Стендаль. «Червоне і чорне»
Один з найвидатніших французьких письмен- ників XIX століття Стендаль (справжнє ім’я — Марі Анрі Бейль) за життя не користувався ні визнанням у критики, ні успіхом у читачів. До- лею Стендаля була посмертна слава. Після того, як у 1850-ті роки побачило світ повне видання його творів, Стендаль увійшов до французької літератури як один із найвизначніших її пред- ставників.
3.1.1 Стендаль (1783–1842)
Марі Анрі Бейль народився 1783 року в Гре- ноблі, у родині адвоката. Його батько та дід, лі- кар і громадський діяч, захоплювалися ідеями Просвітництва й були шанувальниками Вольте- ра, Дідро, Руссо.
Читання праць філософів-просвітників, які були в дідовій бібліотеці, а також сильні вра- Колаж (від фр. coller- скле-
ювати) — технічний прийом в образотворчому мисте- цтві, коли ціле створюється з фрагментів: шматків газет, афіш, шпалер тощо.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ
Стендаль
Стендаль — назва німецько- го міста, у якому народився відомий німецький мисте- цтвознавець XVIII століття Йоганн Вінкельман, духовний син доби Просвітництва.
107 Стендаль. «Червоне і чорне»
ження дитячих років, пов’язані з Великою фран- цузькою революцією, вплинули на формування світогляду майбутнього письменника.
У 1797 році Анрі Бейль вступив у Грено- блі до Центральної школи. Тут юнак захопив- ся математикою. Після закінчення курсу його відправили до Парижа в Політехнічну школу, де готували військових інженерів та артилерій- ських офіцерів. Однак до школи він так і не вступив.
Анрі прибув до Парижа через кілька днів після перевороту 18 брюмера, коли молодий ге- нерал Бонапарт захопив владу й оголосив себе першим консулом.
У Парижі Бейлем опікувався син батькового двоюрідного брата П’єр Дарю, який відігравав не останню роль у роки Консульства, а потім і наполеонівської імперії.
П’єр Дарю влаштував родича до супроводу імператора, який їхав до Італії. Італія зачарува- ла Бейля, особливо Мілан, куди вступила фран- цузька армія.
Цей епізод біографії мав велике значення для подальшої творчості письменника, бо саме тоді були започатковані дві наскрізні її теми.
До постаті Наполеона Стендаль неодноразово звертався в різних художніх творах, а народ, при- рода та мистецтво Італії стали для нього своєрід- ним ідеалом.
Військова кар’єра не захопила Анрі. В армії Наполеона він прослу- жив понад два роки, а потім подав у відставку й повернувся до Парижа з таємним наміром стати письменником. Майже три роки майбутній пись- менник прожив у Парижі, наполегливо вивчаючи філософію, літературу, англійську мову. Власне, тільки тут він отримав справжню освіту.
У червні 1807 року декретом, підписаним Наполеоном, Анрі Бейля призначили помічником військового комісара. Наступні сім років він слідував за арміями Наполеона різними країнами Європи.
У 1814 році Бейль був у Парижі, коли місто захопили російські війська. Після розгрому наполеонівської армії він, ще молода людина (йому виповнилося 32 роки), опинився у відставці. Бейль виїхав до Італії, що перебувала тоді під австрійським гнітом. Його пенсія давала йому змогу проіснувати в Мілані, але була замала для життя в Парижі.
ВИСОКА ПОЛИЧКА
Прихильність до революцій- них ідеалів Стендаль зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників XIX століття не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.
Майбутній письменник брав участь у поході Наполеона на Росію в 1812 році, бачив пожежу Москви, був у Смо- ленську, Могилеві, зазнав жахів зимового відступу, ко- ли тікав разом із залишками війська до Франції.
Анрі Бейль у парадній військовій формі
В Італії він надрукував свій перший твір — три біографії: «Життєпис Гайдна, Моцарта і Метастазіо» (1814).
Стендаль захопився італійським романтиз- мом, тісно пов’язаним з італійським національ- но-визвольним рухом. Це відобразилося в його наступних книгах — «Історія живопису в Італії»
та «Рим, Неаполь і Флоренція» (1817).
Саме в 1817 році, коли йому було 34, Анрі Бейль став підписувати свої твори псевдонімом Стендаль.
З 1820 року почалося переслідування італій- ських карбонаріїв. Деяких знайомих Стендаля було заарештовано й кинуто до в’язниці. У Мі- лані панував терор. Стендаль вирішив поверну- тися до Парижа. У червні 1821 року письмен- ник прибув на батьківщину й відразу опинився у вирі бурхливої політичної та літературної боротьби.
У цей час у Франції знову посилилася реакція.
Віддані королю міністри проводили заходи, що глибоко обурювали лібералів. У 1827 році, після виборів, на яких більшість отримали ліберали, консервативний уряд пішов у відставку. Та король Карл X вирішив шляхом державного перевороту повністю відновити абсолютизм. Унаслідок цього в Парижі спалахнула революція, що скинула стару монархію за три дні.
