ÎÖ²ÍÊÀ ÊÎÃͲÒÈÂÍÈÕ ÔÓÍÊÖ²É ÒÀ ÕÀÐÀÊÒÅÐÓ ÑÍÓ Ó Ä²ÒÅÉ Ç ÏÀÐÎÊÑÈÇÌÀËÜÍÎÞ ÂÅÃÅÒÀÒÈÂÍÎÞ ÍÅÄÎÑÒÀÒͲÑÒÞ
Кирилович М.С., Ясинецька К.О.
Наукові керівники: проф. І.О. Мітюряєва, доц. А.В. Гнилоскуренко ДВНЗ «Національний медичний університет ім.О.О. Богомольця»
Кафедра педіатрії №4 медичного факультету №3 м. Київ, Україна, e-mail: mariameri1410@gmail.com
Метою роботи є оцінка стану когнітивних функцій та характеру сну у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю з урахуванням інформації користування гаджетами.
Матеріали і методи: Обстежено 23 дитини з пароксизмальною вегетативною недостатністю, які перебували в ДКЛ №6 м.Києва в Центрі вегетативних дисфункцій. Проводили оцінку сну за допомогою анкетування та оцінку когнітивних функцій за допомогою монреальської шкали.Також, оцінювали інформацію щодо користування гаджетами і їх вплив на сон дитини.
Результати дослідження: В результаті даних досліджень ми встановили, що з 23 обстежених у 69,6% за даними монреальсь- кої шкали спостерігається зниження показнику когнітивних функці. Так, при нормі 26 балів і вище, у обстеженних дітей серед- ній показник становив 23,1. За даними повного анкетування про сон, визначили, що у дітей наявні порушення сну, так симптоми безсоння виявлено у 39% дітей, які проявляються хронічною неможливістю заснути або підтримати нормальний сон, симптоми нарколепсії у 73% – неконтрольовані атаки сну в денний час, симптоми синдрому неспокійних ніг у 30%, які супроводжуються неприємними відчуттями кінцівок і надмірною руховою активністю уві сні, у 61%, виявлено неодноразові зупинки дихання уві сні, що може свідчити про симптоми обструктивного апное сну. Встановлено, що 43% дітей в середньому користуються гад- жетами - 120 – 480хв, 34% - більше 480 хв, 13% - 60-120хв, 4% - 30-60 хв, 4% - до 30 хв на добу. При цьому 43,5% дітей перед засинанням спілкуються в соціальних мережах, 39,1% - переглядають відео, 17,4 % - грають у комп`ютерні ігри.
Висновки: Таким чином, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю встановлено порушення сну. Спо- стерігається чітка залежність між низькими показниками когнітивних функцій та впливу користування гаджетами на показники сну у дітей.
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÏÀÐÎÊÑÈÇÌÀËÜÍί ÂÅÃÅÒÀÒÈÂÍί ÍÅÄÎÑÒÀÒÍÎÑÒ² Ó Ä²ÒÅÉ ÍÀ ÔÎͲ ËÎÐ-ÏÀÒÎËÎò¯
Клубей С.М., Слобода А.О.
Науковий керівник – к.мед.н., асист. А.В. Гнилоскуренко ДВНЗ «Національний медичний університет імені О.О. Богомольця»
Кафедра педіатрії №4
м. Київ, Україна, e-mail: nmu.ped4@gmail.com
Мета: Визначити особливості перебігу пароксизмальної вегетативної недостатності (ПВН) у дітей на фоні ЛОР-патології та
без неї за допомогою показника активності регуляторних систем за даними варіабельності ритму серця.
Завдання: Дослідити перебіг ПВН у дітей на фоні патології ЛОР органів та без неї, встановити особливості варіабельності ритму серця та ступінь порушення регуляторних систем у дітей з ПВН в обох групах.
Матеріали та методи дослідження: Дослідження проводилось на базі Центру вегетативних дисфункцій ДКЛ №6 м. Києва.
