ÑÒÎÌÀÒÎËÎÃ²ß STOMATOLOGY
E. ANGLE Блажків Н.О
Науковий керівник – асист. І.В. Задорожна
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: tarnavskamarta@gmail.com
Актуальність. Другий клас зубощелепних деформацій за E. Angle характеризується дистальним зсувом першого нижнього моляра по відношенню до однойменного верхнього і є найбільш поширеною аномалією прикусу у загальній структурі малоклюзій серед європейського населення. За різними статистичними даними поширеність даної патології складає 24,5-37,5%.
Мета. Проаналізувати способи цефалометричного аналізу для диференціальної діагностики гнатичних та дентоальвеолярних форм зубощелепних деформацій 2 класу.
Матеріали та методи. Розглянуто інформативність методик цефалометричного аналізу за Downs, Steiner, Rickets, Tweed, Wits, Mc Namara, Holdway.
Результати дослідження: Використання класичних кутів (SNA, SNB, ANB) при аналізі телерентгенограм(ТРГ) пацієнтів зі співвідношенням молярів за 2 класом Angle не завжди є інформативним та надійними внаслідок особливостей розташування точки Nasion (місце пересічення носолобного шва з передньою сагітальною площиною), а також типом росту обличчя та ротацією щелеп. Так, Downs рекомендує використання 10 параметрів (5 скелетних і 5 зубних), які є інформативними для пацієнтів із другим класом без вертикальних аномалій. У аналізі Rickets розглядаються дані, що змінюються з віком пацієнта, тому його доцільно використовувати для оцінки та прогнозування росту скелетних структур. Метод Steiner інформативний тим, що у ньому вивчаються не лише індивідуальні параметри скелетних та зубних структур голови, а й їхнє співвідношення.
Аналіз Tweed застосовується для оцінки позиції нижніх різців. Вивчення ТРГ методом Wits використовується для визначення характеру співвідношення верхньої щелепи до нижної, а за Mc Namara – взаємозв’язку між довжинами верхньої та нижньої щелеп і висотою обличчя. Спосіб Holdway являє собою аналіз контуру м’яких тканин обличчя.
Висновок: зубощелепні деформації 2 класу можуть спостерігатись при порушенні співвідношень зубних рядів, альвеолярних відростків, базальних дуг щелеп у різних комбінаціях. Тому цефалометричний аналіз пропонуємо починати з оцінки типу росту обличчя (аналіз Downs, Steiner). Для вивчення аномалій 2-го класу у поєднанні з малоклюзіями у вертикальній площині (глибоким та відкритим прикусами) доцільно використовувати метод Mc Namara. Визначення співвідношення верхньої щелепи до нижньої – методом Wits, а для характеру нахилу зубів – застосовувати діагностичний трикутник Tweed. Вивчення м’якотканинного контуру обличчя доцільно проводити способом, запропонованим Holdway.
Застосування цефалометрії при діагностиці аномалій другого класу дає можливість провести детальний аналіз лицевого скелету, оцінити сагітальні та вертикальні співвідношення щелеп та зубних рядів, диференціювати скелетні аномалії від дентоальвеолярних, прогнозувати ріст скелетних структур черепа.
ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÇÀÑÒÎÑÓÂÀÍÍß ÒÐÎÌÁÎÖÈÒÀÐÍί ÀÓÒÎÏËÀÇÌÈ Ç ÏÐÅÏÀÐÀÒÀÌÈ Ã²ÀËÓÐÎÍÎÂί ÊÈÑËÎÒÈ ÏÐÈ Ë²ÊÓÂÀÍͲ ÏÎÑÒÒÐÀÂÌÀÒÈ×ÍÈÕ ÀÒÐÎÔ²×ÍÈÕ ÐÓÁÖ²Â
ÎÁËÈ××ß Боднар О.В.
