91
113. І. З афоризмів випишіть окремо слова, у яких є голосні лише заднього ряду, і окремо слова, у яких є голосні лише переднього ряду (слова, що повторюють- ся, не треба виписувати). Голосні якого ряду частіше використовуються?
1. Намагайся знати все про щось і щось про все (Генрі Пітер Брум). 2. Знан- ня бувають двоякого роду: або ми щось знаємо, або знаємо, де знайти відомості про нього (Семюел Джонсон). 3. Ти ніколи не будеш знати достатньо, якщо не будеш знати більше, ніж достатньо (Вільям Блейк). 4. Наука — це організо- ване знання (Герберт Спенсер). 5. Нема нічого нового під сонцем, але є дещо старе, чого ми не знаємо (Лоренс Пітер). 6. Сотворити світ легше, ніж збагнути його (Анатоль Франс). 7. Я знаю, що я нічого не знаю (Сократ).
ІІ. Напишіть короткий твір-роздум на тему “Що таке знання?”
114*. За поданим текстом визначте процентне співвідношення (з точністю до однієї десятої) фонем: 1) голосних, сонорних, дзвінких і глухих; 2) приголосних губних, зубних, піднебінних і задньоротових.
Світ який — мереживо казкове!
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйоноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра.
В. Симоненко
В українській мові протягом багатьох століть виробилася чітка вимова звуків та звукосполучень, яка забезпечує максимальне взаєморозуміння між людьми і водночас добре пристосована до роботи органів мовлення. У ній пе- реважає тон (голос): до складу слів входить приблизно 40 відсотків голосних і стільки ж сонорних та дзвінких, глухі тут становлять лише п’яту частину всіх звуків, при чому дзвінкі в ній, як правило, не оглушуються, а глухі перед дзвінкими звучать дзвінко. Не випадково українську мову вважають однією з наймилозвучніших мов світу.
Система правил літературної вимови звуків у різних фонетичних позиціях та звукосполученнях, а також наголошування слів та інтонування речень на- зивається орфоепією. Дотримання правил орфоепії полегшує мовне спілку- вання людей і забезпечує милозвучність мовлення.
Трапляються два типи вимовних помилок: під впливом діалектів і під впливом писемної форми слів.
І. Під впливом діалектів бувають такі порушення орфоепічних норм:
1) вимова ненаголошеного голосного [о] як [а] або [у]: [дарóга] або [дурóга]
замість [дорóга], [малакó] або [мулукó] замість [молокó];
2) змішування [и] та [і]: [к’іслий] замість [кислий], [х’ітрий] замість [хи- трий], [г’ірло] замість [гирло], [шис΄т΄] замість [ш’іс΄т΄];
3) оглушення дзвінких приголосних і сонорного [в] у кінці слова та перед глухими: [хл΄іп] замість [хл΄іб], [сат] замість [сад], [морóс] замість [морóз], [стéшка] замість [стéжка], [мохти] замість [могти], [кроф] замість [кроў], [лáфка] замість [лáўка];
4) вимова щілинного [ж] на місці зімкнено-щілинного [дж]: [рáжу] замість [рáджу], [провожáти] замість [проводжáти];
5) дуже м’яка вимова м’яких зубних [с΄], [ц΄], [з΄], [дз΄] з наближенням до шиплячих: [с΄ш΄óмий], [прáц΄ч΄а], [з΄ж΄áбра], [дз΄дж΄об];
6) м’яка вимова шиплячого [ч]: [ч΄ай], [ч΄ýти], [шч΄ýка], [шч΄окá]; шиплячі пом’якшуються лише перед [і] та перед закінченнями іменників середнього роду й ІІІ відміни жіночого роду: [нóч’і], [н΄і́ч’:у], [жóўч’у], [ломáч’:а], [зб’іж’:а];
7) поява призвуків [ц΄] та [дз΄] у м’яких зубних [т΄] і [д΄]: [т΄ц΄агти́ ], [т΄ц΄і́ло], [д΄дз΄áкуйу]; несильний призвук [ц΄] є нормативним лише в звукосполученні [с΄т΄]: [с΄т΄ц΄інá], [кóрис΄т΄ц΄];
8) вимова запозиченого звука [ф] як звукосполучення [хв]: [хвáбрика] за- мість [фáбрика]; і навпаки: [ф’іст] замість [хв’іст];
9) неправильне наголошування деяких слів та форм на зразок: [випáдок]
замість [ви́ падок], [будé] замість [бýде], [йдéмо] замість [йдеимó] і под.
ІІ. Під впливом написання бувають такі порушення орфоепічних норм:
1) побуквене прочитання дієслівних кінцівок -шся, -ться: [сни́ шс΄а], [сни́т΄с΄а], [сн΄áт΄с΄а] замість [сни́ с΄:а], [сни́ ц΄:а], [сн΄áц΄:а];
2) роздільне прочитання буквосполучень дж, дз, що позначають один звук:
[насад-жуйу], [нагород-жувати] замість [насáджуйу], [нагорóджувати]; роз- дільно прочитуються ці буквосполучення лише тоді, коли д належить до пре- фікса, а ж, з — до кореня: [п’іддж-живи́ ти], [наддз-звичáйний];
93
3) вимова підряд двох звуків [тс]: [брáтство] замість [брáцтво], [солдáт- с΄кий] замість [солдáц΄кий] тощо.