Було обстежено 45 дітей: основну групу склали 25 пацієнтів з ПВН, у яких є хронічна патологія ЛОР-органів, вимірювання добової варіабельності роботи серця (ВРС) здiйснювали в автоматичному режимi під час проведення холтерiвського монiторування ЕКГ за допомогою програми «КардиоБиоРитм» (АОЗТ «Сольвейг», Київ) за 24-годинним записом кардiоритмограми (КРГ).
Результати: Показник активності регуляторних систем (ПАРС) за даними варіабельності ритму серця в групі пацієнтів з ПВН на фоні хронічного тонзиліту у більшості хворих (63,6%) становив 5-6 балів, що вказує на значне напруження регуляторних систем, на відміну від пацієнтів з ПВН без хронічного тонзиліту, у яких виявлено тільки в 40%. ПАРС 3-4 бали, що вказує на напруження регуляторних систем у хворих основної групи виявлено у 18,2 % проти 50 % у контрольній групі ( р≤0,05). ПАРС 7-8 балів, що вказує на виснаження регуляторних систем зустрічався тільки у 9,2 % пацієнтів з ПВН на фоні хронічного тонзиліту. В той час як в контрольній групі виявлено 10 % пацієнтів з ПАРС 1-2 бали, що вказує на оптимальну роботу регуляторних систем.
Висновки: Отримані результати свідчать про порушення адаптації та виснаження фізіологічних резервів переважно в групі пацієнтів з хронічною патологією ЛОР органів, тоді як у дітей без хронічного тонзиліту ступінь напруги компенсаторних механізмів організму виражений в меншій мірі.
ÂÈÂ×ÅÍÍß ÏÎÊÀÇÍÈʲ ԲÇÈ×ÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ Ó Ä²ÒÅÉ Ç ÀÒÎϲ×ÍÈÌ ÄÅÐÌÀÒÈÒÎÌ Лазуркевич Т.О., Ковалишин Х.Т.
Науковий керівник – к.мед.н., асист. Г.М. Дутчак ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: anna.dutchak@gmail.com
Атопічний дерматит (АД) – є одним із найпоширеніших алергічних захворювань у дітей з багатоплановим впливом на організм та широким спектром клінічних проявів.
Метою дослідження було оцінити показники фізичного розвитку і його гармонійність у дітей з АД та їх залежність від фоно- вої дисплазії сполучної тканини (ДСТ).
Матеріали і методи. Обстежено 32 пацієнтів з АД віком від 1 до 18 років та 10 здорових дітей аналогічного віку. Діагноз АД верифікували за критеріями J. M. Hanifi n G. Rajka(1980). Для виявлення фенотипічних проявів ДСТ у обстежуваних дітей використовували критерії Т. Милковської – Димитрової і А. Каракашева (1985). В залежності від наявності фенотипічних ознак ДСТ було виділено 2 групи: І - 18 дітей з АД без проявів ДСТ, ІІ група - 14 дітей з проявами ДСТ. Для оцінки фізичного розвитку проводили вимірювання довжини та маси тіла, окружність грудної клітки. За шкалою Стюарта оцінювали мікросоматичний, мезосоматичний, макрорсоматичний тип розвитку, визначали дефіцит маси та зміни довжини тіла у пацієнтів, розраховуючи індекси Варги і Вервека відповідно.
Результати дослідження та їх обговорення. При оцінці рівня фізичного розвитку та його гармонійності було виявлено чітку тенденцію до мікросоматичного типу тілобудови (р<0,05) зі схильністю до доліхоморфії та дефіциту маси тіла у дітей з проява- ми ДСТ. Так, за шкалою Стюарта мезосоматичний тип фізичного розвитку зустрічався достовірно частіше серед здорових дітей (р<0,05). В той же час, у дітей з АД спостерігалася тенденція до його зниження, а за присутності ДСТ тільки у 35,7 % дітей цей показник відповідав нормі (рN<0,05). Середні показники фізичного розвитку серед обстежених дітей були достовірно вищими у здорових та в дітей І-ї групи – (13,95±0,51) та (13,47±0,50) проти (11,42±0,49) у дітей ІІ-ї групи (р<0,01). Переважна більшість (71,4 %) дітей з проявами ДСТ мали помірний та виражений дефіцит маси тіла, що не було типовим для здорових та пацієнтів із АД без ознак сполучнотканинної дисплазії. Встановлено, що середнє значення індекса Варги у дітей ІІ-ї групи становило (1,51±0,03), що достовірно відрізнялося від даних І-ї групи та здорових (р<0,01). При розрахунку індекса Вервека відмічено, що більшість дітей обох груп мали гармонійний розвиток (77,8 % та 64,3 %, відповідно), проте близько у третини дітей ІІ-ї групи спостерігалася помірна чи виражена доліхоморфія (р<0,05).