Наукові керівники: асист. Андрусів Ю.М., д.мед.н., проф. Пюрик В.П.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра хірургічної стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: tarnavskamarta@gmail.com
Лікування посттравматичних рубців на даний час є актуальним, не зважаючи на велику кількість методів лікування, і потребує пошуку нових ефективних та економічних методик .Для вибору методу лікування рубців важливо врахувати їх походження та вид. Залежно від зовнішнього вигляду та гістологічної структури, рубці поділяються на наступні види: нормотрофічні, колоїдні, атрофічні, гіпертрофічні.
Найважче лікувати атрофічні рубці через западання нижче рівня шкіри. У більшості випадків, атрофічні рубці є наслідком травми чи запалення. Залежно від способу западання, атрофічні рубці поділяються на клиновидні, прямокутні, лінійні. Усі
різновиди атрофічних рубців характеризуються дефектом сполучної тканини під рубцем, дефіцитом колагену та еластину, а також основних білків, що формують каркас шкіри. Саме це обумовлює типовий вигляд рубців.
У даний час широко в медицині косметології використовується тромбоцитарна аутоплазма, яка містить у собі велику кількість факторів росту. При інтрадермальному її введенні, інтенсивно активізує функціональну активність клітин сполучної тканини, синтез колагену та еластину. Також, широко в медицині застосовуються препарати гіалуронової кислоти яка вводиться як інтрадермалний імлант і за рахунок своїх властивостей забезпечує ефект волюмізації м’яких тканин, та стає каркасом для проростання нових колагенових та еластинових волокон.
Мета дослідження: оцінити можливість та ефективність використання тромбоцитарної аутоплазми та препаратів гіалуронової кіслоти при лікуванні атрофічних постравматичних рубців обличчя.
Нами було обстежено та проліковано 18 пацієнтів із посттравматичними атрофічними рубцями обличчя різної форми та локалізації. Для лікування використовувалась тромбоцитарна аутоплазма, яка виготовлялась за допомогою центрифуги та пробірок із натрій гепарином. Після отримання збагаченої тромбоцитарної плазми вводили її інтрадермально за ходом рубців субцизійним методом. Суть методу полягає у наступному: за допомогою голки відбувається підсічення сполучних тяжів і дна атрофічного рубця. Далі, вивільняючись, голка підводиться до верху, і вводиться тромбоцитарна плазма. Таким чином, дефект вирівнюється з рівнем шкіри. Рекомендовано три процедури з інтервалом 7 днів. Після провединих процедур пацієнтам у ділянку рубців вводили філлер гіалуронової кислоти Surgiderm 30XP, яким виповнювали атрофічний рубець до рівня шкіри.
У результаті інтрадермального субцизійного введення тромбоцитарної плазми та препарату гіалуронової кислоти в ділянку атрофічних рубців, спостерігається вирівнювання рубця з рівнем та кольором шкіри. Після 4-ї процедури зберігається стійкий естетичний результат .
Отже використання тромбоцитарної аутоплазми та препарату гіалуронової кислоти при лікуванні атрофічних посттравматичних рубців забезпечує його вирівнювання з рівнем та кольором шкіри, стимулюючи репаративні процеси в шкіри.
Для забезпечення високих естетичних результатів можна поєднувати дану процедуру з лазерною шліфовкою, мікродермією.
ÇÀÕÂÎÐÞÂÀͲÑÒÜ ÍÀ ÊÀвªÑ ÒÈÌ×ÀÑÎÂÈÕ ÇÓÁ²Â Ó Ä²ÒÅÉ Ð²ÇÍÈÕ ÇÀ ÅÊÎËÎò×ÍÎÞ ÑÈÒÓÀÖ²ªÞ ÐÅòÎͲÂ
Дем’янчук Т.Р.
