Прислівники за допомогою префіксів творяться від повнозначних частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників. На письмі їх доводиться розрізняти від одвозвучних поєднань прийменників з повнозначними частинами мови.
1. Прислівники від однозвучних поєднань прийменника з іменником від- різняються тим, що:
1) іменники називають конкретні предмети, явища, а прислівники вказу- ють на узагальнені обставини: До мене в день народження прийшли друзі. — Вдень світить сонце. Альпіністи піднялися на гору. — Він біг сходами нагору;
2) між прийменником та іменником можна вставити означення, а між ча- стинами прислівника цього зробити не можна: На (свою) пам’ять не завжди надійся. — Вивчи вірш напам’ять;
3) прислівники на-гора і по-латині пишемо через дефіс.
Частина прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо: без відома, без лáду, без угаву, без упину, в гості, в дáлечі, в обріз, до відома, до вподоби, до лáду, до останку, до пуття, до рання, до речі, до решти, з дому, на бігу, на вéсну, на вúплат, на гáмуз, на диво, на жаль, на зло, на мить, на світанку, на скаку, на ходу, над силу, по змозі, по правді, по праву, по черзі, у височінь, уві сні, у вічі. У них іменники ще не зовсім втратили своє предметне значення: без відома — без мого відома, на весну — на майбутню весну.
§ 49. Розрізнення прислівників і однозвучних сполук
225*. Запишіть прислів’я, розкриваючи дужки. Прислівники підкресліть.
1. (З) гори вскач, а під гору хоч плач. 2. Хоч дивиться на людей (з) гори, та мало бачить. 3. Говори (до) гори, а гора горою. 4. Не дери ніс (до) гори, бо перечепишся і впадеш. 5. Велике дерево (по) волі росте. 6. Ходить (по) волі, як пес на приколі.
226. Поясніть, який різний зміст вкладається в наведені парами речення і як цей зміст залежить від написання слів.
1. Ми піднялися нагору. — Ми піднялися на гору. 2. Слон ходить поволі, — Слон ходить по волі. 3. Він подався надвір. — Він подався на двір. 4. Згори бігти набагато легше, ніж нагору. — З гори бігти набагато легше, ніж на гору.
2. Прислівники, утворені поєднанням:
1) прийменника з короткою формою прикметника, пишемо разом: допізна (до пізнього часу), завидна (за видного дня), нарізно (на різні боки);
2) прийменника по- до прикметника або займенника на -ому (-єму), рідко на -и, пишемо через дефіс: по-новому, по-давньому, по-моєму, по-козацькому і по-козацьки.
У словосполученнях на зразок по новому мосту прийменник по стосується не прикметника, а іменника: по мосту (якому?) новому.
Три прислівники на -ому (в основному, в цілому, в середньому) пишуться двома словами.
227. Словосполучення запишіть у три колонки залежно від того, як пишуться при- слівники: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.
Уявляю (в)основному, плив (по)тиху, люди (з)далека, усе (по)простому, (по)вечірньому тихо, (з)близька роздивився, знітився (по)дитячому, окреслено (в)цілому, (до)пізна засидівся, оцінять (по)справжньому, (з)висока зиркнув, пе- репочив (по)солдатськи.
З других букв перших слів повинен скластися початок вислову В. Симоненка:
“... світу відкриває безмежну велич людської краси”.
228. Словосполучення запишіть у дві колонки: 1) з прийменником по (пишеться ок- ремо); 2) з префіксом по- (пишеться через дефіс).
Спішили (по) курному шляху, переїхав (по) новому мосту, спитав (по) англійському, пишу (по) українському, брів (по) росяному лузі, зшив (по) ста- рому, переробив (по) новому, (по) українському звичаю.
З других букв перших слів повинні скластися два слова, пропущені в прислів’ї:
“Не ..., а розум”.
3. Прислівники, утворені поєднанням числівників з прийменниками, зви- чайно пишуться разом: удвічі, потричі, вчетверо, удесятеро, уперше, вдруге, утрьох, уп’ятьох, водно, заодно, надвоє, начетверо.
Лише окремо пишуться прислівники в одно, на одно, по одному, по двоє, по троє і под. та через дефіс — по-перше, по-друге, по-третє і под.
