єкцію проводили 3 рази, надалі 1 раз в тиждень протягом 2 місяців.
Активність супероксиддисмутази (СОД) вивчали за методом Брусова О.С. (1976), активність каталази за методом Королюк М.А.
(1987). Концентрацію продуктів реагуючих з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактантів) визначали за методом Стальної І. Д.
(1977), вміст окисно-модифікованих білків (ОМБ) визначали за методом Дубініної Е.Е. (1995). Статистичну обробку проводили із застосуванням U-критерія Манна-Уітні. Різницю вважали статистично достовірною при р<0,05.
Результати: при моделюванні хронічного системного запалення спостерігається збільшення активності СОД на 186%
відносно групи інтактних тварин, активність каталази збільшується на 153%. Концентрація ТБК-реактантів збільшується на 54%. Вміст ОМБ збільшується на 35%. Підвищення вмісту продуктів деградації біологічних полімерів свідчить про розвиток оксидаційного стресу. Збільшення активності антиоксидантних ферментів можна вважати адаптивною відповіддю на розвиток оксидаційного стресу в умовах хронічного системного запалення. Підвищення вмісту ОМБ і ТБК-реактантів на фоні збільшенні активності антиоксидантних ферментів свідчить про недостатність адаптивних реакцій.
Висновок: при моделюванні хронічного системного запалення спостерігається розвиток оксидаційного стресу з компенсаторним збільшенням активності антиоксидантних ферментів.
ÂÇÀªÌÎÇÂ’ßÇÎÊ Ì²Æ ÕÐÎÍÎÒÈÏÎÌ ËÞÄÈÍÈ ÒÀ ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÖÓÊÐÎÂÎÃΠIJÀÁÅÒÓ, ÑÅÐÖÅÂÎ-ÑÓÄÈÍÍÈÕ ÇÀÕÂÎÐÞÂÀÍÜ ² ÎÍÊÎÏÀÒÎËÎòÉ
Мартинець М.І., Філяк Ю.О.
Наукові керівники: к.мед.н., доц. З.М. Ящишин, к.мед.н., доц. Т.С. Вацеба ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедри патологічної фізіології, ендокринології м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: merymartynets@gmail.com
Актуальність дослідження. За статистичними даними перше місце серед захворювань, що призводять до смерті, в Україні посідають хвороби серцево-судинної системи, п’яте – онкопатологія, шосте - цукровий діабет (ЦД). Зазначені ураження є мультифакторіальними, тому дуже важливо дослідити вплив різноманітних чинників на розвиток даних патологій. Оскільки хронотип має генетичне підґрунтя, а зміна режиму дня для людини з певним ритмом є стресовою ситуацією, то це може призвести до розвитку порушень адаптаційних резервів.
Мета: дослідити взаємозв’язок хронотипу людини на розвиток цукрового діабету, серцево-судинних захворювань та онкопатологій.
Матеріали і методи: для досягнення мети протестовано пацієнтів ендокринологічного відділення ОКЛ м. Івано-Франківська (12 хворих на ЦД I типу та 12 пацієнтів із ЦД II типу), обласного онкологічного диспансеру (20 пацієнтів), кардіологічного диспансеру (16 хворих) віком від 20 до 50 років. Хронотип оцінювали за методом Остберга (редакція Степанової) (Horne JA, Ostberg O, 1976). До кожної дослідної групи було підібрано аналогічну за віком та статтю контрольну групу.
Результати досліджень. У ході досліджень установлено, що серед хворих на ЦД I типу 8,3% людей мали слабко виражений ранковий тип, 41,7% аритмічний тип, 41,7% - слабко виражений вечірній тип та 8,3% - чітко виражений вечірній тип. З-поміж тих, хто хворіє ЦД II типу 16,6% людей мали слабко виражений ранковий тип, 66,7% - аритмічний тип, 16,7% - слабко вира- жений вечірній тип. У той же час у контрольній групі спостерігали наступний розподіл: 15,3% протестованих були слабко