Науковий керівник – к.мед.н., асист. В.Б. Петрунів ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: pediatric-stomat@ifnmu.edu.ua
У структурі факторів виникнення і прогресування стоматологічних захворювань у дітей чільне місце відводиться екологічним чинникам. Невпинне зростання забруднення навколишнього середовища за останнє десятиліття, що зумовлене бурхливим розвитком промисловості, сільського господарства, урбанізацією населення, зумовлює появу екопатогенного ризику на формування і розвиток щелепно-лицевого апарату дітей, у тому числі твердих тканин зубів.
Метою дослідження стало вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей, що проживають в різних, за рівнем антропогенного забруднення районах Івано-Франківської області.
За методикою ВООЗ (1989) проведено стоматологічне обстеження 851 учня загальноосвітніх шкіл віком від 6 до 11 років із Калуського, як хімічно забрудненого району та Снятинського, який відноситься до зони посиленого радіаційного контролю.
Контрольну групу склали 327 учнів цього ж віку із умовно “чистого” Городенківського району. Усі учасники обстеження відносилися до 1 чи 2 групи здоров’я і проживали в подібних соціально-побутових умовах. Ураженість тимчасових зубів карієсом оцінювали за наступними показниками: поширеність карієсу зубів у відсотках (%), інтенсивність – за показником “кп”.
Для оцінки отриманих результатів використовували критерій Стьюдента.
Рівень поширеності карієсу тимчасових зубів усіх обстежених дітей оцінювався як середній і становив у дітей Снятинського району (77,2%), Калуського – (76,3%). У школярів умовно “чиcтого” регіону цей показник дорівнював (77,8%). %).
У дітей Снятинського району у віці 6 років “кп” становить (6,17±0,27) каріозного зуба, у 7-річних дітей – (5,90±0,32) каріозного зуба, що вважається високим рівнем інтенсивності карієсу. Починаючи з 8-ми років даний коефіцієнт поступово зменшуються з (4,94±0,41) до (3,49±0,36) каріозного зуба, у віці 11 років, що пов’язано з фізіологічною зміною зубів. Детальний аналіз окремих компонентів індексу “кп” у даної групи дітей показав, що кількість каріозних зубів, яка припадає на одну дитину дорівнює, в середньому (2,34±0,38) зуба. У дітей Калуського району із 7 і до 11 років значення коефіцієнта знаходяться у межах помірної інтенсивності (4,39±0,29) та (2,40±0,42) каріозного зуба відповідно. У Городенківському районі показник кп складав (2,88±0,31) зуба, що інтерпретується як низький рівень інтенсивності карієсу і був достовірно нижчим ніж у забруднених регіонах (p<0,05).
Отримані результати дослідження повинні в основу розробки антенатальної профілактики карієсу зубів дітей, що проживають в екологічно забруднених регіонах Івано-Франківської області.
ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÅÔÅÊÒÈÂÍÎÑÒ² ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß ÅËÅÊÒÐÎÕ²ÐÓÐò×ÍÎÃÎ ÀÏÀÐÀÒÓ SPECTRUM Ó ÊÎÌÏËÅÊÑÍÎÌÓ Ë²ÊÓÂÀÍͲ ÏÎÂÅÐÕÍÅÂÈÕ ÀÁÑÖÅѲ ÙÅËÅÏÍÎ-ËÈÖÜÎÂί
IJËßÍÊÈ.
Деревянко О.Р.
Науковий керівник – асист. Ю.М. Андрусів
ДВНЗ « Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра хірургічної стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: pediatric-stomat@ifnmu.edu.ua
Гнійно-запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки на сьогоднішній день займають значний відсоток, це - від 40-60 % хворих, які знаходяться на стаціонарному лікуванні. Труднощі лікування хворих з гнійною хірургічною інфекцією обумовлені як зростаючою полірезистентністю сучасної мікрофлори до різних антибактеріальних препаратів, підвищенням частоти висівання мікробних асоціацій, включаючи анаеробні збудники з ран, так і ослабленням загальних та місцевих захисних реакцій макроорганізму на інфекцію. Це призводить до погіршення перебігу захворювання та розвитку місцевих та загальних
ускладнень.
Особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань залежать від адекватного проведення хірургічного втручання та одночасного дотримання естетичних моментів. Постійно ведеться пошук способів підвищення ефективності лікування хворих із даною патологією. Розробляються нові технології комплексного, медикаментозного і фізіотерапевтичного впливу на запальне вогнище м’яких тканин обличчя.
Метою нашого дослідження, є обґрунтування ефективності використання електрохірургічного апарату у комплексному лікуванні поверхневих гнійно- запальних захворювань щелепно-лицьової ділянки.
Досліджено перебіг та процес загоєння рани м’яких тканин в післяопераційному періоді в двох групах хворих. Перша клінічна група – контрольна, в якій хворим хірургічне лікування проводилося за стандартною методикою. Друга клінічна група – дослідна, в якій хірургічне лікування хворим проводилося за допомогою електрохірургічного апарату SPECTRUM у монополярному режимі.
Контроль ефективності хірургічного лікування здійснювали клінічно: щоденно контролювались біль, набряк і гіперемія, розміри інфільтрату, його консистенція, терміни ексудації, розсмоктування інфільтрату, терміни загоювання рани, стан післяопераційного рубця.
Так, при використанні високочастотного скальпеля при розкритті поверхневих абсцесів та флегмон, у другій групі больовий синдром, набряк і гіперемія та розміри інфільтрату значно зменшилися на 3- добу лікування; тоді, як у першій групі менш помітні зміни. На 5-ту добу дослідження в другій групі, виділення з рани незначне, дно рани вкрите грануляційною тканиною, краї рани епітелізуються. На 10- добу у хворих утворювався менш виражений рубець ніж у першій клінічній групі.
Попередні дослідження дозволяють зробити висновки, що при застосування високочастотного скальпеля в хірургічному лікуванні поверхневих абсцесів, прискорюються процеси загоювання рани та залишаються менш вираженні рубці в післяопераційному періоді.
ÎÖ²ÍÊÀ ßÑÅÍÍί ÀÄÀÏÒÀÖ²¯ ÏÐÈ Ë²ÊÓÂÀÍͲ ÑÓ×ÀÑÍÈÌÈ ÎÐÒÎÏÅÄÈ×ÍÈÌÈ ÊÎÍÑÒÐÓÊÖ²ßÌÈ
Заяць С.В.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. З.Р. Ожоган
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра ортопедичної стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: oleksandra.zaiats14@gmail.com
Висока інтенсивність та поширеність каріозного процесу призводить до необхідності відновлення естетики та жувальної ефективності шляхом заміщення дефектів твердих тканин та дефектів зубних рядів ортопедичними конструкціями. Особливе місце займає естетична реабілітація пацієнтів з дефектами зубних рядів чи структури зубів у фронтальній ділянці, коли її ефек- тивність визначається ступенем наближення прямої чи непрямої реставрації до зовнішнього вигляду індивідуальної біологічної моделі міжзубного та міжщелепного співвідношень із забезпеченням принципів гармонії, пропорційності та симетричності.
Тому велике значення має контроль якості протезування естетичними ортопедичними конструкціями, який включає оцінку ста- більності ясенного краю, топографічних та колірних характеристик, міжзубних співвідношень та загальної симетрії.
Мета роботи: провести аналіз якості протезування естетичними ортопедичними конструкціями.
Матеріали і методи дослідження. При проведенні клінічного дослідження було обстежено 24 пацієнти, яких розділено на три групи (по 8 - у кожній групі). У пацієнтів першої групи наявні металопластмасові ортопедичні конструкції, у другій групі дефекти твердих тканин та зубних рядів заміщено металокерамічними протезами і в третій групі протезування проводилося конструкціями на основі оксиду цирконію. Стан гігієни ротової порожнини визначали за індексом Silness-Loe, стан тканин пародонту оцінювали індексом РМА. Оцінку крайового прилягання ортопедичної конструкції визначали за допомогою стома- тологічного зонда та дзеркала, шляхом визначення наявності або відсутності крайової щілини при безпосередньому інструмен- тальному огляді по всьому периметру прилягання.
