У статті розглянуто базові засади формування політики підтримки розвитку малого і середнього підприємництва на регіональному рівні з урахуванням напрямів та принципів державної політики у сфері розвитку малого і середнього бізнесу, реформи децентралізації, що передбачає передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самовря- дування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. Проведено аналіз наукових досліджень, думки експертів щодо передумов, проблематики реформування територіальної організації влади, органів місцевого самовря- дування та виконавчої влади, та вплив цих процесів на регіональну політику у напрямі створення сприятливих умов для розвитку бізнесу задля забезпечення збалансованого розвитку територій. Наведені цифрові дані підтверджують вагомість сфери малого і середнього підприємництва як на національному, так і регіональному рівнях та, в зв’язку з цим, важливість формування ефективної політики підтримки бізнесу. Виокремлено окремі складові, які є значимими в питанні підтримки підприємництва та які суттєво реформовані і продовжують змінюватися з метою максимального задоволення потреб мешканців сіл, селищ, міст, спрощення умов ведення бізнесу, досліджено відповідну норматив- но – правову базу. Досвід України з окреслених напрямів є унікальним. Здійснено аналіз можливостей, фінансових, майнових та нефінансових інструментів, які є вагомими складовими у формуванні політики по створенню комфортного бізнес – середовища на місцевому рівні та можуть бути використані об’єднаними територіальними громадами для під- вищення їх конкурентоспроможності та розвитку.
Ключові слова: суб'єкти малого і середнього підприємництва, децентралізація, об’єднані територіальні громади, місце- ве самоврядування, повноваження, ресурси, адміністративні послуги, зайнятість, розвиток.
Постановка проблеми. Будь-яка успішна со- ціально-економічна модель, що веде до зрос- тання, значною мірою базується на малих та середніх підприємствах. Мале і середнє підпри- ємництво сприяє створенню нових робочих місць, зростанню валового внутрішнього продукту, а також стимулюванню розвитку конкурентоспро- можності та інноваційного потенціалу економіки.
Тому, на сьогодні формування ефективної по- літики сприяння розвитку малого і середнього бізнесу з урахуванням процесу децентралізації, що відбувається в Україні, є першочерговим за- вданням, як для центральних та місцевих орга- нів виконавчої влади, так і для органів місцевого самоврядування.
З урахуванням процесу передачі повноважень та фінансів з центрального на місцевий рівень, утворенням об’єднаних територіальних громад повстають виклики для їх представників в части- ні створення комфортного бізнес – середовища на відповідній адміністративно – територіальній оди- ниці, залучення інвестицій, збалансованого ринку праці, що сприятиме збільшенню надходжень до відповідних бюджетів не лише за рахунок пере- дачі фінансового ресурсу та повноважень, але й за рахунок розвитку територій внаслідок ефек- тивної політики, що забезпечуватиме соціально – економічний розвиток регіонів в цілому.
Формування об’єднаними територіальними громадами регіональної політики сприяння роз-
4 (26), листопад 2019
витку підприємництва має відбуватися почина- ючи від аналізу природного, трудового, фінан- сового, інфраструктурного потенціалу, наявної ресурсної бази, традицій територій до напра- цювання шляхів ефективного їх використання з урахуванням позитивного вітчизняного та зару- біжного досвіду.
Постановка завдання. Метою статті є окрес- лення базових засад формування політики під- тримки розвитку малого і середнього підприєм- ництва об’єднаними територіальними громадами з урахуванням напрямів державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємни- цтва, реформи децентралізації, аналіз можли- востей, фінансових, майнових та нефінансових інструментів, які можуть бути використані гро- мадами для підвищення їх конкурентоспромож- ності та розвитку.
Викладення основного матеріалу. Одним із пріоритетних напрямів регіональної політи- ки України на сучасному етапі є забезпечення збалансованого розвитку регіонів. Для досяг- нення цього пріоритету сприяє реформа децен- тралізації.
Децентралізація – процес передачі повнова- жень і бюджетних надходжень від державних органів до органів місцевого самоврядування. За словами одного з ідеологів децентралізації Ана- толія Ткачука [2], реформа, котра втілюється в Україні, є унікально українською і не копіює досвіду будь-якої іншої країни. Вона має три складові:
1. реформа територіальної організації влади;
2. реформа місцевого самоврядування;
3. реформа регіональної політики.
Основне завдання реформи – створити умо- ви для розвитку громад та наблизити послуги до людей шляхом формування заможних громад, передачі більшої частини повноважень на базо- вий рівень управління та чіткого розмежування функцій між рівнями управління, а також гаран- тувати належне ресурсне забезпечення місцево- го самоврядування.
