9. Polterovitch, V. (1999), ―Institutional traps and economic reforms‖, Economika i matematicheckiye metody, vol. 35, no. 2, pp. 3-20.
10.Tarasevich, V. (2008), ―About the synergy of innovation‖, Bulletin mizharodnoho nobelivskoho economichnoho forumu, no. 1, pp. 224-232.
11. Denzau, A. and North, D. (1994), ―Shared Mental Models: Ideologies and Institutions?‖, Kyklos, Vol. 47, no. 1, pp. 3-31.
12. Hodgson, G.M. (1998), ―The Approach of Institutional Economics‖, Journal of Economic Literature, Vol. 36. no. 1, pp. 166-192.
Рецензент : д-р. екон. наук, професор кафедри економіки Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету О.В. Гончаренко
господарство 2014 р. скасував деякі програми, передбачив продовження дії окремих програм зі змінами та реалізацію кількох нових програм. До основних факторів ведення сільськогосподарської політики у країні в нинішніх умовах, як правило, відносять сучасну фінансову кризу, унікальність сільського господарства; глобалізацію; зміну технології, що зумовлює зміни в пропозиції і низьку стійкість доходів фермерських господарств; гарантування безпечного і збалансованого харчування населення; необхідність охорони навколишнього природного середовища та управління ризиками;
політику; стабілізацію доходів фермерів; підтримку експорту; необхідність забезпечення розвитку сільських районів [1]. Водночас опоненти необхідності державної підтримки сільського господарства передусім зазначають, що субсидії зумовлюють надлишки на світових ринках; потужніші товаровиробники отримують більшість платежів з підтримки за сільськогосподарськими програмами;
обмеження бюджету; програми підтримують розвиток неефективних товаровиробників [2]. Прийнятий у 2014 р. Закон про регулювання сільського господарства США передбачає підтримку визначених видів сільськогосподарської продукції, охорону навколишнього природного середовища, страхування врожаю та інші інструменти. Програмою передбачено скорочення державних витрат на 16,6 млрд дол.
практично за всіма видами інструментів порівняно із 2008 р., за винятком позиції «страхування врожаю».
Більшість американських програм із контролю за виробництвом обмежують доступність фермерських продуктів для середніх американців і підвищують ціни на них. Це є монопольний ефект, який досягається в послідовно конкурентній економіці лише силою держави, що діє в інтересах фермерів. Як і більшість країн Заходу, США здійснює програми підтримки фермерів по каналах USDA – United States Departmentof Agriculture (Міністерство сільського господарства США) [3].
Основною метою цих програм є забезпечення стабільності або підвищення цін на продукцію фермерів та їхніх доходів, хоча, як правило, цього вдається досягти за рахунок підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію і відносного зниження її споживання.
В Україні в 2017 р. замість спецрежим ПДВ була запроваджена бюджетна дотація, яка спрямовувалася виключно на підтримку виробників тваринницької продукції. Незважаючи на запроваджене Порядком розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році, затвердженим Постановою КМУ №83 від 08.02.2017, обмеження для птахівничих підприємств у розмірі 50%, їх фактична частка у загальному обсязі виплачених дотацій склала 51,7%.
Причому підприємства двох надпотужних груп птахівничих компаній отримали 44,5% від загальної суми дотацій – майже 1,8 млрд грн. Їх частка у загальній сумі дотацій, отриманих птахівничими підприємствами, склала 85,8%.
Всі підприємства, що увійшли до топ-5 найбільших отримувачів бюджетних дотацій, представляють птахівничу галузь.
Найбільший обсяг дотацій, що отримала лише одна компанія птахівничого напряму, склав 583 млн грн, тобто 14,7% загального обсягу виплачених дотацій за програмою підтримки. Загалом п‘ять найбільших реципієнтів даної форми підтримки змогли отримати 1648,8 млн грн бюджетних дотацій, що становить 41,3% загальної їх суми підтримки галузі.
