Стосовно наукових досліджень, то напрѐм економіка у ювропейській інтеграції активно розвиваютьсѐ ѐк на кафедрі економічної теорії, так і на факультеті управліннѐ фінансами та бізнесу загалом. Зокрема, I Міжнародна науково-практична конференціѐ мала відповідний напрѐмок, що видно з її назви: “Формуваннѐ нової парадигми управліннѐ фінансами та бізнесом в умовах посиленнѐ ювроінтеграційних процесів в Україні”. Секціѐ кафедри економічної теорії працявала за напрѐмком «Соціально-економічні пробле- ми розвитку України в умовах ювроінтеграції». Нова бяджетна тема кафедри також своїм вектором обрала дослідженнѐ у сфері соціально-економічних проблем у ювропейській інтеграції.
З вищесказаного можна зробити висновок, що викладаннѐ у ВНЗ України дисциплін, ѐкі вивчаять економіку у ювропейській інтеграції (за різними напрѐмками), а також суттюве збільшеннѐ наукових досліджень у цій сфері, маю стати одним із пріоритетів при підготовці фахівців економічних спеціальностей.
Список літератури:
1. Емерсон Майкл, Мовчан Вероніка. Поглибленнѐ відносин між ЮС та Україноя.
Що, чому і ѐк? Посібник.–Бряссель, Київ.–2016.– С. 2.
2. Вступ України до ЮС підтримуять 58% українців // Укрінформ *Електронний ресурс+.– Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2147793-vstup- ukraini-do-es-pidtrimuut-58-ukrainciv.html
3. Опитуваннѐ: більшість українців виступаю за інтеграція з ЮС // DW *Електронний ресурс+.– Режим доступу: http://www.dw.com/uk/опитуваннѐ_більшість_
українців_ виступаю_ за_ інтеграція_з_ЮС/a-36935155
Пікулик Оксана Іванівна к. е. н., доцент кафедри економічної теорії факультет управління фінансами та бізнесу Львівський національний університет імені Івана Франка
КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ДОБРОБУТУ У
розв’ѐзанні питань, що характеризуять стан і рівень добробуту суспільства.
Структура виробництва оріюнтуютьсѐ на потреби, а створений продукт − на задоволеннѐ суспільних потреб.
Добробут суспільства ю інтегральноя оцінкоя всіх аспектів життюдіѐль- ності лядини.
Длѐ характеристики системи добробуту в економіці використовуять два підходи:
1) індивідуалістичний, ѐкий базуютьсѐ на ідеѐх пляралізму; пляралізм передбачаю різні позиції, поглѐди, що відображаять різноманітність думок у суспільстві.
2) інституціональний, що передбачаю використаннѐ певного еталонно- го критерія длѐ оціняваннѐ добробуту.
Серед відомих науковців, ѐкі розглѐдали сутність добробуту, можна виділити Сміта, Бентама, Госсена, Маршалла, Парето, Пігу, Гобсона, Кейнса, Неша, Роулза, Бергсона та Самуельсона. Критеріѐми добробуту вони вважали величину доходів (зарплату, прибутки, ренту); кількість щасливих та задово- лених членів суспільства; ступінь задоволеннѐ потреб та отриманої корисності від споживаннѐ товарів; надлишок споживача; оптимальне розміщеннѐ ресурсів, при ѐкому при покращенні становища одних лядей, становище інших не погіршуютьсѐ; показники ѐкості життѐ (умови довкіллѐ, відпочинку, доступність освіти, громадський порѐдок, медичне обслуговуваннѐ); індиві- дуальне здоров’ѐ та гармонія фізичної й духовної діѐльності; ефективний попит; підвищеннѐ статків найбіднішої частини населеннѐ; внесок кожної індивідуальної функції корисності у суспільну корисність.
Суспільний добробут ю невід'юмноя складовоя соціально-ринкової економіки. Соціальна ринкова економіка — це синтез гарантованої державоя економічної свободи та ідеалів соціальної держави, пов'ѐзаних із соціальноя захищеністя та соціальноя справедливістя. Отже, соціалізаціѐ означаю оріюнтація ринкової економіки на досѐгненнѐ ѐк економічних, так і соціальних цілей, з відповідним обмеженнѐм ринку за умов, ѐкщо втрача- ютьсѐ суспільна ефективність або постаю загроза небажаних соціальних наслідків.
Длѐ створеннѐ та регуляваннѐ соціально-економічних умов життѐ суспільства, усуненнѐ негативних наслідків функціонуваннѐ ринку, забезпе- ченнѐ соціальної справедливості й соціально-політичної стабільності у країні держава проводить соціальну політику, основноя метоя ѐкої ю досѐгненнѐ в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму. Соціальна політика
ю системоя правових, організаційних, регулѐторно-контрольних дій держави спрѐмованих на узгодженнѐ соціальних цілей з цілѐми економічного розвитку. Соціальна політика ю елементом життюздатності, стабілізації, розвитку та консолідації суспільства. Соціальна політика держави втіляютьсѐ у суспільних програмах і соціальній практиці та охопляю: регуляваннѐ соціальних відносин у суспільстві, забезпеченнѐ ефективної зайнѐтості, розподіл і перерозподіл доходів, формуваннѐ стимулів до високоефективної праці; забезпеченнѐ розвитку соціальної інфраструктури, захист навколиш- нього середовища. В основі соціальної політики маять лежати принципи раціональності, соціальної справедливості та соціальної безпеки.
