забезпечує також робочі місця в суміжних сферах, передусім транспорті й торгівлі. Тож тривалі негаразди у промисловості виступають суттєвим чинником кризи всієї економіки.
Це є свідченням надто низького рівня використання новітніх технологій та їх упровадження у промисловому виробництві. І відновлення такої структури промислового потенціалу країни, яка існувала до подій 2014 р., багатьма експертами вважається вже недоцільним.
Розвиток європейських країн став можливим на базі масштабних структурних змін одночасно із активізацією науково-технічного прогресу, ефективної інноваційної діяльності підприємств електроніки та машинобудування, що створило підстави для появи великої кількості високопродуктивних робочих місць.
Тим часом тільки сучасний розвинений індустріальний сектор в змозі забезпечити швидке і якісне зростання економіки, оскільки саме промисловість забезпечує найбільш високі з усіх секторів темпи приросту продуктивності праці, і надає високий мультиплікативний ефект на інші галузі і сектори. На думку автора, певним економічним потенціалом володіє переробна промисловість, але вона також охоплена кризовими тенденціями, що турбує наукову спільноту.
Частка переробної промисловості у структурі валової доданої вартості знизилась протягом 2011-2016 рр. з 13,6 до 12 %. Частка продукції машинобудування в структурі промислового виробництва в 2016 році знизилася до 6,6%, що на 5 відс. пунктів менше, ніж в 2011 р. Занепад промисловості призводить до скорочення зайнятості у галузі (табл. 1). Тут слід зазначити, що економічне піднесення Європи стало можливим на базі масштабних структурних змін одночасно із активізацією науково-технічного прогресу, ефективної інноваційної діяльності підприємств електроніки та машинобудування, що створило підстави для появи великої кількості високопродуктивних робочих місць.
Таблиця 1 Показники результатів діяльності та кількості створених робочих місць у промисловості
України протягом20011-2016рр.
Показники Рік
2011 2012 2013 2014 2015 2016
Частка переробної промисловості:
- в структурі валової доданої вартості, % 13,6 14,1 12,7 13,1 14,2 12,0 - в промисловому виробництві, % 66,3 67,7 66,8 68,4 64,1 64,4 Частка продукції машинобудування в
промисловому виробництві, % 11,6 11,2 9,7 7,9 6,5 6,6
Кількість зайнятого населення у
переробній промисловості, тис. осіб 2380,9 2321,6 2275,5 2022,2 1839,3 1792 В цілому по економіці створені нові робочі
місця,
тис. працевлаштованих осіб х х х 362 373 347,1
В промисловості створені нові робочі місця, тис. працевлаштованих осіб
- в структурі створених робочих місць,% х х х
40 11,2
59,7 16,0
61,3 17,7 В переробній промисловості створені нові
робочі місця,
тис. працевлаштованих осіб
- в структурі створених робочих місць,% х х х
39,1 10,8
58,7 15,74
60,5 17,44 Примітка: х- дані відсутні
Джерело: розраховано автором за [2; 3]
Такі зміни в Україні відбулися насамперед за рахунок скорочення питомої ваги багатьох основних галузей спеціалізації у створенні валової доданої вартості, зокрема металургії, хімічної, легкої промисловості тощо. Звуження ролі переробної промисловості у створенні ВВП є ознакою економічного занепаду і технологічної відсталості економіки країни.
Як видно з табл. 1, у 2014 році чисельність осіб, працевлаштованих на створені нові робочі місця, у цілому по країні становила 362 тис. осіб, з них у добувній промисловості – 0,4% загальної кількості створених нових робочих місць, у переробній промисловості – 10,8%. У 2015 році чисельність осіб, працевлаштованих на створені нові робочі місця, у цілому по країні становила 373 тис. осіб, з них у добувній промисловості – 0,27 % загальної кількості створених нових робочих місць, у переробній промисловості – 15,74 %. У 2016 році чисельність осіб, працевлаштованих на створені нові робочі місця, у цілому по країні становила 347,1 тис. осіб, з них у добувній промисловості – 0,22 % загальної кількості створених нових робочих місць, у переробній промисловості – 17,44 %.
