різних видах мистецтва».
3.1.3 Роман «Червоне і чорне»
Один з найкращих творів письменника, ро- ман «Червоне і чорне» — правдива розповідь про французьке суспільство доби Реставрації.
Епіграфом до свого роману Стендаль узяв слова революціонера Дантона: «Правда, сувора правда!»
Безпосереднім джерелом роману був процес над Антуаном Берте, про який письменник про- читав у кримінальній хроніці Гренобля. Моло- дий учитель, син звичайного коваля, стріляв із ревнощів у матір своїх вихованців і намагався покінчити життя самогубством. Берте засудили до страти.
Та в романі Стендаля кримінальна історія переросла у справжню хроніку його часу, доби Реставрації між двома революціями — Великою французькою та Липневою 1830 р. Такий підза- головок і дав письменник «Червоному і чорно- му» — «хроніка ХІХ століття».
Конфлікт молодої людини та суспільства в романі «Червоне і чорне»
Головний герой роману, юний Жульєн Со- рель — походить із простої родини. Його кумиром є Наполеон Бонапарт, який за допомогою шпаги й таланту здобув собі велич і славу. Але Жульєн Сорель живе в часи, коли талановиту енергійну молодь низького походження суспільство сприй-
ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
Обкладинка українського видання роману 2017 р.
До кожного розділу роману є епіграф. Проте більшість із них підписані фальшивими іменами (окрім Шекспіра, Байрона та деяких старо- давніх поетів). Усе інше придумав сам Стендаль. Епі- графи визначають характер розділу, його проблематику.
Кадри з фільму «Червоне і чорне». Франція. 1954 р.
має вороже. Він приречений на самотність у се- редовищі, яке ніколи не визнає права на кар’єру, родину, гідне життя для того, хто для нього чужий.
Показуючи коротке, проте сповнене драматич- них подій і бурхливих пристрастей життя свого ге- роя, Стендаль одночасно змальовує в «Червоному і чорному» різні соціальні прошарки французько- го суспільства доби Реставрації: буржуазію, духо- венство, дворянство. Події роману відбуваються у провінції — у Вер’єрі та Безансоні, а також у столиці Франції — Парижі.
Усі події, учасником яких стає Жульєн, юнак сприймає як війну, середовище, у якому існує, — як вороже, а будь-який свій успіх — як виграну битву. Та перемоги Жульєн має здобувати не на полі бою, а в хитро сплетених інтригах. Тут він може досягти успіху, висловлюючи лише думки, які йому самому здаються фальшивими. Жульєн Сорель убачає свій «обов’язок» у свідомому лице- мірстві, тобто в тому, щоб поводитися за закона- ми суспільства, де панують безликість, крутійство та запроданство, стримуючи своє презирство до нього. У цьому мистецтві брехні він називає своїм учителем мольєрівського Тартюфа.
Зіткнення із суспільством завершується заги- беллю героя, проте його моральною перемогою.
На судовому процесі Жульєн Сорель, зриваючи маски лицемірної благопристойності зі своїх суд- дів, кидає їм в обличчя правду: його провина не в тому, що він стріляв у пані де Реналь, а в тому, що він насмілився обуритися соціальною неспра- ведливістю і повстати проти своєї жалюгідної долі.
3.1.4 Образ Жульєна Сореля
Стендаль створив у романі «Червоне і чорне»
психологічний портрет талановитого юнака, актив- ної людини, яку знесилює задуха доби Реставрації, замкнене кастове суспільство, «де в людях одна- ково ненавидять як правду, так і енергію».
Основним способом творення характеру го- ловного героя Стендаль обрав розкриття його внутрішнього світу. Письменник використав різноманітні засоби психологізму: мову героя, йо- го самооцінку, внутрішні монологи (яких особли- во багато у творі), сни, портретні характеристики.
Вдалою знахідкою Стендаля є також те, що в образі Жульєна ніби поєднані дві людини: одна діє, а друга спостерігає за нею, при цьому не завжди схвалює слова і вчинки свого двійника.
Саме після «Червоного і чорного» наявність Головний герой роману
Стендаля «Червоне і чорне»
не просто прагне «вийти в люди». Жульєн Сорель праг- не визнання свого інтелекту та здібностей, мріє посісти в суспільстві одне з найвищих місць. Але він — «плебей», і тому, незважаючи на його природні таланти, всі пер- спективи для нього закриті.
