Науково-виробничий журнал
– відсутність єдності в поглядах щодо структури потенціалу підприємства, зокрема складу його елементів, що особливо стосується співставлень виробничого та ресурсного потенціалу [1, с. 168- 169].
Структуризація управління в сучасних умовах має будуватись з урахуванням поділу на кожному його рівні завдань і відповідальності [2, c. 126].
На організацію виробничо-господарської діяльності підприємств також впливають:
– розмір підприємства;
– ступінь поділу праці та прагнення до самостійності підрозділів;
– розвиток інформаційних технологій та інвестиційна привабливість;
– наявність кваліфікованого персоналу та мотивація – тобто усвідомлення працівниками себе як частини підприємства та впевненість у своїй необхідності для колективу, зацікавленості в процесі стратегічного управління [3, c. 110]. Цьому сприяють комфортні умови праці, перспективи кар’єрного зростання та матеріальне стимулювання трудової діяльності;
– технологічні особливості, вибір місця і способу виконання робіт, тобто вдосконалення, модернізація та технологічне оновлення виробництва;
– зовнішнє середовище, яке створює спільне з іншими умови існування підприємства;
– правове регулювання, що визначає допустимі межі взаємодій з іншими підприємствами, та сприяє захисту власних інтересів;
– пріоритетні напрямки виробничо-господарської діяльності підприємств в регіоні;
– стратегічне управління, тобто орієнтація на споживача й територіальну специфіку та поділ праці.
Сформована структура виробничо-господарської діяльності буде являти собою сукупність зв’язків на підприємстві, які забезпечуватимуть адаптацію організаційної структури до змін навколишнього середовища. Водночас організаційна структура має відповідати стратегії підприємства.
Обґрунтування заходів, що забезпечують функціонування ефективної системи управління на підприємстві, повинні охоплювати:
– залучення регіональних та місцевих гілок влади до координації та вдосконалення розвитку суб’єктів економічних відносин, їх спрямування на досягнення стратегічних цілей;
– створення умов для розвитку багаторівневого управління економікою, в якому, окрім держави та органів місцевого самоврядування, братимуть участь населення й господарюючі суб’єкти, які повинні забезпечити виконання конкретних завдань управління;
– організацію розробки довгострокових програм розвитку, скорочення їх кількості й зосередження на найбільш важливих заходах;
– підвищення ефективності та дієвості економічної політики держави;
– належну підготовку та підтримання ресурсів, задіяних у стратегічному плануванні, контроль за їх використанням, впровадження системи стимулів [4, с. 155].
А. В. Жуков виокремлює найбільш суттєві риси виробничо-господарської діяльності, зокрема, цілісність, багатовимірність, динамічність і взаємозв’язок її різних сторін, що віддзеркалюються через категорію ефективності [5, c. 229-230].
З огляду на вищезазначене, стратегічний вибір організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства доцільно розглядати, враховуючи:
– ідеологію управління;
– залежність від споживачів, які будуть обслуговуватись підприємством;
– ринки збуту й територіальне розміщення підприємства.
Цінності та принципи, які лежать в основі ідеології управління сільськогосподарським підприємством, можуть впливати на характеристику організаційної структури виробничо-господарської діяльності.
Залежність від споживачів, які будуть обслуговуватись підприємством має бути відображена в організаційній структурі його виробничо-господарської діяльності. Перехід підприємства від стратегії, орієнтованої на виготовлення продукції, до стратегії, спрямованої на задоволення потреб споживачів, передбачає переосмислення її організаційної структури.
Визначення ринків збуту та територіального розміщення підприємств передбачатиме, в тому числі, рішення про вихід за межі територіальної громади на обласний та міжнародний рівень.
Основні напрямки організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах різноукладності виробництва наведено на рис. 1.
Дослідження й аналіз потреб підрозділів (напрямів діяльності) та підприємства в цілому охоплює визначення обсягів забезпечення виробництва основними засобами та ресурсами для успішного функціонування.
Впровадження наукових розробок має на меті зростання ефективності підприємства. Практичне втілення науково-прикладних засад організації сільськогосподарських підприємств сприяє підвищенню результативності їх соціоекономічної діяльності.
Науково-виробничий журнал
Рис. 1. Основні напрямки організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах різноукладності
Джерело: розробка автора
Використання засобів маркетингу на підприємствах передбачає комплекс заходів, що дають можливість управляти виробничим процесом підприємства відповідно до потреб споживачів. Таким чином забезпечується виробництво продукції, обсяг продаж.
Розробка бізнес-планів для впровадження енергозберігаючих технологій (традиційних, нетрадиційних і альтернативних джерел енергії). Використання альтернативних джерел енергії забезпечить підприємствам енергоефективність та екологічну безпеку.
Розвиток економічної культури. Під поняттям “економічна культура”, за твердженням Ю. Палькевича, слід розуміти сукупність суспільних цінностей і норм, концепцій та переконань, економічних традицій, які є регуляторами економічної поведінки, певних принципів взаємовідносин кожного індивіда із суб’єктами економічної діяльності та економічними інститутами [6].