Проводячи порівняльний аналіз системи державної підтримки сільського господарства США та України, можемо констатувати, що в нашій державі вона спрямована на компенсацію витрат привілейованої частини сільськогосподарських товаровиробників.
На 2018 рік урядом закладено в держбюджеті 1 мільярд гривень на підтримку фермерських господарств. Відповідно бюджетної програми підтримки розвитку фермерських господарств пропонуються наступні підтримки на 2018 рік: виплати дотацій – фермерським господарствам, які зареєстровані в установленому порядку після 1 січня 2018 року та мають в обробітку земельні площі до 20 га, – у розмірі 30 тис гривень. Першочергове право надається фермерським господарствам, засновниками яких є особи віком до 35 років (включно); підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів шляхом здешевлення вартості (70%) закупівлі техніки, обладнання, устаткування; здешевлення кредитів, отриманих у державному банку або банку, у статутному капіталі якого 75 і більше відсотків акцій належить державі; компенсації вартості закупленого у суб‘єктів насінництва та розсадництва насіння сільськогосподарських рослин вітчизняної селекції супереліти (супер-супереліти), еліти, першої генерації, батьківських форм, гібридів першого покоління.
Проте, залишається не відрегульований механізм отримання коштів у вигляді державної підтримки фермерськими господарствами України.
Важливим елементом державної підтримки є запровадження механізму кредитування. При зниженні цін на агропродовольчому ринку США фермери за умовами кредитного контракту зобов‘язані зберігати сільськогосподарську продукцію та мають можливість одержати необхідний кредит для поточної діяльності для застави сільськогосподарської продукції [4]. При цьому за умовами контракту фермери можуть почати продаж продукції лише у разі підвищення ринкової ціни понад ціну, встановлену Конгресом США, або можуть погасити позику виробленою сільськогосподарською продукцією. Американська система кредитування агробізнесу забезпечує доступність кредитних
коштів для розвитку агробізнесу в США і не протидіє падінню цін нижче рівня позики, встановленого Конгресом США, що дає змогу підтримувати конкурентоспроможність та економічну ефективність діяльності.
В Україні фермерським господарствам також надається державна підтримка на поворотній основі. Загальна сума асигнувань, визначених програмою на 2017 рік, складає 65 млн гривень, що у 4 рази більше, ніж попереднього року (2016 – 15,7 млн), з яких: 25 млн грн – за рахунок загального фонду, 40 млн грн за рахунок спеціального фонду. Максимальна сума до 500 тис. грн на одне господарство терміном на 5 років. В 2017 р. даним видом підтримки скористалось близько 212 суб‘єктів господарювання, чи майже 0,7 % від загальної кількості фермерських господарств.
Наступним важливим інструментом у системі регулювання є програма покриття ризиків (ARC), яке пропонується при вирощуванні пшениці, кукурудзи, сорго, ячменю, вівса, соєвих бобів, арахісу, гороху, сочевиці, нуту та інших олійних культур. Фермер отримує платежі за програмою, якщо фактичний дохід є меншим від гарантованого. Отже, цей важіль зорієнтований на підтримку цільової ціни і розглядається як інструмент антициклічного цінового захисту. Зазначимо, що базові ціни на сільськогосподарську продукцію у законі США 2014 р. є вищими, ніж у попередньому законопроекті 2008 р. про сільське господарство, але значно нижче від ринкових цін за останні декілька років [5].
Вагома роль у згаданому законі належить напряму підтримки консервації, яка включає в себе тринадцять різних програм. Основні цілі цих програм передбачають очищення та постачання води населенню, виробництво якісних та безпечних харчових продуктів, захист дикої природи від надмірного руйнування, збереження сільського способу життя. Зазначимо, що новий закон про сільське господарство передбачив зменшення прямих витрат за цими програмами на період 2014–
2023 рр. [6]. Очевидно, що актуальність цих програм у США зростає внаслідок посилення продовольчої кризи, вагомішої ролі земель сільськогосподарського призначення у виробництві відновлюваних джерел енергії (біопалива, біогазу та ін.), а також використання різноманітних економічних важелів для регулювання сільськогосподарського землекористування. До них відносять заходи із захисту земель сільськогосподарського призначення від вилучення для несільськогосподарських цілей, що проводиться на основі зонування не лише міських, але й сільських територій; економічному стимулюванню з організації раціонального використання, консервації, резервування та охорони земель сільськогосподарського призначення; підтримка розвитку сільськогосподарського виробництва на меліорованих та залучених у сільськогосподарський обіг землях та диверсифікації сільськогосподарського виробництва з урахуванням природних та економічних умов території [7].
