Голинський Юрій Олегович к. е. н., доцент кафедри державних та місцевих фінансів факультет управління фінансами та бізнесу Львівський національний університет імені Івана Франка
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
соціально-економічне середовище, вклячаячи виробництво, банки, науково- технічний потенціал та рівень наукової грамотності населеннѐ.
У країнах Заходу механізми формуваннѐ та обговореннѐ інновацій, незважаячи на існуячі національні особливості, маять спільні риси. Їх об’юднуять три невід’юмні складові:
система державної підтримки фундаментальних та пошукових дослі- джень;
різноманіттѐ форм та джерел фінансуваннѐ та непрѐмого стимуляван- нѐ досліджень;
максимальне сприѐннѐ інноваційному підприюмництву та його підтримка *1, c.17].
Відтак, держава, створяячи необхідні умови длѐ реалізації іннова- ційної політики, впливаю на розвиток не лише державного, але й приватного сектору інноваційного середовища, тобто інновацій у приватному підпри- юмництві.
Можна сформулявати визначеннѐ державної підтримки інноваційної діѐльності у підприюмництві ѐк сукупність заходів, що вживаятьсѐ органами державної влади з метоя формуваннѐ необхідних правових, економічних і організаційних умов та стимулів длѐ суб’юктів інноваційного підприюмництва.
Такі заходи повинні бути спрѐмованими на пришвидшеннѐ темпів росту економіки, сприѐннѐ конкурентоспроможності українських товарів та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.
До необхідних умов успішної реалізації державної підтримки інно- ваційної діѐльності у підприюмництві належить:
програмний підхід і виміряваність цілей;
доступність державної підтримки на всіх етапах інноваційної діѐльності (у т. ч. длѐ суб’юктів малого та середнього підприюмництва);
випереджуячий розвиток інноваційної інфраструктури;
транспарентність та публічність державної підтримки інновацій у підприюмництві (наприклад, розміщеннѐ відповідної актуальної та повної інформації на офіційних веб-сторінках органів державної влади);
пріоритетність подальшого розвитку результатів інноваційного підпри- юмництва;
заохоченнѐ приватної підприюмницької ініціативи щодо розробки та використаннѐ інновацій;
цільовий характер використаннѐ бяджетних коштів, спрѐмованих на інноваційну діѐльність.
Державна підтримка інноваційної діѐльності у підприюмництві може реалізовуватись у таких формах:
наданнѐ податкових пільг;
наданнѐ освітніх послуг щодо впровадженнѐ інновацій у підприюмництві;
наданнѐ інформаційної та консультаційної підтримки;
сприѐннѐ у формуванні проектної та інших видів документації;
формуваннѐ попиту на інноваційний продукт;
фінансове забезпеченнѐ (субсидії, гранти, кредити, позики, гарантії, внески у статутний (зареюстрований пайовий) капітал);
реалізаціѐ цільових програм і проведенні заходів в рамках даних програм.
Проте, невисокий рівень залученнѐ інноваційного фактору до існуячої моделі економічного розвитку України спричинѐю суттюву нестабільність тем- пів приросту промислового виробництва та непостійність динаміки відповід- них економічних показників. По факту, сьогодні інноваційний розвиток не відіграю провідної ролі у зростанні національної економіки. В окремі роки мали місце позитивні тенденції, але вони були непостійними, тому можна зробити висновки про нестабільний характер інноваційної діѐльності в підприюмництві та відсутність відповідних стимулів. Через це не набули необхідного впливу базові фактори, ѐкі мали б закласти фундамент фінансо- вого наповненнѐ інноваційних процесів та, ѐк наслідок, зростаннѐ конку- рентоспроможності української економіки. Дослідженнѐ даної проблематики не втрачаять своюї актуальності і здійсняятьсѐ багатьма вітчизнѐними науковцѐми (зокрема, Желізнѐк Р. Й. *2, с. 55-60]).
У зарубіжних країнах значна роль належить державі у підтримці інноваційного підприюмництва, ѐку в цілому можна звести до такого: 1) у рамках більшості урѐдових відомств існуять різноманітні програми, спрѐмо- вані на підвищеннѐ інноваційної активності бізнесу; 2) державні замовленнѐ, переважно у формі контрактів на проведеннѐ НДДКР; 3) непрѐмі методи державного регуляваннѐ, що формуять стимуляячий вплив зовнішнього середовища; 4) держава бере на себе роль посередника в справі організації ефективної взаюмодії академічної і прикладної науки, стимуляю кооперація в сфері НДДКР промислових корпорацій та університетів, що активізую процес розвитку інноваційного підприюмництва.
У цьому контексті з точки зору законодавчого забезпеченнѐ длѐ стимулів розвитку інноваційного підприюмництва необхідно виділити такі основні напрѐми правового регуляваннѐ:
визначеннѐ податкових стимулів в системі законодавства;
створеннѐ правових засад длѐ розробки і реалізації спеціальних про- грам і проектів, оріюнтованих на наданнѐ підтримки учасникам процесу комерціалізації науково-технічних розробок;
створеннѐ правових засад та визначеннѐ статусу інфраструктурних організацій, ѐкі можуть діѐти ѐк агенти держави по реалізації спеціальних програм і, ѐк такі, що надаять стимули (наприклад, ANVAR у Франції);
визначеннѐ ресурсної бази длѐ стимуляваннѐ в законодавстві про бяджет;
розробка та затвердженнѐ правової основи (на рівні підзаконних актів бяджетного законодавства) длѐ встановленнѐ «правил гри» щодо використаннѐ бяджетних коштів, наприклад, при співфінансуванні з приватним сектором і проектах приватно-державного партнерства.