Керівники підприємств різних організаційно-правових форм розробляють стратегію їхнього розвитку, запобігаючи ризикам, враховуючи поточні та майбутні потреби, мінімізацію витрат.
Узгодженість та підвищення результативності соціально-економічного розвитку підприємств. Єдиний цілісний процес виробництва забезпечується на підприємстві тоді, коли соціальні й економічні складові співпрацюють та спільно проявляються певною або й повною мірою індивідуалізованими та відокремленими елементами. Проте, коли потенціал усіх складових, недостатній для одержання необхідної віддачі, не збалансований чи невміло використовується, тоді спостерігаються деградаційні процеси [7, c. 8-9].
Розробка механізмів залучення інвестицій. Механізм залучення інвестицій, як доводить Б. П. Чорній, є способом їх організації, мобілізації й використання під впливом дії економічних законів та відповідно до ефективності суб’єктів господарювання, що розкриває свою сутність через функції, з метою досягнення конкретного результуючого економічного ефекту, на засадах диверсифікації із можливістю корегування процесу залучення під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, завдяки чому потенціал підприємства перетворюється у капітал [8, с. 9].
Вплив територіальної громади на функціонування підприємств, зокрема кваліфікація працівників, зацікавленість до ведення господарської діяльності та творчої ініціативи. За рахунок розробки механізму залучення інвестицій організаційно-правові форми господарювання зможуть забезпечити собі економічне зростання та ефективне функціонування на ринку.
Дослідження й аналіз потреб підрозділів
Напрямки організації підприємств
Впровадження наукових розробок
Використання засобів маркетингу на підприємствах
Розробка бізнес-планів для впровадження енергозберігаючих технологій
Розвиток економічної культури
Узгодженість та підвищення результативності соціально-економічного розвитку підприємств
Розробка механізмів залучення інвестицій
Вплив територіальної громади на функціонування підприємств
Напрямки організації виробничо-господарської діяльності підприємств передбачають:
– реалізацію соціальних програм та захист інтересів селян;
– розвиток інфраструктури;
– підвищення ефективності виробництва й конкурентоспроможності продукції на ринку;
– формування й реалізацію економічних відносин, які сприятимуть матеріальній зацікавленості працівників;
– оптимізацію розмірів підприємства з урахуванням форм власності, зональності, специфіки виробництва;
– участь в активних роботах з реалізації виробничих процесів.
Ефективна діяльність підприємства, за твердженням О. В. Бєлякова та С. А. Жукова, можлива лише за умови цілеспрямованого пошуку нових можливостей, де за основу береться раціональне використання інноваційного потенціалу підприємства [9, c. 166].
М. Й. Малік та П. М. Федієнко вважають, що ефективність виробничо-господарської діяльності підприємств залежить від раціонального поєднання у них основних і оборотних коштів [10, c. 70].
До основних проблем, які стримують ріст виробничо-господарської діяльності в сільськогосподарських підприємствах, можна зарахувати (рис. 2):
– недостатнє забезпечення фінансовими ресурсами;
– недостатню взаємодію з управлінськими структурами місцевого рівня;
– низький рівень державної підтримки підприємств, високий податковий тиск, недосконалість законодавчого забезпечення;
– соціальні проблеми, зокрема міграцію працюючого населення та невдоволеність рівнем оплати праці;
– низьку товарність, у зв’язку з віддаленістю обласних центрів, міст, та незадовільним транспортним сполученням;
– відсутність інтегрованої системи вирішення соціальних проблем;
– розбалансованість сільськогосподарських підприємств;
– відсутність стратегічних пріоритетів функціонування підприємства;
– зниження купівельної спроможності громадян;
– недостатній захист сільськогосподарських угідь.
Рис. 2. Основні проблеми, які стримують ріст виробничо-господарської діяльності в сільськогосподарських підприємствах
Джерело: розробка автора
Проте більшість зазначених проблем можна усунути, якщо почергово їх розв’язувати, а також за умови належного ставлення з боку влади.
Висновки з проведеного дослідження. Правильний вибір напрямків організації виробничо- господарської діяльності підприємств потребує систематичної роботи з оптимізації кожного господарського процесу. Це можливо у разі створення системи заходів, інструментів, методів ухвалення управлінських рішень, що мають на меті розв’язання згаданих завдань.
Проведений аналіз напрямків організації різних форм господарювання, що рекомендується до Основні проблеми, які
стримують ріст виробничо- господарської діяльності в організаційно-правових
формах сільськогосподарських
підприємств Недостатня взаємодію з
управлінськими структурами місцевого рівня
Недостатнє забезпечення фінансовими ресурсами
Соціальні проблеми села
Розбалансованість сільськогосподарських
підприємств
Відсутність стратегічних пріоритетів функціонування
підприємства
Недостатній захист сільськогосподарських
угідь
Відсутність інтегрованої системи
вирішення соціальних проблем Зниження купівельної спроможності громадян Низький рівень державної
підтримки підприємств
Низька товарність у зв’язку з віддаленістю
ринків збуту
Науково-виробничий журнал
застосування на підприємствах, засвідчив: багато з них мають досить обмежений діапазон, а їх неадекватне використання може призвести до одержання недостовірної інформації і, відповідно, прийняття необґрунтованих рішень.