Життя в Парижі було дорогим, і Стендаль мусив заради заробітку писати статті для фран- цузьких та англійських журналів. Він ледве зна- ходив час для того, щоб займатися творчістю.
Перша книга, яку письменник опублікував після повернення на батьківщину, — психоло- гічний трактат «Про любов» (1822).
Свій перший роман «Арманс» Стендаль за- кінчив у 1827 році. А в 1829-му письменник по- чав писати роман «Червоне і чорне», який усла- вив його ім’я. Роман вийшов друком у листопаді 1830 року з датою «1831».
28 червня 1830 року, у день Липневої рево- люції, Стендаль із захватом побачив на вулицях Парижа триколірний прапор. В історії Франції Гайдн і Моцарт — ком-
позитори другої полови- ни XVIII — першої чверті XIX ст., Метастазіо — поет і драматург, на твори якого вони писали музику.
Обкладинка книжки Стендаля
«Рим, Неаполь і Флоренція»
У 1818 році митець пристрас- но закохався в Матильду Ві- сконтіні Дембовскі, міланську красуню, яка розійшлася з чоловіком-поляком і спря- мувала всю свою активність на італійську політику, та вона не відповіла йому вза- ємністю. Матильда померла у віці тридцяти п’яти років.
Письменник із тугою згаду- вав про неї все життя.
Жан Віктор Шнец.
На барикаді. 1833 р.
ВИСОКА ПОЛИЧКА
109 Стендаль. «Червоне і чорне»
настала нова доба: до влади пришла крупна фі- нансова буржуазія. Стендаль отримав посаду консула Франції в Італії, спершу в Трієсті, а потім у Чівіта-Векк’ї, морському порту поблизу Рима. Більшу частину року він проводив у Римі й часто навідувався до Парижа.
У 1840-ві роки Стендаль почав писати ме- муари — «Спогади егоїста», автобіографію —
«Життя Анрі Брюлара», написав кілька глав роману «Люсьєн Левен», який залишився не- завершеним. Упродовж тривалої відпустки в Парижі Стендаль надрукував «Записки турис- та» — книгу про свої подорожі Францією, а за рік вийшов друком другий знаменитий роман письменника — «Пармський монастир», у якому знайшло втілення його знання Італії (1839). Це був останній надрукований ним твір.
Недописаний роман, над яким Стендаль пра- цював останні роки життя, «Лам’єль», був ви- даний за багато років після його смерті.
У 1841 році зі Стендалем стався перший апоплексичний удар. Йому дали відпустку, і він поїхав до Парижа. У березні 1842 року письменни- кові просто на вулиці стало зле, і за кілька годин він помер.
У заповіті Стендаль попросив написати на його могильній плиті італійською мовою: Арріго Бейль, міланець. Жив. Писав. Любив.
3.1.2 Внесок Стендаля у скарбницю прози XIX ст.
Стендаль відкрив новий період не лише у французькій, а й в усій західноєвропейській літературі — період класичного реалізму.
автор трактатів, життєписів, спогадів, мемуарів, нататок, «путівників»
критик та історик мистецтва письменник
один з основоположників психоло- гічної прози
СТЕНДАЛЬ
Після смерті письменника критики створили навколо його імені «змову мовчан- ня». Перший заговорив про Стендаля та змусив зверну- ти увагу на його творчість Оноре де Бальзак. Саме він назвав Cтендаля чудовим художником, зрозуміти яко- го можуть тільки найбільш піднесені уми суспільства.
Постер фільму
«Пармський монастир».
Італія-Франція. 2012 р.
Творчість Стендаля належить до першого етапу в розвитку французького реалізму. Пись- менник уніс у літературу бойовий дух і геро- їчні традиції нещодавньої революції. Через усі його твори проходить думка про важливість іс- торичних зрушень, які неминуче відбиваються в мистецтві.
Прозу Стендаля вирізняє глибокий психо- логізм. Мало кому з письменників удалося так розкрити перед читачем думки й найменші по- рухи душі своїх героїв. Тонкий психологізм Стендаля гармонійно поєднується в його творах із ґрунтовним аналізом соціальних і політичних проблем тогочасного суспільства. Усе це є нео- ціненним внеском Стендаля у скарбницю прози ХІХ століття.
ВНЕСОК СТЕНДАЛЯ У РОЗВИТОК ПРОЗИ ХІХ СТ.
Теорія літератури
Психологізм — характеристика художнього твору, сукупність сти- лістичних прийомів і засобів, за допомогою яких письменник передає внутрішній світ своїх персонажів.
Усього Стендаль написав п’ять романів, два з яких — «Червоне і чорне» і «Пармський монастир» — визнані шедеври французької прози.
Українською мовою романи Стендаля «Червоне і чорне» і «Пармський монастир» переклали Єлизавета Старинкевич і Дмитро Паламарчук.
1. Пригадайте справжнє ім’я Стендаля. Що ви знаєте про псевдонім письменника? Коли він почав так підписувати свої твори?
2. Розкажіть, що найбільше вплинуло на формування світогляду майбут-