Якими рисами, на вашу думку, був наділений Ігор Сікорський?

168

Розвиток МОВЛЕННЯ

ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ 1. У яких сферах вживається художній стиль мовлення?

2. Яка мета висловлювання текстів художнього стилю?

3. Назвіть основні види висловлювань художнього стилю.

Розгляньте таблицю і підготуйте розповідь про особливості художнього стилю мовлення.

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ

З а г а л ь н і о з н а к и Образність, конкретність, емоційність, оцінний характер мовлення

Л е к с и ч н і о с о б л и в о с т і Слова з конкретним значенням; із переносним зна­

ченням; емоційно-оціночна лексика; діалектизми Г р а м а т и ч н і о з н а к и

Використання дієслів одного способу чи часу в зна­

ченні іншого; використання синтаксичних конструк­

цій найрізноманітніших видів

^ І. Прочитайте текст. Доведіть, що висловлювання належить до художнього стилю.

ДВА ОБЛИЧЧЯ НА КАРТИНІ Коли великому італійському художнику Леонардо да Вінчі запропонували стінний роз­

пис у монастирі, він зупинився на «Таємній вечері», зобразивши Ісуса Христа з дванад­

цятьма апостолами за пасхальним столом.

Картину вже було майже закінчено — залишалось написати обличчя Христа та Юди. Ніде не бачив художник такого доско­

налого, прекрасного і шляхетного обличчя, яке відповідало б його високим уявленням про Христа, і не вдавалося побачити облич­

чя настільки похмурого і зловісного, з риса­

ми гріховності, аби реалістично зобразити Юду Іскаріота.

Минали дні за днями... Одного разу художник зайшов до маленької церкви і сів

на лаву. Оглянувши парафіян, він не побачив нічого незвичайного.

Тоді, відкинувшись на спинку лави, почав слухати хор хлопчиків.

Раптом погляд художника упав на стрункого молодого регента. Це був той самий натурник, обличчя якого він часто бачив уві сні.

Леонардо да Вінчі.

Автопортрет

Наступного дня молодий музикант уж е сидів перед Леонардо.

День у день він позував художникові, аж поки прекрасні риси його обличчя не було перенесено на картину. Юнак зачаровано дивився на неї, тихо повторюючи: «Як би я хотів бути схожим на Нього!»

Шедевр з однією ненаписаною постаттю залишався незакінченим майже чотири роки... Нарешті 1498 р., холодного вечора, поспіша­

ючи додому, Леонардо зіткнувся з жебраком. Придивившись до обличчя людини в лахмітті, маляр звернув увагу на глибоко посад­

ж ені розумні, але затьмарені нечистою совістю очі, які в поєднанні з рисами обличчя, заплямованими гріхом, виражали ниці тваринні інстинкти. Це був той Юда, якого він так довго шукав.

Із забутої картини було знято покривало, і тепер вона чекала остан­

ніх штрихів. Волоцюга сидів перед художником — грубий, обірва­

ний, — і його риси швидко вписувалися в обличчя христопродавця.

Картину було закінчено. Обірванець стояв перед нею, і посмішка викривила його обличчя.

— Доля зловісна, чи не правда? — звернувся він до майстра.

Коли художник запропонував йому гроші, волоцюга сказав:

— Ні, я такий пропащий, що витрачу гроші одразу на найдешев­

ше вино. Чому я тоді не послухав вашої поради?

— Я давав вам пораду? — здивувався Леонардо.

— А вжеж, ви... Хіба не пам’ятаєте мене? — запитав жебрак.

Леонардо пильно придивився до обличчя й раптом, побачивши на ньому сльозу, не повірив своїм очам. Це справді був той талановитий регент, з обличчя якого художник змалював образ Христа і якому на прощання дав пораду: «Ти можеш бути схожим на Нього, якщо чинитимеш так, як чинив Він».

Проте музикант обрав собі інший шлях, з якого вороття майже не буває (За В. Чухлібом).

II. Розгляньте репродукцію картини Леонарда да Вінчі «Таємна вечеря».

Визначте елементи сюжету оповідання і підготуйте докладний усний переказ тексту.

Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря

170

♦

І. Прочитайте і перекажіть текст (усно).

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

Як тяжко, і болісно, і страшно бути бездітним в житті і в творчості.

Олександр Довженко Ім’я Олександра Петровича Довженка увійшло до скарбниці сві­

тової культури як творця яскравих літературних творів, кіносцена­

ріїв, талановитого кінорежисера, педагога.

Він обрав шлях експериментатора, шлях майстра поетичного кіно.

Цей «син зачарованої Десни» створив образи — плоди української землі у часи великих потрясінь. Він пізнав радість і муки творчості, заслужене визнання і злість наклепів. Проте «не втратив щастя бачи­

ти зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах», як писав за рік до своєї смерті в кіноповісті «Зачарована Десна».

З чотирнадцяти дітей козака-хлібороба Петра Семеновича Довженка вижили лише двоє: Сашко і Поліна. Мати, Дар’я Єрмолаївна, «народжена для пісень, проплакала все життя, провод­

жаючи назавжди». Найяскравішими спогадами маленького Сашка стали неповторна краса рідних місць і дід Семен — мудрий, як земля, і грамотний, на відміну від батька з матір’ю. Неписьменні батьки зробили все для того, щоб діти навчалися.

Олександр Петрович Довженко писав: «Ніколи не треба забувати про своє призначення і завжди пам’ятати, що митці покликані наро­

дом для того, аби показувати світові насамперед, що життя прекрас­

не, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мис­

лимих благ». Тому він поспішав зробити найбільше, та все одно не зміг зробити всього, про що мріяв. «У липні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого невлаштованого трид­

цятирічного життя, ранком вийшов з дому і більше не повертався.

Я виїхав до Одеси і влаштувався на роботу на кінофабрику ... В Одесі відбувся переворот у моєму житті: там я став кінематографістом, там я знайшов своє покликання, там я зустрів Солнцеву, яка стала моєю дружиною».

Довженко в кіно мав намір працювати лише в комедійному жанрі.

Але зняв тільки два таких фільми за власними сценаріями у 1926 році. І тільки після пригодницької картини «Сумкадипкур’єра», яка мала успіх у глядачів, почалося справжнє довженківське кіно, позначене геніальністю, новаторством і темпераментом. З кінофіль­

му «Звенигора» бере відлік український національний поетичний

Пам’ятник Олександру Довженку.

Селище Сосниця, Чернігівська область

Кадр із фільму

«Земля».

Режисер О. Довженко

кінематограф. Поява фільму на екранах стала сенсацією. Довженко став і основоположником авторського кінематографа, виступаючи у фільмах «Арсенал», «Земля», «Іван» як автор сценарію і режисер.

Відгуки на фільм «Земля» були схвальні. Голландський кіноре­

жисер Й. Івенс писав, що в картині «досягнута абсолютна гармонія м іж формою і змістом... Цей фільм є найвідомішим твором як у радянській, так і в європейській кінематографії».

Разом із тим талановитий, закоханий у життя Довженко жив під постійним наглядом з боку НКВС — КДБ. Радянська влада нагород­

жувала, преміювала майстра, але тримала під контролем, тому фільми вимагали знімати «на замовлення». Але навіть затиспутий тісними рамками ідеології, Олександр Петрович залишався вели­

ким художником, у центрі уваги якого — особистість і народ.

Сталін відірвав митця від історичних коренів, перетворив укра­

їнського майстра на російського, радянського режисера. Мало хто за життя Довженка знав, що він вів щоденник. У ньому Олександр Петрович говорив: «Пишу розлучений з народом моїм, з матір’ю, з усім, з батьковою могилою, з усім-усім, що любив па світі понад усе, чому радів».

У Києві квітує сад, посаджений Довженком па території кіносту­

дії, що носить його ім ’я. Працює музей у Соспиці — рідному селі Олександра Петровича. Залишилися жити серед нас його твори, образи, створені великим художником (За Л. Громовенко).

II. Напишіть невеликий роздум про те, як ви розумієте слова О. Довженка, що він «не втратив щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на жит­

тєвих шляхах».

172