Важливим напрямком державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників є запровадження системи агрострахування. У США субсидоване сільськогосподарське страхування контролюється Федеральною корпорацією страхування сільськогосподарських культур, яка встановлює ставки страхових премій, розміри субсидій, затверджує страхові продукти. Федеральне страхування здійснюється через приватні страхові компанії, які несуть відповідальність за всі аспекти обслуговування клієнтів програми, і гарантують виплату премій страхувальників [8]. Федеральна корпорація здійснює нагляд за діяльністю всіх страхових компаній, які надають послуги з субсидованого агрострахування. Контроль проводиться шляхом аналізу даних за укладеними договорами, заявлених збитках і виплаченими сумами компенсації. Система страхування сільськогосподарської продукції США передбачає його обов‘язкове ліцензування. Фактично основний нагляд за діяльністю страховиків в системі субсидованого агрострахування здійснюється тільки Федеральною корпорацією, яка знаходиться в підпорядкуванні Агентства з управління ризиками (RMA). Страховики працюють за тарифами, які розробляються і коректуються корпорацією на регулярній основі, не рідше одного разу на три роки. Середній рівень субсидії становить 50% від суми премії при страховому покритті в 70% в залежності від стратегічного значення для економіки країни і особливостей культур. Субсидії по деяких культурах можуть становити від 30% до 60% (в залежності від відсотка покриття і значущості культури). В цілому, страховий захист поширюється на 85 різних видів сільськогосподарських культур.
До основних державних програм страхування сільгоспвиробників належать: «Програма захисту від катастрофічних ризиків» (CRP), «Програма мультиризикового страхування врожаю» (MPCI),
«Програма« Груповий план» (GRP) і« Програма захисту доходу »(IP). Серед застрахованих ризиків найбільш популярними є посуха (53%), повені (23%) і заморозки (6%), а серед культур аграрії найбільше страхують кукурудзу, сою і пшеницю. Станом на 2013 рік обсяг ринку агрострахування з держпідтримкою в США склав $ 11,8 млрд, а обсяг субсидій досяг $ 7,3 млрд [9].
На фінансування зовнішньоекономічних програм розвитку сільського господарства виділяється невелика сума (1,639 млрд дол. у 2015 р.), яка порівняно із 2012 р. скоротилася на 561 млн дол. Однак дієвість цього напряму підтримки державного впливу є дуже високою. Так, кожний долар експортних продаж створив 1,36 дол. додаткових доходів у суміжних галузях. Наприклад, у 2012 р. 141,3 млрд дол., одержані сільським господарством США від експорту, мультиплікували додаткове виробництво товарів та послуг на 192,1 млрд дол. За експертними оцінками, у 2013 р. 29% доходів американських фермерських господарств забезпечувалося експортом.
Зазначимо, що основні інструменти підтримки діяльності товаровиробників на зовнішніх ринках зводяться до наступного: продаж сільськогосподарської продукції країнам, що розвиваються, наприклад, надання експортних кредитів за низькими відсотковими ставками терміном до 30 років;
надання гуманітарної продовольчої допомоги іноземним державам у надзвичайних ситуаціях;
безоплатна поставка продовольства найменш розвиненим країнам (підпрограма «Продовольство для розвитку») [10]. Однак, у 2010–2012 рр. із двох базових напрямів стимулювання сільськогосподарського експорту істотну перевагу отримала програма державних гарантій експортерам.