Зокрема, необхідно більш результативніше здійснявати підтримку малих інноваційних суб’юктів підприюмництва за такими напрѐмами:
експертно-консультативна допомога заѐвникам інноваційних проектів щодо питань формуваннѐ інноваційних проектів, оформленнѐ замов- лень длѐ одержаннѐ фінансової допомоги, вибору актуальних напрѐм- ків і сфер реалізації їхньої інтелектуальної власності, підвищеннѐ конкурентоспроможності продукції, визначеннѐ умов, можливостей і шлѐхів залученнѐ інвесторів;
організаціѐ діѐльності Фонду сприѐннѐ розвиткові венчурних інвести- цій у малі підприюмства в науково-технічній сфері і його керуячої компанії та узгодженнѐ регламенту взаюмодії з ними;
науково-методичне забезпеченнѐ розвитку і підтримки суб'юктів мало- го підприюмництва в інноваційній сфері;
забезпеченнѐ інформаційного супроводу інноваційних проектів в інтересах підвищеннѐ ефективності реалізації і прискореного впрова- дженнѐ результатів інноваційної діѐльності суб'юктів малого підпри- юмництва;
організаціѐ проведеннѐ комплексної і спеціалізованої експертиз інноваційних проектів, що надійшли від суб'юктів малого підприю- мництва;
показ досѐгнень інноваційної діѐльності суб'юктів малого підприюм- ництва, що беруть участь у венчурних конкурсах, взаюмодіѐ з різними ЗМІ;
дослідженнѐ, розробка й апробуваннѐ нових методик впровадженнѐ інновацій;
розробка пропозицій щодо ефективної реалізації проміжних і кінцевих результатів інноваційної діѐльності суб'юктів малого підприюмництва, у тому числі з урахуваннѐм потреб і пріоритетів відповідного регіону;
організаціѐ заходів щодо обміну досвідом, розширення ділових зв'ѐзків і можливостей малого підприюмництва в інноваційній сфері;
розробка пропозицій длѐ органів державного управліннѐ щодо питань розвитку інноваційної тривалості відповідно до пріоритетів конкрет- ного регіону;
сприѐннѐ взаюмодії суб'юктів малого підприюмництва і технопарків;
забезпеченнѐ ділових зв'ѐзків малого і великого бізнесу.
Необхідна реалізаціѐ конкретних механізмів підтримки іноваційно- активних суб’юктів підприюмництва, ѐкі маять інноваційний потенціал у виглѐді науково-технологічних розробок, патентів, ноу-хау, співпрацяять з вченими-експериментаторами, науково-дослідними установами, винахід- никами; запровадженнѐ фінансової підтримки створеннѐ студентських
«інкубаторів» підприюмництва та пропаганди їхньої діѐльності.
Потрібна розробка організаційних механізмів, що сприѐять стиму- ляячому взаюмовигідному співробітництву малого і великого бізнесу, в межах ѐкого великий бізнес стаю основним суб’юктом попиту на інноваційну продукція, що вироблѐю мале інноваційне підприюмство. В той же час, урѐд країни повинен встановлявати перелік інноваційної продукції в рамках державного замовленнѐ.
Доцільно було б адаптувати в Україні успішну зарубіжну практику стимуляваннѐ розвитку малого інноваційного підприюмництва і в першу чергу державної урѐдової програми США Small Business Innovation Research (SBIR). Цѐ програма, що координуютьсѐ Адміністраціюя по малому бізнесу (Small Business Administration), була затверджена в 1982 р. законом Small Business Innovation Development Act. ЇЇ мета – залученнѐ малого бізнесу в сферу досліджень та розробок, що маять потенціал длѐ подальшої комерціа- лізації. В програмі SBIR до малого бізнесу відносѐтьсѐ комерційні компанії з чисельністя зайнѐтих до 500 чол. До завдань програми відноситьсѐ:
стимуляваннѐ технологічних інновацій із залученнѐм малого бізнесу, посиленнѐ ролі малого бізнесу у виконанні НДДКР длѐ урѐду, збільшеннѐ комерціалізації інновацій у приватному секторі та ін. Програма успішно зарекомендувала себе, тому може бути зразком длѐ наслідуваннѐ в країнах,
що розвиваятьсѐ, зокрема й України. Таким чином, длѐ вирішеннѐ проблем фіскальної підтримки підприюмництва доцільно використовувати ѐк зарубіжний досвід, так і зазначені інструменти вітчизнѐної системи оподат- куваннѐ.
Список літератури:
1. Андрощук Г.А. Основные принципы государственной политики в инновационной сфере // Проблемы формированиѐ и реализации региональной научно- технической политики в Украине: Сб. статей. Симферополь, 1997. С. 21.
2. Желізнѐк Р. Й. Податкове стимуляваннѐ інноваційної діѐльності підприюмств:
дис.канд.екон.наук : спец. 08.00.08 / Р. Й. Желізнѐк. – Львів, 2015. – 225 с.
3. Петренко Н.И. Организациѐ и механізм финансированиѐ инновационных проектов в сфере малого предпринимательства. Киев: Центр исследо- ванийнаучно-техническогопотенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, 1997. С. 21.
Дуб Андрій Романович к. е. н., доцент кафедри державних та місцевих фінансів факультет управління фінансами та бізнесу Львівський національний університет імені Івана Франка