165
Щоб розрізнити прислівник від однозвучного поєднання прийменника з числівником, треба мати на увазі, що прислівник у реченні пояснює дієслово (працювали утрьох, склав удвоє, розірвав начетверо), а поєднання приймен- ника з числівником стосується іменника (у трьох кімнатах, у двоє дверей, на четверо коней).
229. Словосполучення запишіть у дві колонки: 1) з прислівниками (пишуться одним словом); 2) з поєднанням прийменника з числівником (пишуться двома сло- вами).
Прибігли (в) трьох, розірвав (на) двоє, узяв (у) п’ятьох людей, збільшили (в) двоє, вліз (у) перше вікно, виріс (у) двічі, ступив (у) перше, (на) четверо днів, виходили (по)одинці.
З других букв перших слів прочитаєте два останні слова з вислову російського історика В. Ключевського: “Добра людина не та, що вміє робити добро, а та, що не вміє...”.
230. Прочитайте речення і поясніть написання виділених прислівників та однозвуч- них сполучень прийменника з іменником.
1. Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось бла- китне холодне сяйво (М. Коцюбинський). 2. З гори і сани біжать, а на гору і віз не їде (Нар. творчість). 3. Тарас зайшов у ворота й подався до себе нагору (О. Ільченко). 4. Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці… Їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше (О. Іваненко). 5. Ой на горі та й женці жнуть, а попід горою, яром-долиною, козаки йдуть (Нар. творчість).
6. Вночі всі сплять, а вдень спішать робити (В. Симоненко). 7. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання (В. Сосюра). 8. Допізна чути було гомін на селі (А. Свидницький). 9. З далекого краю лелеки летіли (Д. Павличко). 10. В ранковій імлі зблизька і здалека вимальовувались гро- маддя будинків-велетнів. 11. Цвіте липа могутньо й задушливо над розпече- ним каменем вулиць, сонце гріє по-південному, по-липневому (З тв. Ю. Янов- ського). 12. Тільки твердо так трималось місто гордеє, уперте, раз одбилось, потім вдруге, потім втретє, ще й вчетверте (Леся Українка). 13. Заїхали спо- чатку в перше, а потім у друге село, у третє не встигли заїхати. 14. Вони вдвох хутенько піднялися на гору (О. Десняк). 15. Людина жартує у двох випадках:
коли їй весело і коли їй сумно (Л. Костенко).
231. До поданих прислівників доберіть дієслова. Словосполучення запишіть (напри- клад: спідлоба — глянув спідлоба).
Спідлоба, спіднизу, знадвору, зсередини, безвісти, насилу, спросоння, спе- ресердя, навшпиньках, нанівець, ущент, вголос.
232*. Перепишіть прислів’я, розкриваючи дужки.
1. Бережи честь (з)молоду, а здоров’я під старість. 2. До злого не ходи, (з) да- леку його обійди. 3. Квапся, але (по)малу. 4. Дивиться (з)висока, а нічого не ба- чить. 5. Дерево (за)молоду нагинай — будеш мати в саду рай. 6. Кожний вітер
§ 49. Розрізнення прислівників і однозвучних сполук
(по)своєму дме. 7. Без правди жити — то як (по)вовчому вити. 8. Кожен шукає товариша (по) своєму пір’ю.
233. Словосполучення запишіть у три колонки залежно від того, як пишуться при- слівники: 1) одним словом; 2) двома словами; 3) через дефіс.
Схвалили (в) цілому, ставляться (по) різному, узгодили (в) чотирьох, знати (на) пам’ять, трохи (по) старому, (по) всякому буває, (на) двоє розламав, охоро- няти (по) справжньому, (до) останку триматися, ступати (на) вшпиньках, учні йшли (по) двоє, вимести (до) чиста, видали (на) гора.
З других букв має скластися закінчення вислову французького філософа ХVIII ст. Шарля Монтеск’є: “Треба багато вчитися, щоб...”.
234. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.
1. Одно другому дивиться у вічі, як би вгодити, як би розвеселити (Г. Квіт- ка-Основ’яненко). 2. Голову завжди несла якось високо, немов дивилась на вся- кого згори вниз. 3. Не знають, як до мене прямо підступити, то збоку заходять (З тв. Панаса Мирного). 4. Чи іде, чи ходить — на одно виходить (Нар. твор- чість). 5. За милих виплакали очі дружини, матері; скрізь ллються слізоньки жіночі від зорі до зорі (П. Грабовський).