Загалом експерти стверджують, що децентра- лізація в Україні, просувається швидше, ніж в інших країнах, які цей шлях вже пройшли.
Розвитку підприємництва сприяє зменшення адміністративних перешкод. Об’єднана громада отримує дозвіл тільки від одного органу влади, в той час як раніше потрібно було отримувати дозвільні документи в декількох місцях. Тери- торіальні утворення були надто маленькими, і вести бізнес на території тільки одного з них було невигідно. Розвиток також забезпечує спільне стратегування в громаді, залучення членів громади до процесу прийняття та вико- нання рішень.
Об’єднані територіальні громади в Україні є своєрідними «теплицями», де малий та середній бізнес отримує сприятливі умови для росту. Як, наголосив перший секретар Представництва ЄС з питань децентралізації та секторальних ре- форм Бенедикт Геррманн «Під час спілкування з малим та середнім бізнесом, які працюють у но- вих громадах, я отримую позитивні відгуки. Вони кажуть що, це реально добре. І тому об’єднані територіальні громади – це той «бізнес-хаб», та
«теплиця», де малий та середній бізнес може нормально рости» [8]. Європейський дипломат зазначив, що керівництво об’єднаних територі- альних громад має максимально ефективно ви- користовувати нові інструменти, які вони отри- мали, і приділяти велику увагу саме розвитку малого та середнього бізнесу.
Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що метою державної політи- ки у сфері розвитку малого і середнього підпри- ємництва в Україні є:
створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва;
забезпечення розвитку суб’єктів малого і се- реднього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності;
стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого і середнього підпри- ємництва;
сприяння провадженню суб’єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо про- сування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на вну- трішній і зовнішній ринки;
забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Згідно вищезазначеним Законом принципами державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є:
ефективність підтримки малого і середнього підприємництва;
доступність отримання державної підтримки суб’єктами малого і середнього підприємництва;
забезпечення участі представників суб’єктів малого і середнього підприємництва, громад- ських організацій, що представляють інтереси суб’єктів малого і середнього підприємництва, у формуванні та реалізації державної політики в зазначеній сфері;
створення рівних можливостей для доступу суб’єктів малого і середнього підприємництва, що відповідають вимогам, передбаченим загаль- нодержавними, регіональними та місцевими про- грамами розвитку малого і середнього підприєм- ництва, до участі у виконанні таких програм та для отримання державної підтримки;
ефективність використання бюджетних ко- штів, передбачених для виконання зазначених програм;
відкритість і прозорість проведення процедур надання державної підтримки;
доступність об’єктів інфраструктури підтрим- ки малого і середнього підприємництва для всіх суб’єктів малого і середнього підприємництва.
До повноважень органів місцевого самовря- дування у сфері розвитку малого і середнього підприємництва належить створення умов для розвитку малого і середнього підприємництва, зокрема: визначення пріоритетів та видів дер- жавної підтримки суб’єктів малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержав- них пріоритетів;
Необхідним інструментом конкретизації за- вдань та напрямків державної політики роз- витку малого і середнього підприємництва, що
визначена Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього під- приємництва в Україні» є Стратегія розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року, схвалена розпоряджен- ням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 504-р.
Метою Стратегії є сприяння розвитку підпри- ємництва в Україні шляхом створення сприят- ливих умов для відкриття, ведення і зростання малого і середнього підприємництва через кон- солідацію зусиль усіх заінтересованих сторін, що забезпечить соціально-економічний розвиток в країні та підвищення рівень життя населення Для досягнення вищезазначеної мети визначено шість стратегічних напрямів, зокрема: створення сприятливого середовища для розвитку малого і середнього підприємництва, покращення досту- пу до фінансування, спрощення податкового ад- міністрування, популяризація підприємницької культури та розвиток навчання підприємниць- ким навичкам, сприяння експорту/інтернаціо- налізації, підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу малого і середнього підприємництва.
Реалізація Стратегії здійснюється за такими стратегічними напрямами, які базуються на ре- зультатах проведеного аналізу розвитку сфери підприємництва в Україні з урахуванням між- народної практики та опосередковано врахову- ють принципи, визначені в Акті з питань мало- го бізнесу для Європи, та рекомендації Індексу економічної політики в сфері малого і середнього підприємництва.
Методикою розроблення, проведення моні- торингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку та планів захо- дів з їх реалізації, затвердженої наказом Мініс- терства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.03.2016 № 79 визначено впровадження смарт- спеціалізації у стратегічне планування розвитку регіону, що здійснюється з метою забезпечення сталого розвитку регіону, підвищення ефектив- ності управління інноваційними процесами у ре- гіоні; створення сприятливого середовища для інноваційної діяльності; підвищення рівня інно- ваційної та інвестиційної активності регіону.