На рис. 1 побудована динаміка частки створених робочих місць в промисловості та переробній промисловості до загальної чисельності в економіці.
Рис. 1. Частка створених робочих місць в промисловості та переробній промисловості протягом 2014-2016 рр., %
Джерело: побудовано за [3]
Як видно з рис. 1, на фоні зростання частки створених робочих місць в промисловості на 6,5 відс. пунктів, в переробній промисловості протягом 2014-2016 рр. зростання склало 6,64 відс. пунктів, тобто створення робочих місць здійснюється за рахунок переробної промисловості, що є позитивним процесом.
Існуюча в даний час вітчизняна система статистичної звітності не дозволяє проводити оцінку інтенсивності створення і ліквідації робочих місць, їх характеру. Дані, які отримують служба державної статистики України, її територіальні органи, інші органи влади не дозволяють відображати на регулярній основі показники нових робочих місць та, зокрема, чисельність високопродуктивних робочих місць. Нажаль, відсутні навіть окремі вибіркові обстеження промислових підприємств з метою оцінки інтенсивності створення і ліквідації робочих місць, чисельності створених високопродуктивних робочих місць. У світі моніторинг створення і ліквідації робочих місць є одним з важливих інструментів, що характеризують ділову активність, широко використовується органами влади і бізнесу. Створення моніторингу організації та ліквідації робочих місць як одного з ефективних інструментів реалізації економічної політики, дозволить додатково обґрунтовувати інвестиційну привабливість окремих територій України для вітчизняних і зарубіжних інвесторів.
Світовий банк рекомендує урядам країн основні зусилля зосередити на стимулюванні створення високопродуктивних і конкурентоспроможних нових робочих місць, а не підтримувати фінансовими ін‘єкціями формальну зайнятість на підприємствах, які не здатні випускати конкурентоспроможну продукцію і платити працівникам гідні зарплати. Конкретні їх рекомендації полягають в наступному:
1) забезпечення політичних основ, до яких включають макроекономічну стабільність, сприятливе ділове середовище, інвестиції в людський капітал і верховенство закону;
2) продумана політика у сфері праці, яка може допомогти забезпеченню на базі економічного зростання можливостей для працевлаштування. При цьому Світовий банк радить пам‘ятати, що такі заходи повинні доповнюватися більш широким підходом до створення робочих місць, який не обмежувався б тільки ринком праці.
3) урядам слід в стратегічному плані визначити, які види зайнятості можуть (з урахуванням особливостей країни) внести найбільший внесок в розвиток, усунути або компенсувати перешкоди, що не дозволяють приватному сектору створювати більше високопродуктивних робочих місць [4].
Процес створення високопродуктивних робочих місць в промисловості впливає на економічне зростання в перспективі, що можна узагальнити в наступному вигляді (рис. 2). Промисловість характеризується найбільшим мультиплікативним впливом на економіку, стимулюючи інноваційну діяльність, гарантуючи одержання левової частки експортних доходів, формуючи попит на сировинні та енергетичні ресурси, створюючи та підтримуючи мільйони робочих місць, забезпечуючи високий рівень заробітної плати, наповнюючи податковими платежами державну скарбницю та державні соціальні фонди, отже, забезпечуючи стійкість і конкурентоспроможність економіки [5].
Рис. 2. Наслідки впливу створення високопродуктивних робочих місць в промисловості на економічне зростання та соціальний розвиток країни
Джерело: розроблено автором
Як видно з рис. 2, вплив промислового зростання на решту економіки проявляється з певним мультиплікативним ефектом. В соціально-економічних програмах розвитку країни можна використовувати емпірично доведені співвідношення (на міжнародному рівні за даними країн ОЕСР) для основних галузей промисловості. За цими даними, створення одного робочого місця в базових промислових секторах дає в середньому 1,95 робочого місця в суміжних непромислових секторах економіки без врахування міждержавних мультиплікаторів: малий виробничий бізнес, інжиніринг, промислове і цивільне будівництво, промисловий аутсорсинг, оптова торгівля і ін. [6].
В Цілях сталого розвитку та програмі діяльності Кабінету Міністрів України принципово зазначено, що основним завданням у промисловій політиці є розвиток високотехнологічних виробництв, індустріальної та інноваційної інфраструктури, запровадження механізмів комерціалізації результатів наукових робіт і трансферу технологій з метою розвитку національних наукових центрів [7].
