1. В орудному відмінку однини іменники І відміни твердої групи ма- ють закінчення -ою (весною, лелекою), м’якої і мішаної груп — -ею (землею, межею).
2. У кличному відмінку однини іменники І відміни мають:
1) для твердої групи закінчення -о: Галино Петрівно, Ольго, сестро, Ми- кито;
2) для м’якої і мішаної груп закінчення -е: Маріє, Насте, Катре, доле, земле, зоре, теще, душе;
3) для пестливих форм закінчення -ю: Галю, Олю, Ганнусю, матусю.
3. У родовому відмінку множини іменники I відміни мають звичайно нульове закінчення: трава — трав, груша — груш, хата — хат, земля — зе- мель. М’якість кінцевого приголосного основи зберігається: крапля — крапе- ль, постеля — постель, пісня — пісень, сотня — сотень, гривня — гривень,
179
їдальня — їдалень, вишня — вишень, черешня — черешень, лазня — лазень, бойня — боєнь, робітниця — робітниць, але: буря — бур, зоря — зір.
Якщо голосні о, е при цьому опиняються в закритому складі, то вони не- рідко чергуються з і: нога — ніг, корова — корів, підкова — підків, череда — черід, береза — беріз, але: розмова — розмов, загорода — загород, ворона — ворон, оселя — осель, лелека — лелек, мережа — мереж.
Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з’являти- ся вставний о або е: церква — церков, іскра — іскор, сосна — сосон, миска — мисок, сестра — сестер, весна — весен, сім’я — сімей, війна — воєн (але не завжди: вільха — вільх, буква — букв, шахта — шахт, ковдра — ковдр).
Кілька іменників у родовому відмінку множини мають:
1) закінчення -ів: суддів, гайдамаків, теслів, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень), старостíв (у весільному обряді) і ста- рост (керівників); закінчення -ів приймають також прізвища: Журба — Жур- бів, Чупринка — Чупринків, Hудьга — Hудьгів, Чайка — Чайків, Майборо- да — Майбородів (і Майбород), Сорока — Сороків (і Сорок);
2) закінчення -ей: мишей, вошей (ці два іменники перейшли з ІІІ відміни, у якій таке закінчення закономірне).
У словоформах попадей (від попадя), свиней, статей (без подвоєння т, хоч: стаття, статтею і т.ін.), породілей (без подвоєння л, хоч: породілля, породіллею і т.ін.), бадей (без подвоєння д, хоч: баддя, баддею і т.ін.), як і в словоформах сімей (сім’я), ескадрилей (ескадрилья), мантилей (мантилья), дуеней (дуенья), виступає нульове закінчення з кінцевим приголосним основи й та вставним голосним е (у давнину ці іменники мали звукову форму відпо- відно: [попад′йá], [свин′йá], [стат′йá], [породі́л′йа], [бад′йá]).
Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець, іменники дошка, зморшка мають форму дощок, зморщок.
248. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у дві колонки:
1) із закінченням -ею; 2) із закінченням -ою.
Однина, зброя, лівша, мурава, смола, площа, льодовня, кава, пшениця, айва, вежа.
З других букв прочитаєте початок вислову Григорія Сковороди: “…і тоді вирі- шуй”.
249. Речення перепишіть. Іменники, що в дужках, поставте в кличному відмінку од- нини.
1. (Зоря) моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою. 2. А ти, моя (Україна), безталанна (вдова), я до тебе літатиму з хмари на розмову (З тв. Т. Шевченка). 3. (Мрія), не зрадь!.. Я так довго до тебе тужила.
4. Весняного ранку співаймо, (сестриця), веснянку (З тв. Лесі Українки).
5. (Весна), ох, як довго на тебе чекати! (І. Франко). 6. Вічна слава красі вашій, (мама Марія) (О. Довженко). 7. Хай щастить тобі, (доня) (Є. Гуцало).
§ 54. Особливості закінчень іменників І відміни
250. Іменники поставте в родовому відмінку множини й запишіть у дві колонки:
1) із закінченням -ів; 2) із нульовим закінченням.
Юнак, ознака, крихта, ніздря, океан, ворона, яблуня, ворон, омонім, шишка, суддя, вівця, оздоба, пляма, знак, тесля, хата.
З других букв прочитаєте закінчення вислову Василя Стуса: “Чуюся добре, бо…”
251. Перепишіть прислів’я, ставлячи іменники, що в дужках, у потрібному числі й відмінку.
1. Для людської (думка) немає віддалі. 2. Не все теє зробиться, що у (думка) зродиться. 3. Стільки гадок, як у решеті (дірка). 4. (Птиця) пізнати по пір’ю, а людину по (мова). 5. Від солодких слів (кислиця) не посолодшають. 6. Мудрий змінить свою (думка), а дурний ніколи. 7. Не ходи у воду за (птиця), а в ліс за рибою. 8. Гарячою (каша) легко обпектися. 9. Молодець проти (вівця), а проти молодця сам вівця. 10. Нема (бджола) без жала, а (троянда) без (колючка).
252. І. Прочитайте текст. Випишіть іменники І відміни в їхніх відмінкових формах.
На південь від Могильова, за двоє гін від Дністра, на високій скелі лівого побережжя притулилось містечко Буша з тверджею-замком, що панував над околицею. На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баш- тами. Край п’яти тієї скелі розсипались, мов курчата круг квочки, манесенькі селянські й міщанські хатки, окутані вітами зелених садочків; між критими соломою стріхами здіймались де-не-де й високі черепичні дахи, що червоніли між яриною здалеку. Саме місто Буша, — цебто торговий майдан, — з одного боку тулилось до стрімчастої скелі, а зокола було обмежоване високим земля-
Буша. Загальний вигляд заповідника. Фото
181
ним валом і добрим дубовим гостроколом. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя; з двох боків його огортало провалля, з третього — вали, а з чет- вертого — великий ставок, який набравсь з річки Бушки і тримавсь кам’яною загатою. Отой замок “Орлине гніздо” з містечком Бушею, з цілим ключем ок- ружних сіл і маєтків належав до роду Чарнецьких; відтіля вони налітали на ратаїв українських, на сусідніх панків і шарпали в своїх пазурах неслухняних схизматів. Від самого початку пожежі, що на Запорожжі з залетілої з Субото- ва іскри спалахнула і покотилася широкими вогняними хвилями аж до старої Польщі, Чарнецькі зняли крила і до Варшави полинули, а гніздо своє лишили на безбаш; його незабаром, після січі під Корсунем та Жовтими Водами, захо- пили левенці, батави з Дністровського полку, з сотником Завістним на чолі, і озброїли добре як вартову наддністрянську стражницю (М. Старицький).
ІІ. З’ясуйте значення слів левенці, батави.
ІІІ. Дайте відповіді на запитання. Обґрунтуйте їх.
1. Недалеко від якої великої річки розташоване місто Буша?
2. Чи в місті Буші був замок?
3. Чи саме місто було якось захищене?
4. Чи місто було забезпечене водою?
5. Чому тут згадуються Суботів і Жовті Води?