Висновки: таким чином, діти з АД на фоні ДСТ мають схильність до зниження показників фізичного розвитку з тенденцією до астенічних пропорцій тіла. ДСТ є тим преморбідним фоном, який потребує особливого підходу в розробці лікувально-про- філактичних та реабілітаційних програм у пацієнтів із АД.
Ê˲ͲÊÎ-IJÀÃÍÎÑÒÈ×Ͳ ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÑÅÏÑÈÑÓ Ó ÏÅÐÅÄ×ÀÑÍÎ ÍÀÐÎÄÆÅÍÈÕ Ä²ÒÅÉ
Михальчишена В.В., Козак С.Б.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. Т.І. Саврун
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра педіатрії №1
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: vika_muhalchushena@ukr.net
Актуальність. Системні бактеріальні інфекції є вагомою причиною захворюваності і смертності новонароджених, а септицемія з доведеною бактеріємією посідає перше місце у загальній структурі нозокоміальних інфекцій новонароджених усіх вагових груп (Liu et al, 2016). Незважаючи на значні досягнення сучасних перинатальних технологій, рання діагностика неонатальних бактеріальних інфекцій в новонароджених часто є проблематичною через відсутність специфічних клінічних ознак, безсимптомний перебіг ранніх стадій патологічного процесу і низьку діагностичну цінність позитивних результатів додаткових методів обстеження (Fanaroff et al, 2013). Як наслідок, відсутні об’єктивні дані про епідеміологію сепсису в Україні та світі, що утруднює розробку обґрунтованих рекомендацій щодо емпіричної антибіотикотерапії.( R.A. Polin et al, 2014).
Мета: Встановити перинатальні фактори ризику несприятливих наслідків інфекцій неонатального періоду на підставі вивчення клініко-діагностичних особливостей перебігу у передчасно народжених дітей.
Завдання:
1. Провести аналіз факторів ризику розвитку сепсису у недоношених дітей.
2. Надати клініко-параклінічну характеристику сепсису у недоношених дітей залежно від маси тіла.
3. Визначити предиктори несприятливого перебігу сепсису у недоношених дітей.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 69 історій хвороби недоношених новонароджених та протоколів дослідження їх плаценти, які знаходилися на лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні та міської лікарні «Центр Матері та Дитини». Критеріями включення були: недоношеність (термін гестації менше 37 тижнів), клініко-параклінічні ознаки внутрішньоутробної інфекції та/або сепсису; критеріями виключення були: вроджені вади, генетичні синдроми, пологові травми. В ході роботи були проаналізовані та статистично опрацьовані клініко-анамнестичні дані, лабораторні показники, результати інструментальних, морфологічних та гістологічних досліджень.
Результати. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що у недоношених дітей з інфекціями неонатального періоду основними морфологічними змінами плаценти були хронічна плацентарна дисфункція, інволюційно-деструктивні зміни ворсин та строми. Гнійно-некротичний хоріоамніоніт та фунікуліт були виявлені у 92, 6% випадків дітей, що померли, проти 54,7% дітей без летальних наслідків. Антенатальну затримку внутрішньоутробного розвитку було діагностовано у кожного третього новонародженого з важким перебігом інфекції, в 3,5 рази частіше спостерігалася важка асфіксія при народженні.