Реалізація зазначеного завдання економічної політики полягає у активізації державної промислової політики, що включає застосування державою широкого спектру інструментів (як прямого, так й опосередкованого впливу) для прискорення створення високопродуктивних робочих місць в промисловому секторі. Її основні риси:
- активна роль держави у формуванні промислової структури економіки;
- прискорений процес структурних зрушень в промисловості;
- визначення пріоритетних видів промислової діяльності;
- розроблення державних програм і планів розвитку конкурентоспроможності промислового виробництва;
- селективна державна підтримка окремих видів промислової діяльності, виробництв, організаційно-правових форм бізнесу тощо [7, c. 42].
Основні завдання економічної політики стимулювання створення високопродуктивних робочих місць в промисловості узагальнено в табл. 2.
Внесок промисловості в економічне зростання та добробут країни
Синергічний ефект створення робочих місць в інших галузях- сателітах і розвиток людської праці
Стабілізація та зміцнення основ підприємств промислового сектору
Стабілізація зайнятості і робочих місць, підвищення доходів підприємств
Ефективне використання людських ресурсів, капіталу і коштів в промисловості
Створення високопродуктивних робочих місць в промисловості
Таблиця 2 Завдання економічної політики щодо стимулювання створення високопродуктивних
робочих місць в промисловості
Вид завдання економічної політики Його сутність
макроекономічні
забезпечення макроекономічної стабільності та ефективного державного управління, вдосконалення конкурентного середовища і розвиток фінансового сектору, що формують основне ринкове макросередовище
структурні
зниження частки проміжного споживання у валовому випуску промисловості; підвищення питомої ваги промислових галузей, що виробляють кінцеву промислову продукцію, збільшують валову додану вартість; збільшення питомої ваги інноваційної складової в структурі валового нагромадження
зовнішньоекономічні активізація зовнішньоекономічної діяльності та підприємництва, особливо в інноваційній сфері
інвестиційні
збільшення частки інвестицій у ВДВ промисловості та ВВП;
відповідність технологічної і відтворювальної структури інвестицій цілям підвищення продуктивності праці; вплив на обсяги капіталовкладень і напрямок капіталовкладень у певні види промислової діяльності; концентрація коштів і залучення інвесторів для розвитку стратегічних видів промислової діяльності підвищення конкурентоспроможності
підвищення продуктивності праці з метою підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств; селективна реструктуризація виробництва в галузях промисловості з метою збільшення випуску конкурентоспроможної продукції
технологічний розвиток видів промислової діяльності
розвиток високотехнологічних наукомістких виробництв, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках;
зниження ризику вкладень коштів, для приватних підприємців, які можуть розробити і випускати високотехнологічну продукцію, розвиток кластерних утворень, індустріальних парків, зелені робочі місця
макроекономічні та синергічні ефекти зосередження ресурсів на видах промислової діяльності, які надають мультиплікаційного ефекту на зв‘язані галузі та економіку в цілому
інституційні випереджальний розвиток малого і середнього бізнесу, венчурного підприємництва
Джерело: складено за [5, с. 32-41]
Зазначені в табл. 2 види економічної політики виокремлено за критерієм домінування певних цілей промислового розвитку – створення високопродуктивних робочих місць, до яких відносимо структурно-галузеву, інвестиційну, інституційну, регуляторну з відповідним набором завдань.
Досить важливою в системі завдань економічної політики є завдання інвестиційної політики, яка спрямовується на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики. Програму створення нових робочих місць слід підкріпити необхідним обсягом інвестиціями. Так, за розрахунками фахівців, вартість створення одного сучасного робочого місця складає 15,4 тис. євро. Ціна робочого місця залежить від його оснащення технікою, найдешевше робоче місце коштує 9 тис. грн. у торгівлі.
Розрахунки фахівців показують, що вартість робочого місця, не пов‘язаного зі складним технологічним процесом, оцінюється приблизно у 200 тис. грн. У випадку, якщо потрібні складні механізми, робоче місце може коштувати до 200 тис. дол. [8].