Ці та інші вимовні помилки утруднюють адекватне сприймання мови й часто роблять її не зовсім милозвучною.
115. Прочитайте вголос подані парами слова, правильно промовляючи звуки. З’я- суйте значення кожного слова.
1. Полити — палити. Мостити — мастити. Просувати — прасувати. Золи- ти — залити. Компанія — кампанія. 2. Копати — купати. Коток — куток. Вко- сити — вкусити. Зобастий — зубастий. Порох — порух. 3. Грим — грім. Бик — бік. Кинь — кінь. Загин — загін. Мовчить — мовчіть. Мий — мій. Виє — віє.
4. Гадка — гатка. Казка — каска. Гриб — грип. Паз — пас. Мимохідь — ми- мохіть. 5. Воджу — вожу. Ладжу — лажу. Каджу — кажу. Саджу — сажа. За- городжу — загорожу. 6. Грав — граф. Рив — риф. Шавка — шафка. Фастів — хвастав. Фірма — хвіртка. Форпост — хворост. 7. Вчаться — праця. Вчить- ся — криниця. Щулиться — вулиця. Дивіться — дільниця. Вчишся — піднісся.
Боїшся — узлісся.
116. І. Виразно прочитайте уривок, правильно вимовляючи всі звуки.
— А ти знаєш, — сказав Володька, — у Бондаренчихи налилися вже ранні яблука, а стара попхалася на базар. Їй-право!
— Та ну!
— Правду тобі кажу.
— Ні, не хочу, — відповів Рубін. — У мене, брат, стільки всячини за плечи- ма, що не знаю, як мене й терпить Каленик Романович. По зáв’язку! Рад, а не можу. Кажеш, поспіли?
— На весь провулок пахтять. Ось ходім.
— Понюхати? Ну що ж, понюхати можна. Ходім.
Рубін відклав книжку і пішов за при́ятелем не на вулицю, а кудись через перелази і дірки в огорожах. Вийшли вони в глухий завулок. Завулок біг круто вниз, весь заріс кущами білої акації.
Стежка йшла по самóму дну ярочка, бо цей провулок був разом з тим і сто- чищем, куди весною і в грози збігали потоки води. Садиби й сади по схилах не спускалися низько, а обережно спинялися своїми огорожами по самі́й бровці ярочка.
Хлопці, як вийшли в завулок, так і загубилися в заростях акації, гігантських будяків і дикої лози. Зовні ці зарості здавалися непролазними джунглями, на- справді ж при землі вони були попробивані десятками доріжок, рухатися по яких здебільшого доводилося рачки…
Сад Бондаренчихи від моря акацієвих джунглів відділяла лише сяка-така огорожа з дроту, заліза та дощечок з дерев’яної тари… Все тут було скопане, прополене, вигладжене, висмикане, полите, підв’язане. Стежечки́ Бондарен- чиха поси́ пала білим піском, в тіні під грушею біліли вискреблені до восковóго кольору лавочка і стіл.
§ 23. Вимова звуків
Над усією красою світило сонце, пролітав вітрець, гойдáючи гілки вишéнь, яблунь і груш.
Краєвид зачарував Рубіна. Та ось вітрець обернувся і війнув не в садок, а з саду. І зразу ніздрі Рубіна затрепетали. Ні з чим не зрі́вняний аромат першого яблука пролинув над світом. Рубін втяг повітря і занімів. За огорожею, за де- сять метрів від неї, підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі.
Стовбур, вибілений до сяйва розпеченого заліза, світився проти сонця, він був низький, і перша гілка відходила од нього за півтора метра від ґрунту. Щоб вона не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою. Три молоді пружні гілки і на них десяток яблук опускалися до самої землі. Не треба було навіть рук підіймати! Стань рядом, зривай і клади за па- зуху (І. Сенченко).
ІІ. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.
1. Чим заманив Володька свого товариша йти в чужий сад по яблука?
2. Чи Рубін справді не хотів яблук?
3. Місцевість, якою йшли хлопці, була рівна чи похила?
4. Чи хлопці відкрито йшли по яблука?
5. Що свідчить, що сад був добре доглянутий?
117. Прочитайте вірш уголос. Зверніть зокрема увагу на правильне прочитання бу- квосполучень -ться і -шся.
Днів щасливих ніколи не вдасться забуть.
Рук не вдасться забуть, що мене обнімають.
Губ не вдасться забуть, що любов мою п’ють, Що любов мою п’ють
І ніяк не спивають.
Бо як серце моє відпочинку не зна, Як воно ані вдень, ні вночі не змовкає, Так в любові моїй не дістанешся дна, Не дістанешся дна,
Не добачишся краю.
В теплий вирій летять восени журавлі, В теплий вирій летять, а весною вертають.
Та любов зостається на рідній землі, Та любов зостається
І нас зігріває!
Є. Гуцало
118. Прочитайте вголос скоромовки, жодного разу не збившись.
1. Через грядку гріб тхір ямку. 2. Сидить Прокіп — кипить окріп, пішов Прокіп — кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, так і без Прокопа ки-
95
пить окріп. 3. Їхали крамарі, стали на горі та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі прокопенята. 4. Наш полковник полковникував, поки виполковникувався. 5. Перепел підпадьомкає, перепілка перепідпадьом- кає, а маленькі перепеленята перепідпідпадьомкають.