змалюйте словесні портрети Жульєна-семінариста, Жульєна-поручника гусарського полку, Жульєна-в’язня.
2. Схарактеризуйте, яким постає перед читачем Жульєн Сорель на по- чатку твору. Що вирізняє юнака серед інших? Свою відповідь проілю- струйте цитатами з тексту.
117 Густав Флобер. «Пані Боварі»
Густав Флобер. «Пані Боварі»
Реалізм Флобера можна назвати якісно но- вим явищем. У творчості Флобера започаткова- но нові тенденції, які набудуть розвитку в літе- ратурі наступних епох, і це робить його однією з центральних постатей європейського літера- турного процесу другої половини XIX століття.
3.2.1 Густав Флобер (1821 — 1880) Народився Густав Флобер 12 грудня 1821 ро - ку в Руані, у родині лікаря-хірурга. Його батьки були людьми далекими від літератури й мисте- цтва, проте у хлопчика рано пробудилися літе- ратурні нахили.
Уже в дев’яти-десятилітньому віці він писав сценки-жарти, задумував романи та історичні твори, про що повідомляв друзям і записував у щоденнику. Найбільшими літературними авто- ритетами для Флобера були Вільям Шекспір і Оноре де Бальзак.
Навчався Флобер у Руанському ліцеї, який закінчив у 1939 році. Після ліцею Флобер всту- пив на правовий факультет Паризького універси- тету, але навчання його не зацікавило. У 1844 ро- ці він залишив університет і поселився в Круассе поблизу Руана, де його батько придбав садибу на березі Сени. Тут Флобер прожив до самої смерті, зрідка вибираючись у подорожі або до Парижа.
«Я, як то кажуть, ведмідь, живу монахом», — писав Флобер про свій спосіб життя. Окрім своєрідного характеру письменника, для тако- го усамітненого способу життя була серйозна причина — Густав хворів на епілепсію. Тому він жив із матір’ю і дав собі слово не одружуватися.
У 1846 році Флобер познайомився з ха- зяйкою літературного салону поетесою Луїзою Коле. Серед прихильників «богині романтиків»
Луїзи були поети де Мюссе, де Віньї, письмен- ник Дюма-батько. Проте вибрала вона серед усіх знаменитостей саме Флобера. Флобер вирі- шив, що Луїза не повинна з’являтися в Круассе, доки там живе його матір. Нечисленні зустрічі зумовили цікаве листування.
Густав Флобер
Листи Флобера до Луїзи Ко- ле (близько 300) — дорого- цінна частина епістолярного спадку письменника.
Луїза Коле
Саме Флоберу належить знаменитий вислів «башта зі слонової кістки», що став своєрідним символом самот- нього життя художника, цілком присвяченого твор- чості без надії на розуміння з боку публіки й критики.
За життя Флобер здійснив дві подорожі: у 1849–1851 роках він по- дорожував Близьким Сходом, відвідав Сирію, Палестину та Єгипет, а в 1859 році побував у Північній Африці, на руїнах Карфагена (у зв’язку з роботою над історичним романом «Саламбо»).
Невелика рента, яку залишив йому батько, давала Флоберу змогу віддаватись літературній творчості, не турбуючись про необхідність за- робітку.
У ранній період творчості Флобер був у полоні «несамовитого романтизму». Молодий письменник цікавився історичною тематикою, образами виняткових героїв. Він писав твори, назви яких свідчать самі за себе: «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Нотатки безумця».
У другій половині 40-х років Флобер поступово переходить на прин- ципово інші естетико-художні позиції — позиції реалізму. У вересні 1851 року письменник розпочав роботу над романом «Пані Боварі», тво- ром про провінційне життя сучасної йому Франції, який ознаменував новий етап не тільки його творчої біографії, а й розвитку французької літератури.
Флобер, який захоплювався Бальзаком і болісно переживав його смерть, сприйняв бальзаківський заклик «збагнути епоху» як заповіт, залишений но- вому поколінню письменників-реалістів. Він знайшов відповідь, як досягти правди в художньому творі: письменник-реаліст має створювати художній світ, спираючись на дійсність, яка його оточує. Цю провінційну дійсність, у якій він давно й остаточно розчарувався, Флобер влучно назвав світом
«кольору плісняви». Сама епоха, за якої письменник жив і творив, пере- творювала романтика на реаліста і навіть натураліста.
До змалювання буржуазної провінції вже зверталися письменники- реалісти: Бальзак у серії «етюдів провінційного життя» в «Людській комедії», Стендаль у романі «Червоне і чорне». Але Флобер робить це по-іншому, у його романі «Пані Боварі» знаходять завершене втілення характерні принципи реалізму другої половини XIX століття.
Теорія літератури
Реалізм першої половини XIX століття розвивався водночас із романтизмом і в по- стійному взаємозв’язку та взаємодії з ним.
У французькій літературі це стосувалося Стендаля й Бальзака, у творчості яких по- єднуються реалістичні та романтичні еле- менти. У другій половині XIX століття розгортається відмежування реалізму від романтизму, письменники-реалісти свідомо відмовляються від романтичних фантазій ВИСОКА ПОЛИЧКА
«Несамовита романтика» — течія пізнього французького романтизму, що поширилася в 20–30-ті роки ХІХ ст., в основі якої — неприйняття буржуазного суспільства з його вульгарним добробу- том, протест проти «опти- містичного світогляду», підтримуваного офіційними колами.
119 Густав Флобер. «Пані Боварі»
і перебільшень. Саме в цей час стає панівним реалістичний принцип «зображення життя у формах самого життя», зі збереженням реальних масштабів зображуваної дійсності.
Творчість Флобера стала новим етапом французького реалізму, естетика якого потребу- вала точного відображення дійсності, правди в усьому до найменших деталей.
Флобер перший із реалістів другої половини ХІХ ст. відмовився від поділу героїв на «носіїв
добра» і «носіїв зла». Як і реальні люди, його персонажі поєднують пози- тивні й негативні риси в складному переплетінні, він досконало володіє мистецтвом світлотіні у змалюванні людських характерів і психології.
У 1858 році Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман було закінчено у 1862 році після чотирьох років роботи. Наступна робота
«Виховання почуттів» — спроба автора змалювати власну юність — тривала сім років. Зокрема, у романі описано європейські революційні події 1848 року. «Виховання почуттів» — останній роман письменника, виданий 1869 року.
Флобер був відомий як перфекціоніст (люди- на, яка прагне досконалості) щодо свого письма та завжди стверджував, що його мета — це зна- йти lemotjuste, або відповідне чи слушне слово.
8 травня 1880 року письменник сидів у ка- бінеті й писав черговий роман. Та його роботу перервав апоплектичний напад. «Він поліг, як солдат на полі бою», — написали в некролозі про великого художника мистецтва слова.
1. Пригадайте, у який період життя Флобер звер-