Література
1. Руденко С. В. Виробничий потенціал аграрного підприємства: економічна сутність та роль у формуванні економічного потенціалу / С. В. Руденко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. – 2016. – Вип. 172. – С. 164-175.
2. Васюк Н. В. Основи формування механізму стійкого розвитку машинобудівних підприємств / Н. В. Васюк // Інноваційна економіка. – 2012. – № 10. – С. 125–128.
3. Бєлова О.І. Теоретичні аспекти формування мотиваційного механізму стратегічного управління торговельними мережами / О.І. Бєлова // Інноваційна економіка. – 2012. – № 10. – С. 109–114.
4. Смушак М. В. Стратегічне управління в системі економічних відносин / М. В. Смушак, Д. І. Шеленко // Економіка та управління АПК: Зб. наук. праць. – Вип. 9 (97). – Біла Церква, – 2012. – С. 154–158.
5. Жуков А. В. Сучасні теоретичні засади формування ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства / А. В. Жуков // Бізнесінформ. – № 1. – 2013. – C. 228–231.
6. Палькевич Ю. Pозвиток економічної культури керівника ПТНЗ як чинник управління конкурентоспроможністю навчального закладу [Електронний ресурс] / Ю. Палькевич. – Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/10927/1/Модернізація%20Палькевич%203.pdf
7. Соціоекономіка: сутність, перші підходи до її пізнання та матеріалізації а агросфері України / О. М. Бородіна, І. В. Прокопа, В. В. Юрчишин, О. Л. Попова, О. В. Риковська, В. Д. Яровий, М. Г. Бетлій, В. Я. Унгурян, О. В. Фраєр. – К. : НАН України, Ін-т екон. та прогноз., 2012. – 300 с.
8. Чорній Б. П. Механізм залучення інвестиційних ресурсів у підприємства розподілення електроенергії: Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к-та економ. наук: спец. 08.00.04 / Чорній Богдан Петрович. – К., 2017. – 26 с.
9. Бєлякова О. В. Інноваційний потенціал і трансфер технологій на національному та регіональних ринках промислової продукції / О. В. Бєлякова, С. А. Жуков // Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 11 [173]. – С. 163–171.
10. Малік М. Й. Аграрна реформа і розвиток підприємництва / М. Й. Малік, П. М. Федієнко. – К. : Ін-т аграр. економіки УААН, 2003. – 271 с.
References
1. Rudenko S. V. (2016), “Production potential of agrarian enterprise: economic essence and role in formation of economic potential”, Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu silskoho hospodarstva imeni Petra Vasylenka. no. 172, pp. 164-175.
2. Vasiuk N. V. (2012), “Fundamentals of forming a mechanism for sustainable development of machine-building enterprises”, Innovatsiina ekonomika. no. 10, pp. 125–128.
3. Bielova, O.I. (2012), “Theoretical aspects of formation of the motivational mechanism of strategic management of trade networks”, Innovatsiina ekonomika. no. 10. pp. 109–114.
4. Smushak, M.V. and Shelenko, D.I. (2012), “Strategic management in the system of economic relations”, Ekonomika ta upravlinnia APK: zbirnyk nauk. prats, no. 9 (97), pp. 154–158.
5. Zhukov, A.V. (2013), “Modern theoretical principles of formation of the efficiency of production and economic activity of the enterprise”, Biznesinform, no. 1, pp. 228–231.
6. Palkevych, Yu. “Development of the economic culture of the head of the vocational school as the factor of the management of the competitiveness of the educational institution”, available at:
http://lib.iitta.gov.ua/10927/1/Modernizatsiia%20Palkevych%203.pdf. (access date October 29, 2017).
7. Borodina, O.M., Prokopa, I.V., Yurchyshyn, V.V., Popova, O.L., Rykovska, O.V., Yarovyi, V.D., Betlii, M.H., Unhurian, V.Ia. and Fraier, O.V. (2012), Sotsioekonomika: sutnist, pershi pidkhody do yii piznannia ta materializatsii a ahrosferi Ukrainy [Socioeconomics: the essence, the first approaches to its knowledge and materialization in the agro-business of Ukraine], NAN Ukrainy, In-t ekon. ta prohnozuv, Кyiv, Ukraine, 300 р.
8. Chornii, B.P. (2017), “The mechanism of involvement investment resources to the electricity distribution company”, Thesis abstract for Cand. Sc. (Econ.), 08.00.04, Кyiv, Ukraine, 26 р.
9. Bieliakova, O.V. and Zhukov, S.A. (2015), “Innovative potential and technology transfer on the national and regional markets of industrial products”, Aktualni problemy ekonomiky, no. 11 [173], pp. 163–
171.
10. Malik, M.Y. and Fediienko, P.M. (2003), Ahrarna reforma i rozvytok pidpryiemnytstva [Agrarian reform and entrepreneurship development], Instytut ahrarnoi ekonomiky UAAN, Кyiv, Ukraine, 271 р.
Рецензент : д.е.н., професор ДВНЗ “Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника” І.Ф. Баланюк