Тривалий безводний проміжок мав місце у 48,6% новонароджених, які вижили, проти 87,2 % серед дітей з летальними наслідками. Клінічний перебіг інфекцій характеризувався розвитком пневмонії у 100% новонароджених, гепатиту – 43,4%, нефриту – 48, 2%, у 3,5 рази рідше діагностувалися некротичний ентероколіт та кардит. Серед категорії недоношених дітей з екстремально малою масою тіла летальність внаслідок перенесеної інфекції була достовірно вища (28% проти 9,5% та 7%, р<
0,1) у порівнянні з новонародженими з дуже малою та малою масою тіла, та супроводжувалася розвитком важкої поліорганної недостатності та ДВЗ синдрому у 92,5% дітей, які померли.
Висновки. Проведене дослідження виявило зв’язок перинатальних факторів із несприятливим прогнозом у передчасно народжених новонароджених, основними з яких були затримка внутрішньоутробного розвитку плода, тривалий безводний проміжок, гнійний фунікуліт та хоріоамніоніт. Основними прогностичними факторами у новонароджених були екстремально мала маса тіла, важка асфіксія при народженні, поліорганна недостатність, ДВЗ синдром.
˲ÊÓÂÀËÜÍÎ-ÏÐÎÔ²ËÀÊÒÈ×ÍÅ ÏÐÈÇÍÀ×ÅÍÍß Â²ÒÀ̲ÍÎ-̲ÍÅÐÀËÜÍÈÕ ÊÎÌÏËÅÊÑ²Â Ó ÏΪÄÍÀÍͲ Ç ÏÐÎÁ²ÎÒÈÊÀÌÈ ÏÐÈ ÕÐÎͲ×ÍÈÕ ÃÀÑÒÐÎÄÓÎÄÅÍÀËÜÍÈÕ ÇÀÕÂÎÐÞÂÀÍÍßÕ
Ó Ä²ÒÅÉ
Павлюк Л.В., Новікова К.І.
Наукові керівники: к.мед.н., доц. І.С. Недоступ, викл. І.В. Казімирчук ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: ldmlpvlk@gmail.com
Метою даного дослідження було удосконалення патогенетичної терапії хронічних гастродуоденальних захворювань (ХГДЗ) у дітей.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження були 58 дітей шкільного віку. Діагноз ХГДЗ верифікували на основі УЗД шлунку з дегазованою водою, даних ФЕГДС з рН-метрією і діагностикою H.pylori. Ферокінетику вивчали за вмістом заліза (Fe) в цільній крові і сироватці; показниками феритину (ПФ) та насиченості трансферину залізом (НТЗ). Дослідження калу проводили бактеріологічним методом. Всі хворі були розділені на 2 групи. Першу групу ХГДЗ склали 28 дітей з залізодефіцитною анемією (ЗДА) І ст. та її ризиком, яким окрім стандарт-терапії, призначали вітаміно-мінеральний комплекс Піковіт Юнік та пробіотик Симбіформ Cito. До 2-ї групи ХГДЗ увійшло 30 дітей з нормальним вмістом гемоглобіну в крові, що отримували тільки препарати стандарт-терапії.
Результати дослідження і їх обговорення. Скарги та клінічні ознаки проявлялись больовим (96,6%), диспепсичним (91,4%) і астено-вегетативним (62,7%) синдромами. Симптоми сидеропенії (60,4%) виявляли частіше, ніж наявність в загальному аналізі крові ЗДА легкого ступеня (15,5%) чи її ризику (32,8%), що свідчило про латентний дефіцит заліза у дітей 2-ї групи. Встановлено, що у всіх дітей з ХГДЗ при поступленні концентрація Fe в цільній крові, рівень сироваткового Fe та ПФ були нижчими (P<0,01), ніж у здорових дітей (відповідно 416,7±15,5 мг/л проти 528,8±22,5 мг/л; 14,82±1,52 мкмоль/л проти 21,04±1,96 мкмоль/л;
53мкг/л±19 проти 75мкг/л±9). Виявлено, що у пацієнтів 1-ї групи ПФ був нижчим (P<0,01), а НТЗ – вищою, ніж у пацієнтів 2-ї групи (P<0,01). Зміна даних показників у пацієнтів 2-ї групи також вказувала на обернену залежність ПФ-НТЗ та була ранньою ознакою латентного дефіциту Fe. Після проведеної стандарт-терапії концентрація Fe в цільній крові, рівень сироваткового Fe та ПФ дещо підвищувались, а НТЗ знижувалась, проте не досягали рівня у здорових дітей (P<0,01). Дисбіотичні порушення помірного або незначного ступеня мали місце у 81% дітей. Розлади ферокінетики та мікробіоти кишківника усували шляхом призначення вітаміно-мінерального комплексу ПіковітЮнік та пробіотика Симбіформ Сіto. Їх також рекомендували включати до складу сезонної (осінь-весна) протирецидивної терапії, що посприяло зменшенню частоти рецидивів в 1,6 рази та збільшенню тривалості ремісії в 1,5 рази.