Результати дослідження. У клініці ортопедичної стоматології нами було обстежено 24 пацієнти, у яких заміщення де- фектів твердих тканин та дефектів зубних рядів проводилося металопластмасовими (І група ), металокерамічними ( ІІ група) протезами та протезами на основі оксиду цирконію (ІІІ група). В результаті дослідження встановлено, що у 50% пацієнтів І групи наявний зубний наліт у пришийковій ділянці, індекс РМА становив 28,4%, у 37,5% - межа переходу при візуальному та інструментальному огляді відсутня, у 50% - при зондуванні межа переходу відчувається, але щілина відсутня, і у 12,5% - при зондуванні визначається щілина, в якій фіксується зонд. В другій групі у 37,5% пацієнтів виявлено зубний наліт у пришийковій ділянці, індекс РМА становив 21,6%, межа переходу на границі конструкція/зуб відсутня у 50% обстежених, межа переходу відчувається, але щілина відсутня у 25%, і у 25% пацієнтів наявна щілина між металокерамічною коронкою та зубом. Крім того у 37,5% обстежених ІІ групи спостерігали потемніння ясенного краю по периметру коронки, що порушувало естетику даної ділянки. У пацієнтів ІІІ групи зубний наліт пришийкової ділянки виявлено у 25% обстежених, індекс РМА становив 12,5%, у 62,5% межа переходу при візуальному та інструментальному огляді відсутня, а в 37,5% при зондуванні межа переходу відчу- вається, але щілина відсутня. Ясна блідо-рожеві без ознак запалення.
Висновки. В результаті проведених клінічних досліджень встановлено, що конструкції з оксиду цирконію мають високі показники якості та естетики, не сприяють утворенню зубного нальоту в пришийковій ділянці, мають відмінне крайове при- лягання до тканин зуба, не викликають запалення тканин пародонту та потемніння ясенного краю. Тому дані ортопедичні кон- струкції рекомендовані для відновлення жувальної ефективності та усунення естетичних дефектів, особливо у фронтальній ділянці зубних рядів.
Ç̲ÍÈ Ã²Ã²ªÍÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÏÀÐÎÄÎÍÒÀËÜÍÈÕ ²ÍÄÅÊѲ ó ÍÀÉÁËÈÆײ ÒÅÐ̲ÍÈ Ï²ÑËß ÒÅÐÀϲ¯ ÕÐÎͲ×ÍÎÃΠòÏÅÐÒÐÎÔ²×ÍÎÃΠòÍò²ÒÓ Â ÎÐÒÎÄÎÍÒÈ×ÍÈÕ ÏÀÖ²ªÍҲ ÍÀ Ò˲
˲ÊÓÂÀÍÍß ÁÐÅÊÅÒ-ÒÅÕͲÊÎÞ Йонаш В.В.
Науковий керівник – к.мед.н, доц. А.Д. Бабенко
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: fl agmanmax73@gmail.com
Актуальність дослідження. Наукові дослідження, присвячені вивченню впливу сучасних незнімних дугових ортодонтичних апаратів на стан тканин пародонта, свідчать про актуальність цієї проблеми. Поширеність хвороб пародонта у вигляді катарального або гіпертрофічного гінгівіту під час лікування брекет-технікою становить 55–62%.
Мета дослідження: визначити ефективність терапії хронічного гіпертрофічного гінгівіту шляхом індексної оцінки стану гігієни ротової порожнини та тканин пародонта через 3 місяці від початку лікування в ортодонтичних пацієнтів на тлі застосування брекет-техніки.