Узагальнюючи практику регулювання сільського господарства США, можна виділити такі його стратегічні цілі: підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції є основою для підвищення економічного добробуту країни в довгостроковій перспективі. З метою реалізації цієї мети програмою передбачено виконання таких завдань: розширення експортних можливостей американських товаровиробників на світовому ринку;
сприяння налагодженню й розвитку міжнародних економічних відносин США; покращення загальносвітового санітарного та фітосанітарного стану як фактору стимулювання міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією.
Заслуговують на увагу вітчизняної практики інструменти державної підтримки виходу американського продовольства на зовнішні ринки, актуальність яких підвищилася після насичення внутрішнього ринку з початку 80-х років ХХ ст. Дієвість важелів щодо активної зовнішньої експансії за 1980–2012 рр. доводять обсяги сільськогосподарського експорту, які збільшили від 41,2 до 141,3 млрд дол. США. Очевидно, що зростаючий експорт сприяє не лише розвитку сільського господарства, а й інших секторів економіки країни, забезпечуючи мультиплікативний ефект у суміжних галузях. У галузевому розрізі основу американського експорту становлять зернові, олійні, технічні культури та продукція тваринництва. Так, у світових обсягах експорту сої США займають 40,2%, кукурудза – 37, м‘яса птиці – 33,9% [11; 12].
Збільшення експорту сільськогосподарської сировини та продовольства із США збіглося з появою перших експортних програм, які спиралися на різнобічну підтримку державою фермерів, починаючи від створення: програми підтримки молодих фермерів, прямих і нециклічних виплат, кредитування збуту продукції, консервації земель, і закінчуючи програмами підтримки експорту сільськогосподарської продукції, зорієнтованими на підвищення конкурентоспроможності продукції, збільшення експортних поставок, розширення ринків збуту. Інструменти підтримки зовнішньоекономічної діяльності фермерів: прямі експортні субсидії, розвиток експортних ринків, гарантування експортних кредитів.
Експортні субсидії до 2008 р. передбачали реалізацію двох програм: стимулювання експорту молочної продукції, яку скасовано з огляду на виконання зобов‘язань перед СОТ, та збільшення експорту. Обидві програми передбачали виплату готівкових бонусів експортерам після поставок товару у визначені Службою сприяння зовнішньоекономічної діяльності фермерам країни та у визначеному обсязі. Це забезпечувало прибутковість американським фермерам виробництва продукції на експорт.
Другий блок експортних програм, спрямованих на розширення експортної діяльності фермерів, просунення сільськогосподарської продукції та завоювання нових ринків збуту, включає: програму сприяння виходу на зовнішні ринки; програму розширення експортної діяльності на зарубіжних ринках;
програму просунення експортної продукції на ринках країн, що розвиваються; програму поширення зразків експортної діяльності; програму додержання технічних стандартів при експорті деяких зернових культур.
Третій блок підтримки експорту продовольства становлять програми гарантування експортних кредитів, перші з яких були введені Законом про торгівлю сільськогосподарською продукцією у 1978 р.
Їх основною метою є сприяння експорту фермерів США. Нині діють програма гарантування експортних кредитів і програма надання гарантії по експортних кредитах на створення сільськогосподарської інфраструктури.
У межах програми надання гарантії по експортних кредитах, які видано приватними банками США, використовують безвідкличний доларовий акредитив на придбання імпортером американської сільськогосподарської продукції та продовольства. Кредит видається під відсоток, який у поточний момент сформувався на ринку (в основному це ставка LIBOR) на термін до 3 років. Найчастіше гарантія покриває 98% «тіла» кредиту та суми відсотків. Гарантії по кредитах надаються країнам, що розвиваються, де агропродовольство за власні кошти неможливе. За цією програмою обсяг виділених коштів збільшився від 1,4 млрд у 1980 р. до 5,4 млрд дол. США у 2013 р.