Висновки. При ХГДЗ призначення стандарт-терапії у поєднанні з вітаміно-мінеральним комплексом ПіковітЮнік та пробіотиком Симбіформ Сіto позитивно впливає на клініку сидеропенічного синдрому, показники ферокінетики та мікробіоценоз кишківника. Тому їх можна рекомендувати для лікування і профілактики ХГДЗ у дітей.
ÏÐÈ×ÈÍÈ ÃÎÑÒÐί ÊÐÎÏÈÂ’ßÍÊÈ Рауцкіс В.П., Габрук І.І. Павлік О.В.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. Я.М. Кулик
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра педіатрії №1
м. Вінниця, Україна, e-mail: oksanapavlik505@gmail.com
Актуальність: Гостра кропив’янка характеризується тривалістю захворювання менше 6 тижнів. За даними статистики вона посідає 2 місце серед алергічних захворювань дитячого віку. Типовими причини кропив’янки у дітей можуть бути найрізноманітніші чинники: харчові продукти, лікарські препарати, пилок, укуси комах.
Мета: Вивчити клініко-анамнестичні особливості гострої кропив’янки у дітей різного віку.
Матеріали та методи: Проаналізовано дані карт стаціонарних хворих і обстежено 32 дітей, що перебували на стаціонарному
лікуванні у пульмонологічному відділенні ВОДКЛ у 2016 і 2017 році з діагнозом «Гостра кропив’янка». Вік дітей складав від 1 до 16 років, середній вік складав 8±0,5 років. Проводились загально клінічні і алергологічні дослідження, що включали збір алергологічного анамнезу і визначення специфічних Ig E до певних алергенів у сироватці крові методом ІФА. Статистична обробка виконувалась на персональному комп`ютері.
Результати: У досліджуваній групі дітей з гострою кропив’янкою кількість пацієнтів переддошкільного віку склала 12,5%
(4 дітей), дошкільного віку – 25% (8 дітей), а найбільшу частку становили діти шкільного віку – 62,5% (20 дітей). Серед хворих переважали дівчатка – 53%, хлопчиків відповідно було 47%. Оцінюючи сезон захворювання, з’ясувалося, що найбільша кількість випадків припадала на весняно-літній період ( квітень, липень). При аналізі анамнестичних даних типовими причинами гострої кропив’янки у 12 дітей (37,5%) були названі солодощі, у 4 дітей (12,5%) – малина, у 3 дітей (9,4%) – медичні препарати (НПЗЗ, антибіотики), у 2 дітей (6,3%) – психічний стрес, у 1 дитини (3,1%) була інсектна алергія на укус бджоли, а у 10 дітей (31,3%) спостерігалась кропив’янка неуточненої етіології, оскільки не вдалося з’ясувати причин з анамнезу. У 47% спостерігалася супутня алергічна патологія (дерматит, риніт, бронхіальна астма, ангіоневротичний набряк), а у 53% - не відмічалося супутніх хвороб. У переважної більшості пацієнтів (80%) спостерігався обтяжений алергологічний анамнез, (мала місце харчова та медикаментозна алергія), у 20% відповідно не обтяжений. При аналізі спадкового анамнезу виявлено, що у 14 дітей (43,8%) він не обтяжений, а у 18 (56,2%) – обтяжений, з яких у третині випадків - алергічною патологією.