Для реалізації виваженої та всеохоплюючої політики у сфері розвитку підприємництва від- повідно до вимог сучасності нормативно – пра- вовими актами, програмними та стратегічними документами визначені принципи, основні на- прями, види державної та регіональної підтрим- ки підприємництва, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду- вання, їх повноваження, комплекс заходів та інші основні положення у сфері розвитку малого і середнього бізнесу.
Кожен із напрямів державної та регіональ- ної підтримки підприємництва передбачає роз- роблення комплексу заходів, починаючи від за- конодавчих ініціатив, розроблення та прийняття програмних регіональних документів до прак- тичного їх впровадження для розвитку сильно- го та конкурентоспроможного сектору малого і середнього підприємництва.
За показниками кількості, зайнятості та обся- гу реалізованої продукції (товарів, послуг) мале і середнє підприємництво займає вагоме місце в національній економіці. Частка малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств України становить 99,9%, у тому числі частка малих підприємств – 95,5%, середніх підпри- ємств – 4,4%. Питома вага малого і середнього бізнесу у загальному обсягу реалізованої продук- ції складає загалом 62%, у тому числі малі під- приємства – 19,2%, середні підприємства 42,8%.
В регіональному розрізі спостерігається майже аналогічний розподіл, по окремих регіонах наве- дені показники перевищують загальнодержавні.
Наприклад, частка малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств Житомирської області становить 99,9%. Малими та середніми підприємствами забезпечується майже 80% за- гального обсягу реалізованої продукції в області.
Частка зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах становить понад 93%. Наведені дані підтверджують вагоме значення малого та середнього бізнесу в національній економіці.
Позитивні напрацювання державної та ре- гіональної політики сприяння розвитку мало- го середнього бізнесу можуть бути використані об’єднаними територіальними громадами при формуванні політики підтримки розвитку мало- го і середнього підприємництва на відповідній території. Більш детально необхідно зазначити про сферу надання адміністративних послуг, до- тримання громадами принципів державної ре- гуляторної політики при прийнятті відповідних регуляторних рішень, розширення доступу ма- лого і середнього підприємництва до публічних закупівель, майнових ресурсів, якими володіє громада, розробка програм фінансової підтримки суб’єктів підприємництва, використання програм міжнародної технічної допомоги, популяризація підприємництва, заохочення до зайняття підпри- ємницькою діяльністю.
У сфері надання адміністративних послуг дер- жавна політика полягає у подальшій децентра- лізації повноважень щодо надання найпопуляр- ніших адміністративних послуг та розширенні повноважень органів місцевого самоврядування, розширення переліку адміністративних послуг, що надаються в електронній формі, удоскона- лення ліцензійної та дозвільної системи.
Основна увага в розвитку сфери надання ад- міністративних послуг, зокрема для підприєм- ців, приділяється утворенню та функціонуванню центрів надання адміністративних послуг, забез- печенню нормативно-правового регулювання їх діяльності та спрямуванню зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів міс- цевого самоврядування на забезпечення надання адміністративних послуг через центри.
Одним із пріоритетних завдань у створен- ні сприятливого підприємницького середовища є спрощення надання адміністративних послуг громадянам та бізнесу, у тому числі документів дозвільного характеру.
Аналіз нормативно – правової бази показує, що у сфері дозвільної діяльності скорочено пере- лік документів дозвільного характеру, у сфері лі- цензування скорочено кількість видів підприєм-
4 (26), листопад 2019
ницької діяльності, які підлягають ліцензуванню, що сприяє спрощенню процедури започаткуван- ня та провадження окремих видів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» центр надання адміні- стративних послуг – це постійно діючий робо- чий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, в якому надаються адміні- стративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністра- тивних послуг.
Адміністративні послуги надаються суб’єк- тами надання адміністративних послуг безпо- середньо або через центри надання адміністра- тивних послуг.
Фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, має право на отримання адміні- стративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом. Юридична особа має право на отриман- ня адміністративної послуги за місцезнаходжен- ням такої особи або у випадках, передбачених законом, – за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об’єкта.
Слід відмітити, що центр надання адміні- стративних послуг – це, насамперед, достатній перелік адміністративних послуг, які є найнеоб- хіднішими для більшості громадян та бізнесу.