Наступною із діючих програм кредитування експортної діяльності є підтримка, зорієнтована на розширення експорту сільськогосподарської продукції в країни, що розвиваються. Механізм передбачає надання гарантій по експортних кредитах на поставку товарів і послуг із США, які дають можливість імпортеру створити необхідну інфраструктуру, наприклад, складські приміщення, холодильне обладнання та ін. Цією програмою передбачено обов‘язковий початковий платіж
імпортера у розмірі 15% вартості експортної поставки. Подальші платежі здійснюються кожні півроку впродовж від 1-го до 10 років. Гарантія за цією програмою покриває 95% «тіла» кредиту та суми відсотків.
Узагальнюючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що досягнення високих показників у сільському господарстві є можливим на основі об‘єднання зусиль агробізнесу та держави, роль якої в умовах глобалізації зростає в напрямі стимулювання внутрішнього та зовнішнього попиту, захисту товаровиробників.
Експорт сільськогосподарської продукції залишається стратегічно важливим елементом зовнішньоторговельної політики США та джерелом доходів фермерів, створюючи потужний мультиплікативний ефект для економіки. Вимоги СОТ про скорочення прямої підтримки експорту не мали вирішального впливу на американську державну політику в сфері сільського господарства, хоча деякі експортні програми були згорнуті. Очевидно, що глобальна експансія на зовнішніх ринках забезпечена збалансованою державною політикою, зорієнтованою на підвищення конкурентоспроможності продукції, сприяння експорту, стимулювання зовнішнього попиту на американську продукцію.
Висновки з проведеного дослідження. Дослідження особливостей державного регулювання аграрного сектору економіки свідчить, що кожна країна послуговується певними інструментами залежно від визначених цілей, завдань і механізмів розв‘язання проблем національного сільського господарства: підтримка стабільної економічної ситуації в галузі, визначеного рівня дохідності та кон‘юнктури ринку; підвищення конкурентоспроможності національних сільгосптоваровиробників на внутрішньому та зовнішніх ринках; надання допомоги агробізнесу й населенню в адаптуванні до нових умов; регулювання, стимулювання і розв‘язання проблем дефіциту ресурсів виробництва; обмеження обсягів надлишків виробництва; уникнення небажаного процесу міграції сільського населення;
проведення наукових досліджень і впровадження інноваційних технологій забезпечення безпеки продовольства. Відповідно, з часом система державного регулювання повинна трансформуватися з урахуванням концентрації виробництва, кон‘юнктури ринку, посилення глобалізації й оперативно реагувати на сучасні виклики у світі та національній економіці.
Література
1. Губені Ю.Е. Державне регулювання підприємництва у сільському господарстві: організаційно- правові аспекти / Ю.Е. Губені // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. – 2014. – Т. 16, № 1(1). – С. 129–133.
2. Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК : монографія [Дем‘яненко М.Я., Саблук П.Т., Скупий В.М. та ін.]; за ред. М.Я. Дем‘яненка. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 372 с.
3. Вініченко І.І. Регіональний аспект розвитку фермерства [Електроний ресурс] / І.І. Вініченко, Л.І. Рева // Ефективна економіка. – 2012. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua
4. Збарський В. К. Державна підтримка сільського господарства / В.К. Збарський, В.П. Горьовий // Економіка АПК. – 2010. – № 4. – С. 74–80.
5. Кропивко М. Ф. Напрями удосконалення державного управління аграрним сектором в умовах децентралізації влади та дерегуляції господарської діяльності / М. Ф. Кропивко, М. М. Ксенофонтов, Н.В. Хміль // Економіка АПК. – 2015. – № 3. – С. 5–14.
6. Экономический механизм регулирования использования земель сельскохозяйственного назначения в США [Електронний ресурс] / Е. С. Волков, С. Н. Киевская, Е. С. Киевская, З. А. Волкова – Режим доступу: http://www.xn--80adcqployo.xn--p1ai/media/463.pdf
7. Кукса І. М. Механізм державного регулювання інноваційного розвитку АПК : монографія / Кукса І. М.; ВНЗ «Нац. акад. упр». – Київ : СІК ГРУП УКРАЇНА, 2014. – 327 с.
