Звукова оболонка мови — набір звуків, наголосів та інтонацій — становить її фонетику.
Мова існує тільки в звуковій оболонці. Навіть щоб сприйняти написаний чи надрукований текст, його треба спочатку озвучити вголос або подумки.
Звуків у мові є безліч. У цьому легко переконатися, по-різному вимовив- ши, наприклад, слово так — ствердно, запитально, здивовано, розгублено, невдоволено, протяжно, швидко, хрипко, голосно, тихо, пискляво, басом тощо.
Кожного разу звуки, з яких воно складається, звучатимуть по-різному. Але, незважаючи на це, ми в ньому завжди виділятимемо ті самі три типові звуки [т], [а], [к].
Річ у тім, що звуки мови в процесі спілкування, тобто в мовленнєвому пото- ці, ми впізнаємо не за їхнім суцільним звучанням, а за певними характерними ознаками, з яких складається той чи інший звук під час його вимовляння.
Коли вимовляємо голосний, утворюється чистий тон (без шумів) і при цьо- му напружується й не піднімається або піднімається трохи чи вище передня або задня частина язика. Голосний може бути наголошений або ненаголоше- ний. Це характерні ознаки голосних.
Коли вимовляємо приголосний, до чистого тону додається трохи чи більше шуму або виникає тільки шум. Перепона, що створює шум, може бути на губах (б, п), на зубах (д, т), на піднебінні (ж, ш) чи в задній частині ротової порож- нини (ґ, к). Струмінь повітря або прориває перепону вибухом (б, п, д, ґ), або проходить крізь щілину (з, с, ж, ш), або спочатку прориває перепону, а далі йде через щілину (дз, ц, дж, ч). Іноді піднімається до піднебіння ще середня частина язика (під час вимовляння м’яких звуків). Це характерні ознаки при- голосних.
Саме завдяки цим ознакам ми й розпізнаємо ті чи інші звуки, нехтуючи при цьому всіма іншими особливостями вимови. Розпізнані таким чином типові звуки, позбавлені вимовних особливостей, і прийнято називати фонемами.
Фонеми — найменші неподільні частини мовлення, які служать для тво- рення, упізнавання й розрізнення морфем, слів та речень. Фонеми ми тримає- мо в пам’яті як еталони для розпізнавання звуків.
В українській мові є 38 фонем: 6 — голосних і 32 — приголосні. Кожна фонема української мови складається з чотирьох ознак, які виступають не- роздільно, комплексно. Усього є 20 ознак, з яких комбінуються фонеми укра- їнської мови.
Голосні фонеми розрізняються за 8 ознаками:
1) за наявністю чистого тону (1 ознака);
2) за рядом — передня чи задня частина язика напружується й піднімаєть- ся (2 ознаки);
3) за піднесенням у ряду — високо, середньо піднімається язик чи опуска- ється низько (3 ознаки);
89
4) за наголосом — звук наголошений чи ненаголошений (2 ознаки).
Приголосні фонеми розрізняються за 12 ознаками:
1) за участю тону й шуму — звук сонорний (звýчний), у якому тон перева- жає над шумом; дзвінкий, у якому шум переважає над тоном, чи глухий, який складається тільки із шуму (3 ознаки);
2) за місцем перепони під час вимовляння звука — на губах, на зубах, на піднебінні чи в задній частині ротової порожнини (4 ознаки);
3) за способом подолання перепони — звук зімкнутий, при вимовлянні якого повітря проривається крізь перепону; щілинний, при вимовлянні якого повітря проходить крізь щілину, залишену на місці перепони, чи африкат, вимова якого починається як у зімкнутого, а закінчується як у щілинного (3 ознаки);
4) за палатальністю — звук твердий чи м’який (2 ознаки).
Наприклад, сприймаючи вимовлене слово коса [косá], мовнослуховий ана- лізатор головного мозку послідовно виділяє такі ознаки звуків (по чотири):
глухий задньоротовий проривний твердий (к) + голосний заднього ряду се- реднього піднесення ненаголошений (о) + глухий зубний щілинний твердий (с) + голосний заднього ряду низького піднесення наголошений (á) — і таким чином розпізнає окремі фонеми, а відтак й усе слово. Але якби в третій фонемі аналізатор зафіксував не глухість, а дзвінкість, ми почули б слово коза.
Фонеми за своїми ознаками групуються в певні системи.
Система голосних фонем має такий вигляд (ряд означає, яка частина язика напружується — передня чи задня; піднесення означає, наскільки високо вона піднімається):
Піднесення Ряд
передній задній
Високе і у
Середнє и о
Низьке е а
Система приголосних має такий вигляд — поки що без м’яких приголо- сних, які дублюють відповідні тверді зубні (з. — зімкнені; щ. — щілинні;
з.-щ. — зімкнено-щілинні, або африкати):
За учас- тю тону
й шуму
За місцем і способом творення
губні зубні піднебінні задньоротові
з. щ. з. з.-щ. щ. з.-щ. щ. з. щ.