Висновки: Отже, отримані дані свідчать, що гостра кропив’янка частіше виникає у дітей, котрі мають обтяжений спадковий та алергічний анамнези та характеризується більш важким перебігом захворювання.
ÑÓÄÈÍͲ ʲËÜÖß Ó Ä²ÒÅÉ ²Ç ÑÈÌÏÒÎÌÀÒÈÊÎÞ ÏÀÒÎËÎò¯ ÄÈÕÀËÜÍί ÑÈÑÒÅÌÈ Стахняк Д.В.
Науковий керівник – к.мед.н., асист. О.І. Мацюра
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра педіатрії №2
Львів, Україна, e-mail: Kaf_pediatrics_2@meduniv.lviv.ua
Актуальність. Судинні кільця – це доволі рідкісні (приблизно 1% серед усіх природжених вад серцево-судинної системи) аномалії дуги аорти та її гілок, що утворюють повні та неповні кільця навколо трахеї, стравоходу та головних бронхів. До таких вад відносяться правостороння дуга аорти, подвійна дуга аорти, різні варіанти відходження її гілок при лівосторонній дузі, а також аберентна легенева артерія. Діагностика і подальше лікування судинних кілець залежить від вираженості симптомів і наявності супутніх патологій. До найбільш частих клінічних ознак такої аномалії належать свистячі хрипи, стридор, апное, повторні пневмонії та явища дисфагії.
Мета і завдання. Проаналізувати клінічну картину захворювань дихальної системи та результати інструментальних методів дослідження пацієнтів, у яких були діагностовані судинні кільця.
Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз історій хвороб двох пацієнтів, що лікувались на базі Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львова та Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру у 2014 та 2016 рр. з приводу захворювань дихальної системи, мали діагностичний пошук та успішну хірургічну корекцію природжених судинних аномалій.
Результати. Пацієнт М. Лікувався з приводу двобічної пневмонії із синдромом бронхообструкції. На комп’ютерній томографії органів грудної клітки з довенним контрастуванням виявлено аберантне відходження та звуження лівої легеневої артерії; емфізематозні зміни правої легені за рахунок помірної компресії правого головного бронха нижче рівня біфуркації трахеї аберантною лівою легеневою артерією. У віці 4 міс проведена корекція аномального відходження лівої гілки легеневої артерії від правої гілки.
Пацієнт О. Лікувався з приводу гострого обструктивного бронхіту та гострої респіраторної вірусної інфекції. Комп’ютерна томографія з довенним контрастуванням дозволила виявити природжену аномалію артеріальної системи – подвійну дугу аорти, ускладнену частковим стенозом трахеї. У віці 42 дні дитині була проведена хірургічна корекція природженої судинної аномалії.
У двох клінічних випадках обструкція дихальних шляхів мала вторинний характер і повністю регресувала після проведення хірургічної корекції.
Висновки.
1. Бронхообструктивний синдром може бути проявом різноманітних захворювань, що потребує ретельного обстеження та диференційної діагностики.
2. Судинні аномалії можуть проявлятися по-різному: від безсимптомного перебігу впродовж усього життя до розгорнутих клінічних проявів, які потребують негайного хірургічного втручання вже у перші дні життя дитини.
3. Обструкція дихальних шляхів при судинних кільцях має, як правило, вторинний характер і регресує після проведення хірургічної корекції.
ÂÇÀªÌÎÇÂ’ßÇÎÊ ÏÅÐÅÁ²ÃÓ ÏÍÅÂÌÎÍ²É ²Ç ÑÓÏÓÒÍÜÎÞ ÏÀÒÎËÎòªÞ Ó Ä²ÒÅÉ Ì.ÊȪÂÀ Ясинецька К.О., Кирилович М.С.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. Л.М. Головатюк Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
Кафедра педіатрії №5
м. Київ, Україна, e-mail: mariameri1410@gmail.com
Мета дослідження: вивчити особливості перебігу пневмонії у дітей з фоновими захворюваннями.