Саме цим зумовлений по- тенційний протест у душі та вчинках Жульєна, його ба- жання кинути виклик долі.
Кадр із фільму «Червоне і чорне». Франція. 1954 р.
Жульєн Сорель у фільмі
«Червоне і чорне».
Франція. 1997 р.
113 Стендаль. «Червоне і чорне»
психологічного аналізу й самоаналізу стала характерною ознакою європейського реалістич- ного роману.
У душі Жульєна йде постійна напружена боротьба, вступають у суперечність прагнення до кар’єри та революційні ідеї, холодний розра- хунок і світлі романтичні почуття. Ідеалом для Жульєна є Наполеон, чий приклад, за словами Стендаля, «породив у Франції божевільне і, зви- чайно, злощасне честолюбство». Справді, шале- не честолюбство — найважливіша риса Сореля.
Він пристрасно бажає слави і хоча мріє про сво- боду для всіх, та бажання піднестись у височінь будь-якою ціною пересилює. Основа складного характеру героя — суперечливе поєднання рево- люційного, незалежного і благородного начала з
честолюбними прагненнями, що штовхають його на шлях лицемірства і фальші. Будуючи зухвалі плани досягнення слави, юнак покладається на власну волю, енергію й талант, не замислюючись про ціну, яку за це доведеться заплатити. Адже пробитися нагору в часи Реставрації такій людині, як Жульєн, було неможливо, не зрадивши себе.
Значну роль у житті й долі Жульєна Сореля відіграли дві жінки.
Ніжна й любляча пані де Реналь, яка єдина ставилась до нього як до рівного й з якою він дозволяв собі бути самим собою. І горда прекрас- на Матильда де Ла-Моль — честолюбна не менше за Жульєна, владна, розумна, енергійна, здатна на неординарні вчинки й бурхливі почуття.
Опинившись у в’язниці після невдалого замаху на пані де Реналь, Жульєн ніби прозрів і побачив усю ілюзорність своїх честолюбних праг- нень до кар’єри, з якими він нещодавно пов’язував уявлення про щастя.
Він збагнув, що його любов до пані де Реналь і її кохання до нього — це і є справжній подарунок долі.
Трагедія героя роману «Червоне і чорне» — у фатальній невідповід- ності зусиль, що їх він доклав для втілення своїх честолюбних планів, тому ганебному фальшивому світові, який він так прагнув перемогти.
3.1.5 Символіка назви роману
«Червоне і чорне»
Сам Стендаль не залишив пояснень щодо символіки назви свого ро- ману — «Червоне і чорне». Її намагаються збагнути вже кілька поколінь літературознавців. У європейській традиції символічного тлумачення ко- льорів, що йде від Середньовіччя до Просвітництва, а потім — роман- тизму, червоне означає пристрасть, любов, жагу, а чорне — символ зла, смерті, жалоби. З цим збігається і загальноприйняте народне тлумачення, як співається в пісні: «червоне — то любов, а чорне — то журба».
З іншого боку, червоний — колір крові, символ агресії, гільйотини, на якій загинув Жульєн Сорель. Чорний для героя роману Стендаля —
Стендаль започаткував у світовій літературі велику й вічну тему, яка в російській літературі втілилася в обра- зі Печоріна («Герой нашого часу» Лермонтова), а в укра- їнській — в образі Чіпки («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика). Це тема да- ремно й трагічно загубле- ної сили. Хтось називає її те- мою «зайвої людини», хтось
«пропащої сили», проте суть залишається незмінною.
це колір його повсякденного одягу — спочатку як семінариста, потім як секретаря маркіза де Ла-Моля.