Ми підтримуємо думку, що початковим поштовхом до зростання економіки може стати реалізація модельних проектів щодо створення промислових кластерів загальнодержавного рівня, що мають загальносистемне значення і впливають на економіку України в цілому [5; 9]. Кластери – це територіально-промислові комплекси галузевої і міжгалузевої кооперації загальнодержавного рівня, що створюють за рахунок географічних, інфраструктурних, інституційних та інших конкурентних переваг умови для прискореного розвитку цих та суміжних з ним секторів економіки країни і спираються на організаційну, інфраструктурну і економічну підтримку держави.
Незважаючи на недостатню увагу з боку уряду щодо реформування вітчизняного промислового сектору, слід відмітити, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р щодо середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року з метою розвитку промисловості було заплановано розвиток промислових кластерів та розв‘язання проблем регуляторного характеру (підключення до електро- і комунальних мереж, скасування інфраструктурного внеску під час будівництва промислових об‘єктів та інших), що є реальним кроком в
реалізації інвестиційної політики. Акцент буде зроблено на розвитку екологічних та інноваційних виробництв.
У США в рамках кластерів працює більше половини підприємств, а частка ВВП, виробленого в них, перевищила 60%. В ЄС в кластерах зайнято 38% робочої сили. Фінляндія, чия економічна політика базується на кластеризації, протягом 2000-х років займає провідні місця в світових рейтингах конкурентоспроможності. Повністю охоплені кластерними процесами датська, фінська, норвезька і шведська промисловість. Успішно функціонують кластерні утворення в Німеччині (хімічна і машинобудування), у Франції (виробництво продуктів харчування, косметики). Активно йде процес формування кластерів і в Південно-Східній Азії та Китаї, зокрема, в Сінгапурі (в галузі нафтохімії), в Японії (автомобілебудування) і в інших країнах. У Китаї, ще до останньої світової кризи, існувало більше 60 особливих зон-кластерів, в яких знаходиться близько 30 тис. фірм з чисельністю співробітників 3,5 млн чоловік і рівнем продажів на суму приблизно 200 млрд дол. в рік [10, c. 101].
Таким чином, як показує досвід успішних країн, кластерні утворення є найбільш ефективною організаційною формою розвитку переробної промисловості і високотехнологічних галузей. А ці галузі своєю чергою є найбільш трудомісткими і мають значний потенціал створення високопродуктивних і стійких робочих місць. Стимулювання створення кластерних утворень сприяє також зміцненню міжгалузевих коопераційних зв‘язків. Таким чином, створення робочих місць в одних галузях веде до одночасного зростання зайнятості і в інших, суміжних галузях.
Базовою умовою створення ефективних кластерів є створення системи чіткої взаємодії держави з бізнесом на основі пакета цільових заходів підтримки з боку держави, спеціально розроблених для учасників саме цього кластера, і системи договірних зобов‘язань з боку інвестора.
До основних заходів підтримки з боку держави можна віднести:
– створення за свій рахунок необхідної інфраструктури і підключення до мереж;
– надання державних послуг, у тому числі за поданням дозвільної документації в спеціальний пільговий режим;
– надання пільг по податках і тарифах у формі зниження ставок, а також у формі надання податкових та тарифних канікул і кредитів.
Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, основне завдання економічної політики щодо стимулювання створення нових робочих місць в промисловості полягає у визначенні завдань різного характеру: макроекономічного, структурного, інституційного, регуляторного, інвестиційного тощо та їх гармонійного поєднання, що ляже в основу системного відродження вітчизняної промисловості. На порядку денному в заходах державного стимулювання стоїть створення високопродуктивних робочих місць, що включає: створення нових інфраструктур, які стимулюватимуть нові види продукції і відновлення підприємств і промислових виробництв; формування ефективного макросередовища в умовах реалізації нового антикорупційного законодавства та реформування державної конкурентної політики; сприяння розвитку промислових кластерів як точок економічного зростання, що визначатимуть конкурентоспроможність промисловості; створення надійної системи підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для промислового сектору як основи ефективної реалізації стратегії розвитку промисловості і т.д.
