Конфлікт романтичних ілюзій та дійсності в романі «Пані Боварі»

Сюжет роману письменникові підказало саме життя. В його основу по- кладено драму, що сталася в родині мешканця однієї з околиць Руана ліка- ря Деламара. Після смерті першої дружини лікар запропонував руку й серце молодій чарівній дочці сусіда-селянина. Красуня виявилася дівчиною з не- абиякими запитами, завела коханців, витрачала гроші на «розкішне життя», вбрання й прикраси. Вона наробила величезних боргів і, не знайшовши іншого виходу, отруїлася. Пізніше вкоротив собі віку і її чоловік.

Центром роману є образ Емми Боварі. Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком, духовно вона нічим не вирізня- ється серед мешканців провінційного містечка, у якому живе. Усе, про що

ВИСОКА ПОЛИЧКА

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

121 Густав Флобер. «Пані Боварі»

вона мріє, чим захоплюється, тривіальне й може викликати хіба іронічну посмішку. Виховувалася Емма в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, у яких «тільки й мови було, що кохан- ня, коханці, коханки, переслідувані дами, що млі- ють у відлюдних альтанках, дрімучі ліси, сердечні жалі, клятви, ридання, сльози й цілунки, човни при місячному світлі, соловейки в гаях, кавалери, хоробрі, як леви, сумирні, як ягнята, доброчесні, як ніхто, завжди гарно вбрані…» (тут і далі пере- клад Миколи Лукаша). Саме під впливом такої

«літератури» й сформувався ідеал Емми, головні складники якого — кохання, кавалери, красиве

«романтичне» життя.

Історія життя, пошуків кохання й розчаруван- ня Емми Боварі — взірець «нецікавого сюжету».

У житті героїні Флобера в різних варіантах повто- рюється та сама ситуація: Емма створює в уяві якийсь ідеальний світ, а коли його не знаходить, від гострого розчарування втрачає інтерес до жит- тя. Хоч серце її розбите, Емма не бажає розлуча- тися зі своїми ілюзіями, тікаючи від сірої буден- ності, вона знову й знову поринає у світ власних фантазій, приречених на загибель від зіткненні з реальністю. Тому остаточна трагічна втеча героїні від дійсності — самогубство — є закономірною й неминучою.

Флобер радше співчуває своїй героїні, ніж за- суджує її. Вона наробила в житті помилок, проте розплата за них була занадто жорстока. Нехай ідеали, поривання та мрії Емми банальні й без- глузді, та вона справді страждає, по-своєму про- тестуючи проти «життя кольору плісняви» — аж до своєї недоладної смерті. Її біда, а не провина, що ні виховання, ні освіта, ні середовище не підка- зали їй, що людина має вчитися бачити й цінува- ти красу життя, повинна сама наповнювати його реальним смислом, прагнучи до чогось світлого, піднесеного. І шукати свій ідеал і мрію варто не в задоволенні власних егоїстичних бажань і ма- теріальних потреб, а в справжніх безкорисливих почуттях і шляхетних вчинках.

Сюжет і композиція роману

Сюжет роману Флобера «Пані Боварі» до- сить простий: це історія життя дружини про- вінційного лікаря, Емми Боварі, яка намагалась жити згідно зі своїми уявленнями про «краси- ве» життя, щоб заповнити порожнечу нікчемно- го провінційного існування. Пошуки красивих

Обкладинка роману

«Пані Боварі»

У романі не відбувається яскравих подій, усе тут зви- чайне й буденне. «Я малюю сірим по сірому»,— так ви- словився про свій твір сам письменник.

Альфред де Річмонт.

Ілюстрація до роману

«Пані Боварі». 1905 р.

почуттів у реальності обернулися банальними подружніми зрадами й гірким розчаруванням, прагнення вишуканих речей — невиплатними боргами й загибеллю.

Композиційно роман «Пані Боварі» розпо- ділено на три частини, кожна з яких описує історію загибелі однієї з ілюзій Емми.

Частина І — виховання героїні в монастирі, шлюб із Шарлем і розчарування в подружньому житті.

Частина ІІ — ідеальна закоханість у Леона, роман із Родольфом і його зрада.

Частина ІІІ — роман із Леоном, борги, само- губство.

Зображення суспільства в романі

«Пані Боварі»

Персонажі й середовище в романі Флобера навіть прозаїчніші, ніж у Cтендаля й Бальзака.

Цілком виправданою є його друга назва — «По- бут провінції». Перед читачем проходить низка достовірних картин повсякденного життя Нор- мандії наприкінці 40-х рр. ХІХ ст.

Тут постає повний набір типів, характерних для провінційного життя того часу: лікар, ап- текар, нотаріус, священик, власниця сільського готелю, крамар, фермер та інші. Життя цих лю- дей позбавлене будь-яких проблисків духовнос- ті, сповнене дріб’язкових інтересів, щоденних справ і турбот.

Наче втіленням обмеженості й міщанського самовдоволення є чоловік головної героїні — провінційний лікар Шарль Боварі.

Та виявляється, що цей смішний і недолугий Шарль здатен на справжнє почуття, він продов- жує любити Емму після її смерті.

З особливою вбивчою іронією змальований Флобером кюре Бурнізьєн. Ця «духовна» особа насправді — чи не найбільш приземлений тип серед обивателів.

Типові риси «побуту провінції» символізують і «кохання» головної героїні — Леон і Родольф.

У 40-і роки XIX століття, коли відбувається дія роману, романтизм став «модним» у міщансько- Письменник порушив ка-

нонічні правила побудови сюжету: експозиція рома- ну майже вдвічі більша за основ ну дію. Героїня ніби ходить по колу, повторюючи ті самі помилки, й від кола до кола пришвидшується дія, від кола до кола зростає почуття відрази як у неї, так і в читача.

Письменник блискуче впо- рався зі складним завдан- ням  — зробити художньо цікавими й рельєфними образи пересічних і триві- альних обивателів, наділити кожного з них індивідуаль- ним яскравим характером.

Альберт Август Фур’є.

Ілюстрація до роману

«Пані Боварі». 1885 р.

Флобер іронічно обіграє в романі «Пані Боварі» неми- нуче зниження й вульгари- зацію романтизму в середо- вищі леонів і родольфів.

123 Густав Флобер. «Пані Боварі»

му середовищі. Коханці головної героїні користуються романтичними кліше, щоб здобути її прихильність.

Найколоритніша постать йонвільського середовища — аптекар Оме, на думку дослідників, образ грандіозний за своїм соціальним значенням.

За щирістю його відданості «принципам» ховається поверховість і мі- щанська тривіальність, а головне — дріб’язковий розрахунок. Як тільки з’явилася можливість отримати орден, він тут же «примирився» з уря- дом. Саме в образі Оме втілено характер епохи, тож не випадково роман завершується рядками про повний «тріумф» аптекаря.

Зловісну роль зіграв у долі головної героїні роману лихвар Лере.

Образ лихваря зовсім не схожий на бальзаківських представників фі- нансового світу, наприклад, на Гобсека, скнару-філософа. Флоберівський лихвар — пересічна людина, «сіра» і дрібна. Проте це хижак, що, наче павук, потихеньку тче павутиння, у якому безнадійно заплуталась недо- свідчена й легковажна Емма. Саме лихвар Лере, спочатку послужливий та облесливий, а потім жорстокий і невблаганний, став безпосередньою причиною самогубства героїні.