8. Павелко Н.И. Международный опыт осуществления государственной политики в сфере страхования сельскохозяйственной продукции: перспективы для Украины / Н.И. Павелко //
Государственное управление. – 2013. – № 37. – С. 54-67.
9. Risk Management Agency, USDA, 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.usda.gov 10. Мазур Н. А. Державне регулювання аграрної сфери як одна з основних умов ефективного функціонування економіки країни / Н. А. Мазур, Н. Д. Трач // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. – 2014. – Вип. 22. – С. 130–134.
11. Назаркевич О.Б. Міжнародний досвід державного регулювання та підтримки малих сільськогосподарських підприємств / О. Б. Назаркевич // Науковий вісник Ужгородського університету.
Серія економічна : збірник наук. праць. – 2014. – Вип. 3(44). – С. 17–19.
12. Олійник О.В. Державна підтримка у забезпеченні економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / О.В. Олійник, Т.В. Калашнікова, О.В. Клєпчева // Економіка АПК. – 2014. – № 2. – С. 51–
56.
References
1. Hubeni, Yu.E. (2014), ―State regulation of business in agriculture: organizational and legal aspects‖, Naukovyi visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu veterynarnoi medytsyny ta biotekhnolohii im. Gzhytskoho, Vol. 16, no. 1(1), pp. 129–133.
2. Demianenko, M.Ya., Sabluk, P.T., Skupyi, V.M. et al. (2011), Derzhavna polityka finansovoi pidtrymky rozvytku ahrarnoho sektoru APK [State policy of financial support for development of the agricultural sector AIC], monograph, NNTs IAE, Kyiv, Ukraine, 372 p.
3. Vinichenko, I.I. and Reva, L.I. (2012), ―Regional aspect of the development of farming‖, Efektyvna ekonomika, available at: http://www.economy.nayka.com.ua (access date October 20, 2017).
4. Zbarskyi, V.K. and Horovyi, V.P. (2010), ―State support for agriculture‖, Ekonomika APK, no. 4, pp.
74–80.
5. Kropyvko, M.F., Ksenofontov, M.M., and Khmil, N.V. (2015), ―Directions of improvement of governance of agrarian sector in the context of decentralization of authority and deregulation of economic activity‖, Ekonomika APK, no. 3, pp. 5–14.
6. Volkov, Ye.S., Kiyevskaya, S.N., Kiyevskaya, Ye.S., and Volkova, Z.A. ―Economic mechanism of regulating the use of the agricultural purposes land in the USA‖, available at: http://www.xn--80adcqployo.xn- -p1ai/media/463.pdf (access date October 20, 2017).
7. Kuksa, I.M. (2014), Mekhanizm derzhavnoho rehuliuvannia innovatsiinoho rozvytku APK [The mechanism of state regulation of innovation development of agroindustrial complex], monograph, VNZ
«Nats. akad. upr», SIK HRUP UKRAINA, Kyiv, Ukraine, 327 p.
8. Pavelko, N.I. (2013), ―International experience of implementation of the state policy in the sphere of insurance of agricultural production: prospects for Ukraine‖, Gosudarstvennoye upravleniye, no. 37, pp. 54- 67.
9. Risk Management Agency, USDA, 2013, available at: www.usda.gov (access date October 20, 2017).
10. Mazur, N.A. and Trach, N.D. (2014), ―State regulation the sphere of agricultural as one of the main terms efficiency of the country‘s economy‖, Zbirnyk naukovykh prats Podilskoho derzhavnoho ahrarno- tekhnichnoho universytetu, Issue 22, pp. 130–134.
11. Nazarkevych O. B. (2014), ―International experience of state regulation and support of small agricultural enterprises‖, Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia ekonomichna : zbirnyk nauk.
prats, Issue 3(44), pp. 17–19.
12. Oliinyk, O.V., Kalashnikova, T.V. and Kliepcheva, O.V. (2014), ―State support for insuring of economic resistance of agricultural enterprises‖, Ekonomika APK, no. 2, pp. 51–56.
Рецензент : д.е.н., професор Білоцерківського національного аграрного університету О.М. Варченко