Необхідно зазначити, що за рішенням органу місцевого самоврядування, що утворив центр надання адміністративних послуг, у такому цен- трі також може здійснюватися надання послуг, як органів місцевого самоврядування, так і як органів виконавчої влади, перелік яких затвер- джується Кабінетом Міністрів України. Хоча для органів місцевого самоврядування це положення має рекомендаційний характер. Тому, завданням об’єднаних територіальних громад є пропону- вання, зокрема суб’єктам підприємництва мак- симально можливого спектру адміністративних послуг, у тому числі з видачі документів дозвіль- ного характеру.
Ознаками належного центру надання адміні- стративних послуг можна визначити професій- ність, результативність, своєчасність, гендер- но-оріентований сервіс, зручність, доступність, простота.
Суб’єкти підприємницької діяльності можуть отримати адміністративні послуги у сфері реє- страції юридичних осіб та фізичних осіб-підпри- ємців, речових прав на нерухоме майно, охорони праці (декларації відповідності матеріально-тех- нічної бази вимогам законодавства з охорони праці, дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосуван- ня) машин, механізмів, устаткування підвище- ної небезпеки), земельного кадастру (державна реєстрація земельної ділянки, відомості з Дер- жавного земельного кадастру та ін.), держсане- підслужби (висновок державної санітарно-епі- деміологічної експертизи), пожежної безпеки (декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законо- давства з питань пожежної безпеки), містобудів- ної діяльності (дозвіл на виконання будівельних
робіт, декларації (внесення змін до декларації) про готовність об’єкта до експлуатації), екології (дозвіл на викиди забруднюючих речовин в ат- мосферне повітря стаціонарними джерелами, до- звіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та ін.) та ряд інших послуг.
Водночас, існує необхідність у подальшій передачі повноважень у сфері надання адміні- стративних послуг з центрального на місцевий рівень, удосконалення нормативно – право- вої бази, оптимізації кількості видів господар- ської діяльності, що потребують ліцензування, а також дозволів, у тому числі шляхом засто- сування декларативного принципу, спрощення адміністративних процедур для провадження підприємницької діяльності та видачі дозволів в електронній формі.
Аналіз наданих адміністративних послуг на прикладі Житомирської області показує, що в умовах децентралізації, зі створенням центрів надання адміністративних послуг в об’єднаних територіальних громадах та розширенням мере- жі центрів кількість послуг, наданих населенню та бізнесу щорічно зростає.
Наступною важливою складовою для об’єд- наних територіальних громад має стати за- безпечення дотримання принципів державної регуляторної політики, зокрема доцільності, адек- ватності, ефективності, передбачуваності, прозо- рості, та врахування громадської думки при здій- сненні регуляторної діяльності. Це надзвичайно актуально для органів місцевого самоврядування, які перебувають у процесі реформування, з ме- тою уникнення прийняття ними неефективних, необгрунтованих регуляторних рішень на місце- вому рівні, які стримують розвиток малого і се- реднього бізнесу. В даному напрямку органами місцевого самоврядування необхідно активізува- ти роботу по залученню асоціацій малого і серед- нього бізнесу та представників громадянського суспільства до проведення аналізу регуляторного впливу актів, моніторингу процедури підготовки, прийняття та відстеження результативності ре- гуляторних актів.
Про формуванні об’єднаними територіаль- ними громадами політики сприяння розвитку підприємництва на місцевому рівні вагомого значення набувають питання ефективного ви- користання наявних майнових ресурсів, по- чинаючи від проведення його інвентаризації, напрацювання напрямів його ефективного та раціонального використання шляхом передачі в оренду, приватизації. В даному контексті при- йнято низку законодавчих актів, які сприяють органам місцевого самоврядуванні у підвищенні ефективності використання наявних майнових ресурсів, збільшенню надходжень до бюджету, розширюють доступ суб'єктів підприємництва для можливостей розвитку та модернізації сво- го бізнесу завдяки електронним сервісам, а від- так залученню інвестицій на відповідні терито- рії, створення умов для зайнятості у сільській місцевості, соціально – економічному розвитку територій громад.
Законом України «Про місцеве самовряду- вання в Україні» визначено повноваження щодо управління комунальною власністю, серед яких
зокрема підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; орга- нізація виконання цих програм; підготовка і вне- сення на розгляд ради пропозицій щодо визна- чення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, по- дання раді письмових звітів про хід та результа- ти відчуження комунального майна.
В свою чергу, Законом України «Про до- бровільне об’єднання територіальних громад»
встановлено, що об’єднана територіальна гро- мада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдна- лися, з дня набуття повноважень сільською, се- лищною, міською радою, обраною такою об’єд- наною територіальною громадою.