Матеріали і методи дослідження: всього проаналізовано 125 історій хвороби дітей у віці від 1 місяця до 10 років, з діагнозами пневмонія, які перебували на лікуванні у відділенні пульмонології ДКЛ №3 м.Києва. З них пневмонія з фоновими захворюваннями виявлена у 69 (55,4%) дітей у віці до 1 року,що склало 63% (43), від 1 до 3 років 29% (20), від 3 до 5 років 7,6% (6) дітей, в тому числі хлопчиків (47) і дівчаток (22), що складає 67,7% і 32,3% відповідно. Зібраний анамнез показав, що діти були госпіталізовані на 3-14 день від початку захворювання і після неефективно проведеного курсу антибактеріальної терапії в амбулаторних умовах. Діагноз пневмонія був верифікований на підставі анамнестичних, клінічних даних, лабораторно-
інструментальних досліджень.
Результати дослідження: в анамнезі у 80% обстежених дітей виявлено, що у матері зазначалася акушерська і соматична патологія у вигляді гестозів, анемій, загрози переривання вагітності, загострення хронічного пієлонефриту, перенесення вірусної інфекції. У цих же дітей при народженні зазначалися різні ураження органів і систем, такі як ураження ЦНС, недоношеність, асфіксія, внутрішньоутробна пневмонія. У 75,5% дітей виявлено, що до госпіталізації вони неодноразово отримували стаціонарне лікування з діагнозами ГРВІ, бронхіт, пневмонія, ентеровірусна інфекція, кишкова інфекція. У обстежених дітей мало місце поєднання кілька різних факторів: анемією страждали 23 (33,3%) дітей, перинатальне ураження ЦНС було у 15 (22,%) дітей, внутрішньоутробна інфекція - ЦМВ, ВПГ (І,ІІ тип) у 8 (12%), алергічний дерматит у 6 (6,5%), вроджені вади серця 4 (5,4%).Клінічна картина пневмонії характеризувався катаральним синдромом, загальною інтоксикацією, тривалістю обструктивного синдрому, наявністю малопродуктивного кашлю, наростанням задишки. На рентгенографії у 39 (57%) обстежених дітей виявлено двобічна вогнищева інфільтрація, з них наявність бронхообструктивного синдрому зазначалася у 30 дітей, що становить 56,6%. У 40 (43%) дітей рентгенологічно діагностована сегментарна пневмонія. У цих дітей обструктивний синдром склав 37,5% (23) випадків. В загальному аналізі крові реєструється помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз, нейтрофільоз, нормальне або помірне прискорення ШОЕ, ознаки анемії.
Висновки:
1. Серед фонової патології превалювало - анемія, неврологічна патологія, ВУІ.
2. Тривалість захворювання пов’язана з пізньою госпіталізацією, неадекватністю отриманої амбулаторної терапії.
3. Перебіг пневмонії ускладнився тривалою бронхіальною обструкцією.
ÑÒÀÍ Ô²ÇÈ×ÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ Ä²ÒÅÉ ØʲËÜÍÎÃΠ²ÊÓ Ç ÑÓÁÊ˲Ͳ×ÍÈÌ Ã²ÏÎÒÈÐÅÎÇÎÌ Яцишин А.Р.
Науковий керівник – к.мед.н., доц. Б.М. Павликівська ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: a.yatsyshyn1@gmail.com
Проблема прихованих порушень функції щитоподібної залози у дітей є порівняно новою. Успіхи у вивченні цієї патології значною мірою зумовлені впровадженням упродовж останніх десятиліть у клінічній практиці радіоімунологічних методів визначення в плазмі крові тиреотропного гормону гіпофізу та рівня гормонів щитоподібної залози, що відкрило нову еру в діагностиці та лікуванні гіпотиреозу. Тиреоїдні гормони ЩЗ відіграють істотну роль в метаболічних та різноманітних процесах дитячого організму. За даними літератури, СГ у дітей може відбитись на фізичному і статевому розвитку, негативно впливати на стан імунної і інших систем організму.
Метою нашої роботи стало вивчення фізичного розвитку у дітей з субклінічним гіпотиреозом.