Символіку кольорів обіграно й у тексті роману. Перед тим, як уперше вирушити в дім де Реналів, Жульєн заходить до церкви: «Вона була тем- на і порожня. З нагоди свята всі вікна були запнуті червоною тканиною, і сонячне проміння, проходячи крізь неї, створювало разючий світловий ефект, величний і суворий». На лаві Жульєн знайшов клаптик паперу, на якому прочитав: «Подробиці страти і останні хвилини життя Луї Женре- ля, страченого в Безансоні…», а на звороті — «Перший крок». Жульєна вразило те, що закінчення прізвища страченого збігається з його влас- ним. Коли він виходив із церкви, «йому здалося, що біля кропильниці кров: це була розлита свячена вода, але від червоних завіс на вікнах вона мала вигляд крові». Такі попередження про розвиток подій, таємні пророцтва про майбутню загибель героя були характерні для естетики романтизму, як і символіка кольорів.
Назву «Червоне і чорне» трактують і по-іншому. Червоне — це пере- творення й революція, а чорне — це суспільна й політична реакція, або червоне і чорне — це кольори рулетки, тобто невідомо, виграєш ти чи програєш своє життя.
У житті, як і в душі кожного, змішане і червоне, і чорне, та у людини завжди є право вибору, є надія на такий шлях у досягненні мети, який не суперечить її переконанням.
Особливості жанру роману «Червоне і чорне»
За жанром роман Стендаля «Червоне і чорне» — соціально-психо- логічний реалістичний роман, перший такого типу твір у європейській літературі.
Водночас у романі наявні риси романтизму: проблема трагічного конфлікту самотньої гордої особистості, символіка кольорів, пророцтва щодо загибелі героя, романтичне кохання, авантюризм, шокуючий фінал, опис гірських пейзажів.
Проте характер головного героя, нового суспільного типу людини, всебічне зображення його внутрішнього життя в розвитку, широка па- норама суспільно-історичного життя Франції доби Реформації, пошуки причин суспільних рухів, — усе це виходить за межі романтизму.
Отже, роман Стендаля засвідчує, що романтизм та реалізм розви- ваються паралельно і не суперечать одне одному.
Ознаки реалізму в романі «Червоне і чорне»:
всебічне змалювання розвитку внутрішнього світу головного героя;
герої не ідеалізовані, вони мають позитивні й негативні риси;
пошуки причин суспільних рухів;
панорама суспільно-історичного життя Франції доби Реформації.
115 Стендаль. «Червоне і чорне»
ПСИХОЛОГІЗМ РОМАНУ «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ»
Україна і світ
Перший соціально-психологічний реалістичний роман в українській літературі — роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». У цьому творі яскраво змальовано, як соціальне та на- ціональне гноблення, що спричиняє нестерпні умови життя простих лю- дей — селян, калічить їхні душі, нівечить мораль, призводить до трагедії.
Роман Панаса Мирного написано через півстоліття після появи роману Стендаля, та якщо Жульєн Сорель належить до людей, які визначили майбутнє Франції, то знівечений життям герой Панаса Мирного — це наше страшне колоніальне минуле.
Стендаль напророкував собі, що читати його твори почнуть напри- кінці XIX ст., а відомим письменником він стане в 1935 р. Цікаво, що це пророцтво збулося напрочуд точно: справді, Стендаля «відкрили» в останній третині XIX ст., а всесвітньо відомим письменником, класи- ком французької і світової літератур він став уже в XX ст. В Україні у XIX ст. творчість Стендаля залишалася невідомою і знайомство з нею припало на час загального визнання письменника. Українською мовою перекладено романи «Червоне і чорне», «Пармський монастир», а також збірку «Італійські повісті».
Екранізації роману «Червоне і чорне»:
французька 1954 р.
радянська 1976 р.
англійська (у формі міні-серіалу) 1993 р.
американська (арт-хаус) 1999 р.
1. Визначте й узагальніть провідні деталі опису зовнішності героя. Як змінюється зовнішність героя протягом твору? Спираючись на текст, самохарактеристика
героїв
характер психологічно умотивований
авторські коментарі щодо думок персо-
нажів
внутрішні монологи
зображення внутріш- нього стану персонажів
у конкретний момент
мова героїв портретні
характеристики
авторські коментарі до вчинків та пове-
дінки персонажів
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
змалюйте словесні портрети Жульєна-семінариста, Жульєна-поручника гусарського полку, Жульєна-в’язня.
2. Схарактеризуйте, яким постає перед читачем Жульєн Сорель на по- чатку твору. Що вирізняє юнака серед інших? Свою відповідь проілю- струйте цитатами з тексту.