Спрощення (випадання) у вимові й на письмі відбувається в групах зуб- них приголосних стн, стл, які змінюються на сн, сл. Вимовляємо й пишемо:
радість — радісний, перстень — персня, захист — захисник, щастя — ща- сливий, жалість — жалісливий, стелити — слати, мастити — масло, росте — рослина.
Але т зберігається у вимові й на письмі:
1) у словах кістлявий (не “кіслявий”), пестливий, хвастливий, хвастну- ти, зап’ястний, хворостняк;
§ 36. Спрощення в групах приголосних
2) у прикметниках, утворених за допомогою суфікса -н- від іншомовних слів на -ст: контрастний (можлива вимова й без т: [контрасний]), баласт- ний, компостний, форпостний.
У числівниках шістнадцять, шістдесят [ш‘іздесˊáт], шістсот, п’ятде- сят буква т пишеться, але не вимовляється.
Групи приголосних скн, зкн, шчк спрощуються на сн, зн (перед суфіксом -ну-), шк. Отже, вимовляємо і пишемо: тиск — тиснути, писк — писнути (і пискнути), плюск — плюснути, бризки — бризнути, брязк — брязнути, горщок — горшки, дощок — дошки, зморщок — зморшки, витріщити — витрішки.
Цьому правилу не підлягають, проте, слова випускний, пропускний, риск- нути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути і споріднені, у яких звук к між приголосними завжди вимовляється чітко.
Спрощення у вимові й на письмі відбувається також в окремих словах та формах слів:
1) тижня, тижневий — від тиждень (ждн спрощується на жн);
2) проїзний, виїзний, заїзний, під’їзний, наїзник і под. — від їздити (здн спрощується на зн);
3) серце — при формі сердець(рдц спростилося на рц);
4) скатерка — від скатерть (ртк спростилося на рк);
5) ченця, ченцеві, ченцем, ченці і под. — відмінкові форми від чернець (рнц спростилося на нц);
6) міський — від місто (стськ спростилося на ськ).
Не вимовляється, але пишеться буква т:
1) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (у прикметниках та іменни- ках, утворених від іншомовних слів на -ст, -нт за допомогою суфіксів -ськ- та -ств-): турист — туристський [турисˊкий], модерніст — модерністський, студент — студентський [студенˊсˊкий], гігант — гігантський, сту- дент — студентство [студенство], агент — агентство;
2) у групах приголосних стц, стч, які виникають при відмінюванні й сло- вотворі: невістка — невістці [нев‘ісˊцˊі] — невістчин [нев‘ішчин], гімнаст- ка — гімнастці, артистка — артистці, хустка — у хустці, пустка — у пустці.
172. Вставте, де треба, пропущені букви д, т. Слова запишіть у дві колонки: 1) ті, у які не вставляли букв; 2) ті, у які вставили букви.
Звіс..но, скатер..ка, асистен..ський, влас..ний, хвас..ливий, кореспонден..сь- кий, аген..ство, радіс..ний, зліс..ний, заїз..ний, контрас..ний, учас..ник, їж..жу, дириген..ський, щас..ливий, ус..ний, страс..ний, щотиж..невий, студен..ський, студен..ство, очис..ний, якіс..ний, буревіс..ник, п’я..десят.
З других букв повинно скластися закінчення вислову В. Сухомлинського: “До- рожить людина тим, у що вона…”.
129
173*. Перепишіть, вставляючи, де треба, пропущені букви.
1. Барвінок цвів і зеленів, с..лався, розстилався (Т. Шевченко). 2. Он на стрункій та високій осичині листя пес..ливо тремтить (М. Старицький).
3. Розпечене сонце на заході вже шубовс..нуло в Дніпро (О. Донченко). 4. І в далеч поплив матіоли солодкий, облес..ливий чад (М. Бажан). 5. Сніжну ска- тер..ку розстелимо в саду (М. Рильський). 6. Тиша... Ні птиця не пролітає, ні звір не шелес..не (О. Довженко). 7. Ластівки годували чотирьох своїх ласто- венят, гніздо їхнє було над самими дверми нашого турис..ського будиночка.
8. Хоч я й був ситий, пообідав у студен..ській їдальні, але мусив пригощатись материними гостинцями (З тв. Є. Гуцала).
174. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому і випишіть усі слова, у яких відбулося:
1) чергування приголосних; 2) злиття приголосних; 3) уподібнення приголосних;
4) спрощення в групах приголосних.
Голодного 1932 року я жив у Ленінграді. Мені тоді саме виповнилося двад- цять два. Так сталося, що я утік з України на Московщину…
У грудні 1932 року я вирішив повернутися в Україну, до Харкова, тодішньої її столиці. У Ленінграді й Москві, через яку я їхав, було повно хліба й різної їжі, тому про великий голод в Україні я й не підозрівав.
При наближенні до Харкова в мене прискорено билося серце. Це ж я набли- жався до моєї сонячної України, де ще недавно текло медом і молоком. Коли поїзд в’їхав у станцію, я швидко вискочив з вагона на перон і завважив на ньому кількох гепеушників. Вони пильно приглядалися до приїжджих людей, кількох виснажених і опухлих схопили й потягли в міліційну кімнату.
Я зі страхом упхався з юрбою у станцію. У ній охопив мене ще більший страх. Повно людей. Ці люди клубочилися, як якісь казкові черви в мокрій, темній і гнилій ямі. Одні сиділи або покотом лежали на всій станційній під- лозі. Над ними проходили інші, переступаючи через них і часом наступаючи ненароком ногами. Чулися крики, зойки, стогін. Лементували чоловіки, жінки і діти.
Просовуючись поміж ними, я побачив, що багато хто ледве ворушиться, а декотрі мертві. Більшість бідолах мала тільки шкіру й кістки. Обличчя змор- щені й оброслі ніби мохом, а замість очей глибокі западини.
Коли я зі страхом дивився на них, до приміщення вокзалу вдерлося з деся- ток гепеушників у чорних дублених півкожушках. Вони з хижою жорстокістю кинулися до мертвих та напівмертвих, хапали їх за ноги й волокли на стан- ційну площу. Там піднімали за руки й ноги і з рóзгойдом укидали в закриті вантажні автомобілі.
Бачачи, що сталося в Україні, я, щоб пересвідчитися, спитав у спухлого від голоду селянина, що це таке.
— Умирають від голоду, — відповів він. — У мене вдома всі вимерли, тепер ось умираю я.
— А куди повезли тих нещасних?
§ 36. Спрощення в групах приголосних
— У степ. До ями. Там буде їхня могила.
Я вийняв з валізи шматок білого хліба, що купив у Москві, й сунув співроз- мовникові за пазуху.
— Тікайте звідси, — сказав я. — тікайте в своє село. Там урятуєтесь.
— У моє село? — перепитав він. — У ньому вже половина людей вимерла, а решта — здебільшого побожеволіли. Їдять своїх жінок і дітей (О. Гай-Головко).
ІІ. Напишіть твір-роздум “Нищення України імперською Росією”.
175. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.
1. Чесне діло роби сміло! (Нар. творчість). 2. Без тижня день живемо, а він уже з бродячим каторжанином зв’язався (Григорій Тютюнник). 3. Микола прочитав од дошки до дошки весь часословець і псалтир. 4. Усі замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув. 5. Ти думаєш, як ти йдеш до церкви ви- тріщати очі на дівчат, то й усі молодиці й дівчата йдуть до церкви на витрішки (З тв. І. Нечуя-Левицького).