Матеріали та методи: обстежено та проведено лікування 56 пацієнтів віком від 16 до 35 років, у яких на тлі проведеної ортодонтичної терапії незнімною апаратурою розвинувся хронічний гіпертрофічний гінгівіт. Досліджувані пацієнти були розподілені на дві рівні групи – основну та зіставлення. Усім хворим проведена однакова первинна місцева пародонтологічна терапія. Пацієнтам основної групи призначали загальне лікування комбінацією препаратів циклоферону, ербісолу та амізону.
Результати. Через 3 місяці після початку лікування всі хворі суб’єктивно відмічали поліпшення самопочуття, відсутність клінічних ознак запалення ясен. Об’єктивне обстеження хворих основної групи показало, що в них швидше нормалізувався колір ясен, зменшилися розміри ясенних сосочків, набряк, болісність, кровоточивість, що підтверджувалося змінами показників індексів відносно вихідних даних. У хворих обох груп відмічалася позитивна динаміка з боку показників гігієни ротової порожнини (РП) та стану тканин пародонта, при цьому суттєві зміни значень цих показників були зареєстровані в хворих основної групи. Так, індекси OHI-S та Федорова-Володкіної виявилися нижчими від вихідного значення в 5,2 раза та в 1,9 раза відповідно, що вказувало на хороший гігієнічний стан РП на цьому етапі лікування. Під впливом проведеного комплексного лікування через 3 місяці значення йодного числа Свракова та індексу РМА знизилися відносно вихідного в 3,2 раза та в 5,7 раза відповідно, а індекс кровоточивості SBI знизився в 2 рази. Показник глибини зондування в хворих основної групи змінився на 59,7%.
Висновки. Аналіз показників індексної оцінки гігієни РП та стану тканин пародонта через 3 місяці після початку лікування встановив наявність позитивної динаміки в усіх хворих, хоча в основній групі, де застосовувалася комплексна терапія, результати були кращими. Використання імунокоректорів у загальному лікуванні хронічного гіпертрофічного гінгівіту є доцільним, оскільки значно покращує результати навіть у найближчі терміни після запропонованої терапії. Оскільки через 3 місяці не було виявлено нормалізації досліджуваних показників необхідним є продовження загальної терапії хронічного гіпертрофічного гінгівіту в ортодонтичних пацієнтів на тлі використання брекет-техніки.
Ê˲Ͳ×ÍÈÉ ÂÈÏÀÄÎÊ ÅÍÄÎÄÎÍÒÈ×ÍÎÃΠ²ÄÁ²ËÞÂÀÍÍß ÖÅÍÒÐÀËÜÍÎÃΠвÇÖß Ç ÉÎÃÎ ÏÎÄÀËÜØÎÞ Â²ÄÍÎÂÍÎÞ ÀÄÀÏÒÀÖ²ªÞ
Копачинська А.Р., Кушніренко М.О.
Науковий керівник – асист. М.О. Кушніренко
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої стоматології
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: alinochkakopachunska@gmail.com
Актуальність роботи: Стоматологія сьогодення пропонує різні варіанти відновлення ендодонтичного лікування зубів (есте- тична реставрація, вініри, керамічні чи метало-керамічні коронки). Проте, це не завжди вирішує проблему постендодонтичного дисколориту пришийкової ділянки зуба. Тому часто перед вибором методики відновленя варто розглянути можливість ендодон- тичного відбілювання зуба до необхідного кольору.
Мета роботи: перевірити ефективність відновної адаптації зуба після ендодонтичного відбілювання за допомогою препара- ту з активним кальцієм.
Завдання: провести ендодонтичне відбілювання центрального різця верхньої щелепи; - провести відновну адаптацію ен- додонтично відбіленого зуба за допомогою препарату з активним кальцієм і перевірити її ефективність за допомогою тесту емалевої резистентності.