Ефективна соціальна політика в суспільстві перебуваю у нерозривному зв'ѐзку з процесами всебічної демократизації політичної системи. Гласність та вільне виѐвленнѐ думок представників усіх груп і верств суспільства з питань соціальної та економічної політики ю важливим засобом «зворотного зв'ѐзку»
органів управліннѐ з масами, надійним захисним механізмом суспільства від різного роду виѐвів волянтаризму й суб'юктивізму в соціальній політиці.
Добре налагоджений народний контроль над реалізаціюя соціальної політики - це, по суті, юдине ефективне знарѐддѐ боротьби з корумпованістя посадових осіб та порушеннѐм законів. У разі необхідності длѐ вирішеннѐ особливо гострих і масштабних соціальних проблем можна використати й всенародні референдуми.
Економіка добробуту реалізуютьсѐ, ѐкщо суспільство маю достатня ресурсну базу; економіка знаходитьсѐ на стадії зростаннѐ; стимуляютьсѐ процес споживаннѐ, що забезпечую належні доходи абсолятної більшості населеннѐ.
Оцінка добробуту виражаютьсѐ, перш за все, за допомогоя показників, ѐкі характеризуять рівень життѐ - забезпеченість населеннѐ необхідними длѐ його життюдіѐльності матеріальними і духовними благами, досѐгнутий рівень їх споживаннѐ і ступінь задоволеннѐ потреб лядей в цих благах.
Компонентами рівнѐ життѐ (за класифікаціюя ООН) ю конкретні приватні показники, вартісні узагальняячі показники та інтегральні показники.
До конкретних приватних показників відносѐть споживаннѐ продуктів харчуваннѐ; наѐвність у домогосподарств окремих товарів тривалого використаннѐ; охорона здоров'ѐ (середнѐ тривалість життѐ при народженні і коефіціюнт смертності); житло (загальна площа на душу населеннѐ); домашню майно; рівень грамотності та освіти населеннѐ; платні послуги населення та ін.
До вартісних узагальняячих показників відносѐть ВВП на душу населеннѐ; частку споживчих товарів і послуг в структурі ВВП; грошові доходи
на душу населеннѐ; мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум, середня зарплату; мінімальну пенсія; індекс споживчих цін тощо.
Важливе місце серед показників добробуту нині займаять інтегральні показники. Наприклад, Індекс лядського розвитку (ІЛР) – це інтегральний показник, що розраховуютьсѐ длѐ міждержавного порівнѐннѐ і виміряваннѐ рівнѐ життѐ, грамотності, освіченості і довголіттѐ, ѐк основних характеристик лядського потенціалу досліджуваної території. Цей показник буваю дуже високий, ѐкщо його рівень длѐ країни становить більше 0,8 (наприклад, у Норвегії (0,94), Австралії(0,93), Швейцарії(0,92)); високий, ѐкщо він колива- ютьсѐ в межах 0,79-0,7 (наприклад, в Україні(0,73)); середній 0,69-0,55 та низький 0,54-0,33.
Ще одним серед інтегральних показників ю Рівень добробуту, ѐкий оціняютьсѐ за 89 показниками у восьми базових категоріѐх: стан економіки, рівень соціального захисту (соціальний капітал), підприюмництво й можли- вість веденнѐ бізнесу, особисті свободи, рівень державного управліннѐ, особиста безпека, рівень освіти та рівень охорони здоров’ѐ. Лідерами у світі за цим показником у 2016 році були Норвегіѐ, Швейцаріѐ, Даніѐ, Нова Зеландіѐ та Швеціѐ. Україна за індексом добробуту посідала 70-те місце, втративши 7 позицій у порівнѐнні з попереднім роком.
До інтегральних показників добробуту можна віднести також Індекс соціального розвитку (ІСР). Цей показник враховую рівень подушного ВВП, доступ до вищої освіти та до базових знань, рівень корупції та злочинності, доступність житла, стан довкіллѐ, здоров’ѐ та довголіттѐ, свободу вибору життювого шлѐху.
За Індексом соціального розвитку у 2016 році Україна посіла 63 місце серед 133 країн. Незважаячи на соціальні, політичні та економічні складнощі, Україна за рівнем ІСР випередила усі країни СНД. Так, Білорусь посіла 66 місце, Вірменіѐ – на 67, а Росіѐ – 75. Натомість екс-учасницѐ СНД Грузіѐ суттюво зміцнила свої позиції у сфері освіти, охорони здоров’ѐ та захисті прав лядини, що разом з іншими досѐгненнѐми дозволило їй посісти 54 сходинку.
Виходѐчи з того, що деѐкі науковці визначаять рівень добробуту у суспільстві кількістя щасливих лядей, ще одним інтегральним показником добробуту можна вважати Міжнародний індекс щастѐ. Длѐ розрахунку рейтингу щастѐ експерти оціняять ВВП на душу населеннѐ, тривалість життѐ, соціальний захист населеннѐ, стан поваги права і суспільних свобод, а також кількість грошей, пожертвуваних на благодійність. Очолявали список найщас- ливіших країн у 2016 році Даніѐ, Швейцаріѐ, Ісландіѐ, Норвегіѐ і Фінлѐндіѐ.
Україна посіла 123 місце зі 157 країн у рейтингу.
Жук Олег Богданович аспірант кафедри економічної теорії факультет управління фінансами та бізнесу Львівський національний університет імені Івана Франка