Література
1. Шовкун І. Асоціація з ЄС диктує необхідність відродити промисловість [Електронний ресурс] / І. Шовкун. – Режим доступу: https://dt.ua/promyshliennost/asociaciya-z-yes-diktuye-neobhidnist-vidroditi- promislovist-.html.
2. Збірник «Промисловість України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua/.
3. Відповідь на запит Департаменту стратегічного планування та аналізу разом з Департаментом ринку праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України щодо кількості створених нових робочих місць за 2010-2016 роки від 13.04.2017 № 15.2-0/693-1 II.
4. Позиция, принятая на заседании Исполнительного Комитета Европейской конфедерации профсоюзов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.etuc.org/documents/towards-european- strategy-quality-employment#.VREmzPysWiA.
5. Промислова політика посткризової економіки : кол. монографія / [Дейнеко Л.В., Якубовський М.М., Шелудько Е.І. та ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. Л.В. Дейнеко; за ред. д-ра екон. наук, проф.
М.М. Якубовського; НАН України. ДУ «Ін-т екон. та прогноз. НАН України» – К., 2014. – 316 с.
6. Growthin GDP percapita, productivity and ULC : Contributions to labour productivity growth [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=74181].
7. Цілі сталого розвитку: Україна / Національна доповідь // Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – К., 2016. –174. с.
8. Розрахунки Інституту економіки та прогнозування НАН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ief.org.ua/?page_id=2739&lang=ru&lang=ru#pagetitle.
9. Кожем‘якіна С.М. Продуктивність праці на макрорівні: визначення, аналіз та прогнозування : монографія / C.М. Кожем‘якіна. – К. : ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2012. – 374 с.
10. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы / В.Л. Иноземцев. – М. : «Логос». – 2009. – 193 с.
References
1. Shovkun, I. ―Association with the EU dictates the need to revive the industry‖, available at:
https://dt.ua/promyshliennost/asociaciya-z-yes-diktuye-neobhidnist-vidroditi-promislovist-.html (access date October 29, 2017).
2. Collection ―Industry of Ukraine‖, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (access date October 29, 2017).
3. The response to the request of the Department of Strategic Planning and Analysis together with the Department of Labor Market and Employment of the Ministry of Social Policy of Ukraine on the number of new jobs created during 2010-2016 from 13.04.2017, no. 15.2-0/693-1 II.
4. ―The position adopted at the meeting of the Executive Committee of the European Trade Union Confederation‖, available at: http://www.etuc.org/documents/towards-european-strategy-quality- employment#.VREmzPysWiA (access date October 29, 2017).
5. Deineko, L.V., Yakubovskyi, M.M., Sheludko, E.I. etc. (2014), Promyslova polityka postkryzovoi ekonomiky [The post-crisis economy policy], collective monograph, edited by Doctor of Economics, Professor M.M. Yakubovskyi; National Academy of Sciences of Ukraine, State Enterprise ―Institute of Economics and the forecast National Academy of Sciences of Ukraine‖, Kyiv, Ukraine, 316 p.
6. ―Growthin GDP precipitate, productivity and ULC : Contributions to labour productivity growth‖, available at: http://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=74181] (access date October 29, 2017).
7. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine (2016), Tsili staloho rozvytku: Ukraina.
Natsionalna dopovid [Sustainable Development Goals: Ukraine. National Report], Kyiv, Ukraine, 174 p.
8. ―Calculations of the Institute of Economics and Forecasting of the National Academy of Sciences of Ukraine‖, available at: http://ief.org.ua/?page_id=2739&lang=ru&lang=ru#pagetitle (access date October 29, 2017).
9. Kozhemiakina, S.М. (2012), Produktyvnist pratsi na makrorivni: vyznachennia, analiz ta prohnozuvannia [Productivity at the Macro Level: Definition, Analysis and Forecasting], monograph, LLC
―NVP‖ ―Interservis‖, Kyiv, Ukraine, 374 p.
10. Inozemtsev, V.L. (2009), Sovremennoye postindustrialnoye obshchestvo: priroda, protivorechiya, perspektivy [Modern post-industrial society: nature, contradictions, perspectives], ―Logos‖, Moscow, Russia, 193 p.
Рецензент: д.е.н., доцент Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України С.М. Кожем‟якіна