Сонорні м в н — л р й — —
Дзвінкі б — д дз з дж ж ґ г
Глухі п ф т ц с ч ш к х
§ 22. Звуки і фонеми
Позиції фонем бувають сильні й слабкі. У сильній позиції всі ознаки фо- неми чуються виразно, у слабкій — фонема втрачає якусь ознаку або й зовсім не чується. Наприклад, у слові зелень наголошена перша фонема [е] перебу- ває в сильній позиції і чується виразно, ненаголошена друга фонема [е] — у слабкій, і тому її можна сплутати з сусідньою фонемою [и]. У слові щасливий (утвореному від іменника щастя) у слабкій позиції виявився звук [т] і тому зовсім зник.
Фонеми під впливом інших фонем можуть змінювати окремі свої ознаки.
Наприклад, у слові щастя [шчáс΄т΄а] звук [с] під впливом наступного м’якого звука [т΄] втратив свою твердість і теж став м’яким. У слові бік фонема [б] під впливом наступного звука [і] трохи пом’якшилася, залишаючись, проте, твер- дою за своєю ознакою.
109. Визначте, які групи приголосних ввійшли в кожен з наведених висловів. Висло- ви перепишіть і запам’ятайте, вони пізніше пригодяться.
1. Ми винили рій. 2. Буде гоже ґедзю у джазі. 3. Усе це кафе “Птах і чаша”.
4. Мавпа Буф. 5. Де ти з’їси ці лини (крім звука [й], але додати [дз]). 6. Рой, ще їжджу. 7. Хуґа гука.
110. Зіставте подані парами слова й визначте, якими ознаками приголосних фонем різняться вони між собою. З’ясуйте їхнє значення.
Казка — каска, везти — вести, мимохідь — мимохіть, ґуля — куля, ґава — кава, дичка — тичка, воджу — вожу, каджу — кажу, ґрати — грати, двір — звір, торочка — сорочка, крам — кран, каса — каша, реве — реле, рис — рись, лук — люк.
111. Прочитайте вислів Т. Шевченка з двох слів, звуки яких тут передано через їхні ознаки.
Голосний заднього ряду високого піднесення ненаголошений + глухий за- дньоротовий зімкнений твердий + сонорний піднебінний зімкнено-щілинний твердий + голосний заднього ряду низького піднесення ненаголошений + со- норний піднебінний щілинний м’який + голосний переднього ряду високого піднесення наголошений + сонорний зубний зімкнений твердий + голосний заднього ряду високого піднесення ненаголошений; сонорний зубний щілин- ний м’який + голосний заднього ряду високого піднесення ненаголошений + дзвінкий губний зімкнений твердий (пом’якшений) + голосний переднього ряду високого піднесення наголошений + глухий зубний зімкнений м’який.
112. Визначте за таблицею приголосних, якими ознаками різняться між собою фоне- ми, що чергуються: г — з — ж (нога — нозі — ніжка; пруг — на прузі — пруж- ний); к — ц — ч (рука — руці — рученька; бік — на боці — бічний); х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько; дух — у дусі — душно); ґ — дз — дж (ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька).
91
113. І. З афоризмів випишіть окремо слова, у яких є голосні лише заднього ряду, і окремо слова, у яких є голосні лише переднього ряду (слова, що повторюють- ся, не треба виписувати). Голосні якого ряду частіше використовуються?
1. Намагайся знати все про щось і щось про все (Генрі Пітер Брум). 2. Знан- ня бувають двоякого роду: або ми щось знаємо, або знаємо, де знайти відомості про нього (Семюел Джонсон). 3. Ти ніколи не будеш знати достатньо, якщо не будеш знати більше, ніж достатньо (Вільям Блейк). 4. Наука — це організо- ване знання (Герберт Спенсер). 5. Нема нічого нового під сонцем, але є дещо старе, чого ми не знаємо (Лоренс Пітер). 6. Сотворити світ легше, ніж збагнути його (Анатоль Франс). 7. Я знаю, що я нічого не знаю (Сократ).
ІІ. Напишіть короткий твір-роздум на тему “Що таке знання?”
114*. За поданим текстом визначте процентне співвідношення (з точністю до однієї десятої) фонем: 1) голосних, сонорних, дзвінких і глухих; 2) приголосних губних, зубних, піднебінних і задньоротових.
Світ який — мереживо казкове!
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйоноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра.
В. Симоненко