У разі об’єднання всіх територіальних громад одного району в одну об’єднану територіальну громаду все майно спільної власності терито- ріальних громад такого району є комунальною власністю об’єднаної територіальної громади, а пов’язані з таким майном права та обов’язки на- лежать об’єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, місь- кою радою, обраною такою об’єднаною територі- альною громадою.
В рамках реформи щодо управління держав- ною власністю та приватизації акцент був по- ставлений на запровадженні прозорого процесу приватизації на абсолютно нових принципах та підходах, що закладено новим революційним За- коном «Про приватизацію державного і кому- нального майна». Закон відкрив нову сторінку якісного процесу залучення інвестицій в еконо- міку країни через відкриту, публічну, прозору та конкурентну приватизацію. Новий закон зробив процес приватизації прозорим, зрозумілим інвес- торам, вдвічі скоротив бюрократичні процедури, а сам продаж запустив через електронні майдан- чики для малої приватизації, а для об’єктів ве- ликої приватизації – із залученням міжнародних радників.
2018 рік став проривом для малої приватиза- ції, яку було виведено на сучасний рівень. Фонд державного майна України вийшов з об’єктами малої приватизації на електронні майданчи- ки як платформу для продажу через систему
«ProZorro.Продажі». Станом на 31.12.2018 через електронну торгову систему було виставлено на продаж 381 об’єкт малої приватизації [5, с. 22].
Відтепер державне і комунальне майно прода- ється за уніфікованими процедурами, що від- крило нові можливості для потенційних покуп- ців та інвесторів, забезпечило зручність та більш широкий вибір об’єктів. На сьогодні мала при- ватизація – це переважно невеликі об’єкти, не- добудови, занедбані промзони та напіврозвалені приміщення колишніх магазинів тощо.
За перші 6 місяців малої приватизації відбу- лося 593 успішні електронні аукціони, які при- несуть державному та місцевим бюджетам по- над 808 млн грн. [6]. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України створило механізм малої приватизації з метою реалізації надлиш-
кових активів та як елемент державної підтрим- ки малого та середнього бізнесу. Малі та серед- ні підприємці активно користуються системою
«ProZorro.Продажі» для розширення або модер- нізації бізнесу, зокрема – купують нерухомість або обладнання.
Відповідно до Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти в рамках малої приватизації виставляють у сис- тему «ProZorro.Продажі» Фонд державного майна України, а також місцеві органи влади.
Як показують цифри, Фонд державного майна України йде з муніципалітетами пліч-о-пліч: з 808 млн грн, які мають отримати організатори аукціонів, Фонд державного України отримає 405 млн. від 280 аукціонів, а органи місцевого са- моврядування – майже 404 млн. від 313 успіш- них аукціонів [6].
Отже, для об’єднаних територіальних громад актуальним є питання саме малої приватизації, як джерела надходжень до місцевих бюджетів, так і можливості розвитку територій через за- лучення інвестицій, створення робочих місць, ви- робництво продукції та ін.
Механізм передачі в оренду комунального майна визначений Законом України «Про орен- ду державного та комунального майна», який покликаний забезпечити підвищення ефектив- ності використання, зокрема комунального май- на шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Таким чином, суб'єкти під- приємництва мають можливість провадити свою діяльність на орендованих площах комуналь- ної форми власності, а об’єднані територіальні громади підвищити ефективність використання майнових ресурсів.
Одним із основних завдань органів місцевого самоврядування з вищезазначених питань є за- безпечення доступу суб’єктів підприємництва до інформації про вільне нерухоме майно державної і комунальної власності, що може бути запропо- новане суб’єктам малого і середнього підприєм- ництва до приватизації або передачі в оренду.
Реформування системи публічних закупівель, здійснення закупівель через електронну систему державних закупівель «ProZorro» надає можли- вість органам місцевого самоврядування економ- но та ефективно використовувати фінансовий ресурс, забезпечило розширення доступу ма- лого і середнього підприємництва до публічних закупівель. Використання системи публічних електронних закупівель має очевидні переваги:
для бізнесу становиться більш доступною участь у закупівлях, а за рахунок публічності проце- су проведення закупівель збільшується їх кон- курентність та прозорість. Електронна систему державних закупівель «ProZorro», яка вже до- вела свою ефективність, спрощує доступ малого і середнього бізнесу до торгів.
Об’єднаними територіальними громадами при формуванні політики підтримки розвитку під- приємництва мають враховуватися й популя- ризація підприємницької культури та розвиток навчання підприємницьким навичкам безпосе- редньо на рівні громад, що сприятиме зайнятості населення, зменшенню відтоку кадрів за кордон, усуненню диспропорції у розвитку малого і се-