Матеріали і методи дослідження: проведено ендодонтичне відбілення 21 зуба з використанням препарату Opalescence Endo протягом 7 сеансів з інтервалом 5 днів; після відбілювання проведено відновну адаптацію даного зуба за допомогою препарату Tooth Mousse з активним кальцієм, ефективність якої визначили за допомогою тесту емалевої резистентності.
Результати дослідження та їх обговорення: значення тесту емалевої резистентності до проведення ендовідбілювання ста- новило 5 балів; - значення тесту емалевої резистентності після процедури ендовідбілювання становило 8 балів; - значення тесту емалевої резистентності після проведення відновної адаптації становило 6 балів.
Висновок: після 7 сеансів ендодонтичного відбілення ми отримали очікуваний результат зміни кольору зуба.
Після відновної адаптації ендодонтично відбіленого зуба за допомогою препарату з активним кальцієм тест емалевої рези- стентності наблизився до вихідного рівня, що свідчить про ефективність використання даної методики та можливість рекомен- дувати її в стоматологічній практиці.
ÐÅÍÒÃÅÍÎËÎò×ÍÀ ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ Ñϲ²ÄÍÎØÅÍÜ ÊÎÌÏÎÍÅÍҲ ÎÁÎÕ ÑÍÙÑ ÏÐÈ ÍÀßÂÍÎÑÒ²  ÎÄÍÎÌÓ ²Ç ÍÈÕ ÁÎËÜÎÂÎÃÎ ÑÈÌÏÒÎÌÓ
Коросташова М.А.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. О.В. Рибалов ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»,
Кафедра хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії з пластичною і реконструктивною хірургією голови та шиї
м. Полтава, Україна, e-mail: masha-bilecka12@yandex.ru
Серед чисельних варіантів захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), згідно офіцинальних класифікацій, виділений ряд його дисфункціональних станів, серед яких окремою нозологічною формою цього виду дисфункції провідним симптомом є біль в області суглоба, що супроводжується некоординованими зсувами нижньої щелепи при відкриванні рота, хрускотом в суглобах, головним болем, ослабленням слуху. Патогенез виникнення больової дисфункції СНЩС до сьогоднішнього дня залишається «патологічною загадкою», що не дає можливості здійснювати її ефективне лікування.
Метою дослідження було порівняльне вивчення рентгенологічних характеристик обох СНЩС хворих з клінічними проява- ми в одному із них больового симптому.
Матеріали і методи дослідження. Спостереження відносяться до 18 хворих (усі жінки) у віці від 22 до 43 років. Досліджен- ню підлягали прицільні зонограми обох СНЩС при закритому і відкритому роті всіх хворих. Особлива увага при аналізі рент- генограм приділялася зіставленню ширини суглобової щілини обох суглобів при закритому роті в трьох ділянках: передньому, верхньому, задньому і характер зміщення суглобових головок по відношенню до суглобового горбика при відкритому роті.
Результати дослідження. На зонограмах СНЩС при закритому роті у більшості пацієнток звертало на себе увагу достовір- не звуження суглобової щілини в верхніх і задніх відділах на стороні больових явищ і розширення в задніх і передньо-верхніх відділах на протилежній. При цьому суглобова голівка при відкритому роті на стороні больових явищ «потопала» в суглобовій западині, а на протилежній виходила за межі вершини суглобового горбика вперед.
З урахуванням того, що всі пацієнти пов’язували появу больових відчуттів в СНЩС після неадекватно-надмірного відкривання рота, то за рахунок рефлекторного асиметричного підвищення скорочувальної функції жувальної групи м’язів виникає механічне здавлювання біламінарної зони, де розташовується значна кількість нервових волокон, що проявляється больовим симптомом. При цьому зміщення суглобової голівки протилежного суглоба за межі вершини суглобового горбика наперед можна класифікувати як анатомо-функціональну нестабільність у вигляді дислокації, що об’єктивно відображає діагноз компресійно-дислокаційної дисфункції СНЩС.