Для виконання поставленої мети було обстежено 144 дитини шкільного віку, які перебували на лікуванні в міській дитячій клінічній лікарні м. Івано-Франківська. Середній вік пацієнтів становив 14,6+2,34 років. Серед обстежених дітей було 77 дів- чинки, що становило 53,4%, та 67 хлопчики - 46,6%. Діти знаходились на лікуванні в стаціонарі з приводу соматичної патоло- гії. Всім дітям було проведено вивчення функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи. В залежності від отриманих результатів, діти були поділені на дві групи: перша – 86 дітей, у яких не було виявлено відхилень в функціонуванні щитовидної залози, друга – 58 дітей з СГ. Аналіз даних показників фізичного розвитку у обстежених дітей показав, що в більшості випадків (59% в першій групі та 52% в другій групі) маса тіла дітей знаходилась в межах 25-75 перцентилей, що відповідає середньому фізичному розвитку. Збільшення маси тіла понад 75 перцентиль частіше зустрічається у дітей без СГ – 22% (10% у дітей другої групи). У той же час зниження показника маси тіла нижче 25 перцентиля майже вдвічі частіше спостерігається у дітей з СГ (7%
в дітей другої групи та 3% - першої). Зміни показника маси тіла дітей першої групи спостерігались як і в хлопчиків, так і в дів- чаток. Схожі результати були виявлені і при аналізі показника зросту у дітей. Середні показники зросту мали 60% дітей першої групи та 51% дітей другої групи. Як серед хлопчиків, так і серед дівчаток із СГ високою була частка дітей із низьким та нижче середнього зростом (38% проти 14 % дітей без СГ). Вищі середнього показники зросту виявлялись переважно у дітей першої групи (24%), тоді як у дітей другої групи цей показник був вищим середнього тільки у 10%. При аналізі гармонійності фізичного розвитку встановлено, що у 62% дітей без СГ був виявлений гармонійний фізичний розвиток, тоді як у дітей з СГ гармонійним фізичний розвиток був у 49%.
Таким чином, СГ суттєво впливає на фізичний розвиток дітей і це обґрунтовує включення йодовмісних препаратів для корекції тиреоїдного статусу і, як наслідок, відхилень у фізичному розвитку.
ÂÈÇÍÀ×ÅÍÍß ÀÍÒÈÁ²ÎÒÈÊÎÐÅÇÈÑÒÅÍÒÍÎÑÒ² STAPHYLOCOCCUS AUREUS ÄΠвÇÍÈÕ ÃÐÓÏ ÀÍÒÈÁ²ÎÒÈʲ ÇÀ 2014-2017 ÐÎÊÈ Ó Ä²ÒÅÉ Ç ÔÀÐÈÍÃÎÒÎÍÇÈ˲ÒÀÌÈ
Ящук І.О., Сидоренко М.В.
Науковий керівник – к.мед.н, доц. А.В. Гнилоскуренко Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
Кафедра педіатрії №4
м. Київ, Україна, e-mail: Sydorenko96@gmail.com
Актуальність: У сучасній медичній практиці широко розповсюджене призначення антибактеріальних препаратів, крім того, велика кількість пацієнтів самостійно приймають антибіотики. Існує проблема невмотивованого призначення та безпідставної зміни груп антибактеріальних препаратів, що призводить до виникнення антибіотикорезистентності. Тому, необхідне вивчення динаміки розвитку цього явища для розробки шляхів боротьби з ним .
Мета: Оцінити динаміку розвитку антибіотикорезистентності у різних вікових груп за період з 2014 по 2017 роки.
Матеріали і методи дослідження: Для дослідження були відібрані 256 результатів мікробіологічного дослідження зіву з антибіотикограмою дітей віком 0-5 та 6-15 років, які перебували під наглядом педіатра МЦ «Медісвіт» з гострими фаринготонзилітами за період з 2014 по 2017 роки. Була досліджена резистентність Staphylococcus aureus, в тому числі MRSA до основних груп антибактеріальних препаратів, що використовуються у педіатричній практиці. Динаміку оцінювали за змінами