Висновки. Таким чином, об’єктивний аналіз взаємовідносин всіх анатомічних компонентів обох СНЩС, що виявляються на прицільних рентгенограмах, з детальною оцінкою скарг і анамнезу захворювання дозволяє доказово встановити причину виникнення компресійного больового м’язово-суглобового симптому і забезпечити адекватне лікування.
ÏÎвÂÍßËÜÍÀ ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÊÎÐÅÍÅÂÈÕ ÊÀÍÀ˲ ÌÀØÈÍÍÈÌÈ ²Í- ÑÒÐÓÌÅÍÒÀÌÈ PROTAPER, SILK ÒÀ ÐÓ×ÍÈÌÈ Ê-ÔÀÉËÀÌÈ
Котик Н.В.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. М.А. Горай
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра терапевтичної стоматології
м. Вінниця, Україна, e-mail: nata-kotuk97@ukr.net
Актуальність: якість очистки та формування кореневих каналів має провідне значення в ефективності ендодонтичного лікування. Перспективним є використання для препарування кореневих каналів сучасних нікель-титанових машинних систем, які пришвидшують роботу лікаря-стоматолога, дозволяють зберегти форму кореневого каналу та уникнути транспортації.
Мета: порівняти in vitro очищувальні властивості машинних нікель-титанових інструментів Protaper Universal фірми Dentsp- ly/Maillefer, Silk фірми Many та ручних К-файлів (Manі) в системі кореневих каналів.
Матеріали та методи: проведено препарування щічних кореневих каналів 30 видалених премолярів. Піднебінні канали слу- гували контролем. Препарування проводили ендомотором Х-Smart фірми Dentsply/Maillefer. Торк та швидкість роботи вистав- ляли згідно з рекомендаціями виробника. Зуби поділили на три групи. В кожній з них щічні канали препарували: 1- файлами Protaper Universal, 2- Silk, 3- К-файлами з нержавіючої сталі. К-файл №10 використовували для визначення робочої довжини та прохідності кореневих каналів. У всіх групах зубів для іригації використовували фізрозчин. Після препарування і формування кореневого каналу робили поперечні зрізи на відстані 3мм та 5мм від анатомічного апексу та забарвлювали розчином гемоток- силін-еозину. Під світловим мікроскопом фірми «ЛОМО» оцінювали: кількість ошурок, кількість предентину; ступінь чистоти стінок у відпрепарованих та в контрольних каналах. В якості ошурок приймали інфіковані залишки дентину та пульпи. Для оцінки зрізів кожен канал поділили на 4 квадранта за методикою Maryam Ehsanietalt.,2010. Використовували ступені від 1 до 4 для відображення змін: 1- наявність ошурок 0-25%, 2- 26-50%, 3- 51-75%, 4- 76-100%. Суб’єктивно оцінювали ергономічні властивості інструментів. Статистичний аналіз проводили з використанням пакетів програм Microsoft Exsel.
Результати: при вивченні кількості ошурок на відстані 3 мм від верхівки найбільший результат виявився в групі К-файлів, а 5мм від верхівки найменша кількість ошурок в групі Silk та Protаper Universal. Найменша кількість предентину (3 мм від верхівки) виявлена в групі Protaper Universal. В той же час найкраща ефективність очистки 3 мм від верхівки спостерігали в групі Silk (р=0, 007), а 5мм від апексу – Protaper Universal, Silk та К-файли.
Висновки: при формуванні кореневих каналів в апікальній зоні інструменти Protaper Universal та Silk є більш ефективними, ніж ручні К-файли. Silk менш агресивний інструмент по відношенню до тканин зуба порівняно з Protaper Universal, про що свідчить кількість видаленого предентину. При використанні Silk збільшується безпека та швидкість препарування завдяки підвищеній гнучкості інструмента. Конструктивна особливість інструмента повністю виключає ефект вкручування в стінки каналу, що дозволяє уникнути транспортації та перфорації його стінки.